05 грудня 2025 р. Справа № 520/10100/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 05.06.25 по справі № 520/10100/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправним та скасування наказів суб"єкта владних повноважень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі -ГУНП в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області № 184дск/ВСЛ від 28.02.2025;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 715 від 04.03.2025 «Про призначення та проведення службового розслідування» в частині, що стосується старшого інспектора роти № 3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 112/ос від 06.03.2025 «Про відсторонення від посади на період проведення службового розслідування» відповідно до п. 1 ст. 70 в частині, що стосується старшого інспектора роти № 3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 374 від 27.03.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області» в частині, що стосується заступника командира взводу № 2 роти № 3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 180/ос від 09.04.2025 «По особовому складу» в частині, що стосується звільнення зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого інспектора роти № 3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_2 ;
- поновити позивача на посаді старшого інспектора роти № 3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області або рівнозначній посаді;
- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за період вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати в повному обсязі.
В обґрунтування позову зазначив про протиправність наказу БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області № 184дск/ВСЛ від 28.02.2025 «Про виконання бойового завдання» (далі - Наказ № 184дск/ВСЛ), оскільки жодних роз'яснень по його суті безпосереднім керівником - капітаном поліції ОСОБА_3 позивачу не надано та не повідомлено, зокрема, про дату та час прибуття для ротації на позицію «МІРАЖ», засоби взаємодії з суміжними підрозділами, питання евакуації поранених/загиблих працівників, питання перерозподілу сил і засобів, які виконують завдання на позиціях, що унеможливлювало його належне виконання.
Зауважив, що з метою отримання роз'яснень щодо змісту Наказу № 184дск/ВСЛ позивачем було подано відповідний рапорт від 01.03.2025, після чого, 04.03.2025 до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 від 03.03.2025 № 349/119-38/14-2025 щодо невиконання ОСОБА_1 . Наказу № 184дск/ВСЛ, яка слугувала підставою для видання наказу від 04.03.2025 № 716 «Про призначення та проведення службового розслідування» (далі - Наказ № 716) з подальшим відстороненням позивача від посади на підставі наказу ГУНП в Харківській області від 06.03.2025 № 112/ос «Про відсторонення відповідно до п.1 ст.70 Закону України «Про Національну поліцію» та ст.17 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від посади на період службового розслідування з 04.03.2025 капітана поліції ОСОБА_1 » (далі - Наказ № 112/ос).
Переконував, що про необхідність бути присутнім на плануванні бойових заходів з основною та резервною групою на КСП батальйону м. Костянтинівка позивач дізнався тільки з отриманої відповіді ГУНП в Харківській області від 25.03.2025 за вих. № 549/119-38/2025, якою надано роз'яснення по суті Наказу № 184дск/ВСЛ, оскільки відповідних наказів йому не надходило, а під час зачитування Наказу № 184дск/ВСЛ, така інформація доведена не була.
Заперечував проти доводів відповідача про те, що 01.03.2025 о 14:16 у визначеному місці міста Краматорськ Донецької області відмовився виконувати Наказ № 184дск/ВСЛ та 03.03.2025 не прибув для ротації поліцейських на позиції у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області, оскільки насправді від виконання наказу він не відмовлявся, а лише просив надати роз'яснення по його суті.
Стверджував, що неврахування дійсних обставин справи відповідачем призвело до незаконного звільнення позивача зі служби в поліції наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.04.2025 №180/ос (далі - Наказ № 180/ос), прийнятого на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 27.03.2025 № 374 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських ГУНП в Харківській області» (далі - Наказ № 374) за вчинення дисциплінарного проступку, якого ОСОБА_1 не вчинялось.
На думку позивача, при винесенні рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності дисциплінарною комісією ГУНП в Харківській області порушена стаття 14 пункту 2, 6 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), якою передбачено, що за неможливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу, що ОСОБА_1 і було зроблено шляхом подання рапорту від 01.03.2025, однак не враховано відповідачем.
Також, позивач ставить під сумнів правомірність Наказу № 184дск/ВСЛ, у зв'язку з тим, що він є лише передрукованою частиною бойового розпорядження командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» від 16.02.2025 № 184дск/ВС, не реєструвався в журналі документообігу БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, отже, виданий з порушенням пункту 4 статті 7 Дисциплінарного статуту та підлягає скасуванню.
Переконував, що станом на момент призначення службового розслідування, взагалі була відсутня об'єктивна сторона правопорушення у вигляді відмови ОСОБА_1 від виконання Наказу № 184дск/ВСЛ так як жодних пояснень по його суті доведено до відома позивача не було, що підтверджується відповіддю в.о. командира Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.03.2025 № 549/119-38/2025 та свідчить про відсутність правових підстав у відповідача порушувати дисциплінарну справу відносно позивача 04.03.2025.
В обґрунтування доводів про неправомірність Наказу № 112о/с зазначив, що відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов'язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов'язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку, тобто, відповідач спочатку мав виявити факт дисциплінарного проступку, який унеможливлює виконання посадових (функціональних) обов'язків та перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку і тільки після цього вирішувати подальші питання щодо його відсторонення, чого у спірних правовідносинах не відбулося.
Враховуючи вищевикладене, наполягав на визнанні протиправними та скасування Наказів № № 184дск/ВСЛ, 716, 112 о/с, 374 та 180 о/с, поновлення позивача на посаді старшого інспектора роти № 3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області або рівнозначній посаді та стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі № 520/10100/25 клопотання відповідача від 16.05.2025 про залишення позову без розгляду - залишено без задоволення.
Позов - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 по справі № 520/10100/25 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав, що всупереч пункту 1 Наказу № 184дск/ВСЛ командиром 3 роти БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_3 не надавалось жодних роз'яснень стосовно порядку виконання бойового спеціального завдання, зокрема, щодо дати та часу прибуття для ротації на позицію «МІРАЖ», засобів взаємодії з суміжними підрозділами, питань евакуації поранених/загиблих працівників, перерозподілу сил і засобів, які виконують завдання на позиціях, що призвело до неповного розуміння позивачем суті відданого наказу та унеможливлювало його належне виконання, однак суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки вказаним обставинам.
Зазначив, що представник позивача просив суд витребувати у відповідача копію Наказу №184дск/ВСЛ, а також докази його реєстрації у журналі документообігу БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, однак, відповідні документи надані не були, що підтверджує обґрунтованість сумнівів позивача у правомірності Наказу №184дск/ВСЛ», у зв'язку з тим, що даний наказ є лише передрукованою частиною бойового розпорядження командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» від 16.02.2025 №184дск/ВС, а відсутність факту його реєстрації свідчить про порушення відповідачем приписів пункту 4 статті 7 Дисциплінарного статуту.
Крім того, стверджував про недотримання відповідачем черговості видання документів в частині того, що бойове розпорядження було видане 16.02.2025, тобто раніше ніж наказ про виконання бойового спеціального завдання (28.02.2025), незважаючи на те, що відповідно до Бойового статуту бойові завдання підрозділам перед боєм ставляться бойовим наказом (попереднім бойовим розпорядженням), а в ході бою - бойовим розпорядженням. Отже, на переконання позивача, наказ, є більш стратегічним документом, який видається перед розпорядженням - більш цільовим і конкретним, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Звернув увагу, що відповідно до свідчень командира роти № 3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітана поліції Ольховського І. М., у зв'язку з швидкоплинністю оперативної обстановки на лінії бойового зіткнення та задля недопущення витоку інформації, яка може загрожувати проведенню ротації, життю та здоров'ю бійців групи планування, доведення інформації, викладеної в пунктах 1.5, 1.6, 1.7 Наказу № 184дск/ВСЛ проводилось у день можливої ротації особового складу, однак, старшому інспектору роти № 3 капітану поліції ОСОБА_1 вказана інформація не доводилась для недопущення її витоку, оскільки він відмовився від виконання бойового завдання, визначеного у даному наказі, що викликає сумніви стосовно наявності такої інформації на момент зачитування наказу.
Переконував, що позивач та його колега - капітан поліції ОСОБА_5 в усній та письмовій формі докладали зусиль щодо отримання роз'яснень по суті наказу, з метою його виконання, однак їх намагання виявились марними, що свідчить про відсутність роз'яснень остаточного змісту наказу на той час.
За твердженнями ОСОБА_1 , прохання надати роз'яснення по суті виконання наказу не може вважатися відмовою, а є доказом досвідченості поліцейського та свідчить про наявність бойового досвіду, оскільки від отримання такої інформації напряму залежить життя та здоров'я не лише позивача, але і його побратимів, однак судом першої інстанції зазначене проігноровано, що слугувало підставою для прийняття незаконного рішення.
Зауважив, що про безумовну готовність до проходження служби та виконання наказів свідчить і той факт, що після звільнення 09.04.2025 з посади інспектора роти № 3 капітана поліції ОСОБА_1 він 01.05.2025 добровільно призваний на військову службу до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника першої групи розвідки та вогневої підтримки першого відділу прикордонної служби (тип С) розвідувально ударних безпілотних авіаційних комплексів прикордонної комендатури швидкого реагування, згідно з наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 377 ос від 01.05.2025.
Відповідач у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 - без змін.
В обґрунтування відзиву зазначив, що 01.03.2025 о 14.00 у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області до окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, відряджених до зони ведення бойових дій у складі УПОП № 2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») ДПОП «ОШБ «Лють» для виконання бойових (спеціальних) завдань, був доведений Наказ № 184 дск/ВСЛ, після чого, 03.03.2025 поліцейські БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області у складі 8 осіб вирушили на визначений рубіж для виконання наказу, що свідчить про те, що його суть їм була зрозуміла, оскільки до командування БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області із питань його роз'яснення вони не звертались. Водночас, після ознайомлення з вказаним наказом заступник командира взводу № 2 роти № 3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_6 та старший інспектор роти № 3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 у непрямій формі відмовились від його виконання, зазначивши, що наказ їм зрозумілий, виконувати його вони не відмовляються, однак, кожен з них вказав, що буде його виконувати лише за умов дотримання відповідачем їх вимог, а саме, після отримання їхнім підрозділом належного матеріально-технічного забезпечення, озброєння, організації вогневої підтримки, своєчасної евакуації, зв'язку з суміжними підрозділами тощо.
Вищенаведені обставини слугували підставою для призначення Наказом № 715 службового розслідування з метою перевірки вказаних відомостей, під час проведення якого доведено факт невиконання ОСОБА_7 . Наказу № 184 дск/ВСЛ.
За твердженнями відповідача, поліцейські БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, у тому числі і позивач, пройшли курс індивідуальної підготовки та бойове злагодження, особливо в частині виконання завдань із застосуванням нового для поліції озброєння і техніки, яке проходило на визначених полігонах в умовах максимально наближених до бойових, та 01.03.2025 о 14.00 у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області отримали Наказ № 184 дск/ВСЛ про виконання бойового (спеціального завдання), який є основним директивним документом для особового складу підрозділу, включає в себе виконання завдань визначених бойовими розпорядженнями старших начальників (ДПОП «ОШБ НПУ «Лють», ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), сформованого на підставі завдань, визначених прямим начальником (вищим керівником), з урахуванням змін у оперативній обстановці та заходів реагування на них.
Переконував, що доведення змісту наказу, у зв'язку з великою кількістю особового складу та виконання завдань у районах ведення бойових дій, здійснювалось шляхом зачитування його змісту, а також шляхом особистого підпису поліцейського у відомості ознайомлення та супроводжувалось відеозйомкою, при цьому, присутніми на шикуванні старшим психологом з особливих доручень відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та старшим інспектором з ОД відділу лікувально-евакуаційного забезпечення управління домедичної та медичної допомоги (мр) Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_4 » протипоказань до виконання визначеними для виконання наказу поліцейськими бойового (спеціального) завдання не виявлено, що підтверджується поясненнями останніх.
Стверджував, що 03.03.2025 капітан поліції ОСОБА_1 не прибув для ротації поліцейських на позиції у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області, зазначеної у Наказі № 184 дск/ВСЛ, з подальшим утриманням визначеного рубежу (позицій) з іншими поліцейськими БПОП (стрілецький), недопущення прориву противника та його просування в глибину контрольованої території, що слугувало підставою для початку проведення процедури службового розслідування.
Пояснив, що у зв'язку зі швидкоплинністю оперативної обстановки на лінії бойового зіткнення та недопущенням витоку інформації, яка може загрожувати проведенню ротації, життю та здоров'ю бійців даної групи, планування та доведення інформації, викладеної в пунктах 1.5, 1.6, 1.7, проводилось у день проведення можливої ротації особового складу, та було здійснено 03.03.2025 за сприятливих погодних умов. При цьому, заступнику командира взводу № 2 роти № 3 капітану поліції ОСОБА_6 та старшому інспектору роти № 3 капітану поліції ОСОБА_1 не доводилась інформація, викладена в пункті 1.5, 1.6, 1.7 Наказу № 184 дск/ВСЛ, для недопущення її витоку, оскільки вказані поліцейські відмовились від виконання бойового завдання, визначеного у даному наказі, у зв'язку з чим, зокрема, капітана поліції ОСОБА_1 було відсторонено від посади на час проведення службового розслідування.
Зауважив, що до поліцейських підрозділу поліції особливого призначення, до яких відноситься позивач, законодавчо висунуто підвищені вимоги в умовах воєнного стану, що пов'язано з їх особливою підготовкою та статусом, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, а тому, недотримання позивачем вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до останнього застосовано заходи дисциплінарного стягнення.
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.10.2018 по справі № 815/4463/17, вказав, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Наполягав, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено надання письмових роз'яснень по суті наказу про виконання бойового розпорядження, разом з цим, зі змісту рапорту позивача від 01.03.2025 та його позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 усвідомлював суть Наказу №184дск/ВСЛ, однак з особистих причин, незаконно відмовився від його виконання, чим грубо порушив приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Враховуючи, що діючим законодавством, яке визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України не передбачено, який саме документ повинен бути виданий першим, наказ про виконання бойового спеціального завдання або бойове розпорядження, у даному випадку важлива суть, що бойове завдання є обов'язковим для виконання, однак не було виконано позивачем, що свідчить про правомірність притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Вважає, що дисциплінарний проступок, скоєний позивачем в умовах дії воєнного стану, що полягав у свідомій відмові від виконання вимог наказу від 28.02.2025 № 184 дск/ВСЛ за відсутності чіткого волевиявлення його виконати, зі встановленням власних умов його виконання, є несумісним із загальноприйнятими вимогами до поліцейських, підриває авторитет поліції та створило загрозу розлагодженості дій батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України в цілому.
А відтак, поведінка позивача у спірних правовідносинах є цілком несумісною з вимогами, які ставляться до поліцейських, особливо в період воєнного стану, так як вказаний дисциплінарний проступок був вчинений в умовах запровадженого правового режиму воєнного стану і полягав у порушенні службової дисципліни, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів поліції.
У надісланих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях позивач підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві та апеляційній скарзі та додатково зазначив, що відповідач ігнорує ключові доводи апеляційної скарги, у тому числі щодо відсутності належного ознайомлення позивача з наказами та завданнями, визначеними у них; замовчує факти порушення процедури службового розслідування, передбаченої Дисциплінарним статутом, не надає жодного доказу, який би підтверджував, що позивач мав реальну можливість виконати поставлені завдання за умовами Наказу № 184 дск/ВСЛ та пов'язані з ним документах про відрядження до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » і ДПОП «ОШБ «Лють».
Вкотре зауважив, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивач мав намір ухилитися від виконання наказу чи свідомо відмовитися від його виконання. Навпаки, його дії свідчать про готовність до виконання завдання, але лише після усунення об'єктивних перешкод і ризиків, які могли поставити під загрозу життя та здоров'я особового складу. Такий підхід не суперечить закону, а є проявом належної обачності та відповідальності поліцейського в умовах бойової обстановки.
На переконання апелянта, його дії були спрямовані не на ігнорування чи невиконання наказу, а на з'ясування умов його безпечної та ефективної реалізації, що відповідає принципам законності, професійності та збереження життя, закріпленим у законодавстві та відомчих нормативних актах. Таким чином, підстава для звільнення у вигляді «прямої відмови» відсутня, а отже, застосування дисциплінарного стягнення у формі звільнення є незаконним та підлягає скасуванню.
Зауважив, що застосування звільнення як виду дисциплінарного покарання повинно бути останньою мірою впливу, що виправдана тільки за умови, якщо інші санкції є явно недостатніми для досягнення законної мети, однак у справі ОСОБА_1 жодна з менш суворих форм стягнення не розглядалася, а тому його звільнення є юридично неспівмірним з обставинами справи, порушує принцип індивідуалізації відповідальності, а також принцип пропорційності, передбачений як національним, так і міжнародним правом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 07.11.2015 розпочав безперервне проходження публічної служби в лавах Національної поліції України.
Наказом ГУНП в Харківській області від 11.06.2024 №251 о/с позивач був призначений на посаду старшого інспектора роти № 3 батальйону поліції спеціального призначення (стрілецького) ГУ НП в Харківській області. (т. 1 а. с.105 зворот).
Згідно з наказом ГУНП в Харківській області від 12.02.2025 № 18о/с дск позивач був відряджений до Оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у підпорядкування командира зведених підрозділів Департаменту поліції особливого призначення «Окрема штурмова бригада « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на період з 13.02.2025 по 04.08.2025 і проходив поліцейську службу у складі УПОП № 2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») ДПОП «ОШБ» « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Керівником Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було видано бойове розпорядження від 16.02.2025 №184дск/ВС з приводу виконання низки бойових завдань з метою посилення стійкості оборони населеного пункту Торецьк.
На подальшу реалізацію указаного документу бойового управління керівником батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області було видано наказ від 28.02.2025 № 184дск/ВСЛ, пунктом 4 якого до виконання бойового завдання було залучено і позивача.
За твердженням відповідача, 01.03.2025 наказ керівника батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Харківській області від 28.02.2025 № 184дск/ВСЛ було доведено до групи поліцейських ГУНП в Харківській області (до складу якої входив і позивач).
Ця обставина підтверджується аркушем ознайомлення, де проставлений власноручний підпис ОСОБА_1 (а.с.58).
Суть Наказу № 184дск/ВСЛ полягає у прибутті для ротації поліцейських до населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області - 03.03.2025 з метою утримання рубежу оборони.
01.03.2025 позивач склав письмовий рапорт з приводу роз'яснення Наказу №184дск/ВСЛ (стосовно строку завдання на утримання рубежу оборони, евакуації поранених, транспортування загиблих, орієнтовного часу прибуття підкріплення чи допомоги, комунікації з суміжними підрозділами, місць та маршрутів відступу з позиції, доставки на позицією боєприпасів, води і харчів, порядку ведення вогневого ураження ворога, обсягу вогневої підтримки тощо).
Суть незгоди позивача із Наказом № 184дск/ВСЛ згідно з власноручно складеним ним рапортом від 01.03.2025 полягає у тому, що за відсутності окреслених в зазначеному рапорті параметрів спірний наказ є незаконним.
ОСОБА_1 . Наказ № 184дск/ВСЛ не виконав, на місце розташування відповідної позиції у смузі оборони 03.03.2025 не прибув, що не заперечується учасниками справи та підтверджується рапортом командира роти № 3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківський області.
03.03.2025 поліцейські БПОП (стрілецького) ГУ НП в Харківській області у складі 8 осіб (тобто решта поліцейських, яким було доведено Наказ № 184дск/ВСЛ за виключенням заявника та іншого поліцейського - ОСОБА_6 ) вирушили на визначений рубіж для виконання наказу без висловлення жодних зауважень чи заперечень стосовно суті бойового наказу/розпорядження та без наполягання на обов'язковості створення додаткових сприятливих умов для виконання бойового наказу/розпорядження.
03.03.2025 керівником батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області була складена доповідна записка (рапорт) від 03.03.2025 № 349/119-38/14-2025 про невиконання позивачем Наказу № 184дск/ВСЛ.
На підставі доповідної записки (рапорту) керівника батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Харківській області від 03.03.2025 № 349/119-38/14-2025 ГУНП в Харківській області було видано Наказ № 715 з приводу призначення за цією подією службового розслідування, для проведення якого було створено дисциплінарну комісію у складі: заступника начальника ВСР УГІ ГУ НП в Харківській області полковника поліції Заліського Д. О. (Голова Дисциплінарної комісії), старшого інспектора ВП ГІ ГУНП в Харківській області капітана поліції Мороза С. В. (член Дисциплінарної комісії), старшого інспектора ВМК БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області майора поліції Катасонова О. В. (член Дисциплінарної комісії), старшого інспектора ВМК БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітана поліції Баржина Я. С. (член Дисциплінарної комісії).
Згідно з пунктом 3 Наказу № 715 на підставі статті 70 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) та статті 17 Дисциплінарного статуту позивач на період проведення службового розслідування був відсторонений від виконання службових обов'язків за посадою, що було реалізовано Наказом № 112о/с.
Наказом ГУНП в Харківській області від 17.03.2025 № 820 строк службового розслідування був продовжений до 02.04.2025.
У зв'язку із проведенням службового розслідування відносно позивача була складена службова характеристика позитивного змісту.
Під час проведення службового розслідування обставини доведення до відома ОСОБА_1 . Наказу № 184дск/ВСЛ були підтверджені письмовими поясненнями поліцейських: ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с.63 зворот - 70).
Під час проведення службового розслідування позивачем були надані особисті власноручні письмові пояснення (а.с.72 зворот - 73 зворот), у яких (серед іншого) підтверджено обставину обізнаності з Наказом № 184дск/ВСЛ і зазначено про нерозуміння цього наказу з мотивів, викладених у власному рапорті від 01.03.2025.
15.03.2025 позивач склав письмовий друкований рапорт, у якому звинуватив у невиконанні Наказу №184дск/ВСЛ командира роти № 3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 (а.с.78).
Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 26.03.2025 (далі за текстом - Висновок). (а.с.84-91 зворот).
У тексті Висновку зазначено про вчинення позивачем дисциплінарного проступку поліцейського за рахунок невиконання вимог ст. 65 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 18, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону № 580-VIII, п. 1 ч. 3 ст. 1, п. 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту, пп. 1 п. 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення (затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017р. № 987, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2017р. за № 1565/31433), у спосіб вчинення відмови виконати наказ керівника батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 28.02.2025 № 184дск/ВСЛ і не прибуття 03.03.2025 для ротації поліцейських на позиції у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області.
Висновок містить пропозицію Дисциплінарної комісії з приводу застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
27.03.2025 із посиланням на Висновок ГУ НП в Харківській області було видано Наказ № 374, на підставі пункту 2 якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції.
Наказ № 374 було реалізовано у спосіб видання ГУ НП в Харківській області Наказу №180 о/с, яким позивача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII було звільнено зі служби в поліції.
Позивач, не погоджуючись із правомірністю наказів № 184дск/ВСЛ, № 715, № 112 о/с, № 374 та № 180 о/с, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки у межах спірних правовідносин суб'єктом владних повноважень було виявлено факт вчинення позивачем, як поліцейським, діяння з ознаками дисциплінарного проступку у вигляді відмови від виконання бойового наказу (бойового розпорядження) з штучно вигаданих причин, попри те, що інші поліцейські, яким одночасно із заявником було доведено Наказ № 184дск/ВСЛ, без жодних зауважень, заперечень чи вагань стали до виконання цього бойового наказу (бойового розпорядження), виявивши рішучість та мужність, нехтуючи власним життям у цілях захисту Держави України від ворога.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про юридичну умотивованість, фактичну обґрунтованість та відсутність у суб'єкта владних повноважень жодного іншого легітимного та справедливого варіанту реагування на виявлене діяння заявника, як поліцейського, окрім вчинення управлінського волевиявлення з приводу відсторонення позивача від посади.
Судом також враховано, що під час розгляду справи не здобуто доказів про недоліки (вади, дефекти) у реалізації Дисциплінарною комісією функцій контролю за службовою дисципліною поліцейського такого рівня чи характеру, котрі б об'єктивно були здатні спричинити неповноту, викривлення, спотворення чи перекручення справжніх обставин фактичної дійсності, водночас, окреслена у Висновку поведінка позивача однозначно не відповідає стандартам зразкового виконання обов'язків поліцейського, розумна виправданість і вимушеність саме такої поведінки ним не доведена.
За висновками суду, право на застосування одного із перелічених у частині 3 статті 13 Дисциплінарного статуту видів дисциплінарних стягнень є виключною прерогативою компетентної посадової особи Національної поліції України (тобто дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень), котра підпадає під судову перевірку за частиною 2 статті 2 КАС України виключно в межах відсутності або наявності ознак свавілля, ознак явної та очевидної дискримінації, упередженості, нерозсудливості, недобросовісності, непропорційності.
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції зазначив, що у відображених у Висновку діяннях позивача наявні подія та склад дисциплінарних правопорушень поліцейського (дисциплінарного проступку поліцейського за рахунок невиконання вимог статті 65 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 18, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону № 580-VIII, п.1 ч. 3 ст. 1, п. 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту, пп. 1 п. 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 № 987 (далі - Положення № 987) у спосіб вчинення фактичної відмови виконати Наказ № 184дск/ВСЛ і не прибуття 03.03.2025 для ротації поліцейських на позиції у м.Торецьк Бахмутського району Донецької області, а реально вчинені суб'єктом владних повноважень управлінські волевиявлення з приводу застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції та з приводу реалізації цього дисциплінарного покарання у спосіб видання наказу про звільнення з поліції не призвели до безпідставного погіршення правового становища позивача, як поліцейського.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом № 580-VIII.
Положеннями статті 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 за № 1179 (далі - Правила № 1179).
Зі змісту пункту 1 розділу І Правил № 1179 випливає, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
На виконання приписів абзаців 1, 2 та 7 пункту 1 розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
Слід зазначити, що відповідно до пункту 24 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено відповідними Указами Президента України по теперішній час.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
З наведеного слідує, що під час воєнного стану на поліцейського покладено додаткові повноваження та обов'язки, дотримання та виконання яких мають здійснюватися працівниками поліції сумлінно.
Нормами частин 1 та 2 статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень регламентовано Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Положеннями частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з пунктами 1, 6 та 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За правилами частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Приписами частин 2-4 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що дискреція - це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що у будь-якому разі після отримання відповідного повідомлення про вчинення поліцейським дій або допущення бездіяльності, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі та має ознаки дисциплінарного проступку з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин для визначення дії чи бездіяльності поліцейського як дисциплінарного проступку наказом повноважного керівника призначається службове розслідування.
Колегія суддів зазначає, що начальник ГУНП наділений сукупністю прав та обов'язків, які надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою поведінки підлеглого працівника. Його дії щодо прийняття рішення щодо призначення службового розслідування, у межах компетенції - є дискреційними.
Отже, доповідна записка керівника батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області Єсауленка В. І. від 03.03.2025 № 349/119-38/14-2025, якою начальника ГУНП в Харківській області повідомлено про відмову, зокрема ОСОБА_1 , від виконання вимог Наказу № 184 дск/ВСЛ, є належною та достатньою підставою для призначення службового розслідування шляхом видання наказу від 04.03.2025 № 715 «Про призначення та проведення службового розслідування» стосовно, зокрема, ОСОБА_1 (а.с. 55-57).
З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях зробив правовий висновок, згідно з яким у таких випадках судовий контроль є обмеженим.
Зокрема, ЄСПЛ вказав, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.02.2020 у справі №П/9901/871/18.
У рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії» (Pedersen and Baadsgaard v. Denmark) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що суд не може надавати оцінку наявності підстав для призначення службового розслідування, а лише може проконтролювати, чи не є викладені у ньому висновки суб'єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.
Отже, враховуючи те, що ініціювання проведення службового розслідування віднесено до виключної компетенції першого відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправним і скасування Наказу № 715.
Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
За обставинами даної справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції слугував висновок службового розслідування, затверджений 26.03.2024 начальником ГУНП в Харківській області Токарем П. Т. (а.с. 84-91).
За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія прийшла до висновку про те, що за порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст. 65 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 18, п. 2 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону№ 580-VIII, п. 1 ч. 3 ст. 1, п. 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст.5 Дисциплінарного статуту, п.п.1 п. 1 розділу VII Положення № 987, що виразилося у відмові виконати наказ керівника батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 28.02.2025р. № 184дск/ВСЛ і не прибуття 03.03.2025 для ротації поліцейських на позиції у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області, позивач заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
При цьому, дисциплінарна комісія визнала доведеним факт відмови позивача від виконання правомірного наказу, що розцінене як грубе порушення службової дисципліни.
Таким чином, позивач притягнений до дисциплінарної відповідальності саме за невиконання наказу керівника.
Згідно з пунктами 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Відповідно до частин першої - третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
За змістом частин першої, другої, п'ятої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.09.2022 по справі № 260/1739/20, виконанню підлягає наказ, який має бути доведеним до відома підлеглого.
Колегією суддів встановлено, що невиконання ОСОБА_1 . Наказу №184дск/ВСЛ, суть якого полягала у прибутті для ротації поліцейських до населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області - 03.03.2025 з метою утримання рубежу оборони, позивач мотивує відсутністю у вказаному наказі відомостей стосовно строку завдання на утримання рубежу оборони, евакуації поранених, транспортування загиблих, орієнтовного часу прибуття підкріплення чи допомоги, комунікації з суміжними підрозділами, місць та маршрутів відступу з позиції, доставки на позицією боєприпасів, води і харчів, порядку ведення вогневого ураження ворога, обсягу вогневої підтримки тощо, що слугувало підставою для подання ОСОБА_1 рапорту від 01.03.2025 керівництву ГУНП в Харківській області про надання відповідних роз'яснень. При цьому, позивач наполягає, що не відмовлявся від виконання вказаного наказу.
З цього приводу слід зазначити, що зі змісту Наказу № 184дск/ВСЛ вбачається, що роті № 1 та роті № 3 наказано організувати та забезпечити:
1) взаємодію з командиром батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Кіровоградській області;
2) до 17:00 01.03.2025, формування групи оборони для виконання бойових (спеціальних) завдань в БРО зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» в Торецьк, у смузі відповідальності 100 омбр операційної зони ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
3) за сприятливих погодних умов, проведення ротації особового складу на ВП в БРО зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» в Торецьк та продовжувати стійке утримання визначеного рубежу (позиції) недопущення прориву противника та його просування в глибину контрольованої території з нанесенням максимальних втрат живої сили та техніки противника, у смузі відповідальності 100 омбр ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
4) залучення до виконання бойового (спеціального) завдання поліцейських з числа підпорядкованого особового складу: капітана поліції ОСОБА_1 (0003848) старшого інспектора роти № 3 батальйону;
5) доведення до підпорядкованого особового складу вимог щодо взаємного розпізнавання, порядку вогневого ураження противника. Норми витрат боєприпасів для виконання бойового (спеціального) завдання визначати своїм рішенням;
6) порядок організації системи зв'язку визначити своїм рішенням;
7) взаємодію зі взводом тактичної евакуації № 2 медичної роти № 1 управління до медичної та медичної допомоги для визначення основного (запасних) маршрутів евакуації, у разі необхідності;
8) негайне інформування оперативного чергового ПКП зведеного підрозділу УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють», за фактами отримання поліцейськими поранень, несумісних з життям, зникнення безвісти поліцейських за особливих обставин, а також втрати (знищення/пошкодження) майна.
01.03.2025 о 14.00 у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області до поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, відряджених до зони ведення бойових дій у складі УПОП № 2 (штурмовий полк «Цунамі») ДПОП «ОШБ «Лють» для виконання бойових (спеціальних) завдань, доведено Наказ № 184 дск/ВСЛ.
Зазначене підтверджується аркушем ознайомлення, з власноручним підписом ОСОБА_1 (а.с.58).
Як вбачається з матеріалів службового розслідування та не заперечується позивачем, після ознайомлення з бойовим наказом від 28.02.2025 № 184 дск/ВСЛ двоє із десяти поліцейських, серед яких ОСОБА_1 повідомили, що наказ їм не зрозумілий, виконувати його вони не відмовляються, однак, кожен з них вказав, що буде виконувати вимоги бойового Наказу № 184 дск/ВСЛ лише при деяких умовах, зокрема організації вогневої підтримки, своєчасної евакуації, зв'язку з суміжними підрозділами, тощо.
При цьому, 03.03.2025 ОСОБА_1 не прибув для ротації поліцейських на позиції у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області, зазначеної у даному наказі, з подальшим утриманням визначеного рубежу (позицій) з іншими поліцейськими БПОП (стрілецький), недопущення прориву противника та його просування в глибину контрольованої території.
Разом з цим, у даному випадку колегія суддів зауважує, що лише існування рапорту про надання роз'яснень щодо суті Наказу № 184 дск/ВСЛ та/чи його не розгляд відповідачем не надавало позивачу законних підстав для невиконання наказу керівника, враховуючи те, що зміст та суть указаного рапорту явно та однозначно доводить абсолютну обізнаність позивача із Наказом № 184дск/ВСЛ та усвідомлення мети бойового наказу (розпорядження).
Жодних посилань на незаконність вимог вказаного Наказу № 184 дск/ВСЛ рапорт позивача не містить, тобто, у спірних правовідносинах позивач не повідомляв уповноваженого керівника про неможливість виконати Наказ № 184 дск/ВСЛ саме з наведених у Дисциплінарному статуті підстав станом на день доведення вказаного наказу до особового складу ДПП.
За твердженнями відповідача, у зв'язку з швидкоплинністю оперативної обстановки на лінії бойового зіткнення та недопущенням витоку інформації, яка може загрожувати проведенню ротації, життю та здоров'я бійців визначеної групи планування та доведення інформації, викладеної в пунктах 1.5, 1.6, 1.7 Наказ № 184 дск/ВСЛ проводилось в день проведення ротації особового складу 03.03.2025, на яку позивач без поважних причин не прибув на відміну від інших 8 працівників поліції, які виконали вимоги спірного наказу та прибули на ротацію, не висловлюючи заперечення щодо його змісту.
На виконання вимог абзацу 2 частини 8 статті 65 Закону № 580-VIII поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади, разом з цим, зазначені вимоги закону позивачем проігноровані, що свідчить про обґрунтованість доводів відповідача про неналежне виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 .
Колегія суддів враховує, що ані Законом № 580-VIII, ані Дисциплінарним статутом не визначено, який з документів наказ про виконання бойового спеціального завдання або бойове розпорядження видається раніше, водночас, посилання позивача на порушення порядку видачі відповідачем таких документів жодним чином не пояснює факт його неприбуття на місце ротації 03.03.2025 на виконання вимог Наказу № 184 дск/ВСЛ.
Що стосується відсторонення позивача від виконання службових обов'язків, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 4, 5, 6 статті 70 Закону № 580-VIII поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов'язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов'язків за займаною посадою.
За особою, відстороненою від виконання службових обов'язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії.
Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов'язків з дня видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов'язків за займаною посадою.
Згідно зі статтею 17 Дисциплінарного Статуту, відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов'язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов'язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду.
Згідно із пунктом 3 розділу ІІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893(далі - Порядок № 893), під час відсторонення від виконання службових обов'язків (посади) поліцейський зобов'язаний перебувати на робочому місці, визначеному керівником, до повноважень якого належать призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та сприяти проведенню службового розслідування.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що за особою, відстороненою від виконання службових обов'язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії. Під час відсторонення від виконання службових обов'язків (посади) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ зобов'язані перебувати на робочому місці, визначеному керівником, до повноважень якого належать призначення на посаду та звільнення з посади, у тому числі сприяти проведенню службового розслідування. Тобто, за своєю правовою природою відсторонення не є мірою відповідальності або покаранням, віднесено до дискреційних повноважень особи, яка приймає рішення про проведення службового розслідування та здійснюється, зокрема, в інтересах забезпечення об'єктивності службового розслідування. При цьому, матеріали справи не містять доказів порушення другим відповідачем порядку відсторонення позивача від займаної посади або прав останнього під час реалізації таких повноважень.
Отже, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області № 112/ос від 06.03.2025 «Про відсторонення від посади на період проведення службового розслідування» задоволенню не підлягають.
Щодо дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків частиною 2 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено проведення службового розслідування, під яким відповідно до частини 1 статті 14 Дисциплінарного статуту розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Процедури та механізми функціонування дисциплінарних комісій в органах та підрозділах Національної поліції України визначені приписами Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018. № 893 (далі - Положення № 893).
За правилом пункту 3 розділу І Положення № 893 дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський.
Згідно з пунктом 10 розділу І Положення № 893 забороняється включати до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, щодо якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, заінтересованих у результатах розслідування.
Процедури та механізми проведення службового розслідування відносно поліцейських деталізовані приписами Порядку № 893.
Як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах суб'єктом відповідачем під час створення Дисциплінарної комісії було дотримано критерії чисельності осіб та неупередженості, службове розслідування було призначено та проведено.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.
Згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.
Зі змісту наведених норм права слідує, що законодавець наділив поліцейського правом "бути почутим" у ході службового розслідування, що кореспондує приписам пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України.
При цьому, ознак порушення прав та інтересів позивача у процедурі службового розслідування матеріали справи не містять, враховуючи те, що ОСОБА_1 був обізнаний із фактом проведення службового розслідування, однак правом на надання письмових пояснень скористався, що ним не заперечується.
У відповідності до статті 68 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Позивач склав Присягу на вірність Українському народові, згідно з якої присягав вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки, та відповідно до специфіки діяльності якого, відповідно до Положення № 987 входить, зокрема, участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану.
Порушення Присяги слід розуміти, як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі № 815/4478/16.
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що позивачем за наведених обставин вчинені дії, які не сумісні з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського, підривають довіру до нього, як до носія влади, що безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, яке мав позивач, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його як поліцейського.
Суд апеляційної інстанції вказує, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в службовий та позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні громадського порядку.
Тобто, позивач, як працівник правоохоронного органу та представник влади, порушуючи надану Присягу на вірність Українському народові, всупереч вимог нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, допустив вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні наказу керівника батальйону особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Харківській області від 28.02.2025 № 184дск/ВСЛ, про що і зазначено у висновку службового розслідування.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає доведеним порушення позивачем службової дисципліни, недотримання вимог ст. 65 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 18, п. 2 ч.1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону№ 580-VIII, п. 1 ч. 3 ст. 1, п. 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту, пп.1 п. 1 розділу VII Положення № 987, що свідчить про скоєння ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Щодо правомірності застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
При цьому, колегією суддів взято до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.09.2020 у справі № 360/4790/19, відповідно до якого питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.12.2019 у справі804/2054/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини щодо скоєного позивачем під час дії воєнного стану дисциплінарного проступку, колегія суддів вважає доведеним недотримання позивачем службової дисципліни та співмірним обраний вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Оскільки доводи позивача, які покладені в основу позову та апеляційної скарги, визнано безпідставними, а суд апеляційної інстанції не встановив процедурних порушень з боку відповідача під час проведення службового розслідування та видання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача, при прийнятті яких відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора роти № 3 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області або рівнозначній посаді та стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі.
Така правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постановах від 28 листопада 2019 року у справі № 120/860/19а та від 04 грудня 2019 року у справі № 824/355/17-а.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Зважаючи на результат апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 по справі № 520/10100/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко