Запорізької області
10.12.10 Справа № 27/206/10
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Пласт-Інвест”, с. Жирівка Пустомитівського району Львівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін-К”, м. Запоріжжя
про стягнення 49 604 грн. 76 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
Від позивача: Сосніна Л.І., дов. від 20.10.2010 р.
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Пласт-Інвест”, с. Жирівка Пустомитівського району Львівської області звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін-К”, м. Запоріжжя про стягнення 20 306 грн. 70 коп. грошових коштів перерахованих позивачем і не покриті поставкою відповідача, безпідставно утримані відповідачем кошти позивача, 4 129 грн. 10 коп. процентів за користування грошовими коштами позивача, 1 181 грн. 68 коп. 3 % річних, 4 345 грн. 63 коп. інфляційних витрат, 4 641 грн. 65 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення коштів, 15 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
Ухвалою господарського суду від 28.10.2010 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 24.11.2010 р.
Ухвалою суду від 24.11.2010 р. розгляд справи відкладався на 10.12.2010 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
10.12.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
10.12.2010 р. до початку розгляду справи № 27/206/10 по суті, позивач надав письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 20 306 грн. 70 коп. грошових коштів перерахованих позивачем і не покриті поставкою відповідача, безпідставно утримані відповідачем кошти позивача, 1 213 грн. 28 коп. процентів за користування грошовими коштами позивача, 1 181 грн. 68 коп. 3 % річних, 4 345 грн. 63 коп. інфляційних витрат, 2 426 грн. 55 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення коштів.
Вимоги щодо стягнення 15 000 грн. 00 коп. заподіяної позивачу моральної шкоди позивач просить суд залишити без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, у зв'язку з передчасним їх заявленням по даній справі.
Заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог та про залишення суми заподіяної моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. 00 коп. без розгляду прийняті судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.
Розгляду підлягають уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 306 грн. 70 коп. грошових коштів перерахованих позивачем і не покриті поставкою відповідача, безпідставно утримані відповідачем кошти позивача, 1 213 грн. 28 коп. процентів за користування грошовими коштами позивача, 1 181 грн. 68 коп. 3 % річних, 4 345 грн. 63 коп. інфляційних витрат, 2 426 грн. 55 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення коштів.
Представник відповідача у судові засідання, відкриті 24.11.2010 р. та 10.12.2010 р. не з'явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи -подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Господарським судом ухвали суду від 11.10.2010 р., 10.11.2010 р. та 01.12.2010 р. було направлено за місцезнаходженням відповідача, на адресу суду поштовим відділення не поверталися, що свідчить про належне повідомлення відповідач про час та місце розгляду справи.
Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.
Господарським судом встановлено, що 01.02.2007 р. між ТОВ “Пласт-Інвест” (покупець) та ТОВ “Грін-К” (постачальник) укладено договір поставки № 060207.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а саме: пісок будівельний, щебень гранітний, відсів гранітний, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку передбаченому даним договором.
Згідно з п. 2.3 договору кількість товару, який поставляється по даному договору здійснюється на підставі належним чином оформленими письмовими заявками покупця.
Відповідно до п. 3.3, загальна сума договору без урахування вартості залізничного тарифу складає 200 000 грн.00 коп., в тому числі ПДВ.
Згідно з п. 4.2.2 договору початок відвантаження товару здійснюється не пізніше 10-ти днів з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 6.1 договору покупець здійснює 100 % передоплату вартості залізничного тарифу та додаткових зборів, необхідних для відвантаження узгодженої партії товару та 100 % передоплати вартості товару на підставі виставленого рахунку, якщо інше не передбачено в додаткових угодах.
30.10.2008 р. позивач перерахував відповідачу кошти у сумі 20 306 грн. 70 коп. за пісок кварцовий, згідно рахунку № 172 від 20.10.2008 р.
Відповідач був зобов'язаний відвантажити товар до 10.11.2008 р.
Прийнявши кошти від відповідача у розмірі 20 306 грн. 70 коп., відповідач не здійснив поставку товару позивачу.
29.01.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення грошової суми у розмірі 20 306 грн. 70 коп.
Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стала оплата товару, а обов'язком відповідача -поставка товару на умовах, визначених договором.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На день звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач не здійснив а ні поставку товару, а ні повернення грошової суми у розмірі 20 306 грн. 70 коп.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 345 грн. 63 коп. інфляційних витрат та 1 181 грн. 68 коп. 3 % річних.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглянувши розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 345 грн. 63 коп. інфляційних витрат та 1 181 грн. 68 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється законом або іншим актом цивільного законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача 1 213 грн. 28 коп. процентів за користування грошовими коштами позивача.
Дана вимога позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 426 грн. 55 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення коштів.
Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розглянувши розрахунок суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та стягненню підлягає пеня у розмірі 2 426 грн. 55 коп.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 7 450 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, відповідності до ст. 49 ГПК України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.
До позову додано договір-доручення від 21.10.2010 р. про надання правової допомоги, ордер на ведення справи № 27/206/10 у господарському суді Запорізької області та довіреності, які свідчать про надання адвокатом Сосніною Л.І. правової допомоги ТОВ “Пласт-Інвест”.
Суд задовольняє витрати по оплаті юридичних послуг у розмірі 7 450 грн. 00 коп. та покладає їх на відповідача у справі, оскільки позивач надавав можливість відповідачу добровільно сплатити заборгованість -вимога від 29.01.10р., тобто досудове врегулювання спору між сторонами. Відповідач проігнорував вимоги, за таких обставин позивач був змушений звернутися за правовою допомогою.
Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.
ТОВ “Пласт-Інвест”, с. Жирівка Пустомитівського району Львівської області правомірно звернулося до господарського суду Запорізької області, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.
На підставі статті 85 ГПК України -10.12.2010 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати, а саме державне мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, п. 5 ст. 81, 82 -85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін-К” (69063 м. Запоріжжя вул. Артема, 47, оф. 25, код ЄДРПОУ 30457210, р/р 26009217101 в АБ «Металург»м. Запоріжжя, МФО 313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Пласт-Інвест” (81138 Львівська область Пустомитівський район с. Жирівка вул. Центральна, 81, код ЄДРПОУ 32819022, р/р 2600922347 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 20 306 (двадцять тисяч триста шість) грн. 70 коп. грошових коштів перерахованих позивачем і не покриті поставкою відповідача, безпідставно утримані відповідачем кошти позивача, 1 213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн. 28 коп. процентів за користування грошовими коштами позивача, 1 181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн. 68 коп. 3 % річних, 4 345 (чотири тисячі триста сорок п'ять) грн. 63 коп. інфляційних витрат, 2 426 (дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 55 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення коштів, 7 450 (сім тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат з оплати послуг адвоката, 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 74 коп. державного мита, 140 (сто сорок) грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Вимоги про стягнення 15 000 грн. 00 коп. заподіяної позивачу моральної шкоди залишити без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 14.12.2010р.