про повернення позовної заяви
05 грудня 2025 року № 320/58898/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального стажу пільгового періоду проходження служби з 20.09.1994 року по 30.11.2010 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року Nє393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей"', яка зазначена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Nє40902-40324/B-02/8-2600/25 від 09.09.2025 року;
-зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального стажу пенсіонера МВС ОСОБА_1 пільговий період проходження служби з 20.09.1994 року по 30.11.2010 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року Nє393 "Про порядок обчислення вислуги років. призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу. прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей";
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.
Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати призначеної йому пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Nєl182 від 20.05.2025 року, виданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, яка зазначена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Nє40902-40324/B-02/8-2600/25 від 09.09.2025 року;
-зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок з 01 грудня 2019 року та виплату з урахуванням раніше здійснених виплат розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Nє1182 від 20.05.2025 року, виданої Регіональним сервісним центром
ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи 02.12.2025 визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Окремо суд вважає необхідним зазначити, що дану позовну заяву фактично передано судді для розгляду 05.12.2025 року.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання, викладені у статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що поданий позов підлягає поверненню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 5 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Частиною першою ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов'язаність між собою.
У поданій позовній заяві представник позивача Васьковського Юрія Володимировича висунув кілька вимог до суб'єкта владних повноважень, зокрема:
-визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального стажу пільгового періоду проходження служби з 20.09.1994 року по 30.11.2010 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року Nє393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей"', яка зазначена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Nє40902-40324/B-02/8-2600/25 від 09.09.2025 року;
-Зобов'язання зарахувати до загального стажу пільгового періоду проходження служби з 20.09.1994 року по 30.11.2010 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року Nє393;
-визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.
Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати призначеної йому пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Nєl182 від 20.05.2025 року, виданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
-Зобов'язання провести перерахунок та виплату призначеної йому пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Nєl182 від 20.05.2025 року, виданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві можуть бути об'єднані основна вимога та похідні від неї, якщо вони випливають із одного правовідношення, ґрунтуються на спільній фактичній та/або правовій підставі.
Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов'язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов'язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє уніфікованості національної судової практики.
Однак, проаналізувавши зміст зазначених позовних вимог, суд дійшов висновку, що вони не пов'язані між собою єдиною підставою виникнення; не є похідними одна від одної; спрямовані на оскарження як дій, так і бездіяльності, що виникли у різних юридичних контекстах - зокрема, з одного боку, це внесення зарахування стажу, а з іншого - здійснення перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки та вимагають доведення різних обставин та фактів, з різним переліком доказів.
Таким чином, представником позивача порушено правила об'єднання позовних вимог, встановлені статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі вимоги не можуть бути розглянуті в одному адміністративному провадженні.
Згідно із приписами ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. При цьому підставою позову є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з відповідними позовними вимогами до відповідача.
Суд звертає увагу, що правовідносини між позивачем та відповідачами не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень.
Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, представник позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у позивача спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені представником позивача позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов'язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).
Окрім цього, суд вважає за доцільне звернути увагу, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
У справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, передбачене ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.
Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі № 917/1377/18, від 27.02.2019 у справі № 922/2225/18, від 14.08.2018 у справі № 910/3569/188.
Враховуючи вищевказане, на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду по суті.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі наведеного та керуючись 2, 21, 44-45, 160, 169, 171-172, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,- повернути позивачу.
Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати (видати) позивачу (представнику) невідкладно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Вісьтак М.Я.