Справа № 183/12025/25
№ 2-з/183/83/25
05 грудня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючої судді Сороки О.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом заборони приватному нотаріусу Самарівського районного нотаріального округу Шевченку Олександру Михайловичу проводити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_3 на інших осіб та заборонити приватному нотаріусу Самарівського районного нотаріального округу Шевченку Олександру Михайловичу видавати ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
Заява обґрунтована тим, що в зв'язку із зверненням до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним заповіту та договору дарування частини квартири, позивачі звертаються до суду з заявою про забезпечення позову.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у своїй заяві вказують, що їх батько ОСОБА_3 , потрапив 04.06.2025 року до хірургічного відділення Самарівської міської лікарні на кареті швидкої допомоги в 16 год. 20 хв., в критичному стані (недієздатний, без свідомості). З 04.06.2025 до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 він перебував в реанімації Самарівської міської лікарні без свідомості (в комі). Але 05.06.2025 о 20 год. 34 хв., згідно даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, він в кабінеті нотаріуса Кібець Л.Г., оформив заповіт ті підписав договір дарування квартири. Його дружина ОСОБА_5 стала власницею частини квартири, яка належала батькові позивачів на праві приватної власності та він начебто заповів все своє майно ОСОБА_4 . Однак, як зазначає ОСОБА_1 , вона зі своєю сестрою є спадкоємцями першої черги після смерті батька ОСОБА_3 .
Невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Самарівського районного нотаріального округу Шевченко О.М., на думку позивачів, надасть можливість жінці її батька - ОСОБА_4 , право на розпорядження майном, яке могла успадкувати після смерті батька, що призведе до унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач має намір звернутися до суду.
Дослідивши матеріали заяви, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149, ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють таку нотаріальну дію: видають свідоцтва про право на спадщину.
Статтею 66 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що на майно, що переходить у порядку спадкування до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, видається свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
Частина 1 статті 67 Закону України «Про нотаріат» вказує, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
В розумінні ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Одним із видів забезпечення позову, зазначених у ст. 150 ЦПК України, є заборона вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Подана позивачем заява про забезпечення позову відповідає положенням ст. 151 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України застосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї як джерело права.
Так, згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, дана норма Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його згідно закону, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.
Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Враховуючи викладене, з наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову по даній справі визнання заповіту та договору дарування частини квартири недійсним та заявлений заявником (позивачем) захід забезпечення позову є взаємопов'язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких вона звернеться до суду.
Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову (заборони вчиняти певні дії) підставою для його застосування є визнання заповіту та договору дарування частини квартири недійсним, оскільки після настання часу та права визначеного ч. 1 ст. 1298 ЦК України на отримання свідоцтв про право на спадщину за заповітом відповідачем - свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову.
Враховуючи, що у позивачів та спадкоємця - відповідача існує спір щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача та уникнення подальшого цивільно-правового обороту майна, суд дійшов висновку про необхідність заборони приватному нотаріусу Самарівського районного нотаріального округу Шевченку О.М. проводити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_3 на інших осіб та заборонити приватному нотаріусу Самарівського районного нотаріального округу Шевченку О.М. видавати ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , до набрання рішенням суду по суті спору законної сили.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Судом не встановлено обставин, що можуть свідчити про спричинення забезпеченням позову збитків відповідачу, а також обставин, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, за наявності яких обов'язком суду є застосування зустрічного забезпечення, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення. Проте, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу її право, у відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, звернутися до суду з відповідним клопотанням про застосування зустрічного забезпечення.
У відповідності до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, у зв'язку з чим у тексті ухвали зазначаються відомості про стягувача та боржника визначені ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154, 247, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову, - задовольнити.
Заборонити приватному нотаріусу Самарівського районного нотаріального округу Шевченку Олександру Михайловичу проводити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_3 на інших осіб та заборонити приватному нотаріусу Самарівського районного нотаріального округу Шевченку Олександру Михайловичу видавати ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , до набрання рішенням суду по суті спору законної сили.
Копію ухвали направити Приватному нотаріусу Самарівського районного нотаріального округу Шевченку Олександру Михайловичу (вул. Гідності, 21, м. Самар, Дніпропетровська область); позивачам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), відповідачу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), для відома.
Роз'яснити сторонам положення ч. 4 ст. 157 ЦПК України, відповідно до якої, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її складання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
Третя особа: Приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Кібець Людмила Григорівна, адреса: вул. Гетьманська, 26/21а, м. Самар, Дніпропетровська область.
Суддя Сорока О.В.