Запорізької області
10.12.10 Справа № 27/198/10
Суддя
За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя
про стягнення 60 000 грн. 00 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
Від позивача: Морозов В.С., дов. № 1255 від 11.05.2010 р.
Від відповідача: не з'явився
Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 60 000 грн. 00 коп. збитків.
Ухвалою господарського суду від 11.10.2010 р. порушено провадження у справі № 27/198/10 та призначено судове засідання на 10.11.2010 р.
Ухвалою суду від 10.11.2010 р. розгляд справи відкладався на 01.12.2010 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача.
Ухвалою суду від 01.12.2010 р. розгляд справи відкладався на 10.12.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України.
10.12.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/198/10.
10.12.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
01.12.2010 р. до початку розгляду справи № 27/198/10 по суті, позивач надав письмову заяву про зміну позовних вимоги, в якій просить суд у зв'язку з тим, що позивач та відповідач у перше судове засіданні, відкрите 10.11.2010 р. не з'явилися, а отже слухання справи по суті 10.11.2010 р. не відбулося, змінити позовні вимоги, а саме стягнути з відповідача 48 000 грн. 00 коп. переплати за рахунком № СФ-000048 від 03.09.2008 р., що підтверджується платіжним дорученням № 86 від 04.09.2008 р.
Вимоги щодо стягнення 12 000 грн. 00 коп. суми штрафу позивач просить суд залишити без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, у зв'язку з передчасним їх заявленням по даній справі.
Враховуючи те, що позивач звернувся з заявою про зміну позовних вимог до початку розгляду судом справи по суті, дана заява прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.
У судовому засіданні, відкритому 10.12.2010 р. позивач підтримав змінені позовні вимоги. Просить суд стягнути з відповідача 48 000 грн. 00 коп. переплати за рахунком № СФ-000048 від 03.09.2008 р., що підтверджується платіжним дорученням № 86 від 04.09.2008 р.
Представник відповідача у судові засідання, відкриті 10.11.2010 р., 01.12.2010 р. та 10.12.2010 р. не з'явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи -подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Господарським судом ухвали суду від 11.10.2010 р., 10.11.2010 р. та 01.12.2010 р. було направлено за місцезнаходженням відповідача, на адресу суду поштовим відділенням не поверталися, що свідчить про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.
Позивач та відповідач у справі - мають право на здійснення підприємницької діяльності.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Господарським судом встановлено, що 01.02.2008 р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1. (покупець) та ПП ОСОБА_2. (постачальник) укладено договір поставки товару.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупцю продукти харчування, далі товар, на умовах даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2 договору сторони погодили, що кількість, асортимент товару визначається в заявках -замовленнях наданих покупцем, ціна одиниці товару -в накладних на відпуск товару, які надаються продавцем.
На виконання умов договору відповідачем був виставлений рахунок № СФ-000048 від 03.09.2008 р., відповідно до якого була передбачена поставка товару, а саме курей бройлерів охолоджених в кількості 3454,231 кг на суму 48 000 грн. 00 коп.
04.09.2008 р. позивач оплатив рахунок № СФ-000048 від 03.09.2008 р., що підтверджується платіжним дорученням № 86 від 04.09.2008 р.
Відповідно до п. 5.3 договору постачальник зобов'язується здійснити доставку товару покупцеві у 2-во денний строк.
Відповідно до п. 5.4 договору заявка про доставку товару покупцеві є виконаною з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності -особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ передбачений чинним законодавством. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передання йому товару.
Відповідач поставку товару у 2-денний строк, встановлений п. 5.3 договору не здійснив, про причини невиконання зобов'язання позивача не повідомив.
Крім того, з метою досудового врегулювання питання щодо повернення суми попередньої оплати, 10.09.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення суми попередньої оплати у розмірі 48 000 грн. 00 коп.
Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стала оплата товару, а обов'язком відповідача -поставка товару на умовах, визначених договором.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На день звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач не здійснив а ні поставку товару, а ні повернення суми попередньої оплати у розмірі 48 000 грн. 00 коп.
Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.
Позивач правомірно звернувся до господарського суду Запорізької області, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.
На підставі статті 85 ГПК України -10.12.2010 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, п. 5 ст. 81, 82 -85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ЗФ АКБ «Форум», МФО 313913) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3, п/р НОМЕР_4 в ВАТ «Мета банк», МФО 313582) 48 000 грн.(сорок вісім тисч) 00 коп. переплати за рахунком № СФ-000048 від 03.09.2008 р., 480 (чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. державного мита, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Вимоги про стягнення 12 000 грн. 00 коп. штрафу залишити без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 14.12.2010р.