Справа №761/46172/23 Слідчий суддя - ОСОБА_1
Провадження №11-сс/824/6872/2025 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
27 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року, -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 02.12.2023.
На переконання слідчого судді, заява ОСОБА_6 не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, посилання заявника зводяться лише до викладених у засобах масової інформації публікацій, окремих суб'єктивних суджень, а також власних припущень щодо можливих «домовленостей» судді з членами ВККС України, проте, відсутні будь-які факти чи обставини, які прямо або опосередковано могли б вказувати на ознаки вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, слідчим суддею зазначено, що заява ОСОБА_6 не містить фактичних даних, які б підтверджували, що заявником подано повідомлення про кримінальне правопорушення, що відповідає критеріям конкретної події кримінального правопорушення. Зокрема, відсутні достатні відомості про час, місце, спосіб чи інші обставини вчинення кримінального правопорушення, як це передбачено ст. 11 КПК України, яка визначає кримінальне правопорушення, як передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дію чи бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2025 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу та зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР у м. Києві невідкладно внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за заявою від 02.12.2023, надати заявнику витяг з ЄРДР і розпочати досудове розслідування у порядку ст. 214 КПК України.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2025, як пропущений з поважних причин - дата доставки до електронного суду 20.08.2025.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що стаття 214 КПК України встановлює обов'язок невідкладної реєстрації відомостей у ЄРДР у разі надходження заяви/повідомлення, що містить дані про кримінальне правопорушення. На цій стадії не допускається оцінка доказів по суті або заміна реєстрації (перевіркою) змісту повідомлених відомостей. На думку апелянта, слідчий суддя фактично застосував надмірно високий поріг конкретизації, ототожнивши стадію реєстрації з перевіркою достатності доказів, що суперечить вимогам ст. 214 КПК України.
Разом з тим, як зазначає апелянт, заява від 02.12.2023 містить достатні фактичні дані, а саме: подію, час/місце, можливе коло суб'єктів, попередню кваліфікацію, джерела відомостей, форму подання. За таких обставин об'єктивно існує інформаційний привід для початку досудового розслідування, а відмова в реєстрації є протиправною.
Крім того, апелянт вказує, що під час нового розгляду суд першої інстанції не усунув порушення, на які прямо звернула увагу апеляційна інстанції, зокрема щодо належності електронного каналу звернення та необхідності оцінки змісту заяви. Формальне посилання на «неконкретність» без аналізу подій, осіб, посилань на відео та інших матеріалів свідчить про неповноту судового розгляду, що, на думку апелянта, є самостійною підставою для скасування ухвали.
Поміж іншого апелянт звертає увагу, що слідчий суддя не вправі на стадії оскарження бездіяльності за ст. 303 КПК України оцінювати достовірність джерел чи наперед встановлювати відсутність події злочину, а мав перевірити наявність у заяві мінімально необхідних відомостей та оскільки такі відомості наведено, мав зобов'язати внести їх до ЄРДР.
Отже, апелянт наголошує, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є передбаченою й невмотивованою у частині оцінки змісту заяви, що зумовлює її скасування з ухваленням нового рішення про задоволення скарги.
Учасники судового провадження, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, при цьому, ОСОБА_6 ще в змісті апеляційної скарги просив розгляд скарги здійснювати без його участі, а тому враховуючи наведене та вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено у відсутність осіб, які не з'явились
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів враховує, те, що оскаржувана ухвала слідчого судді, хоч і була постановлена з викликом сторін, проте, розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_6 , зі змістом вказаної ухвали останній ознайомився після її отримання в електронному суді 20.08.2025 та 25.08.2025 подав до суду апеляційну скаргу, а тому зважаючи на те, що виготовлення обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішеннята апеляційну скаргу було направлено протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали, вважає, що строк апеляційного оскарження в даному випадку пропущений із поважних причин і підлягає поновленню.
Що стосується доводів апеляційної скарги по суті, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі скарги, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 02.12.2023.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що заява ОСОБА_6 , не містить фактів чи обставини, які прямо або опосередковано могли б вказувати на ознаки вчинення кримінального правопорушення та підтверджували реальність конкретної події кримінального правопорушення.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Як слідує зі змісту скарги ОСОБА_6 , він в своїй заяві від 02.12.2023 просив внести відомості в ЄРДР та розпочати досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 344 КК України щодо незаконного впливу у будь-якій формі на голову чи члена ВККС, з метою перешкодити виконання ними службових обов'язків або добитися незаконних рішень, в тому числі дії, що вчиненні особою з використанням свого службового становища.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про, зокрема: 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений цим Кодексом.
Як визначено у ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 214 КПК України, статей 2, 11 КК України дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
При цьому колегія суддів наголошує на тому, що заява (повідомлення) про злочин повинно мати посилання на реальні події, не містити характер припущення та не порушувати право інших осіб на захист своїх інтересів від безпідставного звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, до якого вони явно не причетні.
Особа, яка повідомляє про вчинення правопорушення повинна відповідально ставитись до викладення обставин вказаного правопорушення, оскільки несе відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення правопорушення, а тому зобов'язана викласти відомі їй обставини вчиненого правопорушення, уникаючи зазначення даних, які мають вірогідний характер та посилання на певні припущення.
Колегія суддів, виходячи із принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права, звертає увагу, що не підлягають реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення, які містять посилання на обставини, що явно не відповідають дійсності, які носять вірогідний характер та засновані на припущеннях, або які не містять достатньої інформації щодо обставин вчиненого правопорушення, яка дозволяє конкретизувати об'єктивну сторону вчиненого правопорушення та встановити відповідну правову кваліфікацію.
Між тим, як вірно зазначив в ухвалі слідчий суддя, викладені в заяві ОСОБА_6 відомості, не містять обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а посилання заявника на публікації у засобах масової інформації, їх суб'єктивне тлумачення та припущення щодо можливих «домовленостей» судді з членами ВККС, без посилання на фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину, позбавляють можливості встановити наявність в заяві об'єктивних даних, які дійсно свідчать про вчинення кримінального правопорушення, що на переконання колегії суддів, дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії за такою заявою щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до положень ст. 214 КПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що його заява від 02.12.2023 містить достатні фактичні дані, які свідчать про ознаки злочину, а тому підлягала реєстрації шляхом внесення відомостей до ЄРДР, колегія суддів вважає безпідставними. Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що не будь-яка заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, виключно з огляду на її назву, набуває статусу цього документа і її подання до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві не тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР, оскільки вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, яких ОСОБА_6 наведено не було, а тому, не було і бездіяльності по невнесенню відомостей до ЄРДР.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 про перевищення слідчим суддею своїх процесуальних повноважень, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки слідчий суддя не вирішував питання, які можуть бути предметом судового розгляду у кримінальному провадженні або віднесені до компетенції слідчого, прокурора під час досудового розслідування, тобто, не надавав оцінку обґрунтованості заяви та не досліджував докази, а лише вивчив її зміст на предмет наявності відомостей саме про кримінальне правопорушення, які в свою чергу і підлягають внесенню до ЄРДР.
Оскаржувана ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 370 КПК України за своїм змістом є належно обґрунтованою, вмотивованою та законною, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині, на переконання колегії суддів є безпідставними.
Будь - яких істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість постановленої слідчим суддею ухвали за скаргою ОСОБА_6 та підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Клопотання ОСОБА_6 - задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 02.12.2023 - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ _________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4