Справа №761/12490/25 Суддя І інстанції - Циктіч В.М.
Провадження № 33/824/5258/2025 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
28 листопада 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Кащука М.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 10.03.2025 року приблизно о 23 год. 50 хв., рухаючись бул. Т.Шевченка в м. Києві, керував автомобілем «Хюндай», р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей розширені та не реагують на світло; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою судді, захисник Кащук М.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року, мотивуючи клопотання тим, що з повним текстом оскаржуваної постанови для написання апеляційної скарги він ознайомлений не був включно до 03 жовтня 2025 року, що і стало причиною пропуску строку апеляційного оскарження.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що як повідомив ОСОБА_1 , він не перебував в стані наркотичного сп'яніння, так само у нього були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, і це також підтверджується записом з портативних реєстраторів поліцейських, а також актом та висновком лікаря нарколога КНП КМНКЛ «Соціотерапія» від 11.03.2025 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння.
Отже, як стверджує апелянт, всупереч положенням Інструкції №1452/735 у працівників поліції були відсутні підстави для того, щоб пропонувати пройти огляд водію на стан наркотичного сп'яніння, оскільки були відсутні ознаки такого сп'яніння, а отже дії поліцейських і протокол, складений щодо ОСОБА_1 , є незаконними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Кащука М.С., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З приводу клопотання захисника про поновлення строку на оскарження постанови, то слід зазначити, що доводи захисника про поважність причин пропуску ним строку апеляційного оскарження підтверджуються матеріалами справи, адже, як вбачається з матеріалів провадження, копію постанови захисник Кащук М.С. отримав лише 03 жовтня 2025 року ( а.с.21). При цьому, до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова була надіслана ще пізніше, а саме, 14 жовтня 2025 року та оприлюднена 15 жовтня 2025 року, що також унеможливлювало захисника ознайомитись з повним текстом апеляційної скарги для написання апеляційної скарги. З врахуванням вищевикладеного, з метою забезпечення реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, вважаю, що строк апеляційного оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року слід поновити.
По суті апеляційної скарги слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №268180, згідно якого ОСОБА_1 10.03.2025 року приблизно о 23 год. 50 хв., рухаючись бул. Т.Шевченка в м. Києві, керував автомобілем «Хюндай», р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей розширені та не реагують на світло; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала і безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП і який він підписав протокол без жодних зауважень.
В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 які полягають у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст. 130 КУпАП.
З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , повідомили, що зупинили його згідно п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліції». Додатково повідомили про наявність інформації, що транспортний засіб є знаряддям вчинення адміністративного правопорушення - номерний знак закритий сторонніми предметами. Працівник поліції попросив ОСОБА_1 надати документи, що посвідчують його особу, на що ОСОБА_1 почав поводити себе агресивно, неналежно спілкувався з працівниками поліції. Поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що його поведінка не відповідає обстановці, після чого посвітивши у очі ОСОБА_1 ліхтариком, повідомив, що ним у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, зокрема, зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці та неприродна блідість обличчя, у зв'язку з чим запропонував у встановленому законодавством порядку пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_1 одразу категорично відмовився.
Також з відеозапису вбачається, що щодо ОСОБА_1 було складено постанову за порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, за порушення п. 2.9 (в) ПДР України, зокрема, за рух транспортним засобом, номерний знак його закритий стороннім предметом.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що після зупинки його транспортного засобу, він вважав, що поліцейські його зупинили без правових на те підстав і тому він у дуже грубій формі неодноразово запитував у поліцейського причини зупинки. Там самим, на думку, ОСОБА_1 , він спровокував агресивну дію з боку поліцейського до себе. Не заперечував, що поліцейський дійсно світив в очі ліхтариком, потім під фіксацію на боді камеру йому повідомили про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння і запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. У нього не було часу подумати, зателефонувати адвокату і тому, він відразу відмовився.
Додатково ОСОБА_1 повідомив, що він підробляє в таксі, і в той вечір у його автомобілі на момент зупинки знаходився пасажир, якого він віз до місця призначення, і до того ж була пізня година, була вже майже комендантська година, а тому він відмовився від проходження огляду в медичному закладі. Після відмови, поліцейські сказали, що за кермо йому вже сідати не можна, що автомобіль залишається на місці зупинки, тому і він залишився в автомобілі. Проте, вранці він по закінченню комендантської години відразу поїхав до «Соціотерапії» для проходження огляду, який пройшов, і за наслідками огляду в його сечі не було виявлено жодної наркотичної речовини, що і свідчить про те, що ввечері у нього були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння.
З приводу доводів апеляційної скарги захисника про те, що у ОСОБА_1 на момент зупинки були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, а тому поліцейські не мали права пропонувати йому проходження огляду на стан сп'яніння, слід зазначити, що вони є неспроможними, оскільки з дослідженого під час апеляційного розгляду відеозапису чітко вбачається, що поліцейський двічі світили в очі ОСОБА_1 ліхтариком, і зіниці очей не реагували на світло, при цьому відмічалась і неприродна блідість обличчя, а окрім того, поведінка ОСОБА_1 зовсім не відповідала обстановці. Всі наведені ознаки, відповідали ознакам наркотичного сп'яніння, передбаченим п.п. 3, 4 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та були підставою для висловлення поліцейським пропозиції ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому медичному закладі, від чого останній відмовився.
Також не можуть бути взяті до уваги твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння в КМНКЛ «Соціотерапія» та згідно висновку №001149, складеному 11.03.2025, ознак сп'яніння у нього не виявлено, враховуючи наступне.
Так, згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Пунктом 9 розділу ІІ указаної Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Отже, проведення огляду о 05 год. 51 хв. 11.03.2025, тобто, по закінченні двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення та за відсутності поліцейського свідчить про те, що не було забезпечено достовірності результатів дослідження, а також походження біоматеріалу (сечі) саме від ОСОБА_1 , а не будь-якої іншої особи.
Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З огляду на наведене, у даному випадку висновок КМНКЛ «Соціотерапія» №001149, складений 11.03.2025, щодо визначення наркотичного засобу або лікарської речовини у сечі ОСОБА_1 не може вважатися дійсним, а тому до уваги не береться.
Окрім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не за перебування в стані наркотичного сп'яніння, а за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, чого не зробив. В свою чергу, вимоги п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Окрім того, згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що він переживав, що до комендантської години не встигне доїхати за місцем призначення, і тому йому краще відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння, є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 , реалізувавши своє право на керування транспортним засобом, повинен був беззастережно виконати законну вимогу працівника поліції і пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, чого не зробив, тим самим порушив п. 2.5 ПДР України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За вказаних обставин, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим та базується на комплексі доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП яка є безальтернативною.
Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.
З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Клопотання захисника Кащука М.С. - задовольнити.
Поновити захиснику Кащуку М.С. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Кащука М.С. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал