ЄУН 387/1116/24
Номер провадження по справі 1-кп/387/52/25
Іменем УКРАЇНИ
про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою
03 грудня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1
із секретарем судового засідання ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12023120000000800 від 18.07.2023 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, раніше судимого: 25.04.2002 вироком Добровеличківського районного суду за ч.3 ст. 185, ч.2 ст.309 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; - 23.10.2007 вироком Добровеличківського районного суду за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі, звільнено УДО - 06.05.2008 на не відбутий термін 2 місяці 13 днів; - 30.10.2014 вироком Добровеличківського районного суду за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; - 21.02.2017 вироком Добровеличківського районного суду за ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; - 18.01.2018 вироком Добровеличківського районного суду за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України до 6 років 3 місяців позбавлення волі, звільнився УДО 05.04.2022 на не відбутий термін 1 рік 10 місяців 10 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст. 317, ч.1 ст.309 КК України,
В провадженні Добровеличківського районного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023120000000800 від 18.07.2023 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст. 317, ч.1 ст.309 КК України.
Судовий розгляд призначено на 14 годину 10 хвилин 03 грудня 2025 року.
В судовому засіданні 03.12.2025 прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Обґрунтовуючи подане клопотання прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкі кримінальні правопорушення, за які законом передбачено основне покарання у виді позбавлення полі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Під час обрання запобіжного заходу та в подальшому під час продовження запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, що є підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Метою продовження запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 постійної роботи та джерела доходів, особистого житла, міцних соціальних зв'язків не має, проживає у будинку, який належить його матері, не одружений;
- незаконно впливати на свідків, які підтверджують його вину у вчиненні незаконного збуту наркотичних засобів, так як обвинувачений особисто знайомий зі свідками, тому вказані обставини дають підстави вважати, що обвинувачений може знову незаконно впливати на вказану категорію осіб з метою зміни чи відмови від наданих показів;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити вчинення даного кримінального правопорушення, враховуючи кількість епізодів;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто вводити слідство в оману, ухилятись від викликів суду.
Прокурор наголошує на суворості можливого покарання обвинуваченого ОСОБА_5 та просить визнати за реальну небезпеку можливості його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
На переконання прокурора, більш м'які запобіжні заходи неможливо застосувати з підстав того, що ОСОБА_5 має змогу виїхати за межі Кіровоградської області та потрапити на території, які на даний час не підконтрольні державним органам України.
Обвинувачений та захисник не заперечили щодо задоволення даного клопотання, однак просили зменшити розмір застави та визначити обвинуваченому заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки застава в розмірі 90 840,00 грн. є непомірною для обвинуваченого.
Заслухавши сторін кримінального провадження, розглянувши подане стороною обвинувачення клопотання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та його продовження, не зменшились та продовжують існувати.
Характер та фактичні обставини інкримінованих кримінальних правопорушень свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого.
Матеріали кримінального провадження свідчать, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст. 317, ч.1 ст.309 КК України, які відносяться до класифікації тяжких та нетяжких злочинів, не має власного житла, постійного місця роботи та стійких соціальних зв'язків, має не зняту та не погашену судимість за скоєння умисних корисливих злочинів.
02.05.2024 ухвалою слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_5 обрано вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Розмір застави для підозрюваного ОСОБА_5 визначено у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 гривень .
В подальшому обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався строком на 60 днів із визначенням розміру застави. Востаннє дію запобіжного заходу застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08.10.2025 було продовжено до 12 години 30 хвилин 07 грудня 2025 року. Заставу, визначену ОСОБА_5 ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.06.2025, залишено без змін у раніше визначеному розмірі.
На даний час судовий розгляд не проведено, не допитано свідків. За таких обставин, суд має обґрунтовані підстави вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить попередження ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні довів, що продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки можливе притягнення до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі, яке згідно із санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна, суворість такого покарання може бути розцінена обвинуваченим більш небезпечною ніж переховування та втеча і такі обставини можуть бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд враховує введення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, іншого запобіжного заходу, що може значно ускладнити органам правопорядку вжиття заходів реагування на таку поведінку обвинуваченого та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Окрім цього, не зменшився і продовжує існувати обґрунтований ризик того, що обвинувачений може чинити спроби впливати на свідків, допит яких суд ще не провів. При встановленні ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному проваджені слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Також продовжує існувати обґрунтований ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, обвинувачений не має місця роботи, що може спонукати його до пошуку незаконного отримання доходу шляхом вчинення злочинів.
Також є ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме затягувати судовий розгляд ухиляючись від явки до суду, оскільки може бути відсутній по місцю проживання.
Вирішуючи питання щодо продовження строку запобіжного заходу, суд також, враховує вік обвинуваченого, сімейний стан, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого.
Враховуючи те, що прокурор довів обставини, передбачені ст. 199 КПК України, наявність яких виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою, тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 днів і не знаходить підстав для застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У п. 51 рішення у справі "Буров проти України" зазначено, що у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи тяжкість та обставини злочинів за якими обвинувачується ОСОБА_5 , особу обвинуваченого, суд, ухвалою від 26.06.2025 частково погодився з позицією сторони захисту та зменшив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Щодо клопотання сторони захисту про визначення обвинуваченому застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, то суд, із врахуванням рішення ЄСПЛ «Бонншо проти Швейцарії» в якому зазначено, що «зі свого боку сторона захисту має подати достатню інформацію, що може бути перевірена, щодо суми застави, яку необхідно встановити» вважає, що така інформація стороною захисту суду не надана, тому такий розмір застави не підлягає до задоволення.
Відтак, суд вважає за необхідне визначену ОСОБА_5 ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.06.2025, заставу залишити без змін у раніше визначеному розмірі.
Окрім цього, суд вважає за необхідне, відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: 1) прибувати до суду за першою його вимогою у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження; 2) не відлучатися із постійного місця проживання без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання та місця роботи.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 331, 369, 372, 395 КПК України суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст. 317, ч.1 ст.309 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів) тобто до 15 години 00 хвилин 01 лютого 2026 року.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зменшення розміру застави відмовити.
Заставу, визначену ОСОБА_5 ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.06.2025, залишити без змін у раніше визначеному розмірі.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, у якому він перебуває без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- уникати спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі суду від 25.06.2025, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити для відома та виконання Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор».
Дату закінчення дії ухвали суду встановити до 15 години 00 хвилин 01 лютого 2026 року.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено та оголошено о 15 год. 40 хв. 05 грудня 2025 року.
Суддя ОСОБА_6