Справа № 442/5746/25
Провадження №3/442/2281/2025
Іменем України
04 грудня 2025 року
Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Гарасимків Л.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Дрогобицького відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
21.07.2025 року, о 19.23 год., в с.Модричі, по вул.В.Великого,3, Дрогобицьекого району, Львівської області, ОСОБА_1 , керував скутером Honda Dio, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме : поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна шкіряного покриву обличчя, тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстатор 1595,1619, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
Правопорушник ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився, захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Крецул Л.М. в судовому засіданні проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності заперечила, оскільки вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, та він не може бути притягнений до адміністративної відповідальності та послалася на обставини, викладені в письмовому клопотанні, просить справу провадженням закрити.
Заслухавши думку адвоката Крецул Л.М., оглянувши подане письмове клопотання, аналізуючи матеріали справи, подані письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджується Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №398644 від 21.07.2025р., відеозаписом процедури огляду, що доданий до Протоколу.
Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень.
Адміністративні стягнення - це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок і повинна відповісти за свій протиправний вчинок та понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного впливу.
Згідно з ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці).
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України»).
Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Як свідчать матеріали справи, водій ОСОБА_1 , керував тз скутером Honda Dio з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, даний факт зафіксований працівниками поліції за допомогою нагрудного відео реєстратора 1595,1619, тобто вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містять Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №398644 від 21.07.2025р. та доказами, долученими до матеріалів справи.
Також в матеріалах справи наявна Постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автомотичному режимі серії ЕНА №5280715 від 21.07.2025р., за ч.2 ст.126 КУпАП, тобто ОСОБА_1 , 21.07.2025р., о 20.06 год., в с.Модричі, по вул.В.Великого, Дрогобицького району, Львівської області, керував транспортним засобом - скутером Honda Dio, без мотошолома, на незареєстрованому транспортному засобі, а також без посвідчення водія відповідної категорії на право керування таким транспортним засобом, тобто керував транспортним засобом, яка немає права керування таким транспортним засобом, а посилання адвоката Крецул Л.М. на той факт, що зупинення транспортного засобу здійснюється виключно жезлом, а у виняткових випадках - жезлом руки, та у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів зобов'язані зупинитися біля правого краю проїзної частини ( на правому узбіччі), на дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов'язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутньому напрямку і відповідно до відеозаписів, долучених до матеріалів справи, даних вимог не відображено та відомості, що транспортний засіб за керуванням ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими не відповідає дійсності, свідчить про свідоме ухилення від адміністративної відповідальності.
Крім того, посилання адвоката Крецул Л. на те, що в Протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності не вказано яким чином та на якому приладі пропонував поліцейський перевірити ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, та відсутність на відеозаписі того, що працівник поліції ро'яснював ОСОБА_1 його право пройти обстеження на алкотесті, не вказано його назви та не запропоновано пройти обстеження у відповідній лікарні, суд критично оцінює, позаяк згідно з Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №398644 від 21.07.2025р., в результаті проведеного поліцейським огляду виявлені у правопорушника ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, які і зазначені у вищавказаному Протоколі, в зв'язку з чим останньому було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, але правопорушник ОСОБА_1 від проходження освідування на стан сп'яніння відмовився, шляхом ігнорування, відтак суд враховує, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, отже саме таку поведінку ОСОБА_1 суд і оцінює як умисні, цілеспрямовані дії на ухилення від проходження медичного огляду, і які не пов'язані з іншими обставинами.
Судом взято до уваги і той факт, що в ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке проявилось у відмові ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, позаяк під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі, та як відповідно до п.2.5 постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 року водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, норми ПДР України встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять, та згідно з вимогами ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Долучений до матеріалів справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення.
Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відтак викладені письмові пояснення представника правопорушника спростовуються в судовому засіданні, позаяк суд надає правової оцінки щодо дій працівників поліції та ззвертає увагу, що під час вчинення правопорушення - 21.07.2025р., працівники поліції вжили всіх необхідних заходів передбачених Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №398644 від 21.07.2025р., за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства та складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП, містить всі необхідні для розгляду справи відомості, передбачені вищевказаною статтею, та суттєвих недоліків не має. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає.
Порушень з боку поліцейських при оформленні вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів не вбачається.
Норма ст. 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому, застосування уповноваженими на те посадовими особами заходів адміністративного впливу здійснюється в точній відповідності із законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП).
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення згідно з вимогами ч.2 ст.33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність згідно зі ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд вважає, що правопорушник ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавлення права керування транспортними засобами.
Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення, яке слід накласти на правопорушника ОСОБА_1 враховуючи фактичні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до порушення правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, суспільну небезпеку вчиненого, особу правопорушника, ступінь його вини, вважаю, що до останнього слід застосувати стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка не містить альтернативи, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, так як таке стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим ОСОБА_1 , так і іншими особами.
З врахуванням наведеного, характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, обтяжуючі та пом'якшуючі обставини, вважаю за необхідне накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з правопорушника, на якого накладено адміністративне стягнення, судовий збір в дохід держави.
Керуючись ч.1 ст.130, ст.ст.283, 284 КУпАП, суддя -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосувати до нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 (однієєї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17 000 ( сімнадцять тисяч ) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. в дохід держави.
У відповідності до ст.308 КУпАП України, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцемзнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У випадку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
На постанову протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана протягом 10 днів. У разі подання апеляційної скарги, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Строк пред'явлення до виконання даної постанови три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя