Справа № 385/1785/25
Провадження № 2/385/815/25
05.12.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Венгрина М. В.,
секретар судового засідання Шевченко Л. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
позивачка звернулась в суд з позовом до відповідача в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06.02.2019, з твердої грошової суми в розмірі по 1500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно,.
Стислий виклад позицій сторін
В обґрунтування позовних вимог позивачка покликалася на те, що рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06.02.2019 з відповідача стягуються на її користь аліменти на утримання їх сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі по 1500 гривень щомісячно. Вона бажає змінити спосіб стягнення аліментів з твердої суми на 1/4 частку від заробітку (доходу) відповідача, який є здоровим, працездатним, у зв'язку з необхідністю забезпечення належного рівня життя дитини.
Відповідач правом подання відзиву не скористався.
заяви та клопотання сторін та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 05.11.2025 відкрито провадження в справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Разом з позовною заявою позивачкою подано клопотання про проведення розгляду справи за її відсутності, підтримання позов них вимог та не заперечення проти заочного розгляду справи.
05.12.2025 позивачкою через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи за її відсутності.
05.12.2025 через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про визнання позову та проведення розгляду справи за його відсутності.
Розгляд справи по суті проведено 05.12.2025 на підставі наявних доказів за відсутності сторін.
Враховуючи те, що сторони скористались своїм правом та подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд перешкод в проведенні судового розгляду не вбачає, відповідно до ч. 3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.04.2015 (а.с. 4).
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18.01.2019 у справі № 385/1758/18 розірвано шлюб між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 5).
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06.02.2019 по справі № 385/1852/18 присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7-8).
Згідно довідки № 712 від 23.10.2025 виданої Гайворонською міською радою Голованівського району Кіровоградської області ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , та на її утриманні перебуває син ОСОБА_3 , 2015 року народження (а.с. 9).
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наміром одержувача аліментів змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За приписами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, від 19 лютого 2025 року у справі № 367/10126/19 та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини 3 статті 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Суд бере до уваги, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, провадження № 61-51сво18).
Разом з тим, у цій справі позивачка заявила, по суті, вимогу не про зміну (збільшення) розміру аліментів, а про зміну способу їх присудження, тобто зміну розміру аліментів, стягнутих за рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23.07.2013 в справі 385/1103/13-ц, у певній твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку батька дитини. Зазначене відповідає вимогам статей 181-184, 192 СК України. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 і така практика не змінювалася.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум на дітей від 6 до 18 років у розмірі 3196 грн.
Отже, враховуючи положення частини другої статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину від 6 до 18 років становить 1598 грн.
Таким чином розмір аліментів, що стягуються є недостатнім, оскільки такий розмір суперечить положенням СК України про те, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Визначений розмір аліментів зі спливом часу вочевидь не задовольняє потреби дитини, отримувати підвищений розмір аліментів, є безумовним правом сторони в інтересах дитини.
Також суд бере до уваги, що відповідач позов визнав, подавши письмову заяву до початку розгляду справи по суті.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Обставин того, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи, інтереси інших осіб, судом не встановлено, а тому підстави для постановлення ухвали про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову - відсутні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, зважаючи на визнання позову відповідачем, необхідність створення для дитини такого рівня життя, який був би достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, пріоритет інтересів дитини, а також зважаючи на приписи статті 13 ЦПК України, суд вважає, що наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів, шляхом зміни способу їх стягнення, встановленого рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06.02.2019 в справі 385/1842/18, починаючи стягнення з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, у зв'язку з чим позов слід задоволити.
Суд також бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 які зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зміна розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили
Розподіл між сторонами судових витрат
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивачка при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів не сплачувала судовий збір в сумі 1211,20 грн, так як звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
З цих підстав, суд вважає, що з відповідача слід стягнути в дохід держави судові витрати у виді судового збору в сумі 605,60 грн, тобто 50 % від суми судового збору, яка підлягала до сплати позивачем при поданні позову до суду, а іншу частину судового збору в розмірі 605,60 грн компенсувати за рахунок держави.
Керуючись статтями 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265,280-282 ЦПК України,
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітню дитину задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06.02.2019 в справі № 385/1842/18.
Стягувати з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 605 (шістсот п'ять) грн 00 коп. судового збору в дохід держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 05.12.2025.
Суддя: /підпис/ М. В. ВЕНГРИН
Згідно з оригіналом
Суддя Гайворонського
районного суду М. В. Венгрин
Дата документу 05.12.2025