19.11.2025 Справа №607/18761/25 Провадження №2/607/5320/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участі секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет») звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що 13 січня 2025 року між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 73993117, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн, строком на 30 днів, зі сплатною процентів у розмірі 0,5% в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 84243, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу.
Позикодавець виконав свої зобов'язання та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес».
Заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту № 73993117 від 13 січня 2025 року складає 15 000,00 грн, яких: 15 000,00 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу.
26 червня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 26/06/25, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором №73993117 від 13 січня 2025 року.
Відповідно до Реєстру прав вимог № 27/06/25 від 27 червня 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 15 000,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.
У зв'язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 73993117 від 13 січня 2025 року в розмірі 15 000,00 грн та судові витрати.
Ухвалою судді від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/15760/25 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
11 вересня 2025 року представником відповідача - адвокаткою Зачепіло З.Я. подано відзив на позов, в якому сторона відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вказує, що щодо ОСОБА_1 невстановленою особою шахрайським способом було оформлено позики у фінансових установах. Зазначає, що у період з 13 січня 2025 року по 15 січня 2025 року невідома особа, шляхом проведення незаконних банківських операцій із використанням електронно-обчислювальної техніки, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 із банківських карток АТ «Приват Банк», ПАТ АБ «Укргазбанк», АТ «Сенс Банк». Крім того, вказує, що згідно Українського бюро кредитних історій від 01 березня 2025 року, на ім'я ОСОБА_1 без його відома було укладено кредитні договори в різних фінансових установах. 24 травня 2025 року ОСОБА_1 подано заяву до ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про анулювання позики, оформленої шахрайським шляхом. Представник відповідача вказує, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що ОСОБА_1 власноручно підписав оспорюваний кредитний договір. Враховуючи вищевикладене, просить у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
16 вересня 2025 року представником відповідача - адвокаткою Зачепіло З.Я. подано до суду клопотання про стягнення коштів за надання правничої допомоги.
17 вересня 2025 року представником позивача ТОВ «Фінпром Маркет» Ткаченко Ю.О. подано суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що посилання представника відповідача щодо не укладання договору позики № 73993117 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки договір позики відповідачем підписано одноразовим ідентифікатором 84243, чим засвідчено вчинення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору.
Таким чином, посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики є надуманими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом (одноразовий ідентифікатор є видом Електронного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис»), що у свою чергу додатково підтверджується довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора - є не можливим без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Окремо зазначає, що при реєстрації на сайті, або у додатку позикодавця ідентифікація позичальника здійснюється за допомогою сервісу BankID, отже без самостійної передачі особистих даних відповідачем за допомогою входу та підтвердження у мобільний банкінг відповідача, реєстрація та подальше взяття кредиту - неможливе. Ідентифікацію відповідача було здійснено за посередництвом системи BanklD НБУ - отримавши від "sensebank" за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання Договору № 73993117, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Твердження представника відповідача, стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача - не відповідають дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в них містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий відповідача:
- електронна платіжна інструкція № efdb796c-b6e4-4fb9-b948-5aadbdccb476 від 13 січня 2025 року, видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку - платіжний інструмент/платіжна система) (документ виданий платіжною системою);
- довідка № КД-000036816/ТНПП від 11 липня 2025 року видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією /квитанцією № efdb796c-b6e4-4fb9-b948-5aadbdccb476 від 13 січня 2025 року (документ виданий платіжною системою);
- лист № 10/07/25-31 від 10 липня 2025 року, виданий позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту відповідача/клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № efdb 796c-b6e4-4fb9-b948-5aadbdecb476 від 13 січня 2025 року.
На підставі викладеного, представник позивача просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2025 року клопотання представника ТОВ «Фінпром Маркет» про витребування доказів - задоволено. Витребувано від АКЦІОНЕРОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» інформацію:
щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ;
виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 13 січня 2025 року до 16 січня 2025 року.
04 листопада 2025 року на адресу суду, на виконання ухвали суду від 09 жовтня 2025 року, від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла запитувана інформація стосовно карткового рахунку ОСОБА_1 , зарахування на картку кредитних коштів, що відображено у банківській виписці.
Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокатка Зачепіло З.Я. у судове засідання не з'явилися, однак представником подано заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Суд встановив, що 13 січня 2025 року між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечене агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 73993117 (далі - Договір). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 84243.
Відповідно до п. 2.1 Договору, за цим договором кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
Згідно п. 2.2 Договору, сума кредиту 15 000,00 грн; строк кредитування/строк договору 30 днів; процентна ставка/день 0,500% (фіксована); комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2 250,00 грн); дата надання кредиту - 13 січня 2025 року; дата повернення кредиту - 11 лютого 2025 року; проценти за понадстрокове користування кредитом - 4,00%; орієнтовна річна процентна ставка - 2617,16%; орієнтовна загальна вартість кредиту - 19 500,00 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору, для отримання кредиту, позичальник має бути зареєстрований в ІКС, для чого він проходить процедуру реєстрації на сайті.
Згідно п. 4.4 Договору, позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.
Згідно п. 5.1 Договору, перед укладанням (підписанням) договору, позичальник ознайомлюється з паспортом споживчого кредиту та офертою, що містить в тому числі проект договору, політикою конфіденційності, правилами надання коштів та банківських металів у кредит, іншою інформацією про кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті кредитодавця: інформацією, передбаченою ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про захист персональних даних».
Відповідно до п. 5.11 Договору, підписуючи електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором, позичальник засвідчує, що його акцепт є повним та безумовним, тобто він погоджується з усіма без виключення умовами оферти.
Згідно п. 11.1. Договору, укладаючи Договір, Позичальник засвідчує наступне:
11.1.1. позичальник ознайомився на Сайті Кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України;
11.1.2. позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі - Правила), а його зміст, суть, об?єм зобов?язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав?язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.
В розділі 12 Договору зазначено реквізити сторін, зокрема номер електронного платіжного засобу ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
Підписанням Додатку № 1 до кредитного договору № 73993117 від 13 січня 2025 року, ОСОБА_1 погодив графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту.
Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Одноразовий ідентифікатор 84243 відправлений позичальнику 13 січня 2025 року о 20:11:34 год на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ідентифікація клієнта за посередництвом системи BankID НБУ здійснювалась за допомогою Sensebank 24 вересня 2024 року.
Згідно листа №10/07/25-31 від 10 липня 2025 року виданого позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», вбачається видача/перерахування за кредитним договором № 73993117 на банківську карту відповідача/клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № efdb 796c-b6e4-4fb9-b948-5aadbdecb476 від 13 січня 2025 року.
Відповідно до довідки № КД-000036816/ТНПП від 11 липня 2025 року, виданої платіжною системою ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», останнє підтверджує про перерахування коштів за платіжною інструкцією № efdb796c-b6e4-4fb9-b948-5aadbdccb476 від 13 січня 2025 року. Отримувач - ОСОБА_2 .
Як слідує з платіжної інструкції № efdb796c-b6e4-4fb9-b948-5aadbdccb476 від 13 січня 2025 року виданої ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», 13 січня 2025 року було перераховано кошти в розмірі 15 000,00 грн на картку НОМЕР_1 .
26 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) укладено договір факторингу № 26/06/25, відповідно до якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором № 73993117 від 13 січня 2025 року.
Згідно п. 1.1 Договору факторингу, за цим договором клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.
Відповідно до Реєстру прав вимог № 27/06/25 від 27 червня 2025 року до договору факторингу № 26/06/25 від 26 червня 2025 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 73993117 від 13 січня 2025 року в розмірі 15 000,00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 73993117 від 13 січня 2025 року становить 15 000,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту.
За змістом виписки за договором №б/н за період 13 січня 2025 року - 16 січня 2025 року в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо рахунку ОСОБА_1 , який складено 24 жовтня 2025 року, на картку відповідача № НОМЕР_3 13 січня 2025 року було здійснено зарахування коштів у сумі 15 000,00 грн.
Відтак, до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний кредитний договір укладений в електронній формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".
Зокрема, в ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закон) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договорі та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгацією) або застосування автопролонгації йому зрозумілі (п. 5.2 Договору).
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Отож, відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Так, 26 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - Клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (далі - Фактор) укладено Договір факторингу № 26/06/25.
За встановлених обставин, суд доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №73993117 від 13 січня 2025 року.
Невиконання відповідачем договірних зобов'язань і стало причиною звернення позивача за захистом своїх прав до суду.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд відхиляє доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, оскільки вони спростовуються іншими матеріалами справи. Зокрема, твердження про те, що стосовно ОСОБА_1 невстановленою особою шахрайським шляхом були укладені кредитні договори у фінансових установах, спростовується тим, що кредитний договір, який має місце у спірних правовідносинах, був підписаний самим відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Доводів на спростування цих обставин суд не здобув. Внесення відомостей до ЄРДР, номер кримінального провадження 12025211040000157 від 15 січня 2025 року, надання відповідачу статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні не скасовують того факту, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на належний йому картковий рахунок в розмірі 15 000,00 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок, застосований також у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, про презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. З урахуванням принципів цивільного права, зокрема добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
У Постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 зазначаються правові висновки щодо провини в подібних ситуаціях саме позивача/клієнта через його власну недбалість та бездіяльність по захисту власних персональних даних (номери карток та ПІН-кодів) та власного мобільного фінансового телефону, що надало змогу третім особам отримати вільний доступ до карток ПриватБанк клієнта в системі «Приват24, а тому клієнт повинен нести відповідальність за свої власні дії.
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 686/17744/21 вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначенні того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Надані відповідачем на підтвердження його доводів докази не стосуються предмета спору. З їх змісту вбачається покликання на заволодіння коштами відповідача з його кредитних карток, тоді як предметом виниклого спору є укладення кредитного договору з позивачем та отриманням від останнього кредитних коштів на власний картковий рахунок.
Крім того, у березні 2025 року ОСОБА_1 звертався із заявою до ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в якій просив припинити нарахування санкцій і процентів, а також списати раніше нараховані проценти і санкції, пеню за невиконання зобов'язань, в якій підтверджує, що є позичальником за Договором № 73993117 від 13 січня 2025 року на суму 15 000,00 грн, у в'язку із тим, що він з 01 березня 2022 року і по день звернення проходить військову службу по мобілізації у ВЧ НОМЕР_4 Національної Гвардії України.
Отож суд, проаналізувавши зміст спірних правовідносин, встановив, що договір між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразового ідентифікатора. Під час реєстрації на сайті або у додатку позикодавця ідентифікація позичальника здійснюється за допомогою сервісу BankID, а тому без самостійної передачі особистих даних відповідачем шляхом входу та підтвердження в його мобільному банкінгу реєстрація та подальше оформлення кредиту є неможливими.
Із матеріалів справи вбачається, що ідентифікацію відповідача було проведено через систему BankID НБУ - шляхом отримання позикодавцем від «sensebank» за згодою відповідача персональних даних останнього, зокрема електронної адреси, на яку в подальшому надсилалися одноразові ідентифікатори. Суд встановив, що відповідач застосував (наклав) такі електронні підписи - одноразові ідентифікатори (аналог електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора) для підписання Договору № 73993117, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Без здійснення вказаних дій ОСОБА_1 кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та його укладення у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Волевиявлення позичальника на час укладення договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачу.
Без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, використання аналога власноручного підпису, кредитний договір не міг би бути укладеним.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.
Також про виникнення зобов'язання відповідача перед позивачем свідчить та обставина, що кошти, визначені в електронному договорі, надійшли в розпорядження ОСОБА_1 на належний йому банківський рахунок.
Таким чином, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет», як набувача права вимоги до цього боржника, на підставі Договору факторингу №26/06/25 від 26 червня 2025 року, заборгованості за кредитним договором №73993117 від 13 січня 2025 року.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, що в даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про задоволення позову, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором №73993117 від 13 січня 2025 року в розмірі 15 000,00 грн, яка складається з: 15 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу.
Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
В обґрунтування понесених судових витрат представник позивача Ткаченко Ю.О. надала:
договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року, укладений між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет»;
витяг з акту № 16-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024 року, згідно якого вартість наданої послуги становить 3 500,00 грн;
акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги;
платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №579937082.1 від 11 липня 2025 року.
За таких обставин, враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, заявлений розмір витрат, суд вважає, що до стягнення з відповідача ОСОБА_1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 256, 257, 261, 267, 509, 526, 527, 530, 599, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 про на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором №73993117 від 13 січня 2025 рокув розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч),00 грн, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві),40 грн судового збору та витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот),00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ: 43311346, адреса місцезнаходження: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, м. Ірпінь, 08200.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя О. Герчаківська