Єдиний унікальний номер 205/18405/25
Номер провадження 1-кс/205/2718/25
06 грудня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12025042120001575, внесеному 05 грудня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, українця, громадянина України, який має вищу освіту, офіційно не працевлаштований, розлучений , неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
До суду надійшло вищевказане клопотання старшого слідчого, в обґрунтування якого зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 04 грудня 2025 року приблизно о 19 годині 00 хвилин (більш точний час не встановлено) ОСОБА_6 знаходився у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , де у нього виник словесний конфлікт зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 . Під час словесного конфлікту у ОСОБА_6 раптово виник кримінально - протиправний намір, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , визначивши ніж знаряддям вчинення кримінального правопорушення. 04 грудня ОСОБА_6 , реалізуючи свій кримінально - протиправний умисел спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, знаходячись у приміщенні вищевказаного будинку, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, тримаючи в правій руці кухонний ніж, наніс ним декілька ударів по тілу ОСОБА_8 , а саме в область лівої третини грудної клітини. В результаті кримінально - протиправних дій, ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження, відповідно до медичної довідки від 04 грудня 2025 року, наданої КНП «МКЛ № 16 ДМР», у вигляді: колото - різаного проникаючого поранення лівої третини грудної клітини, колото - різана рана правої молочної залози. Таким чином, умисні дії ОСОБА_6 , які виразились у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України.
04 грудня 2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, у зв'язку з тим, що виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення.
05 грудня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, у зв'язку з тим, що виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, є достатність доказів зібраних під час досудового розслідування. Матеріалами, що підтверджують ці обставини є: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04 грудня 2025 року від ОСОБА_8 ; протокол допиту потерпілої ОСОБА_8 ; протокол огляду місця події від 04 грудня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 ; постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 05 грудня 2025 року; протокол огляду місця події від 04 грудня 2025 року за адресою: АДРЕСА_3 ; протоколи допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 05 грудня 2025 року; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 05 грудня 2025 року.
Таким чином, для цілей розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років.
Орган досудового розслідування приходить до висновку про наявність ризиків вчинити підозрюваним дії, передбачених ст. 177 КПК України, тим самим, не виконувати належним чином покладені на підозрюваного процесуальні обов'язки. В обґрунтування п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України необхідно вказати, що підозрюваний ОСОБА_6 під загрозою застосування реальної міри покарання у виді позбавлення волі на строк більше 5 років, у разі визнання його винуватим за вчинення кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжкого, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Просить врахувати те, що ОСОБА_6 не має на утриманні родини, не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, існує випадковими заробітками, джерело яких може знаходитись за межами місця розташування органу досудового слідства та суду, та той факт, що Дніпропетровська область межує з тимчасово окупованими територіями, що дають підстави вважати, що ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію області. Крім того, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року Україною згідно з відкритих даних не контролюється орієнтовно 20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску. Пункт 3 частини 1 статті 177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваному ОСОБА_6 відомі анкетні дані та місце проживання потерпілої у цьому ж кримінальному провадженні і таким чином, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, шляхом залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди за надання неправдивих свідчень на свою користь. Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на викладене, старший слідчий звернулась до суду з цим клопотанням.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини. Вважають обґрунтованими причини і підстави, викладені у клопотанні, та просили слідчого суддю обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного строком на 60 діб.
Захисник у судовому засіданні заперечував щодо обрання його підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати щодо нього запобіжний захід не пов'язаний з позбавлення волі, а саме, цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що підозрюваний раніше не судимий, не планує переховуватись від слідства та може проживати за адресою його перебування на обліку як внутрішньо переміщеної особи, а саме: АДРЕСА_4 , де тимчасово проживає його мати.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника, вину у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 визнав та у вчиненому щиро розкаявся, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
В провадженні СВ ВП №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025042120001575, внесеного 05 грудня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
05 грудня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого - вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця проживання і роботи; наявність судимостей у підозрюваного.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04 грудня 2025 року від ОСОБА_8 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 ; протоколом огляду місця події від 04 грудня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 ; постановами про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 05 грудня 2025 року; протоколом огляду місця події від 04 грудня 2025 року за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. № 19; протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 05 грудня 2025 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 05 грудня 2025 року.
Вищевказані докази у своїй сукупності дають всі підстави стверджувати про вірогідну причетність підозрюваного ОСОБА_6 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Отже, слідчий суддя приймає до уваги конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вищевказаному кримінальному правопорушенні.
Крім того, прокурором та слідчим доведено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких кримінальних правпорушень, що дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 усвідомлюючи невідворотність покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Більш того, відповідно до позиції ЄСПЛ, зокрема з пункту 36 Рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», Європейський Суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченим, у разі визнання їх винними, в скоєнні злочинів, в яких вони обвинувачуються, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, під час досудового розслідування встановлені достатні підстави вважати наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Прокурором та слідчим у судовому засіданні частково доведена наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо можливості підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення незаконно впливати лише на потерпілу шляхом умовляння, пропонування надання неправдивих свідчень на свою користь, оскільки вони перебувають у цивільному шлюбі і потерпіла може піти на примирення з підозрюваним.
Щодо впливу на свідків у матеріалах клопотання відсутні дані, що ОСОБА_6 якимось чином намагався або може здійснити незаконний вплив на свідків.
Також обґрунтований ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, який підтверджується тим, що матеріалами клопотання та у судовому засіданні підозрюваний підтвердив періодичність конфліктів з його цивільною дружиною ОСОБА_8 , у зв'язку з чим він та потерпіла неодноразово притягались до адміністративної відповідальності, де ОСОБА_6 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства у відношенні до своєї співмешканки ОСОБА_8 , належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вже підозрюється саме у вчиненні кримінального правопорушення щодо його цивільної дружини.
Разом з тим, слідчий суддя зважає на те, що 24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.
Військова агресія проти України суттєво обмежує можливості виконання правоохоронними органами своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку, а тому є новим ризиком.
Будь-яких обставин, які є перешкодою для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачені ч. 2 ст. 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчий суддя на цей час не встановив.
Крім того, слідчий суддя вважає, що тимчасова ізоляція ОСОБА_6 від суспільства є цілком виправданою мірою, насамперед превентивною, оскільки окрім захисту прав і інтересів підозрюваного, слідчий суддя повинен приймати до уваги захист інтересів суспільства в цілому і запобігти можливій злочинній діяльності особи, якій пред'явлено підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Також слідчим суддею враховується особа підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, на утриманні не має неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, не має зареєстрованого місця проживання в місті Дніпрі, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо своєї цивільної дружини та наразі підозрюється щодо спричинення ним тілесних ушкоджень цивільній дружині.
Посилання підозрюваного та його захисника на застосування запобіжного заходу в виді цілодобового домашнього арешту за адресою його перебування на обліку як внутрішньо переміщеної особи, а саме: АДРЕСА_4 , де тимчасово проживає його мати, не приймаються слідчим суддею до уваги, оскільки він та його мати не є власниками вказаного житла, а власники будинку не надали до суду своєї згоди на приживання ОСОБА_6 за вказаною адресою.
Також заслуговує на увагу посилання слідчого у судовому засіданні на те, що перебування підозрюваного на цілодобовому домашньому арешті не буде перешкодою для відвідування його цивільної дружини, з якою у них періодично виникають конфлікти, і це може призвести до вчинення підозрюваним нового кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Отже, наданими матеріалами клопотання, а також прокурором у судовому засіданні доведено, що запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого. Застосування більш м'якого запобіжного заходу є недоцільним, оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає за можливе не визначати розміру застави у вказаному кримінальному провадженні, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , було вчинено із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12025042120001575, внесеному 05 грудня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб, тобто до 31 січня 2026 року включно.
Для утримання підозрюваний ОСОБА_6 підлягає направленню до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4».
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 06 грудня 2025 року о 13 год. 15 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1