Справа № 331/1047/25
Провадження № 2/331/1337/2025
24 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Світлицької В.М.,
за участю секретаря - Солов'ян О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що 01.07.2020 р. ОСОБА_1 був прийнятий на посаду інженера в КЕВ м. Запоріжжя. 01.11.2024 р. позивач отримав від керівника КЕВ м. Запоріжжя письмове попередження про майбутнє можливе звільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників. 02.12.2024 р. ОСОБА_1 отримав письмове попередження про скорочення його посади та майбутнє звільнення з займаної посади з 31.01.2025 р. згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Водночас, в даному попередженні КЕВ м. Запоріжжя запропонувало позивачу посаду начальника строжової групи та заявило вимогу про надання відповіді 31.12.2024 р. Жодних інших (рівнозначних або нижчих) посад, які б відповідали його рівню освіти та рівню кваліфікації КЕВ м. Запоріжжя запропоновано не було, незважаючи на те, що станом на 10.12.2024 р. в установі була 21 вакантна посада (у тому числі 8 вакантних посад у новому штаті, який був введений з 01.01.2025 р.). Відповідно до ст. 42 КЗпП України позивач мав переважне право на залишення на роботі. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний пропонувати працівнику всі вакансії, які були на день попередження про звільнення, а також вакансії, які з'являються протягом 2 місяців і які відповідають його професії та кваліфікації. Отримавши інформацію про те, що з 01.01.2025 р. звільняється посада начальника виробничого відділення, ОСОБА_1 запропонував свою кандидатуру, однак йому було відмовлено. Після звільнення позивача, останньому стало відомо, що введений штат з 01.01.2025 року не укомплектований, у тому числі є посада інженера виробничого відділення, про яку керівництво приховало інформацію. Після отримання КЕВ м. Запоріжжя листа від Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 09.01.2025 р., відносно позивача почалися утиски та моральний тиск з боку керівництва, що спонукало до скорочення двомісячного терміну попередження про звільнення у зв'язку зі скороченням його посади та звільненню ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 з 20.01.2025 р., про що було видано наказ начальника КЕВ м. Запоріжжя № 10 від 20.01.2025 р. Вважає, що своїми діями (бездіяльністю) керівник КЕВ м. Запоріжжя грубо порушує його трудові права. Крім того, відповідач своїми діями призвів до погіршення і позбавлення можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, позбавив професійного розвитку до якого позивач прагнув та здобував відповідну освіту, здійснював психологічний тиск, в результаті чого було скорочено двомісячний термін попередження про звільнення у зв'язку з скороченням посади, погіршення відносин з оточуючими людьми, внаслідок тиску та маніпуляцій з боку відповідача. Вважає, що його звільнення з посади інженера з землевикористання КЕВ м. Запоріжжя у зв'язку із скороченням штату було проведено з порушенням з боку роботодавця, наказ про звільнення є незаконним, а отже таким, що підлягає скасуванню. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд поновити ОСОБА_1 на роботі в КЕВ м. Запоріжжя на посаді інженера з землекористування; стягнути з КЕВ м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.01.2025 р. до дня поновлення на роботі; стягнути з КЕВ м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.; ненараховану та несплачену заробітну плату та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 21.02.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.
25.04.2025 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому зазначено, що на виконання вимог директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача ЗСУ від 31.10.2024 р. № Д-321/101-ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних силах України в 2024-2025 року» та директиви Сил логістики ЗСУ від 01.11.2024 № Д-23/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у військових частинах (установах) Сил логістики України в 2024-2025 роках», видано наказ начальника КЕВ м. Запоріжжя № 213 від 19.11.2024 р. «Про організаційні заходи та переведення КЕВ м. Запоріжжя на штат 57/876-01». Вказаним наказом, в тому числі, скорочена посада інженера з землекористування, яку займав ОСОБА_1 . Відповідачем забезпечено дотримання всіх гарантій та прав ОСОБА_1 під час його звільнення. 01.11.2024 р. позивачу надано під підпис повідомлення про можливе скорочення займаної посади, яке може відбутися 31.12.2024 р., тобто за 2 місяці від дня отримання такого повідомлення. 02.12.2024 р. ОСОБА_1 отримав письмове попередження про скорочення посади та звільнення із займаної посади 31.01.2025 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. У вказаному попередженні позивачу запропоновано зайняти вакантну посаду начальника сторожової групи як таку, що відповідає його освіті та кваліфікації, та надано пропозицію у строк до 31.12.2024 р. КЕВ м. Запоріжжя відхиляє доводи позивача про ненадходження до останнього пропозицій з приводу зайняття інших вакантних посад, оскільки, станом на 01.01.2025 р. основний штат 57/876 КЕВ м. Запоріжжя мав наступні вільні посади: помічник начальника відділу (тільки військова особа); інженер виробничого відділення (вимагає магістерський ступінь вищої освіти за спеціальністю «Геодезія та землеустрій»); дві посади економіста виробничого відділення (вимагає наявності економічної освіти); економіст відділення експлуатації фондів (вимагає наявності економічної освіти); начальник гаражу (вимагає наявності вищої освіти за спеціальністю «Автомобільний транспорт»). На момент звільнення в КЕВ м. Запоріжжя відсутня інформація про наявність ОСОБА_1 другого (магістерського рівня вищої освіти). Також, в КЕВ м. Запоріжжя в період з 01.04.2024 р. по 30.03.2025 р. діє штатний розпис, в який входила, в тому числі, посада начальника групи (сторожової), яка була і запропонована ОСОБА_1 , з огляду на кваліфікацію та освіту. Інші посади, які перебували у штатному розписі, є такими, що не відповідають рівню освіти, досвіду роботи та кваліфікації ОСОБА_1 . Ніяких заяв від ОСОБА_1 про згоду на зайняття запропонованої посади КЕВ м. Запоріжжя не надійшло. 20.01.2020 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою про скорочення двомісячного строку та звільнення. Відповідно до наказу № 10 від 20.01.2025 «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено з займаної посади «інженера землекористування» 20.01.2025 р. у зв'язку зі скороченням чисельності та штату 45/004/01 працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення 20.01.2025 р. згідно відомості розподілу виплат від 20.01.2025 р. ОСОБА_1 виплачено на картковий рахунок розрахункові кошти. Крім того, в день звільнення фахівцем кадолвлї служби внесені відповідні записи до особової справи та трудової книжки ОСОБА_1 і видана копія наказу про звільнення. Відповідачем проведений порівняльний аналіз з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного працівника перед іншим на залишенні на роботі, та прийняте рішення надати перевагу ОСОБА_2 . За результатами перевірки Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за заявою ОСОБА_1 в частині дотримання законодавства про працю в КЕВ м. Запоріжжя, порушень вимог трудового законодавства не виявлено. Позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував завдання останньому будь-якої моральної шкоди. Посилаючись на зазначені обставини, просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
06.05.2025 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що 01.11.2024 р. позивач отримав від роботодавця повідомлення про можливе наступне скорочення його посади з 31.12.2024 р. І лише 02.12.2024 р. позивачем отримано попередження про скорочення його посади та наступне звільнення із займаної посади 31.01.2025 р. відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. В цьому попередженні роботодавець висловив пропозицію щодо переводу на вакантну посаду, яка на думку відповідача відповідає рівню освіти, кваліфікації та досвіду ОСОБА_1 . Однак, керівництвом КЕВ м. Запоріжжя не було взято до уваги, що позивач на момент введення в дію штату № 57/876 мав 4 дипломи, 3 з яких було надано в кадровий орган фахівцю з підготовки кадрів ОСОБА_3 , на підставі яких ОСОБА_1 в 2023 р. було проведено атестацію та виданий наказ про переведення з посади інженера землекористування без категорії 7 тарифного розряду на інженера землекористування ІІ категорії 8 тарифного розряду, що свідчить про обізнаність роботодавця про наявний рівень освіти та кваліфікацію ОСОБА_1 . До того ж, під час роботи в КЕВ м. Запоріжжя ОСОБА_1 брав відпустку для захисту диплома, та надавав відповідну довідку. Доводи відповідача, що ОСОБА_1 не міг претендувати на інші вакантні посади не відповідають вимогам чинного трудового законодавства України та дійсним обставинам справи. До того ж, за наявності бажання працівника, він може бути переведений в тому числі й на нижчі, але роботодавець не виконав свій обов'язок та не запропонував працівникові всі наявні вакантні посади на підприємстві. Твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 отримав повний розрахунок в день звільнення не відповідає дійсності та спростовується випискою по картковому рахунку позивача, розрахунковий листок за січень 2025 року позивач не отримав. Щодо переважного права залишення на роботі, то на момент винесення попередження про скорочення посади, ОСОБА_1 навчався у вищому навчальному закладі, був студентом ВНЗ та працював в КЕВ м. Запоріжжя вже 4,5 років. Щодо результатів перевірки роботодавця Південно-Східним міжрегіональним управлінням праці Державної служби праці, то акт, складений на підставі камеральної перевірки, був результатом письмових пояснень начальника КЕВ м. Запоріжжя та заповнення ним опитувальника.
08.05.2025 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що КЕВ м. Запоріжжя не заперечує щодо наявністі у відділі кадрів інформації з приводу трьох дипломів позивача (про закінчення фахового коледжу, два диплома бакалавра), проте заперечує щодо наявності в КЕВ м. Запоріжжя диплому магістра ОСОБА_1 . Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав такий диплом ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак з цього моменту позивач не здійснив жодних дій для обізнаності КЕВ м. Запоріжжя про отримання ним наукового ступеня магістра. Виключно через такі дії позивача, КЕВ м. Запоріжжя не запропонувало ОСОБА_1 вакансії, зайняття яких потребує наявності магістерського рівня освіти.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши думку сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 01.07.2020 року ОСОБА_1 прийнято у квартирно-ескплуатаційний відділ м. Запоріжжя на посаду інженера з землекористування 7 розрядку на 0,5 ставки (наказ № 74 від 25.06.2020 р.), 01.03.2021 року - переведено на посаду водія автотранспортного засобу 2 розряду (наказ № 19 від 26.02.2021 р.), 01.07.2021 року - переведено на посаду інженера з землекористування б/к 7 розряду 0,5 ставки (наказ № 69 від 24.06.2021 р.), 01.03.2022 р. - прийнято за сумісництвом на 0,5 ставки інженером відділення експлуатації фондів 7 розряду (наказ № 24 від 01.03.2022 р.), що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .
01.11.2024 року начальником квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя І. Максименко попереджено під особистий підпис інженера з землекористування ОСОБА_1 про можливе скорочення даної посади в квартирно-експлуатаційному відділі міста Запоріжжя з 31.12.2024 року відповідно до доручення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.10.2024 р. № 2459/8861 та попереджено про майбутнє можливе звільнення із займаної посади 31.12.2024 р. згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (адміністративно-господарської діяльності) І. Максименка № 213 від 19.11.2024 р. «Про організаційні заходи та переведення квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя на штат 57/876-01», зазначено до 31.12.2024 року КЕВ м. Запоріжжя, що утримується за штатом 45/004-01, чисельністю 4 військовослужбовці (офіцерів-4) та 30 працівників, перейти на штат 57/876-01, чисельністю 3 військовослужбовці (офіцерів-3) та 19 працівників; з 31.01.2025 року скоротити посади, зокрема, інженера з землекористування; попередити працівників Збройних Сил України квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, посади яких підлягають скороченню, повідомлення про наступне звільнення згідно із ст.49-2 КЗпП, тобто не пізніше 31.01.2025 р. про скорочення, зокрема, інженера з землекористування В. Левченка.
02.12.2024 року начальником квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя І. Максименко попереджено під особистий підпис інженера з землекористування ОСОБА_1 про скорочення даної посади в квартирно-експлуатаційному відділі міста Запоріжжя з 31.01.2025 року відповідно до Директиви Командувача Сил логістики Збройних Сил України № Д-23/ДСК від 01.11.2024 р. та штату 57/876-01, попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади 31.01.2025 р. згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. Запропоновано вакантну посаду начальника групи (сторожової) з 01.01.2025 року. У разі прийняття пропозиції про переведення запропоновано не пізніше 31.12.2024 р. подати заяву до квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя. У разі відмови - у той самий термін повідомити про прийняте рішення і зробити відмітку на цьому попередженні.
Згідно із наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу (по стройовій частині) І. Максименка № 10 від 20.01.2025 року, скасовано п. 3 наказу № 151 від 30.12.2024 р. про звільнення ОСОБА_1 з 02.02.2025 року. Звільнено з 20.01.2025 року ОСОБА_1 з посади інженера землекористування квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя у зв'язку зі скороченням чисельності та штату 45/004/01 працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до довідки інженера КЕВ м. Запоріжжя Орлової Г., згідно директиви від 31.10.2024 р. № Д/321/101/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2024-2025 роках» посада інженера з землекористування, на якій перебував ОСОБА_4 , скорочена. Штат 45/004, табеля до штату та переліки змін до них знищені у встановленому порядку згідно розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.11.2024 року № 370/4984дск (акт знищення від 31.12.2024), у зв'язку з чим надати його не можливо. 31.12.2024 року введено новий штат 57/876 в дію. Перелік вакантних посад в штаті 57/876 станом на 01.01.2025 рік, а саме: помічник начальника відділу (капітан); інженер виробничого відділення (працівник ЗСУ); економіст виробничого відділення (працівник ЗСУ); економіст виробничого відділення (працівник ЗСУ); економіст відділення експлуатації фондів (працівник ЗСУ); начальник гаражу (працівник ЗСУ). В. Левченко ніколи не звертався в письмовому або в усному зверненні до начальника КЕВ м. Запоріжжя з приводу вакантних посад. ОСОБА_5 неможливо було запропонувати: посаду помічника начальника відділу через відсутність у нього військового звання капітана; посаду начальника виробничого відділення через відсутність у нього відповідної освіти в галузі знань «Архітектура та будівництво», найменування спеціальності «Будівництво та цивільна інженерія», другий (магістерський) рівень вищої освіти за ступенем магістра; посаду інженера виробничого відділення, так як для зайняття даної посади повинна бути вища освіта в галузі «Архітектура та будівництво», спеціальності «Геодезія та землеустрій», другий (магістерський) рівень вищої освіти за ступенем магістра, у ОСОБА_6 є ступінь вищої освіти бакалавр в галузі знань «Архітектура та будівництво», спеціальності «Геодезія та землеустрій», однак відсутній рівень магістра в цій галузі; посаду економіста виробничого відділення та економіста відділення експлуатації фондів через відсутність відповідної освіти, так як для зайняття даної посади повинна бути вища освіта в галузі знань «Соціальні та поведінкові науки», спеціальність «Економіка», другий (магістерський) рівень вищої освіти за ступенем магістра; посаду начальника гаражу через відсутність відповідної освіти, галузь знань «Транспорт», спеціальності «Автомобільний транспорт», перший (бакалаврський) рівень вищої освіти за ступенем бакалавра. У КЕВ м. Запоріжжя в період з 01.04.2024 р. по 30.03.2025 р. діє штатний розпис, в який входила в тому числі посада начальника сторожової групи, яка і була запропонована ОСОБА_5 , з огляду на його кваліфікацію, освіту та фаховий рівень. Інші посади, які перебували у штатному розписі, є експлуатаційними (машиністи, слюсарі і т.д.), не потребують фахової професійної освіти, є мало оплачуваними, тобто такими, що не відповідають рівню освіти В. Левченка. Тому, КЕВ м. Запоріжжя, очікувало від В. Левченка прийняття пропозиції зайняти вакансію начальника групи (строжової), яка відповідає його кваліфікації та освіті, однак останній відмовився від зайняття такої, натомість подав заяву про звільнення.
Згідно із довідкою інженера (кадрів) КЕВ м. Запоріжжя Орлової Г. від 31.10.2025 р., в довідці, яку надали ОСОБА_1 «Про перелік вакантних посад» згідно нового штату 57/876, який був введений з 31.12.2024 р., помилково не вписали посаду інженера. Згідно штату 57/876 вказана посада має ВОС (0700737), який застосовується до інженера (кадрів). ОСОБА_1 неможливо було запропонувати посаду інженера (кадрів) (ВОС 070737), оскільки повинна бути освіта в галузі знань (код 07 «Управління та адміністрування»), (код 073 спеціальності менеджмент), (код 7 другий (магістерський) рівень вищої освіти за ступенем магістра), згідно наказу Міністерства оборони України № 438 від 19.12.2022 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.2023 р. за № 227/39283) Перелік облікових спеціальностей працівників Збройних Сил України. Вказана посада зайнята особою, яка має відповідний стаж роботи, освіту та досвід роботи.
Відповідно до акту Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПС/ЗП/3937/0339 від 14.02.2025.2025 року, за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці, встановлена відсутність порушень вимог законодавства квартирно-експлуатаційниим відділом м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 07809992).
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Згідно із ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тобто, скорочення штату представляє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).
Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
При проведенні звільнення працівників в зв'язку зі скороченням штату на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України керівниками підприємства повинні бути дотримані вимоги ст. 42 та ст.49-2 КЗпП України.
У постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 по справі №6-2748цс15 викладено правовий висновок про те, що під час звільнення працівника на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації праці, у тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених ст.49-2 КЗпП України.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби ; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; 11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.
Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19 (провадження № 61-4375св20).
У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №333/4222/19 (провадження № 61-2971св21) зазначено, що «за змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При визначенні працівників із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов'язки. Для висновку про наявність переваги при залишенні на роботі працівника перш за все повинно бути з'ясовано, чи є рівними кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порівняно із залишеним на роботі, за яким роботодавцем визнане переважне право. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен провести порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. У випадку, коли роботодавцем при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці звільнено працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, суд може констатувати порушення положень статті 42 КЗпП України і, як наслідок, незаконність звільнення дій роботодавця».
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено порівняльний аналіз наявності переважного права на залишення на роботі наступних працівників: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за результатами якого прийнято рішення надати перевагу ОСОБА_7 , як такому, що має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.
При цьому, слід зазначити, що лише роботодавець оперує достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Отже, визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/1607/17-ц (провадження № 61-25068св18).
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування вказаної у порівняльному аналізі інформації, та відповідно наявність у нього переважного права на залишення на роботі відповідно до положень статті 42 КЗпП України.
Посилання позивача на те, що йому не було запропоновано всі інші вакантні посади не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не було надано відповідачу підтверджуючих документів, що дають право призначення його на інші посади, а тому вони не були запропоновані у зв'язку із відсутністю у нього відповідної освіти, кваліфікації та досвіду роботи.
Встановивши, що у відповідача дійсно мало місце скорочення штату працівників, позивача ОСОБА_1 було належним чином попереджено про наступне звільнення, повідомлено про наявність вакантних посад, які відповідають його кваліфікації, на зайняття яких він свою згоду не висловив, суд приходить до висновку про те, що звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства та без порушень прав ОСОБА_1 , а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі, а тому також не підлягають задоволенню.
Крім того, відсутні пістави для задоволення заявленої позивачем вимоги про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати, оскільки в матеріалах справи містяться докази, які свідчать, що відповідачем було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 вказані кошти в розмірі 36 477,19 грн. .
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 40, 49-2, 233 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.11.2025 року.
Суддя: В.М. Світлицька