Справа № 740/4496/25
Провадження № 2/740/2075/25
іменем України
25 листопада 2025 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
судді Олійника В.П., при секретарі судового засідання Пучка М.С.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
встановив:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Вертіївської сільської ради Ніжинського району про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а саме: за позивачем ОСОБА_1 на 1/2 частку після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Котовськ Одеської області; за позивачем ОСОБА_2 на 1/2 частку після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на вказане домоволодіння, що станом на 15 квітня 1991 року мало статус робітничого двору. Спадщина ОСОБА_3 прийнята по частці житлового будинку її донькою ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщина останнього прийнята його сином ОСОБА_2 шляхом подачі заяви до нотаріуса про прийняття спадщини. У зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок позивачі позбавлені можливості в позасудовому порядку оформити спадщину на даний будинок. Просять позов задовольнити.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2025 року за результатами підготовчого провадження, під час якого відзив чи заперечення відповідачем не подані, справу призначено до судового розгляду по суті.
Відповідно до заяви від 24 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 просить розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідно до заяви від 24 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_2 просить розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідно до клопотання від 10 листопада 2025 року представник відповідача Вертіївської сільської ради Лозян Ф.М. просить розглянути справу за відсутності та прийняти рішення згідно з чинним законодавством.
Інші заяви, клопотання сторін станом на 25 листопада 2025 року відсутні.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.
Фактичні обставини та мотиви, з яких виходить суд, із застосованими нормами права.
Відповідно до витягу (з погосподарської книги), виданого Вертіївською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області від 30 липня 2025 року №48/01213/П, домоволодіння АДРЕСА_1 відноситься до суспільної групи господарства-робітничий двір, власником якого була ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Котовськ Одеської області, спадщину останньої шляхом подачі заяв до нотаріуса прийнята позивачем-донькою ОСОБА_1 ,. та сином ОСОБА_4 шляхом фактичного прийняття, що підтверджується копіями матеріалів спадкової справи після ОСОБА_3 ..
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Талалаївка Ніжинського району, спадщину останнього шляхом подачі заяви до нотаріуса прийнята позивачем-сином ОСОБА_2 ..
Докази щодо інших осіб, які у встановленому порядку здійснили дії по прийняттю спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 -відсутні.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Згідно копії довідки КП “Ніжинське МБТІ» №272 від 19 червня 2025 року право власності на будинок АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року не зареєстровано, відомості про самочинне будівництво не зазначені, технічний паспорт від 11 червня 2025 року засвідчує прийняття даного будинку до експлуатації.
Постановами державного нотаріуса Другої Чернігівської державної нотаріальної контори від 07 липня 2025 року відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений будинок у зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.
Суд приходить до переконання, що в даних правовідносинах виникнення права власності у позивачів пов'язується із правом спадкування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.
Так, у відповідності до законодавства, діючого до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
Згідно з ст.13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов'язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг. Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 № 69, які були замінені Інструкцією з ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48. Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї).
Оскільки спірний житловий будинок з господарськими спорудами відносився до суспільної групи робітничий двір, тому положення ст.ст.120, 123 ЦК УРСР застосуванню не підлягають, оскільки майнові правовідносини господарства робітника були врегульовані загальними нормами цивільного, земельного та сімейного права. Він не мав статусу колгоспного двору, а тому немає підстав застосування до правовідносин у цій справі норм ЦК УРСР 1963 року, у тому числі за аналогією закону.
Так, в даній ситуації суд бере до уваги особливість забудови спірного будинку, який було збудовано у системі робітничого двору. Зокрема, ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 № 1952-IV передбачає, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Статтею 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Крім того, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Враховуючи, те що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_3 за життя набула у встановленому законом порядку, її право власності підтверджено належними та допустимими доказами, спадщина останньої прийнята позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , спадщина якого прийнята його сином позивачем ОСОБА_2 , цивільна правоздатність спадкодавців, як фізичних осіб, відповідно до ст.25 ЦК України припинилась у момент їх смерті, що є підставою для задоволення позову із врахуванням заявлених вимог, визнавши за позивачами в порядку спадкування право власності по частці вказаного житлового будинку.
При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Докази, що спростовують висновки суду, станом на 25 листопада 2025 року, відсутні.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 247, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , місце проживання в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в порядку спадкування право власності на 1 / 2 (одну другу) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , місце проживання в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на 1 / 2 (одну другу) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.Олійник.