05 грудня 2025 р. Справа № 440/1452/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький, м. Полтава, по справі № 440/1452/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області треті особи ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №440/1452/21 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні з 1 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 5 березня 2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778 у розмірі 77 % грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, за вирахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 1 травня 2021 року.
11 травня 2021 року Полтавським окружним адміністративним судом видно виконавчий лист № 440/1452/21: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778 у розмірі 77 % грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, за вирахуванням раніше виплачених сум».
ОСОБА_1 (далі - позивач, стягувач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю у справі та подання звіту про виконання судового рішення - задоволено: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №440/1452/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області строк для подання звіту про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №440/1452/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії три місяці з дня отримання копії цієї ухвали суду.
26 березня 2025 року через систему «Електронний суд» до Полтавського окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, боржник) подано звіт про виконання рішення суду від 31 березня 2021 року у справі №440/1452/21.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 березня 2025 року про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №440/12841/23.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі № 440/1452/21 скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі 440/1452/21.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі 440/1452/21 протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.
У задоволенні заяви позивача в частині забезпечення відшкодування на користь ОСОБА_1 моральної шкоди відмовлено.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить:
відкрити провадження за апеляційною скаргою позивача військового пенсіонера ОСОБА_1 , поданою в електронній формі з використанням системи "Електронний суд" в якої позивач зареєстрований з березня 2024 р. та переглянути ухвалу Полтавський окружний адміністративний суду від 09.10.2025 по справі №440/1452/21 в апеляційному порядку;
визнати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, який є територіальним органом Пенсійного фонду України, відповідно до абзацу другого частини 4 Стаття 382-1, колегіальним органом сумісно з Пенсійним фондом України та Міністерством соціальної політики України, які були належним чином поінформовані Полтавським окружним адміністративним судом у адміністративної справі № 440/1452/21 окремою ухвалою від 02.02.2024 р. про протиправну бездіяльність їх структурного підрозділу - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення суду від 31.03.2021 у справі №440/1452/21 та до чиїх повноважень, завдань та функцій належить забезпечення контролю виконання вказаного судового рішення з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» N 3477-IV від 23.02.2006 р.;
керуючись частиною 6 статті 249 КАС України, з метою забезпечення ефективного судового контролю постановити окрему ухвалу через неналежне виконання професійних обов'язків з боку відповідача колегіального державного органу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області під керівництвом його начальника, щодо затримки на протязі надмірно тривалого часу виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 року по справі № 440/1452/21 шляхом порушення другого абзацу частини сьомої статті 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів»: - 7. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання, з урахуванням правової позиції пілотного Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (п.53) - затримка, яка становила один рік і чотири місяці, у виплаті грошової компенсації, призначеної судовим рішенням, винесеним проти державного органу, Суд визнав надмірною та порушенням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.»;
визнати, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, позивача - потерпілим у адміністративної справі №440/1452/21, який безпосередньо постраждав від бездіяльності відповідача, як колегіального державного органу, починаючи з 01.04.2019 р., щодо виконання в повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 р. по справі №440/1452/21, що призвело до нанесення позивачу матеріальної шкоди через невиплату з вини відповідача своєчасно пенсії, (див. Рішення ЄСПЛ "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява N60750/00, (п. 33) та Рішення ЄСПЛ "Войтенко проти України" від 29.06.2004, заява N60750/00, (п.42);
керуючись п.1 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням висновку у Рішенні ЄСПЛ "Войтенко проти України" від 29.06.2004, заява N60750/00, (п.55), де зазначається - (- 55. Суд нагадує свою прецедентну практику, відповідно до якої відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його/її користь, становить втручання у гарантоване йому статтею 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) право на мирне володіння своїм майном), - визнати, з боку колегіального державного органу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за статями: - пункт 1 статті 6: " Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних правах та обов'язків, має право на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом. "; - стаття 1 Першого протоколу Конвенції: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.", яке має тлумачитись у світлі принципу поваги до права власності.; - стаття 13:"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі;
визнати прийняття звіту, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 р. у адміністративної справі №440/1452/21, у відповідача колегіального державного органу - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області таким, що не відповідає вимогам процесуального закону, через системне надмірне тривале невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 р. у адміністративної справі № 440/1452/21 та таким, що не відповідає пріоритетним нормам міжнародного права, що передбачають за висновками в пілотному Рішенні ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, (п.п. 38, 53, 54):- п.53 - затримка, яка становила один рік і чотири місяці, у виплаті грошової компенсації, призначеної судовим рішенням, винесеним проти державного органу, Суд визнав надмірною; - п.54 - Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади; п.38:- забезпечити ефективну реалізацію на практиці положень про відповідальність посадових осіб за невиконання рішень; - призначити відшкодування за шкоду, спричинену затримками у виконанні рішень національних судів, безпосередньо на підставі положень Конвенції та практики Європейського суду, як це передбачено Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та у рішенні ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, (п.п. 44):- п.44 - орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків;
скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 р. по справі №440/1452/21, щодо прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.03.2025 року у справі №440/1452/21, з урахуванням існуючих обставин у справі, яки свідчать навпаки про невиконання рішення суду від 31.03.2021 р. у адміністративної справі № 440/1452/21 через виникнення боргу по виплаті пенсії, починаючи з 01.04.2019 року саме з вини на той час керівників пенсійного органу, про що зазначено в резолютивної частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/1452/21, а також підтверджено повідомленням 25.11.2021 р. за вих.02.1.18/23676 до правоохоронних органів відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами боржника в виконавчому провадженні - ВП № 65410383, через невиплату нарахованої заборгованості розміром - 199415,13 грн., та як таку, що не відповідає нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за статями:- пункт 1 статті 6, статті 13, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, незважаючи на широкі можливості впливу на боржника, як колегіального державного органу в іншій спосіб, які передбачені статтями 382-1, 382- 3 КАС України з одночасним застосуванням ч.5 ст.7 КАС України на підставі норм міжнародного права як джерела права, а також як таку, що не враховує, а тому не відповідає обставинам справи - існування надмірно тривалого системного невиконання рішення суду територіальним органом Пенсійного фонду України та пріоритетним нормам міжнародного права, що передбачають за висновками в пілотному Рішенні ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 (п.54): - Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади та з урахуванням висновку в Рішенні Європейського Суду з прав людини "Кечко проти України" від 08.11.2005 року (п.26), де Суд констатував, - Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див. mutatis mutandis, рішення у справі "Бурдов проти Росії" (980_045), N 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-III);
з урахуванням незаперечних обставин у справі №440/1452/21, які виникли після судового розгляду з вини відповідача, після 01.05.2021 року у зв'язку з продовженням надмірно тривалого загального провадження, керуючись нормою міжнародного права, що передбачає - «Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (див. згадані вище рішення у справах Скордіно, пп.203-204, та Вассермана, п. 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу», тому є підстави, у зв'язку з надмірно тривалим загальним провадженням з вини відповідача у справі № 440/1452/21, встановити на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленим судом на підставі норм міжнародного права, а саме - Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 10.03.2011 року (п.100), Рішення Європейського Суду з прав людини "Кечко проти України" від 08.11.2005 року (п.26), де Суд констатував, - Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див. mutatis mutandis, рішення у справі "Бурдов проти Росії" (980_045), N 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-III), Рішення Європейського Суду з прав людини від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України", де Суд присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди та згідно до вимог статей 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» N 3477-IV від 23.02.2006 р. та пунктів 1, 8, 9 частини 3 статті 2, частини 2 статті 5, частини 1, 2 статті 6, част3, 5 статті 7 КАС України на підставі пріоритетності норм міжнародного права;
ухвалити нове судове рішення в загальному провадженні по справі № 440/1452/21 з урахуванням існуючих обставин у справі, а також законодавчих норм, щодо виконання судових рішень встановлених Конституцією України, статтями 17, 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» N 3477-IV від 23.02.2006-та норм процесуального закону, якщо вони відповідають частині 5 ст.7 КАС України, а саме : «5. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.» та задовольнити вимоги позивача в апеляційної скарзі по справі № 440/1452/21, щодо забезпечення судового контролю виконання рішення суду від 31.03.2021 р. у адміністративної справі № 440/1452/21;
прошу вирішити питання про сплату судового збору з урахуванням пояснення позивача в розділі апеляційної скарги «Щодо судового збору» та аргументацією Верховного Суду у постанові від 16.08.2024 р. у справі №580/7686/23.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що на теперішній час, достатній строк виконання судового рішення, який не повинний перевищувати трьох місяців, згідно процесуального закону, перевищує норму закону втричі і складає загалом дев'ять місяців, а загалом пенсійний орган не виконує рішення суду від 31.03.2021 з 01.05.2021 року, на протязі більш чотирьох років, що є порушенням процесуального закону, Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI, статті 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також не надає законних підстав для суду у прийнятті звіту у відповідача через його тривалу в часі системну протиправну бездіяльність вже під керівництвом Пенсійного фонду України та Міністерства соціальної політики України про що свідчить негативна реалізація окремої ухвали суду від 02.02.2024 року, (додаток № 3). Крім того, позивач зазначає, що, посилання ГУПФ України в Полтавській області на відсутність необхідних бюджетних призначень для виконання судового рішення у справі № 440/1452/21 не може слугувати обґрунтованим виправданням невиконання судового рішення.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Розглянувши та прийнявши поданий Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавської області звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/1452/21, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що виконання рішення суду не здійснено в повному обсязі, оскільки виплата заборгованості не проведена та вважав за необхідним встановити новий строк протягом трьох місяців для подання звіту щодо виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід'ємною складовою права на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах ч. 2 та 3 ст. 382-2 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідач у поданому звіті вказує, що рішення суду виконано в межах покладених на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства та відповідно до документів пенсійної справи. Звертає увагу, що фінансування пенсій особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) з 01 квітня 2021 року здійснюється з рахунку Пенсійного фонду України централізовано, без перерахувань відповідних коштів на рахунок Головного управління. Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов'язань. Повідомляє, що на повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/1452/21 від 31.03.2021 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії та нараховано заборгованість по пенсійній справі ОСОБА_1 на загальну суму 199415,13 грн. Датою внесення до черги в реєстр судових рішень є 18.05.2021. Вказану заборгованість обліковано в Головному управлінні за номером справи та датою набрання рішення законної сили за порядковим №103226. З метою повного виконання рішення суду Головне управління зверталося до Пенсійного фонду України із запитом від 10.08.2021 № 1600-0404-5/54627 та від 16.12.2021 №1600-0404-7/86861, у яких містилося прохання розгляду питання виплати заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду. Пенсійним фондом України надано відповіді від 02.09.2021 за №2800-030203-9/42692 та від 28.12.2021 №2800-030203- 9/42692, що нараховані на виконання рішень суду кошти підлягають виплаті в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Додатково повідомляє, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно направлено запити від 16.12.2024 за вих. 1600-0404-5/91511 та від 03.02.2025 за вих. 1600-0404-5/9242 до Пенсійного фонду України про вирішення питання виплати заборгованості по справі №440/1452/21 від 31.03.2021 за позовом ОСОБА_1 . У відповідь на зазначені запити Пенсійним фондом України надано відповіді від 20.12.2024 за вих. 2800-030101-9/78869 та від 11.02.2025 за вих. 2800-030101-9/78869, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Рішення суду виконане в межах покладених на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства. Виплату пенсії, перераховану на виконання рішення суду розпочато з 01.06.2021 у розмірі 17210,46 грн. Головним управлінням вживаються наступні заходи, спрямовані на таке виконання, зокрема тимчасові розписи доходів і видатків з моменту набрання судовим рішенням законної сили і по 2024 рік, включно, в якому кошти державного бюджету не передбачались в повному обсязі в 2024 році. Проте, після подачі якого в Головному управлінні відбувся ряд додаткових бюджетних змін. Зазначає, що згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Щодо виплати Головним управлінням боргів за рішеннями суду повідомляє, що з вересня 2018 року по 2024 рік стан такої виплати повністю залежить від видатків Головного управління, запланованих за рахунок коштів Державного бюджету, кошти, які виділялися Державним бюджетом профінансовані в повному обсязі. Крім того Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 126, на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, було передбачено 360,0 млн. грн., які станом на 01.08.2021 використані в повному обсязі. З них Головному управлінню виділено кошти в сумі 23 390,9 тис. грн, які протягом I півріччя 2021 року були профінансовані в повному обсязі, інші бюджетні зміни, відповідно затверджені, на ІІ півріччя 2021 року до Головного управління не надходили. Водночас зазначає, Пенсійним фондом України повідомлено, що сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2022 рік, який згідно із підпунктом 1-1 пункту 14 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Починаючи з ІІ півріччя 2021 року по ІІІ квартал ІІ півріччя 2022 року Кабінетом Міністрів України не прийнято постанови про затвердження бюджету Пенсійного фонду України, але розроблено та затверджено тимчасові розписи доходів і видатків Головного управління або відповідні зміни до них, лише 14.10.2022 ІV квартал ІІ півріччя 2022 року постановою Кабінету Міністрів України затверджено бюджет Пенсійного фонду України, проте сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2022 рік 12 184,1 тис. грн. На І та ІІ квартали 2023 року розроблено та затверджено тимчасовий розпис доходів і видатків Головного управління, проте коштів Державного бюджету на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду не було передбачено. Окрім того, на І та ІІ квартали 2024 року затверджено тимчасовий розпис доходів і видатків Головного управління, втім коштів Державного бюджету на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду також не передбачається. Розроблено та затверджено тимчасовий розпис доходів і видатків Головного управління на І квартал 2025, проте коштів Державного бюджету на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду не передбачається. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Попередньо, протягом 2021-2023 років по рішенням судів проведено 811 виплат на загальну суму 28151504,59 грн. Відтак, виплата коштів на виконання вищезазначеного рішення суду позивачу буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, виділених на цю мету. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначалась у бюджеті Фонду на 2023 рік - 13 693,5 млн. грн. Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. В вересні 2023 року з Пенсійного фонду України надійшов Помісячний розпис доходів і видатків Головного управління на 2023 рік та План доходів і видатків Головного управління на 2023 рік, проте сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду залишилася незмінною - 13 693,5 млн. грн (додаються), а в жовтні 2023 року додатково надіслано зміни до Помісячного розпису доходів і видатків Головного управління на 2023 рік та Плану доходів і видатків Головного управління на 2023 рік коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду зменшено та становить 13 620,50 млн. грн. (додається). Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2024 №1156, затверджено Бюджет Пенсійного фонду України. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначена у бюджеті Фонду на 2024 рік - 25 262,3 млн. грн. В свою чергу виплату заборгованості на виконання рішень судів, проведено в межах коштів, виділених на зазначені цілі у 2024 році, дата набрання чинності яких є 19.11.2020, включно. Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Таким чином, вважає боржник, працівниками Головного управління, як територіального органу Пенсійного фонду України, вчинено всі дії, спрямовані на виконання рішення суду, в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством. При цьому в діях останніх відсутня протиправність, про яку вказує позивач по справі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що звіт містить наведення обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, а саме з підстав відсутності фінансування, а також щодо вжитих відповідачем заходів для виконання судового рішення, а саме подання звернення до Пенсійного фонду України щодо виплати заборгованості пенсії, нарахованої на виконання рішення суду від 31.03.2021 у справі № 440/1452/21.
Так, з матеріалів справи встановлено, що на виконання зазначеного рішення Полтавського окружного адміністративного суду боржником здійснений перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року, заборгованість пенсії за період з квітня 2019 року по травень 2021 року в сумі 199415,13 грн. обліковано в органі Пенсійного фонду України за реєстраційним номером рішення суду 103226, дата реєстрації даних в підсистемі: 18.05.2021.
Проте, як вірно дійшов висновку суд першої інстанції, звіт не містить доказів повної виплати нарахованої заборгованості у справі № 440/1452/21, а тому зазначає про наявність підстав для встановлення ГУ ПФУ в Полтавській області нового строку для подання звіту про повне виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки за усталеною практикою Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Зважаючи на невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 440/1452/21 в частині виплати заборгованості по перерахованій пенсії з 01.04.2019 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області нового строку подання звіту про виконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 440/1452/21.
Щодо вимоги апеляційної скарги про постановлення окремої ухвали через неналежне виконання професійних обов'язків з боку відповідача колегіального державного органу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області під керівництвом його начальника, щодо затримки на протязі надмірно тривалого часу виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 року по справі № 440/1452/21, то колегія суддів зазначає на таке.
У відповідності до положень ч. ч. 1-4 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Отже, за положеннями ст. 249 КАС України, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому, які були встановлені під час розгляду справи.
Так, в обґрунтування позивачем зазначено, що пенсійний орган не виконує рішення суду від 31.03.202 з 01.05.2021 року, на протязі більш чотирьох років, що є грубим порушенням процесуального закону, Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI.
З цього приводу слід зазначити, що судом першої інстанції вже вирішувалась заява ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали, в якій було наведено аналогічні підстави за результатами розгляду якої, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року заяву було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду 31.03.2021 у справі №440/1452/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині зобов'язання здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778 у розмірі 77 % грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, за вирахуванням раніше виплачених сум. Повідомлено Пенсійний фонд України та Міністерство соціальної політики України про бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №440/1452/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Надіслано окрему ухвалу Пенсійному фонду України та Міністерству соціальної політики України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Встановлено строк для надання відповіді на окрему ухвалу упродовж тридцяти днів з дня отримання її копії.
На виконання наведеної ухвали 14.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надало до суду інформацію про результатами виконання рішення суду від 31.03.2021 року (т.2 а.с. 102), відповідно до змісту якого органом Пенсійного фонду вживаються заходи щодо вирішення питання фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду.
Колегія суддів зазначає, що наведені у поясненнях обставини, а саме відсутність фінансування Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на виплату коштів позивачу, невиділення Пенсійним фондом України коштів на такі цілі є підтвердженням того, що невиконання судового рішення об'єктивно не залежить лише від дій посадових осіб вказаного Управління.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів не вбачає підстав для застосування наслідків, передбачених приписами статті 249 КАС України, відтак вимоги позивача про постановлення окремої ухвали, задоволенню не підлягають.
Стосовно вимоги позивача про відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
ЄСПЛ у рішенні від 7 травня 2002 року в справі «Бурдов проти росії», пункт 100, дійшов висновку, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203- 204, та рішення у справі «Вассерман проти росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу.
Тобто, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Разом з тим, розгляд в суді першої інстанції закінчений ухваленням рішення суду по справі № 440/1452/21, тобто спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до виконання судового рішення.
Поряд з тим, одним із засобів юридичного захисту сторін є судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах, який передбачає, зокрема, розгляд справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачено статтею 381-1 цього Кодексу.
Отже, суди мають можливість встановити судовий контроль лише стосовно виконання судових рішень по суті спору, тобто судових рішень у формі рішення суду або постанови суду.
Відтак, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах - це особлива форма правосуддя, де процесуальна діяльність суду пов'язана із виконанням судових рішень в адміністративних справах, як важливої гарантії захисту права особи.
Правові норми, які регулюють відносини здійснення судом судового контролю за виконанням судового рішення в порядку, встановленому статтями 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначають повноваження адміністративних судів щодо розгляду заяви про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду звіту про виконання судового рішення та рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення.
Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в межах розгляду звіту про виконання судового рішення суд не наділений повноваженнями розглядати питання про відшкодування моральної шкоди або інших збитків, приймаючи ухвалу, постановлену за результатами розгляду звіту суб'єкта владних повноважень в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Такі справи повинні розглядатись у позовному порядку шляхом пред'явлення позову, оскільки є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, судовий контроль не передбачає ухвалення нових або додаткових судових рішень по суті за наслідками розгляду нових позовних вимог в адміністративній справі, а спрямований на здійснення за виконанням уже такого, що набрало законної сили.
Повертаючись до обставин справи, в даному випадку колегія суддів зазначає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №440/1452/21 набрало законної сили 01.05.2021, проте залишається не виконаним.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначені вище приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Отже, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Зважаючи на невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №440/1452/21 в частині виплати заборгованості по перерахованій пенсії за період з 01.04.2019 суд першої інстанції дійшов правильного висновку про встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про результати виконання рішення протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року, заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №440/1452/21 - задоволено, та змінено спосіб і порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №440/1452/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.05.2021 в сумі 199415,13 грн.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 по справі № 440/1452/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова