Суддя Зайцева М. С.
Справа № 644/6625/25
Провадження № 3/644/1635/25
01.12.2025
01 грудня 2025 року Суддя Індустріального районного суду міста Харкова Зайцева М.С., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ВПД № 1 Куп?янського РВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,
установив:
В провадження судді Зайцевої М.С. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2025 року, надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, водій ОСОБА_2 , в порушення вимог п. 2.5 ПДР України, 21 липня 2025 року о 22 годині 30 хвилин, в селищі Шевченкове, дорога Чугуїв - Мілове 40, керував транспортним засобом Hyndai Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, хитка хода, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП.
В результаті зазначених вище дій, стосовно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 398797 від 21.07.2025 року.
22.08.2025 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, відповідно до якого останній не визнає вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, не погоджується з висновками, зазначеними у протоколі, тому що вони не відповідають фактичним обставинам справи, під час складання протоколу поліцейськими порушено процедуру складання протоколу та Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, як зазначено в протоколі, він не відмовлявся, а навпаки прохав проїхати в лікарню, але разом з військовою службою правопорядку, яка приїхала на місце події на що йому було відмовлено. Після відмови поліцейського від проходження огляду в лікарні він відразу був доставлений працівниками ВСП на огляд в лікарню, згідно висновку лікаря від 22.07.2025 року, алкогольне сп'яніння виявлено не було. Зазначив, що не керував автомобілем, який вказаний у протоколі, здійснював керування автомобілем Hyndai Tucson, д.н.з. НОМЕР_2 . Вказав, що працівниками поліції не роз'яснено прав як особі яка притягується до адміністративної відповідальності, фактичні обставини не відповідають тим, що викладені у протоколі, оскільки він не відмовлявся від огляду в медичному закладі, а навпаки наполягав пройти огляд тільки з представниками ВСП.
31.10.2025 року через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Олексюка Р.Р., відповідно до яких, ознайомившись із відеоматеріалами працівників поліції, які здійснили зупинку транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 , та подальше оформлення адміністративних матеріалів, в доповнення до поданого клопотання про закриття провадження у справі, вважає за необхідне надати наступні пояснення. Як вбачається із відеоматеріалів, зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 , була цілеспрямованою, а ставлення працівників поліції упереджене. Запах з порожнини рота є оціночним судженням працівника поліції та недоведений жодним із належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів. Працівник поліції зазначив, що запах алкоголю відчувається не із порожнини рота водія, а із салону авто. Із поведінки ОСОБА_2 не вбачається ні порушення координації рухів, ні порушення мови, ні вираженого тремтіння рук, ні різкої зміни забарвлення рук, ні поведінки, що не відповідає обстановці. Відразу після зупинки авто, працівник поліції без зазначення її причини, звинуватив водія у вживанні алкоголю. Поруч із поліцейським перебувала невідома особа, поведінка якої не відповідає вимогам культури спілкування. Водій на вимоги поліцейського неодноразово повідомляв, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, а поїздка відбувається з метою виконання обов'язків. Упереджене відношення працівників поліції до водія порушує презумпцію невинуватості, що, з-поміж іншого, зумовило недовіру до таких поліцейських. Водій більше шести разів повідомляв поліцейського, що не заперечує та згодний пройти процедуру перевірки на стан алкогольного сп'яніння. Водій неодноразово зазначав, що готовий пройти процедуру перевірки в медичному закладі із працівниками військової служби правопорядку, яка здійснює контроль за дотриманням військовослужбовцями положень законодавства під час проходження служби. Водій пройшов медичну перевірку та був визнаний тверезим, відомості про що наявні в матеріалах справи. Водій вказував поліцейським, що перебування поруч із ними без працівників ВСП викликає в нього відчуття страху та небезпеки. Водій авто був тверезий. Таким чином, відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні адвокат Олексюк Р.Р. (в режимі відеоконференції) підтримав клопотання та пояснення подані через систему «Електронний суд» подане ОСОБА_2 , просив клопотання задовольнити.
Дослідивши надані матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція).
Вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім зазначеного вище протоколу, також підтверджується:
- рапортами поліцейського СРПП ВПД № 1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області Чепіль В. від 21.07.2025, інспектора відділу контролю за діяльністю блокпостів та взаємодії з правоохоронними органами УПО ГУНП в Луганській області Руденок М. від 21.07.2025 року;
- письмовими поясненнями інспектора СБДР в/ч НОМЕР_3 НГУ ОСОБА_3 , які відповідають фактичним обставинам справи, що викладені в протоколі, окрім того зазначено про відмову ОСОБА_2 проїхати разом з поліцейськими до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння, та не надання ОСОБА_2 на місці зупинки транспортного засобу військового квитка;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначені ознаки сп'яніння, що виявлені у ОСОБА_2 та про відмову останнього від проходження огляду;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.07.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_2 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я;
- відомостями відеозапису з нагрудної камери поліцейського (DVD+R диск у кількості 2 одиниці), в ході огляду яких встановлено факт керування та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , зафіксований факт відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому зупинка транспортного засобу ОСОБА_2 відбулась на стаціонарному блок посту, підійшовши до зупиненого транспортного засобу поліцейський представився, попросив надати документи на транспортний засіб та посвідчення водія, зазначив про наявність ознак сп'яніння, на запитання ОСОБА_2 відповів, що не вживав алкоголь та обізнаний з процедурою проходження огляду на стан сп'яніння. Висловив згоду пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, при цьому не бажав їхати разом з поліцейськими, висловлював намір їхати для проходження огляду лише з представниками ВСП, а саме в їх службовому автомобілі. На що працівник поліції запропонував ОСОБА_2 їхати в автомобілі поліції разом з представником ВСП, на що ОСОБА_2 категорично відмовився, така відмова вмотивована страхом їхати з поліцейськими, бо він є військовим, не довірою до поліції з припущенням про можливість його побиття працівниками поліції.
Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Враховуючи викладене вище, суд вважає зазначені вище докази належними, допустимими та достатніми для висновку про те, що своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів ОСОБА_2 , якими він обґрунтовує клопотання про закриття провадження у справі суд вказує наступне.
Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
При цьому, згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.
Таким чином, доводи ОСОБА_2 та його захисника про те, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі спростовуються зібраними та дослідженими доказами, зокрема відеозаписом, на якому тривалий час працівники поліції пропонували ОСОБА_2 пройти вказаний огляд у лікарні, проте останній не бажав їхати з працівниками поліції, а лише з представниками ВСП, та на пропозицію поліції їхати у службовому автомобілі патрульної поліції разом з представником ВСП, відмовився, пояснюючи такі дії недовірою до поліції, жодних доказів чи аргументів на підтвердження своєї думки не надав.
Така поведінка свідчить про створення ОСОБА_2 перешкод щодо реальної можливості проведення огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку та фактичну відмову від проходження огляду водія ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Натомість, матеріали справи не містять даних щодо оскарження дій службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, у зв'язку із чим твердження щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Посилання про те, що ОСОБА_2 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується наданим суду висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.07.2025 року КПН «Шевченківська центральна районна лікарня», суд не приймає, оскільки ОСОБА_2 інкримінована саме відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, а не керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
Саме відмова від проведення огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.
Разом з цим, приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід'ємному взаємозв'язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку.
Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин надання водієм такої відмови.
За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп'яніння, саме зобов'язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов'язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп'яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок уникати юридичної відповідальності.
Інші доводи щодо не керування транспортним засобом з номерним знаком, що вказаний в протоколі, не роз'яснення прав ОСОБА_2 , суд відхиляє, оскільки факт керування автомобілем зафіксований на відеозаписі долученому до матеріалів справи, про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП міститься підпис ОСОБА_2 у протоколі про адміністративне правопорушення.
З приводу відсутності ознак сп'яніння у ОСОБА_2 під час зупинки транспортного засобу суд вказує наступне.
Посилання в протоколі на ознаки сп'яніння, які стали підставою для пропозиції пройти огляд, відповідають роз'ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному в Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого останній відмовився.
Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.
В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_2 , дійшли до висновку, що він має ознаки алкогольного сп'яніння та відповідно до відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції ОСОБА_2 було повідомлено, що у нього виявлено ознаки саме алкогольного сп'яніння, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення, зокрема в частині перешкоджання йому скористатись можливістю отримати правову допомогу.
Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) суду не надано.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 , поліцейськими дотримано вимоги ст.ст.256,268 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.
Зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст.251 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_2 під час розгляду справи не встановлені.
Будь-яких доказів на спростування викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, матеріали справи не містять, ОСОБА_2 та захисником не надані.
На підставі вищевикладеного, суд, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал та надані докази, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції вказаної статті.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Таким чином, одночасно з накладенням адміністративного стягнення суд, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягує з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.40-1,130,283,284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Відповідно до положень ст.ст. 307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти діб через суд першої інстанції.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Повний текст постанови складений 08.12.2025 року.
Суддя М.С. Зайцева