Справа № 626/3149/25
Провадження № 2-о/626/94/2025
про залишення заяви без руху
08.12.2025 року м. Берестин
Берестинський районний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Рибальченко І.Г.
представника заявника Орєхової Н.В.
за участі секретаря Матюхової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 із заінтересованою особою Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-
02.10.2025 до Берестинського районного суду Харківської області надійшла вказана заява, в якій заявлено вимоги про встановлення факту того, що заявник є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в селищі Ува Селтинського району Удмуртської РСР. Заява була признчена до судового розгляду на 17.11.2025 та 08.12.2025, про що повідомлені сторони.
Як передбачено ч.11 ст.187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
З поданої заяви та доданих до неї документів вбачається, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
При прийнятті до свого провадження заяви, поданої в порядку окремого провадження, суддя вирішує питання відповідності її вимогам розділу IV "Окреме провадження" ЦПК України, а також загальним вимогам до заяви, передбаченим ст. 175, 177 ЦПК України.
У пункті третьому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз'яснено, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.
Недотримання обов'язкових вимог до змісту заяви є перешкодою до відкриття провадження у справі.
Згідно з п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Заявник, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту встановлення особи , посилається на те, що не має можливості отримати паспорт громадянина України, встановлення цього факту у судовому порядку є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи державною міграційною службою України та (або) прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.
Враховуючи наведені норми законодавства, заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення, у порядку, визначеному частиною першою статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Згідно з вимогами вказаного законодавства України у разі якщо Державна міграційна служба України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації, то встановлення такого факту проводиться у судовому порядку. До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Основними документами, які дозволяють особі звернутися до суду, мають бути свідоцтво про народження особи та рішення Державної міграційної служби України про неможливість встановити особу після проведення процедури ідентифікації. У своїй заяві до суду заявник має вказати, який факт він просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт (показання свідків, біографічні дані заявника та будь-які документи, які надають можливість перевірити інформацію щодо його особи). Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 511/409/20 (провадження № 61-20060св21). Схожі за змістом правові висновки у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/16248/18 (провадження № 61-8022св21).
Крім того, згідно висновку КЦС ВС від 9 липня 2025 року у справі № 203/2326/23 (провадження №61-2322св24) встановлення особи в судовому порядку для видачі документів, що посвідчують особу, можливе лише після проведення процедури ідентифікації та за наявності доказів неможливості встановлення особи компетентними органами в позасудовому порядку. Для звернення до суду із заявою про встановлення особи обов'язковими документами є свідоцтво про народження та документи щодо неможливості встановлення особи після проведення процедури ідентифікації.
З врахуванням викладеного заявнику пропонується надати суду оригінали або належним чином завірені копії свідоцтва про його народження .
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З урахуванням викладених обставин, суддя вважає за необхідне залишити заяву без руху та надати заявникові строк для усунення недоліків зазначених судом.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 293, 294, 297, 353 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 із заінтересованою особою Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків терміном 5 (п"ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити заявнику, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Берестинського районного суду
Харківської області І.Г. Рибальченко