справа №357/10268/24 Головуючий у суді І інстанції: Кошель Б.І.
провадження №22-ц/824/16140/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
03 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ковбасюк-Бобрової Альони Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на частку житлової квартири,
У липні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просила: припинити право власності ОСОБА_1 , на 1/4 частки квартири під АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/4 частки квартири під АДРЕСА_1 , яка належить відповідачці ОСОБА_1 ; виплатити ОСОБА_1 258550 гривень, внесені нею на депозитний рахунок суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12 березня 2024 року - ОСОБА_3 , подарувала та безоплатно передала - ОСОБА_2 , 3/4 частки квартири під АДРЕСА_1 . Так, ОСОБА_2 , стала власницею 3/4 частки квартири під АДРЕСА_1 . Відповідач - ОСОБА_1 , доводиться тіткою позивачу. Площа вказаної квартири складає: загальна 34,90 кв.м, житлова - 17,20 кв.м., квартира складається з однієї житлової кімнати. 11 травня 2024 року ОСОБА_2 , звернулась до директора ТОВ «ОЦІНКА 24» ОСОБА_4 , у зв'язку з необхідністю визначення ринкової вартості квартири під АДРЕСА_1 . Відповідно до звіту про оцінку майна, ринкова вартість без ПДВ об'єкта оцінки становить 1 034 200 гривень, а саме - вартість 1/4 частки квартири складає - 258 550, 00 гривень, вартість 3/4 частки квартири - 775 650,0 гривень. 22 травня 2024 року на поштову адресу відповідача було направлено пропозицію про викуп частки, яка належні відповідачеві. Однак, станом на дату подання позовної заяви відповіді від відповідача надходило. Під час пропозиції сторона позивача виходила з того, що спірна квартира є однокімнатною і не може бути поділеною, а частка відповідача в ній є незначною і не може бути виділена в натурі. Окрім того, відповідачка проживає, за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 , не має іншого житла, окрім вказаної квартири. Відповідачка не погоджується продати позивачеві свою частку квартири. На думку позивача, припинення власності на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки вона забезпечена житлом, а її частка у спірному нерухомому майні є досить незначною.
28.01.2025 року до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача - адвокат Ковбасюк-Боброва А. І. просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначила, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється рідною матір'ю - ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_3 та батько ОСОБА_1 . Після смерті відкрилась спадщина на частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві особистої приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого виконкомом Білоцерківської міської Ради народних депутатів Київської області 11.01.1994 року. 12.03.2024 року ОСОБА_3 подарувала своїй онуці - ОСОБА_2 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 . З моменту, як ОСОБА_1 стала співвласницею квартири вона намагалась неодноразово потрапити до квартири для спільного проживання з матір'ю, однак остання постійно чинила перешкоди. Відповідно до Договору обміну від 14.06.1995 року, ОСОБА_1 , та її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають у своєму володінні квартиру АДРЕСА_2 , всі мешкають разом, також в даній квартирі зареєстрований та проживає чоловік відповідачки - ОСОБА_7 , тобто сім'я у складі - чоловік, дружина і двоє дорослих дітей проживають в 2 кімнатній квартирі площею 52 кв.м., що є некомфортними умовами співпроживання. Пропонована позивачем сума компенсації за належну їй частину квартири є незначною та такою, що не дасть їй жодної можливості придбати подібне інше житло. Звертає увагу, що позивачка в квартирі АДРЕСА_1 не проживає, квартира доведена до антисанітарного стану, за матір'ю відповідачки, як за людиною похилого віку відсутній будь який догляд, що свідчать зроблені світлини з квартири АДРЕСА_4 . Будь-які інші особи у даному житлі не мешкають. Відповідач вказує, що позивачем не надано до суду належного та допустимого доказу, який би свідчив про відсутність технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкту нерухомого майна.
10.02.2025 року до суду першої інстанції надійшла відповідь на відзив від представника позивача - адвоката Жовта А.С., в якій зазначила, що позивач в спірній квартирі не проживає, однак регулярно навідує свою бабусю, яка проживає в даній квартирі, допомагає у прибиранні, підтримуванні чистоти та порядку. Тобто доводи відповідача щодо антисанітарного стану квартири є необґрунтованими. На думку позивача, припинення власності на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди відповідачеві, оскільки вона забезпечена житлом, а її частка у спірному майні є незначною. Спірна квартира є однокімнатною і не може бути поділеною, а частка відповідача є не значною та не може бути виділена в натурі.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2025 року позов задоволено.
Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/4 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ..
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ..
Виплачено ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 258 550 грн, внесені ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області, в якості компенсації вартості 1/4 частки нерухомого майна.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Ковбасюк-Боброва А.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу в якій просила його скасувати та прийняти рішення, яким відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки про те, що ОСОБА_2 зазначала, що не має іншого житла, однак це не відповідає дійсності, з огляду відповіді на адвокатський запит від 07.01.2025 року за вих. № БЦ 7/1 Комунального підприємства Київської обласної ради Київського обласного бюро технічної інвентаризації вбачається, що за адресою: АДРЕСА_6 зареєстровано право власності за ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (наразі позивач ОСОБА_2 ), ОСОБА_11 .
Суд першої інстанції вважав позовні вимоги обґрунтованими, так як припинення частки відповідача на житлову квартиру, яка складає 1/4 та є незначною, із виплатою її вартості, не призведе до порушення прав та інтересів відповідача, однак, дане твердження суду, представник апелянта вважає, що воно не відповідає дійсності, виходячи з того, що в матеріалах справи міститься копія Договору обміну від 14.06.1995 року, за яким ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 мають у володінні квартиру АДРЕСА_2 . Тобто кожен має по 1/3 частині, також в даній кватирі проживає чоловік відповідачки - ОСОБА_7 , тобто сім'я у складі - чоловік, дружина і двоє дорослих дітей проживають в 2 кімнатній квартирі площею 52 кв.м., що є некомфортними умовами співпроживання. В даному випадку відповідач не володіє одноособово і не має у своєму розпорядженні іншого житла повноцінного, враховуючи загальну площу квартири АДРЕСА_2 , з них 29,6 м.кв. житлової площі, то на кожного члена сімї припадає приблизно 13,2 м.кв. (загальної) та 7,4 м.кв. житлової площі, що порушує права та інтереси відповідача.
Під час розгляду цивільної справи відповідачка постійно наголошувала, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її рідною матір'ю, у віці 85 року, є особою похилого віку. Що відповідачка, як її донька бажає проживати з матір'ю у квартирі АДРЕСА_1 , доглядати за своєю матір'ю, бажає привести до нормального санітарного стану квартиру, оскільки квартира доведена до антисанітарного стану (долучені до відзиву світлини), за матір'ю відповідачки, як за людиною похилого віку відсутній будь який догляд, що свідчать зроблені світлини з квартири АДРЕСА_4 . Відповідачка наголошувала, що будь-які інші особи у даному житлі не мешкають.
Відповідачка постійно наголошувала про те, що неодноразово намагалась потрапити до квартири АДРЕСА_4 , однак відповідачку не допускали до квартири, про свідчать долучені копії документів: лист Білоцерківського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області від 06.04.2024р. за вих. № 3034 - подія що мала місце - 01.04.2024 року; довідка «Про результати проведення перевірки інформації, викладеної у заяві гр. ОСОБА_1 щодо вчинення домашнього насильства» - подія 01.04.2024р.; довідка «Про результати проведення перевірки інформації викладеної у повідомленні за фактом вчинення домашнього насильства - подія 22.04.2024р.; постанова Білоцерківського міськрайонного суду від 27.05.2024р. по адміністративній справі № 357/6764/24 провадження 3/357/3450/24 - подія 21,22.04.2024р.; лист Білоцерківського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області від 29.05.2024р. за вих. № с-50 «Про розгляд картки особистого прийому С-50 від 29.05.2024р.»- подія 29.05.2024р.; постанова Білоцерківського міськрайонного суду від 04.06.2024р. по адміністративній справі № 357/4739/24 провадження 3/357/2608/24 - подія 20.03.2024р..
Суд першої інстанції не надав належної оцінки та уваги наведеним письмовим доказам.
Крім того, позивачем не надано до суду першої інстанції належного та допустимого доказу, який би свідчив про відсутність технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкту нерухомого майна всупереч ч. 2 ст. 365 ЦК України. Сам по собі факт, що частка відповідача у спірному майні становить 1/4, частка позивача 3/4, тобто частка відповідача є незначною, не є виключною передумовою для припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на частку житлової квартири.
14 жовтня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача - адвоката Зачепіло З.Я., в якому просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 2-8 том 2).
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги зазначала, що припинення права власності відповідача на її частину у спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам та інтересам членів сім'ї, оскільки відповідачка квартирою не користується, фактично у ній не проживає. У разі припинення прававласності відповідача на частку, її життєві обставини не зазнають істотних змін, до того ж вона отримає грошову компенсацію вартості частки, яка попередньо була внесена позваичем на депозитний рахунок суду.
Заперечуючи проти тверджень відповідача на рахунок того, що вона неодноразово намагалась потрапити до спірної квартири, однак її не допускали до даної квартири, представник позивача зазначала, що дане питання не стосується предмету спору та суті даної справи.
05 листопада 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (а.с.9-15 том 2).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що частка відповідача у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , своїм розміром та вартістю є незначною, виділити частку у спільному майні в натурі з технічної точки зору неможливо, судом не встановлено наявності домовленості між сторонами про спільне володіння і користування спірною квартирою, відповідач має у власності інше житло, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про припинення за відповідачем право власності на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання права власності на цю частку квартири за позивачем ОСОБА_2 .
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Тобто стаття 365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного із співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
З огляду на викладене, при вирішенні позову, пред'явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном.
Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19), від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161 св 23).
Вказані судові рішення свідчать про єдність практики застосування статті 365 ЦК України.
Виходячи із встановлених у справі обставин, з врахуванням при вирішенні спору інтересів усіх співвласників, суд вирішує питання щодо наявності або відсутності підстав вважати, що припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та його членам сім'ї.
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) зазначено, що: «висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном».
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок щодо застосування пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім'ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім'ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 (провадження № 61-18278сво23) дійшов висновку, що право відповідача на частку у спільному майні підлягає припиненню за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на таку частку.
Встановлено, що квартира під АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 - 3/4 частини, ОСОБА_1 - 1/4 частина. Загальна площа квартири - 34,9 кв.м., житлова площа - 17,2 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №379520707 від 21.05.2024 року.
Згідно витягу з реєстру Білоцерківської територіальної громади від 13.02.2024 року за №2024/001496597, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ..
Відповідно до звіту про оцінку майна від 11.05.2024 року ринкова вартість без ПДВ квартири під АДРЕСА_1 , становить 1 034 200,00 грн, а саме - вартість 1/4 частки квартири складає - 258550,00 грн, вартість 3/4 частки квартири - 775 550,00 грн.
Згідно квитанції позивач внесла на депозитний рахунок суду суму 228 550 грн.
22 травня 2024 року адвокатом Мазурик З.Я., як представником ОСОБА_2 , було направлено на поштову адресу відповідача - пропозицію про викуп частки квартири, яка належні відповідачеві.
Згідно витягу з реєстру Білоцерківської територіальної громади від 27.12.2024 року за №15.2-03/31082, у квартирі під АДРЕСА_1 , зареєстрована 1 особа: ОСОБА_3 .
Відповідно до Договору обміну від 14.06.1995 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 мають у володінні квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 78 том 1).
Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 07.01.2025 року за вих. № БЦ 7/1 Комунального підприємства Київської обласної ради Київського обласного бюро технічної інвентаризації встановлено, що за адресою: АДРЕСА_6 зареєстровано право власності за ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (наразі позивач у справі ОСОБА_2 ), ОСОБА_11 (а.с.106 том 1).
Відповідачка заперечуючи позовні вимоги в суді першої інстанції вказувала на те, що вона бажає проживати у вказаній квартирі разом із матір'ю, однак її матір, яка проживає у спірній квартирі чинить їй перешкоди, на підтвердження чого надала: лист Білоцерківського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області від 06.04.2024р. за вих. № 3034 - подія що мала місце - 01.04.2024 року; довідку «Про результати проведення перевірки інформації, викладеної у заяві гр. ОСОБА_1 щодо вчинення домашнього насильства» - подія 01.04.2024 року; довідку «Про результати проведення перевірки інформації викладеної у повідомленні за фактом вчинення домашнього насильства - подія 22.04.2024р.; постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 27.05.2024р. по адміністративній справі № 357/6764/24 провадження 3/357/3450/24 - подія 21.04.2024р., 22.04.2024р.; лист Білоцерківського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області від 29.05.2024р. за вих. № с-50 «Про розгляд картки особистого прийому С-50 від 29.05.2024р.»- подія 29.05.2024р.; постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 04.06.2024р. по адміністративній справі № 357/4739/24 провадження 3/357/2608/24 - подія 20.03.2024 року.
Позивачка звертаючись з позовом вказувала на те, що спірна квартира є однокімнатною і не може бути поділеною, а частка відповідача в ній є незначною і не може бути виділеною в натурі, відповідачка не погоджується продати свою частку, спільне володіння та користування нерухомим майно неможливе, з огляду на відносини, що склались між сторонами, останні не спілкуються, родинних зв'язків не підтримують.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідачці ОСОБА_1 належить 1/4 частина спірної квартири, вказана частина у порівнянні із частиною співвласника - позивачкою ОСОБА_2 є незначною, сама ж відповідачка ОСОБА_1 є співвланиском квартири АДРЕСА_2 та фактично проживає в ній.
В суді апеляційної інстанції відповідач пояснила, що вона проживає в двохкімнатній квартирі, в одній кімнаті живе вона, в іншій її чоловік. Відповідач має намір виселитись з своєї квартири та переселитись жити в спірну квартиру.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку співвласнику - відповідачці ОСОБА_1 припиненням права власності на її 1/4 частку в спірній квартирі не буде завдано істотної шкоди, оскільки остання має у приватній власності іншу квартиру, у якій фактично проживає, а отже її житлові права порушені не будуть тому і не буде завдано істотної шкоди ні відповідачу, ні членам її сім'ї.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки те, що позивачка є також співвласником квартири АДРЕСА_6 , суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки предметом даного спору є саме припинення незначної частки у спільному майні, а не з'ясування майнового стану позивачки та наявність у неї іншого нерухомого майна.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не володіє одноособово і немає у своєму розпорядженні іншого житла повноцінного, а враховуючи загальну площу квартири АДРЕСА_2 , яка складає 52,8 кв.м., з них 29,6 кв.м. житлової площі, та враховуючи що сім'я відповідачки скаладається з 4 осіб, то на кожного члена сім'ї припадає приблизно 13,2 кв.м. (загальної) та 7,4 кв.м. житлової площі, що порушує права та інтереси відповідачки, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на те, що відповідачка, маючи у власності інше нерухоме майно (а саме вказану квартиру АДРЕСА_2 ) та отримавши грошову компенсацію за свою частку у спірній квартирі, не позбавлена можливості продати його та придбати інше нерухоме майно з більшою площею.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матір'ю відповідачки, та яка наразі зареєстрована та проживає у спірній квартирі, водночас відповідачка як її донька бажає проживати з матір'ю у спірній квартирі та здійснювати догляд за матір'ю, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки забезпечення інтересів відповідачки та її матері, у ситуації, що склалася у родині, не може відбуватися за рахунок порушення інтересів позивачки. Зазначені обставини не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Крім того мати відповідача виразила свою волю та подарувала частини квартири своїй онуці - позивачу у справі, а не відповідачці.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка неодноразово намагалась потрапити до спірної квартири АДРЕСА_4 , однак відповідачку не допускали до квартири, суд апеляційної інстанції відихляє як безпідставні, оскільки створення чи не створення перешкод у користуванні таким майном жодного значення для розгляду цієї справи у даному не має.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції припиняючи права власності ОСОБА_1 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , вірно встановив наявність обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, а саме те, що частка відповідачки ОСОБА_1 є незначною і не може бути виділена в натурі, сама квартира є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим з підстав відносин, які склалися між сторонами, та зазначене припинення права на 1/4 частку вказаної квартири не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки, при цьому позивачкою попереднього внесенні кошти, що відповідають вартості цієї частки на депозитний рахунок суду першої інстанції.
Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст.ст. 358, 364, 365 ЦК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Ковбасюк-Бобрової Альони Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «04» грудня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко