Справа № 569/8371/25
26 листопада 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Бучко Т.М.
секретар судового засідання Дем'янчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 29 грудня 2023 року № 9-к про звільнення його з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, поновити його на роботі водієм автотранспортних засобів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2023 року до 29 грудня 2024 року у розмірі 83044,98 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів; визнати припиненими трудові відносини між ним та відповідачем у зв'язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно з наказом № 7-К від 01 липня 2023 року з 03 липня 2023 року прийнятий на роботу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на посаду водія автотранспортних засобів з посадовим окладом 7000 грн. Того ж дня був відправлений у відрядження по маршруту Україна-Румунія-Україна на автомобілі Volvo. За час перебування у відрядженні аванс на відрядження йому не виплачувався. Під час відрядження виявилося, що автомобіль з вантажем був не правильно оформлений, тому не пройшов митний контроль. На його повідомлення по телефону про проблеми з митним оформленням вантажу відповідач нічого не вирішував, а лише погрожував його звільнити, тому був змушений за власні кошти повернутися додому в кінці липня 2023 року. ФОП ОСОБА_2 відмовився виплатити йому заробітну плату за місяць та добові за час перебування у відрядженні. 31 липня 2023 року звернувся із заявою до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про порушення його трудових прав стосовно виплати заробітної плати та проведення інших розрахунків. Відповідно до акта перевірки від 17 серпня 2023 року у ФОП ОСОБА_2 інспектором праці виявлено порушення законодавства про працю: невиплата йому заробітної плати у строки, визначені трудовим договором, за липень 2023 року та відповідачу вручено припис про усунення виявлених порушень до 15 вересня 2023 року. У зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_2 законодавства про працю та умов трудового договору 19 серпня 2023 року засобами поштового зв'язку направив на адресу відповідача заяву від 18 серпня 2023 року про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі п.3 ст.38 КЗпП України, реєстраційні документи автомобіля, причіпа, які відповідач отримав 24 серпня 2023 року. Після спливу двох тижнів після отримання його заяви відповідач з ним трудовий договір не розірвав та будь-якої інформації не надав, хоча він на роботу не виходив, так як проживає в м.Рівне, а місце здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 знаходиться у м.Вараш, та не мав можливості у зв'язку з фінансовою скрутою їздити на роботу у м.Вараш без оплати праці. 18 грудня 2023 року направив ФОП ОСОБА_2 заяву про необхідність звільнити його на підставі поданої заяви від 18 серпня 2023 року, надати документи про звільнення. До 06 лютого 2024 року будь-якої інформації від ФОП ОСОБА_2 про його звільнення та проведення з ним розрахунку йому не надходило, тому змушений був звернутися до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про порушення його трудових прав щодо невидачі йому документів про звільнення з роботи на підставі поданої ним заяви, невиплату розрахункових коштів. За результатами проведеного контрольного заходу виявлено, що на підставі наказу № 9-К від 29 грудня 2023 року його звільнено з посади водія автотранспортних засобів у зв'язку з відсутністю на роботі з 10 липня 2023 року по 29 грудня 2023 року на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України з 29 грудня 2023 року. У день звільгнення ФОП ОСОБА_2 не видав йому копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. Відповідно до акту перевірки від 29 лютого 2023 року інспектороми праці у ФОП ОСОБА_2 виявлено порушення: не виплатив кошти в день звільнення та звільнення проведено, не отримавши його пояснення про причини відсутності. ФОП ОСОБА_2 вручено припис про усунення виявлених порушень до 29 березня 2024 року. У вказаному акті також зазначено, що під час перевірки ОСОБА_2 підтвердив, що отримав його заяву від 18 серпня 2023 року про звільнення за власним бажаннями на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. Вважав, що ФОП ОСОБА_2 має виконати вимогу припису інспектора праці та скасувати наказ про його звільнення з роботи і розглянути заяву про звільнення за власним бажанням. На його неодноразові звернення Західне міжрегуональне управління Державної служби з питань праці лише листом від 13 березня 2025 року направило йому копії документів по перевірці виконання вимог приписів ФОП ОСОБА_2 , згідно з якими відповідач повідомлень про виконання приписів не надава до Управління інспекційної діяльності у Рівненській області. Станом на 21 квітня 2025 року не отримав від відповідача копію наказу про звільнення та письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні. Із звільненням з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України з 29 грудня 2023 року у зв'язку з відсутністю на роботі з 10 липня 2023 року по 29 грудня 2023 року без поважних причин не згідний. Відповідачу було відомо про причини його відсутності на роботі з 10 липня 2023 року по 31 липня 2023 року, так як він перебував у відрядженні. Наказ ФОП ОСОБА_2 від 03 липня 2023 року про його відрядження з 03 липня 2023 року по 07 липня 2023 року, який зазначається в актах перевірок, йому для ознайомлення відповідач не надавав. Перевезення товару на вантажному автомобілі по маршруту Україна-Румунія-Україна займає набагато більше часу ніж п'ять дніав, так як враховуються черги на митниці. Таким чином, він не був відсутній на роботі з 10 липня 2023 року без поважної причини та відповідачу було відомо, що він знаходиться у відрядженні та не має змоги прибути на роботу у зв'язку з відсутністю коштів. Також, у зв'язку з військовим вторгненням російської федерації на територію України відбувалися обстріли терииторії України та в имушені відключення електроенергії, що створювало небезпеку для його житті і здоров'я та членів його сім'ї, тому не міг прибути на роюботу до кінця липня 2023 року. Загальний періодж вимушненого прогулу становить з 29 грудня 2023 року (день незаконного звільнення) по 29 грудня 2024 року, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 83044,98 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязві. Заперечення проти позову мотивує тим, що 01 липня 2023 року ним видано наказ № 7-к про прийняття з 03 липня 2023 року на роботу водієм автотранспортних засобів ОСОБА_1 , мешканця м.Рівне. Указану особу знайшов за оголошенням в мережі Інтернет, до цього з ним знайомий не був. 03 липня 2023 року ОСОБА_1 був відряджений для здійснення поїздки належним йому вантажним автомобілем за кордон, а саме до Румкунії, про що видано відповідний наказ. Оскільки транспортний засіб знаходився в Чернівецькій області, власним автомобілем завіз позивача до місця знаходження транспортного засобу і вантажу, надав ключі від нього, реєстраційні документи на автомобіль, відрядні кошти та транспортні супрооводжуючі документи на вантаж. З 03 липня 2023 року по 07 липня 2023 року ОСОБА_1 виконував свої трудові обов'язки. Під час митного оформлення вантажу виникли певні проблеми, у зв'язку з чим необхідно було надати на митницю додаткові документи, що потребувало часу. ОСОБА_1 був проінформований ним, що увесь період простою, який виник не з його вини, йому буде оплачено, однак він, не поставивши його до відома, залишив автомобіль на кордоні, забрав реєстраційні документи гна транспортний засіб, привласнив відрядні кошти, викрав з баків автомобіля 102 літри дизельного пального та зник. З 07 липня 2023 року зв'язок з ОСОБА_1 втрачено, він з ним не зустрічався, на телефонні дзвінки не відповідав, за місцем свого проживання, зазначеним ним при прийнятті на роботу, також був відсутній. ОСОБА_1 фактично пропрацював у нього за наймом 5 робочих днів (з 03 липня 2023 року по 07 липня 2023 року), за що йому нараховано та виплачено заробітну плату. Оскільки йому були невідомі причини нез'явлення ОСОБА_1 та невиконання ним своїх трудових обов'язківа, не припиняв дію трудового договору, а у табелі обліку робочого часу проставлялися відмітки про його відсутність на роботі з нез'ясованих причин. Виплатити заробітну плату ОСОБА_1 не мав можливості, оскільки не убло зв'язку з ним. Про наявність у нього банківських рахунків також відомо нічого не було. Зрозумівшим, що ОСОБА_1 не виконує свої трудові обов'язки без поважних на те причин, ним було прийнято рішення про розірвання трудових відносин та направлено листи за вказаним ним місцем проживання 08 серпня 2023 року, 31 серпня 2023 року, 06 жовтня 2023 року щодо надання письмових пояснень про причини неявки на роботу, які останнім проігноровано. Надалі наказом № 9-К від 29 грудня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин. В табелі обліку робочого часу було внесено відповідні коригування. Ознайомити ОСОБА_1 з наказом про звільнення, видати йому трудову книжку та провести остаточ6ний розрахунок з ним при звільненні можливості не було, оскільки з 07 липня 2023 року із останнім жодного контанку (особистого, телефонного) не було, а інформація про наявність у нього банківських рахунків і їх реквізитів також була відсутня. 03 січня 2024 року на адресу за місцем проживання ОСОБА_3 скеровано лист-повідомлення про необхідність з'явлення за місцем працевлаштування для ознайомлення з наказом про звільнення, отримання нарахованої заробітної плати та трудової книжки, що станнім також проігноровано. Нарахована ОСОБА_1 заробітна плата була перерахована поштовим переказом від 05 січня 2024 року. Розгляд та задоволення заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням був неможливий, оскільки на час її подання йому не були відомі причини його неявки на роботу, а при з'ясуванні та отримання підтвердження про те, що він був відсутній на роботі без поважних причин, його було звільнено за прогул. Також позивачем надано суду недостовірну інформацію щодо його необізнаності про звільнення за прогул, оскільки він особисто отримував від нього такі повідомлення.
Ухвалою від 02 травня 2025 року позовну заяву суд залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судорм строк недоліки позовної заяви позивач усунув.
Ухвалою від 19 травня 2025 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 19 травня 2025 року суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою від 18 липня 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Ухвалою від 18 липня 2025 року суд визнав обов'язковою явку в судове засідання позивача.
В судовому засіданні 22 вересня 2025 року позивач позов підтримав та пояснив, що \ водієм, мав досвід поїздок за кордон. Подав оголошення, що шукає роботу. ОСОБА_2 передзвонив та запропонував роботу, повідомив, що машина вже стоїть завантажена в Чернівцях, обговорили з ним оплату праці. Він погодився, ОСОБА_2 приїхав з м.Вараш та завіз його в м.Чернівці, дав документи на автомобіль та вантаж, а він погодився підписати заяву на заміну водія. Готівки відповідач йому не дав, лише картку, щоб він міг розраховуватися за пальне. Під час проходження митного контролю виявилось, що не вистачає якихось довідок на вантаж. ОСОБА_2 з митниками домовився, що скине необхідні довідки на електронну пошту митниці, і йому дозволили перетнути кордон. На митному посту Румунії його повернули назад, бо тієї довідки так і не було. Повернувся в Україну, але вже українські митники не випускали автомобіль з митної зони, поки не прийде довідка. Зателефонував ОСОБА_2 , щоб скинув гроші на ліки, бо погіршився стан здоров'я, але він відмовив. Через деякий час знову подзвонив, щоб скинув гроші, але він не дав. Сказав ОСОБА_2 , що не хоче більше з ним працювати, машину залишив в режимній зоні та поїхав додому. Заяву про прийняття на роботу підписував, а наказ ні, договір в них був усний. Домовлялися лише за разову поїздку, за яку відповідач мав заплатити йому 30000 грн. Авансу ОСОБА_2 йому не давав. Фактично у поїздці був з 03 по 07 липня. ОСОБА_2 просив його поїхати і забрати машину з митниці, але він відмовив, бо відповідач не дав йому грошей. 07 липня 2023 року усно звернувся до відповідача, щоб той його звільнив та віддав гроші за дорогу. Наказ про звільнення відповідач надіслав йому поштою. Від отримання поштового переказу від ОСОБА_2 він відмовився. Листи про надання пояснень причин неявки на роботу отримував. На роботу в м.Вараш не їздив, бо не мав грошей.
В судове засідання 26 листопада 2025 року позивач не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що наказом № 7-К від 01 липня 2023 року про прийняття на роботу фізична особа-підприємець ОСОБА_2 прийняв ОСОБА_1 на роботу з 03 липня 2023 року водієм автотранспортних засобів на умовах основної роботи з тривалістю робочого тижня 40 год, з окладом 7000 грн.
Наказ містить відомості про ознайомлення з ним працівника. Позивач заперечує факт підписання наказу про прийняття на роботу, однак доказів на підтвердження вчиненення підпису від його імені іншою особою не надав, хоча суд роз'яснював право клопотати про призначення почеркознавчої експертизи.
Наказом № 9-В від 03 липня 2023 року "Щодо відрядження" ОСОБА_1 відряджено по маршруту Україна-Румунія-Україна на автомобілі Volvo, державний номер НОМЕР_1 , з 03 липня 2023 року по 07 липня 2023 року.
Наказ про відрядження не містить підпису ОСОБА_3 про ознайомлення з ним. Разом з тим, позивач не заперечує факту виїзду 03 липня 2023 року у відрядження за зазначеним у наказі маршрутом та на вказаному транспортному засобі.
19 серпня 2023 року ОСОБА_1 відправив ОСОБА_2 лист, заяву, техпаспорт авто, техпаспорт прицеп, банківську картку, паливні картки ОККО, про що свідчить опис вкладення до листа та накладна № 3302203539611 від 19 серпня 2023 року. Відправлення № 3302203539611 отримане особисто одержувачем 24 серпня 2023 року.
Зміст листа та заяви, зазначених у вказаному описі вкладення, позивач не пам'ятає.
19 грудня 2023 року ОСОБА_1 направив ФОП ОСОБА_2 заяву з проханням звільнитим його з роботи з посади водія автотранспортних засобів з 18 грудня 2023 року у зв'язку з невиконанням законодавства про працю, умов трудового договору, виплатити розрахункові кошти та направити на вказану ним адресу письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, копію наказу про звільнення з роботи, про що свідчить копія заяви від 18 грудня 2023 року, опис вкладення та накладна № 3302813711483 від 19 грудня 2023 року.
Докази отримання відповідачем вказаної заяви позивача у справі відсутні.
Наказом № 9-К "Про звільнення ОСОБА_1 " від 29 грудня 2023 року ФОП ОСОБА_2 звільнив ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів, 29 грудня 2023 року за прогул без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Підставами у наказі про звільнення зазначені: акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі, копії листів на ОСОБА_1 про надання пояснень щодо причин відсутності на роботі.
Актами відсутності на робочому місці № 1 - № 125, складеними у період з 10 липня 2023 року до 29 грудня 2023 року, підтверджено факт неявки на робочому місці водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 з нез'ясованих причин, на телефонні дзвінки не відповідає, пояснень відсутності не надає.
15 серпня 2023 року ФОП ОСОБА_2 направив ОСОБА_1 лист-звернення від 08 серпня 2023 року з проханням надати письмові пояснення причини неявок на роботу за періоди: 10-14.07.2023, 17-21.07.2023, 24-28.07.2023, 31.07.2023, 01-04.08.2023, 07-08.08.2023 та пропозицією з'явитися по місцю працевлаштування для отримання належних виплат за липень 2023 року, що підтверджується копією листа-звернення та фіскальним чеком від 15 серпня 2023 року. Лист-звернення позивач отримав 17 серпня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
04 вересня 2023 року відповідач направив позивачу лист-звернення від 31 серпня 2023 року з проханням надати письмові пояснення причини неявок на роботу за періоди: 09-11.08.2023, 14-18.08.2023, 21-25.08.2023, 28-31.08.2023 та пропозицією з'явитися по місцю працевлаштування для отримання належних виплат за липень 2023 року, а також проханням у разі неможливості отримати належні виплати особисто надати реквізити карти для їх зарахування, що підтверджується копією листа-звернення та фіскальним чеком від 04 вересня 2023 року. Лист-звернення ОСОБА_1 отримав 07 вересня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
06 жовтня 2023 року ФОП ОСОБА_2 направив ОСОБА_1 лист-звернення від 06 жовтня 2023 року з проханням надати письмові пояснення причини неявок на роботу за періоди: 09-11.08.2023, 14-18.08.2023, 21-25.08.2023, 28-31.08.2023, 01.09.2023, 04-08.09.2023, 11-15.09.2023, 18-22.09.2023, 25-29.09.2023, 02-06.10.2023 та пропозицією з'явитися по місцю працевлаштування для отримання належних виплат за липень 2023 року, а також проханням у разі неможливості отримати належні виплати особисто надати реквізити карти для їх зарахування, що підтверджується копією листа-звернення та фіскальним чеком від 06 жовтня 2023 року. Лист-звернення ОСОБА_1 отримав 07 вересня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до акта № 126 від 29 грудня 2023 року, складеного ФОП ОСОБА_2 , 29 грудня 2023 року водій автотранспортних засобів ОСОБА_1 у відрядженні не перебуває, свої трудові обов'язки не виконує з 08 липня 2023 року, на робочому місці упродовж усього робочого дня з 08 год і по даний час відсутній, у зв'язку з чим можливість ознайомити останнього з наказом про звільнення, видати йому трудову книжку та провести розрахунок належних до виплати грошових сум відсутня.
05 січня 2024 року ФОП ОСОБА_2 направив ОСОБА_1 листи-звернення від 03 січня 2024 року з проханням з'явитися по місцю працевлаштування для отримання трудової книжки, для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання розрахунку за фактично відпрацьований час, що підтверджується копіями листів, фіскальним чеком від 05 січня 2024 року. Листи позивач отримав 10 січня 2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
31 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до заступника начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із заявою, в якій зазначив, що працює водієм у ФОП ОСОБА_2 з 01 липня 2023 року по 31 липня 2023 року, за весь цей період не отримує зароблених коштів, хоч їздив у відрядження в Румунію. Просив посприяти, щоб ФОП ОСОБА_2 виплатив заробітну плату, а також розрахуватись.
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання ФОП ОСОБА_2 вимог законодавства в частині оплати праці головний державний інспектор відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Савчук Ю.В. склав акт № 3Х/РВ/22865/131 від 17 серпня 2023 року про наявність порушень вимог законодавства, а саме: в порушення вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про організацію трудових відносин в період дії воєнного стану" в частині невиплати заробітної плати у строки, визначені трудовим договором, ОСОБА_1 не виплачена заробітна плата за липень 2023 року.
За змістом вказаного акта, в табелі обліку використання робочого часу за липень 2023 року в період з 03 липня 2023 року по 07 липня 2023 року проставлена відмітка ВД (відрядження), в період з 10 липня 2023 року по 31 липня 2023 року проставлена відмітка НЗ (нез'ясовані причини) Через відсутність ОСОБА_1 на робочому місці були складені відповідні акти відсутності на робочому місці. Листом-зверненням від 08 серпня 2023 року № 5 ОСОБА_1 запропоновано надати письмові пояснення причин неявок на роботу за період з 10 липня 2023 року по 08 серпня 2023 року та з'явитися за місцем працевлаштування для отримання належних виплат за липень 2023 року, який направлений ОСОБА_1 рекомендованим листом 15 серпня 2023 року № 3440201261580. Згідно відомості нарахування заробітної плати за липень 2023 року ОСОБА_1 нарахованро заробітну плату в сумі 1666,67 грн. У відомості на виплату заробітної плати (за 1 половину місяця) за липень 2023 року підпис про одержання ОСОБА_1 коштів відсутній.
Приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю № 3Х/РВ/22865/131/П від 17 серпня 2023 року інспектор праці ОСОБА_4 зобов'язав ФОП ОСОБА_2 до 15 вересня 2023 року усунути виявлене під час проведення заходу державного контролю порушення.
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2023 року у справі № 565/1459/23 провадження у справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
За змістом вказаної постанови, 17 серпня 2023 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП, а саме порушення вимоги частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в період дії воєнного стану» в частині невиплати заробітної плати у строки визначені трудовим договором, а саме ОСОБА_1 невиплачена заробітна плата за липень 2023 року. До суду не подано доказів, що ОСОБА_2 мав можливість виплатити заробітну плату ОСОБА_1 . В той же час, відповідно до пояснень ОСОБА_2 , які є окремим джерелом доказів, він не мав інформації про номер банківського рахунку ОСОБА_1 , не бачився з ОСОБА_1 та не мав будь-якої іншої можливості здійснити виплату йому заробітної плати. До суду неодноразово викликався свідок ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що він постійно мешкає у м.Рівному, суд ухвалював постанови про забезпечення його явки в судовому засіданні в режимі відеоконференції, шляхом трансляції з приміщення Рівненського міського суду Рівненської області, проте він не з'являвся в судові засідання, причини своєї неявки не повідомляв, уникав розгляду справи та надання пояснень по суті справи.
06 лютого 2024 року позивач звернувся до заступника начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із заявою, в якій просив провести перевірку у ФОП ОСОБА_2 щодо не видачі йому докуменитів про звільнення з роботи, невиплати розрахункових коштів.
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці ФОП ОСОБА_2 головний державний інспектор відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Савчук Ю.В. склав акт № 3Х/РВ/5737/131 від 29 лютого 2024 року про наявність порушень вимог законодавства, а саме: в порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам (ФОП ОСОБА_2 не виплатив кошти, що належали ОСОБА_1 в день звільнення, кошти були перераховані поштовим переказом № 3440201271704 від 05 січня 2024 року, які ОСОБА_1 отримав 10 січня 2024 року); порушення ч.1 ст.149 КЗпП України (ФОП ОСОБА_2 на підставі наказу № 9-К від 29 грудня 2023 року "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України з 29 грудня 2023 року у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 10 липня 2023 року по 29 грудня 2023 року, при цьому не отримавши від ОСОБА_1 пояснень про причини його відсутності).
Приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю № 3Х/РВ/5737/131/П від 29 лютого 2024 року інспектор праці ОСОБА_4 зобов'язав ФОП ОСОБА_2 усунути виявлені порушення до 29 березня 2024 року.
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці ФОП ОСОБА_2 № 3Х/РВ/22865/131-3Х/РВ/16339/П131 від 10 червня 2024 року в частині виконання вимог припису від 17 серпня 2023 року № 3Х/РВ/22865/131/П порушень вимог законодавства не виявлено.
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 квітня 2024 року у справі № 565/511/24 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За змістом вказаної постанови, згідно протоколу про адміністративне правопорушення №ЗХ/РВ/5737/131/П/ПТ від 29 лютого 2024 року ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець, 29 лютого 2024 року о 16 год 10 хв в м.Вараш Рівненської області допустив порушення законодавства про працю, а саме: порушення вимоги ч.1 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в період дії воєнного стану», ФОП ОСОБА_2 не виплатив кошти, що належали ОСОБА_1 в день звільнення, кошти було перераховано поштовим переказом №3440201271704 від 05 січня 2024 року, які ОСОБА_1 отримав 10 січня 2024 року; порушення ч.1 ст.149 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 на підставі наказу № 9-К від 29.12.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів, на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України з 29 грудня 2023 року у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 10 липня 2023 року по 29 грудня 2023 року, при цьому не отримавши від ОСОБА_1 пояснень про причини його відсутності. Із поданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_2 не мав жодного умислу на протиправні дії, здійснив усі можливі заходи для уникнення негативних наслідків, і аж ніяк не бездіяв, а навпаки телефонував працівнику, писав листи, склав акти, виплатив розрахункові кошти тобто вчинив усі можливі дії.
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці ФОП ОСОБА_2 головний державний інспектор відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Савчук Ю.В. склав акт № 3Х/РВ/5737/131-3Х/РВ/13312/П131 від 13 травня 2024 року про наявність порушень вимог законодавства, а саме: порушення ч.1 ст.149 КЗпП України (ФОП ОСОБА_2 на підставі наказу № 9-К від 29 грудня 2023 року "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України з 29 грудня 2023 року у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 10 липня 2023 року по 29 грудня 2023 року, при цьому не отримавши від ОСОБА_1 пояснень про причини його відсутності).
Також, 13 травня 2024 року головний державний інспектор відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Савчук Ю.В. склав протокол про адміністративне правопорушення № 3Х/РВ/5737/131-3Х/РВ/13312/П131/П/ПТ про те, що ОСОБА_2 ФОП вчинив адміністративне правопорушення - допустив порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено ст.188-6 КУпАП, а саме не виконано законні вимоги посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а саме, не надано письмове повідомлення із долученням копій первинних документів до Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального Управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень, зазначених у приписі про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 29 лютого 2024 року № 3Х/РВ/5737/131/П, а саме не усунуто порушення вимог ч.1 ст.149 КЗпП України.
Постановою про закриття справи про адміністративне правопорушення № 3Х/РВ/5737/131-3Х/РВ/13312/П131/П/ПТ/ЗК ввід 23 травня 2024 року головний державний інспектор відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Савчук Ю.В. закрив справу про адміністративне правопорушення, оскільки постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 квітня 2024 року у справі № 565/511/24 закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
21 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 із заявою про видачу копії наказу про звільнення з роботи, письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, що підтверджується копією заяви, описом вкладення та накладною № 3302814369754 від 22 квітня 2025 року.
Статтею третьою Кодексу законів про працю України встановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.
Згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Загальні обов'язки працівників встановлені ст.139 КЗпП України, згідно з якою працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно з ч.1 ст.147 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути накладене на працівника лише у випадку порушення ним трудової дисципліни. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
За положеннями ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 9-К від 29 грудня 2023 року про звільнення позивача з роботи за прогул суд зазначає таке.
Прогулом є відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і протягом більш ніж трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (зокрема, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу). Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не передбачено, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності працівника на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до усталеної судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема, пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров'я (постанова Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 569/18379/19).
Суд встановив, що між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01 липня 2023 року укладений трудовий договір на невизначений строк.
З 03 липня до 07 липня 2023 року ОСОБА_1 перебував у відрядженні, що підтверджується наказом № 9-В від 03 липня 2023 року "Щодо відрядження", табелем обліку використання робочого часу. Факт перебування у відрядженні позивач не заперечує. У позовній заяві позивач зазначив, що повернувся додому в кінці липня 2023 року, однак у судовому засіданні пояснив, що приїхав додому 07 липня 2023 року.
У період з 10 липня 2023 року до 29 грудня 2023 року (в робочі дні) позивач був відсутній на робочому місці, що підтверджується актами відсутності на робочому місці, табелями обліку використання робочого часу за липень-грудень 2023 року та не оспорюється позивачем.
У судовому засіданні позивач пояснив, що в липні 2023 року не виходив на роботу, оскільки не мав змоги прибути на роботу у зв'язку з відсутністю коштів через невиплату йому заробітної плати відповідачем, а також 07 липня 2023 року усно звернувся до відповідача з вимогою про звільнення та виплату коштів. Надалі на роботу не виходив, так як в серпні 2023 року направив відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.
Однак, вказані позивачем обставини суд не визнає поважними. За загальним правилом, роботодавець не зобов'язаний оплачувати проїзд працівника до місця роботи і назад, оскільки такі витрати є особистими витратами працівника та не пов'язані з виконанням трудової функції. Укладений між сторонами договір не містить умов щодо компенсації роботодавцем (відповідачем) вартості проїзду до місця роботи. Доказів скрутного матеріального стану, який позбавляв його можливості придбати квиток на проїзд до місця роботи громадським транпортом, позивач суду не надав.
Заява про звільнення за власним бажанням від 18 серпня 2023 року, на яку посилається позивач, в матеріалах справи відсутня. Зміст листа та заяви, зазначених у описі вкладення до листа від 19 серпня 2023 року, які ОСОБА_1 направляв ФОП ОСОБА_2 , позивач не пам'ятає.
Разом з тим, як усне, так і письмове звернення позивача до відповідача з вимогою про звільнення за власним бажанням не звільняло його від обов'язку виконувати трудові обов'язки до видачі роботодавцем наказу про звільнення незалежно від підстав такого звільнення.
Позивач підтвердив, що отримував листи-звернення від відповідача, датовані 08 серпня 2023 року, 31 серпня 2023 року та 06 жовтня 2023 року, про надання пояснень причин неявок на роботу, але відповіді на них не надавав і на роботу не виходив.
Враховуючи, що поважних причин відсутності позивача на роботі протягом робочих днів у період з 10 липня 2023 року до 29 грудня 2023 року суд не встановив, відповідач вжив усіх належних заходів для отримання від позивача пояснень причин відсутності останнього на роботі, підстави для визнання незаконним та скасування наказу № 9-К від 29 грудня 2023 року "Про звільнення ОСОБА_1 " відсутні.
Оскільки вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення, у задоволенні вказаних вимог також належить відмовити.
З огляду на те, що трудовий договір між сторонами припинений з ініціативи роботодавця на підставі наказу № 9-К від 29 грудня 2023 року, вимога про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у зв'язку зі звільненням за власним бажанням з дня набрання рішенням законної сили задоволенню не підлягає.
За встановлених у справі обставин у позові належить відмовити повністю.
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 264, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у позові ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складене 04 грудня 2025 року.
Суддя