Унікальний номер справи 754/5698/25
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/19445/2025
Головуючий у суді першої інстанції О. І. Гринчак
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
04 грудня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду та вирішив питання щодо дотримання вимог статті 354 ЦПК України апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року частково задоволено позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з пропуском строку, встановленого ст. 354 ЦПК України, який просить поновити, вказуючи на те, що копія оскаржуваного рішення була вручена йому 18.10.2025, а тому він вважає, що останнім днем на подання апеляційної скарги в межах строку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, є 19.11.2025.
Вирішуючи заяву відповідача про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року, суд дійшов наступного висновку.
Так, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення - стаття 127 ЦПК України.
Як вбачається із матеріалів справи, 14 жовтня 2025 року за результатами розгляду справи судом було ухвалено рішення у відсутності учасників справи (їх предстаників).
Згідно довідки про доставку електронного документа електронний примірник рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року було доставлено до електронного кабінету представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Константинова О. Г. 18.10.20205 16:10:03.
Отже, з дня вручення стороні відповідача 18.10.2025 копії рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року, у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, сторона відповідача мала право на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду, тобто апеляційну скаргу на оскаржуване рішення суду необхідно було подати у строк до 17.11.2025 включно.
Разом з тим, апеляційну скаргу відповідачем ОСОБА_1 направлено на офіційну електронну адресу Київського апеляційного суду, підписану ЕЦП, 19.11.2025 о 19 год 56 хв, відтак з пропуском строку, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України.
Заявляючи клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року, як на поважність причин пропуску строку на подання апеляційної скарги відповідач вказує на те, що копія оскаржуваного рішення була вручена його представнику лише 18.10.2025, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи та на момент отримання рішення перебував за кордоном, де проходив складне лікування, що об'єктивно унеможливило своєчасне звернення за юридичною допомогою та підготовки апеляційної скарги.
Однак наведене не може слугувати підставою для поновлення відповідачу пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, з огляду на таке.
Питання щодо вручення судового рішення врегульовано статтею 272 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 6 ст. 272 ЦПК України).
Отже, надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду.
Згідно матеріалів справи, копія рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року вручена представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Константинова О. Г. 18.10.20205 16:10:03.
Таким чином, відповідно до вимог статті 272 ЦПК України рішення суду від 14.10.2025 було належним чином вручено стороні відповідача.
Вказуючи на те, що строк подання апеляційної скарги на рішення суду було пропущено відповідачем у зв'язку із зверненням за юридичною допомогою, ОСОБА_1 доказів на підтвердження зазначеного суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначене не може бути враховано судом як поважна причина пропуску строку на подання апеляційної скарги відповідачем.
Крім того до апеляційної скарги відповідачем не додано документів на підтвердження перебування на лікуванні, зокрема за кордоном, у період з 18.10.2025 по 17.11.2025. Натомість додано документи щодо проходження лікування (стаціонарного та амбулаторного) у період серпень - вересень 2025 року.
Надані суду роздруківки іноземною мовою без їх перекладу із зазначенням дат 22.10.2025 та 24.11.2025 не є доказами у розумінні закону, оскільки не містять їх офіційного переркладу на українську мову, у зв'язку із чим надавати оцінку таким доказам суд позбавлений можливлсті.
З урахуванням наведеного, право на апеляційне оскарження рішення суду на підставі закону могло бути використане стороною відповідача з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України у строк до 17.11.2025. Таким правом сторона відповідача не скористалась.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»)
Відповідно до приписів ч. 1 статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Цивільний процесуальний закон покладає на сторони обов'язок щодо добросовісності їх дій, оскільки вона сприяє встановленню дійсних прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах. Лише здійснення сторонами своїх процесуальних прав для досягнення тих процесуальних цілей, які визначені законом, та сумлінне виконання сторонами своїх процесуальних обов'язків може забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи, у межах якого будуть встановлені дійсні права та обов'язки сторін. Добросовісність у відповідному контексті слід розуміти як використання правових важелів процесуального статусу сторони виключно для досягнення встановленої законом процесуальної мети.
Так, виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Частиною 1 статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування причин поважності пропуску цього строку та зазначення доказів на підтвердження таких причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення скарги стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, що не залежать від волі особи.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
Саме на скаржника покладено обов'язок доведення наявності в нього об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження судового рішення.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що посилання відповідача як на поважну причину неможливості подання до суду апеляційної скарги на рішення суду від 14.10.2025 у визначений п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України строк, тобто до 17.11.2025, перебування за кордоном на лікуванні та звернення за юридичною допомогою, апеляційний суд прийняти не може, оскільки матеріалами справи вкзане не підтверджено.
Жодного доказу з приводу об'єктивної неможливості подання до суду апеляційної скарги у визначений законом строк (до 17.11.2025), відповідачем надано не було.
Поновлення пропущенного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов'язок заявника полягає у тому, щоб проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenkov. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyyv. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року).
Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що якщо сторони у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними (рішення у справі «Каракуця проти України» (Karakutsyav. Ukraine), заява № 18986/06, пункт 57, від 16 лютого 2017 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішенняпитання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагаєтьсявказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійсненняправосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи маютьрозраховувати на те, що ці норми будутьзастосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року подано відповідачем до апеляційного суду 19.11.2025 із пропуском строку, визначеного положеннями статті 354 ЦПК України, а вказані причини пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення суду, зазначені в заяві про поновлення такого строку, не можуть бути визнані судом поважними з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Оскільки, апеляційна скарга на рішення суду подана відповідачем з пропуском строку на апеляційне оскарження, а підстави пропуску, вказані апелянтом в заяві про поновлення, визнані судом неповажними, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без руху для надання строку особі, яка подала апеляційну скаргу подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року. До заяви необхідно додати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне осркаженнярішення суду, на які апелянт буде посилатися у заяві.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, а саме суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, в якій зазначаються недоліки останньої.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, та особі, яка подала апеляційну скаргу надається строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року протягом десяти днів з дня вручення ухвали апеляційного суду.
Керуючись статтями354, 356, 357 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року залишити без руху, надавши особі, яка подала апеляційну скаргу, строк для подання заяви, в якій необхідно вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.
Роз'яснити, якщо заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави будуть визнані неповажними, їй буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач