Унікальний номер справи 361/9042/25
Номер апеляційного провадження 33/824/5649/2025
Суддя суду першої інстанції В. М. Анікушин
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
27 листопада 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина
України, адреса місця реєстрації:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 123 КУпАП,
Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 123 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Судом встановлено, що 20 липня 2025 року о 15 годині 15 хвилин по вулиці Переяславський Шлях, 86 в місті Бровари Київської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Smart Forfour», н.з. НОМЕР_2 , здійснив проїзд залізничного переїзду на заборонений (червоний) сигнал світлофору.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 20.5 в) Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 123 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді Хорішок В. П. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
ОСОБА_1 вказав, що не був повідомлений у встановлений законом спосіб про розгляд справи судом першої інстанції, що позбавило його можливості надати пояснення у суді.
Суддя розгляднув справу без дослідження доказів, не переглянувши відеозапис, долучений до матеріалів справи. Зокрема вважає неналежним доказом протокол про адміністративне правопорушення, оскільки у вказаний у протоколі час 15 год 15 хв він не переїжджав залізничний переїзд, у цей час він вже був зупинений на одній з вулиць міста Броварів працівниками поліцї.
Апелянт наголошує на тому, що не визнає себе виним у інкримінованому правопорушенні, так як його не вчиняв і будь - які докази такого правоворушення вматеріалах справи відсутні.
Звернув увагу, що на час виготовлення суддею постанови сплив час притягнення до адміністративної відповідальності згідно з КУпАП.
Також ОСОБА_1 просив суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що постанова за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення не була вручена йому у визначений законом строк. Про оскаржувану постанову судді йому стало відомо із застосунку Дія 04.11.2025 та ЄДРСР після відкриття виконавчого провадження щодо нього.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді пропущено з поважних причин, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання ОСОБА_1 та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, які б спростовували наведені у клопотанні обставини.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити з наведених в ній доводів. Пояснив, що свою вину у вказаному правопорушенні не визнає, оскільки не вчиняв його, доказів на підтвердження зазначеного поліцейськими не надано.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п. 20.5 Правил дорожнього руху, рух через переїзд забороняється, якщо: а) черговий по переїзду подає сигнал заборони руху - стоїть до водія грудьми або спиною з піднятим над головою жезлом (червоним ліхтарем чи прапорцем) або з витягнутими в сторони руками; б) шлагбаум опущений або почав опускатися; в) увімкнено заборонний сигнал світлофора чи звуковий сигнал незалежно від наявності та положення шлагбаума; г) за переїздом утворився затор, який змусить водія зупинитися на переїзді; ґ) до переїзду в межах видимості наближається поїзд (локомотив, дрезина).
Стаття ч. 2ст. 123 КУпАПпередбачає відповідальність за в'їзд на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 123 КУпАПє суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього та залізничного руху.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП полягає у в'їзді на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений. Заборона руху може відбуватися шляхом горіння забороненого сигналу світлофору, поданням регулювальником жесту про заборону руху, шляхом закриття шлагбауму на переїзді.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Суб'єктом правопорушення є водій транспортного засобу.
Положеннями ст. 280 КУпАПпередбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 20.5 в) Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 123 КУпАП є обґрунтованою, висновки викладені у ній підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №397299 від 20.07.2025, відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції, на якому зафіксована вказана подія, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні пункту 20.5 в) Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Апеляційним судом встановлено відсутність обставин, що виключають розгляд справи, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів, які б об'єктивно підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що йому інкримінується, апеляційний суд оцінює критично.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №397299 від 20.07.2025 вбачається, що 20 липня 2025 року о 15 годині 15 хвилин по вулиці Переяславський Шлях, 86 в місті Бровари Київської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Smart Forfour», н.з. НОМЕР_2 , здійснив проїзд залізничного переїзду на заборонений (червоний) сигнал світлофору.
ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 20.5 в) ПДРта вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП.
Із відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції вбачається, що працівники поліції очікують увімкнення зеленого сигналу світлофора для подальшого здійснення проїзду залізничного переїзду, в цей час вони фіксують здійснення проїзду залізничного переїзду автомобілем марки «SmartForfour», н.з. НОМЕР_2 , на заборонений (червоний) сигнал світлофору, у зв'язку із чим наздогнали транспортий засіб правопорушника та роз'яснили йому яке саме порушення ПДР він допустив. ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції, що має досвід керування транспортними засобами та не порушує правил догорожнього руху. Інспектор поліції роз'яснює водієві, що він передчасно розпочав переїзд, коли ще був увімкнений заборонений сигнал світлофора, і що йому необхідно було почекати приблизно 20 секунд і тоді б рух було дозволено. Водій ОСОБА_1 нічим зазначеного не спростував, вибачився за те, що не побачив того, що переключився світлофор, послався на ст 63 Конституції України, про що зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.
Зі змісту протоколу вбачається, що часом його складення є 15:27:54 20.07.2025, а часом вчинення ОСОБА_2 правопорушення було 15:15:00 20.07.2025.
Так, апеляційний суд зазначає, що наявність самого відеозапису при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, який в подальшому записаний на оптичний носій інформації, є належним та допустимим доказом.
Протокол складений у відповідності до вимог інструкцій, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», під час складання зауважень до нього подано не було.
У даній справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст.ст.254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 123 КУпАП щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Доказів оскарження дій працівників поліції по зупиненню транспортного засобу, по складенню протоколу про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку ОСОБА_1 апеляційному суду не надано.
Будь - яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Щодо доводів про те, що матеріали справи не містять доказів відеофіксації вчиненого водієм правопорушення, то вони не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи містять достатні доказові дані щодо вчинення зазначеного адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
Вказані докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустими, та такими, що в сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 20.5 в) ПДР та у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції та не погоджується із доводами апелянта, що наведені докази не доводять провину останнього поза розумним сумнівом.
При цьому апеляційному суду ОСОБА_1 клопотань щодо допиту свідків, отримання інших доказів не заявлено, тому суд апеляційної інстанції приходить наступного.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів.
Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву».
При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не вказують на порушення судом при розгляді справи вимогКодексу України про адміністративні правопорушення та на наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови.
Таким чином, у суду апеляційної інстанції за достатньої кількості доказів у своїй сукупності, не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст.123 КУпАП.
Суддею суду першої інстанції в достатній мірі враховано характер вчиненого правопорушення, особу винного, ступінь його вини, а тому суддя обгрунтовано призначив йому покарання у виді штрафу в межах санкції даної статті без оплатного вилучення транспортного засобу.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що станом на дату виготовлення судом постанови сплив строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, апеляційний суд зазначає нступне.
Відповідно до ч. 2ст. 38 КУпАПадміністративне стягнення у справах, розгляд яких підвідомчий суду, може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Згідно п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення стягнення, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Згідно протоколу та постанови суду, ОСОБА_1 вчинив правопорушення 20.07.2025, яке не є триваючим, а тому станом на час розгляду суддею справи та винесення постанови (16.10.2025) 3-місячний строк для накладення стягнення не закінчився.
Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є хибними.
Щодо доводів апелянта про порушення права ОСОБА_1 на надання пояснень у суді суд зазначає, що таке право було відновлено ОСОБА_1 апеляційним судом.
При цьому, слід зазначити, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на подання апеляційної скарги, апеляційним судом поновлюється йому пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді, заслухано його пояснення, а тому право ОСОБА_1 на присутність у судовому засіданні, на дачу суду пояснень повністю дотримано судом апеляційної інстанції.
Апеляційний суд зауважує, що загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею суду першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач