29.10.2025
ЄУН 404/3145/25
Провадження №2/389/416/25
Рішення
іменем України
(заочне)
29 жовтня 2025 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кондратенко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» 01.04.2025 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 18.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4661998, який підписаний електронним підписом позичальниці, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 8 000 грн строком на 360 днів шляхом переказу на її платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних). Надалі, між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» 24.12.2024 укладено договір факторингу №24/12/24, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №4661998 від 18.05.2024 перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс». Разом з тим, ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання та погашення кредитної заборгованості не здійснила, тому станом на 24.12.2024 має заборгованість в сумі 37 520 грн, з яких: 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 25 520 грн заборгованість за нарахованими процентами, 4 000 грн заборгованість за штрафом. Оскільки ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання зобов'язань, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 вказану вище суму заборгованості та судові витрати у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив не подала.
Згідно з ухвалою суду від 29.10.2025 розгляд справи проводиться заочно, на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Так, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).
Електронний договір, підписаний в порядку, визначеному ст.12 вказаного вище Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що 18.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4661998, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 8 000 грн на строк 350 днів, тобто до 02.05.2025 (п.1.2, 1.3 договору).
Визначений договором тим процентної ставки - фіксований, стандартна процентна ставка становить 1,50% в день (п.1.4, 1.4.1 договору).
Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п.2.1 договору).
Цей договір підписаний ОСОБА_1 18.05.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 79754 та містить всі істотні умови. ОСОБА_1 зобов'язалася повернути вказаний кредит, сплачувати проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов'язання у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 8 000 грн підтверджується інформаційною довідкою, виданою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», про перерахування їй вказаної суми на картковий рахунок, вказаний у кредитному договорі, а також наданими на запит суду відомостями з ПАТ Акціонерний банк «Південний».
В свою чергу, між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» 24.12.2024 укладено договір факторингу №24/12/24, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у Реєстрі боржників.
Відповідно до розрахунку заборгованості та витягу з Реєстру боржників ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4661998 від 18.05.2024 в сумі 37 520 грн, з яких: 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 25 520 грн заборгованість за нарахованими процентами, 4 000 грн заборгованість за штрафом.
Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем за кредитним договором №4661998 від 18.05.2024 заборгованість ОСОБА_1 не погашена та складає 37 520 грн.
Отже, матеріалами справи встановлено, що укладений кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який власноручно введений нею для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що вона ознайомилася та погодилася з усіма умовами договору, тобто сторони погодили усі істотні умови та уклали договір в належній формі.
На умовах, визначених у вказаному договорі, ОСОБА_1 надавалися кредитні кошти зі сплатою відсотків за користування ними та іншими складовими, а також зі встановленим строком їх повернення, про що ОСОБА_1 також підписані паспорт споживчого кредиту та графік платежів до договору. Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.
Нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій здійснювалося в межах строку дії кредитного договору, підстав для нарахування іншого розміру відсотків судом не виявлено.
Таким чином, оскільки доказів належного виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань матеріали справи не містять, натомість, належними доказами у справі підтверджується факт передання прав дійсної вимоги за спірним кредитним договором, суд вважає встановленими обставини щодо наявності у позивача права вимоги до відповідачки.
Оскільки в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов'язання належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача, тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, щодо стягнення заборгованості за штрафом за кредитним договором, то суд зазначає наступне.
Позивач заявив до стягнення з відповідачки заборгованості за штрафом в сумі 4 000 грн.
Відповідно до п.6.4 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов'язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов'язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.
Проте, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань.
Відповідний правовий висновок щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23.
Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №706/68/23, дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Крім того, пунктом 6.5 кредитного договору сторонами обумовлено, що у випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій - штраф протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та Клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоча умовами кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу, проте згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники у період воєнного стану звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях.
Отже у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій суд вважає за необхідне відмовити.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.
Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просив стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Відповідачкою клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалося.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучені належні докази.
Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Дослідивши подані позивачем докази та матеріали справи, враховуючи, що відповідачкою не подано суду клопотання щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10 000 грн, понесених позивачем, є документально підтвердженим, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Разом з цим, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат за надання правової допомоги у цій справі в розмірі 8 934 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України та з огляду часткове задоволення позову, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 164 грн 17 коп.
Керуючись ст.3, 6, 13, 207, 228, 509, 512, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 633, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.133, 137, 141, 263-265, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4661998 від 18.05.2024 в розмірі 33 520 (тридцять три тисячі п'ятсот двадцять) грн, з яких: 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 25 520 грн заборгованість за процентами.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за штрафом в розмірі 4 000 грн, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 934 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс»судовий збір в розмірі 2 164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) грн 17 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», місце знаходження: бульвар Вацлава Гавела,4, м.Київ, 03124, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 41915308.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва