05 грудня 2025 року Київ справа №320/34329/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 01.08.2023, постановлену приватним виконавцем Пилипчук В.Г. у виконавчому провадженні №70136180.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Свої вимоги позивач мотивує відсутністю правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на відсутності обставин порушення ним вимог законодавства у межах спірних правовідносин.
Відповідачем окремо, к лопотання про залишення позовної заяви без розгляду наголошується на пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Проте аналіз таких доводів засвідчує про ненаведення відповідачем нових обставин, оцінка б яким не надавалась під час вирішення питання про відкриття провадження у справі. А тому суд вважає наведені відповідачем аргументи з даного питання безпідставними.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №910/9669/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 та постановою Верховного Суду від 21.09.2022, позов задоволено повністю - витребувано від ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» на користь ТОВ «ГАНСО КОМПАНІ» нерухоме майно - майновий комплекс, скасовано численні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. На виконання зазначеного судового рішення 12.10.2022 Господарським судом міста Києва видані накази.
20.10.2022 до приватного виконавця звернулось ТОВ «Гансо Компані» із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі Наказу Господарського суду міста Києва №910/9669/21 від 12.10.2022 року.
13.12.2022 відповідачем складено Акт приватного виконавця за участю представника стягувана Ярош С.В. та двох понятих, відповідно до якого приватним виконавцем при примусовому виконанні ВП №70136180 витребувано від ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» на користь ТОВ «ГАНСО КОМПАНІ» наведене вище нерухоме майно.
14.12.2023 приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди та закінчено виконавче провадження № 70136180 на підставі п. 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивачем було подано скаргу до Міністерства юстиції України. У вказаній скарзі позивач просив серед іншого скасувати Акт приватного виконавця від 13.12.2022, постанову про стягнення основної винагороди та постанову про закінчення виконавчого провадження.
За результатами розгляду вказаної скарги Директором Департаменту державної виконавчої служби постановою про скасування постанови приватного виконавця від 01.02.2023 скасовано постанову відповідача від 14.12.2023 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.
У супровідному листі до вказаної постанови, зокрема, вказано про необхідність приведення виконавчого провадження у відповідність до вимог законодавства.
Постанова про скасування постанови приватного виконавця від 01.02.2023 була мотивована тим, що вартість майна, яка застосована для розрахунку основної винагороди визначена приватним виконавцем з порушенням вимог частини першої статті 20, абзацу другого частини третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (далі також - Закон), а також на підставі довідок про оціночну вартість майна, які втратили чинність.
Також, у вказаній постанові зазначено, що в акті приватного виконавця від 13.12.2022 відсутні відомості про вилучення у боржника майнового комплексу та передачі його стягувачу, не зазначена особа, якій передано майновий комплекс. Також, акт передачі майнового комплексу 13.12.2022 приватним виконавцем не складався. Зазначене свідчить про те, що виконавчі дії щодо витребування у боржника майна та передача його Стягувачу відповідно до положень частини першої статті 60 Закону приватним виконавцем 13.12.2022 не вчинялись.
Отже, під час здійснення перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень в межах ВП № 70136180 було встановлено, що виконавчі дії щодо витребування у боржника майна та передача його стягувачу відповідно до положень частини першої статті 60 Закону приватним виконавцем 13.12.2022 не вчинялись, а наявні постанова про стягнення основної винагороди та акт складені з порушеннями.
Тобто, фактичне виконання рішення не відбулося та підстав для його закінчення немає.
Згідно статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника,- 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частина 1 статті 60 Закону визначає, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
Статтею 39 Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частина 1 статті 41 Закону визначає, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Згідно абзаців 17, 18 пункту 10-2 розділу XIII Закону у період дії воєнного стану постанова або інший процесуальний документ (або їх частина), винесені у виконавчому провадженні приватним виконавцем, якщо вони суперечать вимогам законодавства щодо примусового виконання рішень, можуть бути скасовані за зверненням сторони виконавчого провадження або особи, права якої порушені, постановою керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, або особи, що виконує його обов'язки, крім випадків, якщо наявна інформація про судове провадження, ініційоване особою, яка подала звернення, у зв'язку із спором між тими самими сторонами з такого самого предмета і з тієї самої підстави. Банкам чи іншим фінансовим установам така постанова направляється поштою або на офіційну електронну адресу, а також може бути вручена під розписку.
У період дії воєнного стану приватний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи, за умови наявності об'єктивних підстав, має право своєю постановою скасувати постанову чи інший процесуальний документ (або їх частину), винесені ним у виконавчому провадженні.
Приватний виконавець Пилипчук В.Г. виніс постанову від 02.02.2023 про скасування процесуального документу, якою скасував постанову про закінчення виконавчого провадження від 14.12.2022.
Надалі, постановою від 02.02.2023 про відновлення виконавчого провадження виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/9669/21 від 12.10.2022 року було відновлене.
Постановою від 14.02.2023 року про зупинення виконавчого провадження приватним виконавцем зупинено виконавче провадження на підставі заяви позивача та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі №910/9669/21 про відкриття апеляційного провадження у вказаній справі.
17.07.2023 приватний виконавець Пилипчук В.Г. поновив виконавче провадження.
17.07.2023 приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. винесено Постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «АПРАЙСЕЛ ЮА» для участі у виконавчому провадженні.
20.07.2023 ТОВ «АПРАЙСЕЛ ЮА» складено Звіт про оцінку майнового комплексу, загальною площею 28223,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, відповідно до якого ринкова вартість майнового комплексу становить 480 870 000 грн. 00 копійок.
20.07.2023 приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. у зв'язку із понесенням витрат на проведення незалежної оцінки, винесено Постанову про стягнення з боржника ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 15000,00 грн.
01 серпня 2023 року, у зв'язку з примусовим виконанням наказу №910/9669/21 Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 приватним виконавцем Пилипчуком В.Г., на підставі Звіту про оцінку майна, винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні.
Згідно з такою постановою, винагорода приватного виконавця становить 480 870 000,00 * 10% = 48 087 000,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця Приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 01 серпня 2023 року є виконавчим документом.
Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що заходами примусового виконання рішень, зокрема, є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
У постанові від 14 січня 2020 року у справі № 2-690/11 Верховний Суд дійшов до висновку, що поняття «витребування» слід вважати тотожним поняттю «вилучення та передача предметів», шо зазначене у пункті 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» у переліку заходів примусового виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.
09.08.2023 приватним виконавцем складено Акт вилучення і передачі майна стягувачу, відповідно до якого приватним виконавцем при примусовому виконанні ВП № 70136180 витребувано від ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» на користь ТОВ «ГАНСО КОМПАНІ» наведене вище нерухоме майно.
Таким чином, приватний виконавець Пилипчук В.Г. здійснив примусове виконання наказу №910/9669/21, виданого 12 жовтня 2022 року Господарським судом міста Києва про витребування нерухомого майна - майнового комплексу в місті Києві в межах виконавчого провадження №70136180.
При цьому, суд звертає увагу, що в межах справи №910/9669/21 вже розглядалися питання законності дій Приватного виконавця, що пов'язані із виконавчим провадженням №70136180, його відновленням та вчиненням інших дій. У тому числі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 в задоволенні скарги відмовлено повністю.
На розгляді Господарського суду м. Києва перебувала справа №910/9669/21 за скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича в межах виконавчого провадження №70136180.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 року у справі № 910/9669/21 задоволено апеляційні скарги приватного виконавця Пилипчука В.Г. та ТОВ «Гансо Компані», скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/9669/21 в частині, якою: скасовано постанову про скасування процесуального документу №70136180 від 02.02.2023; скасовано постанову про відновлення виконавчого провадження №70136180 від 02.02.2023. У скасованій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. В решті ухвалу залишено без змін.
Виходячи зі всього наведеного вище, відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди, винесеної 01.08.2023 приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. у виконавчому провадженні №70136180.
Щодо доводів позивача про порушення вимог чинного законодавства при визначенні розміру винагороди виконавця, у тому числі, з посиланням на рецензування позивачем Звіту про оцінку майнового комплексу, що проведене ТОВ «Юрформат», суд зазначає таке.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 24.12.2021 р. у справі № 463/6539/20 (провадження № 61-5272св21) зробив наступні висновки.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 8 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.
Згідно з частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання - відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Також Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку,
У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Верховний Суд зазначає, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією приватного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Оскільки оцінка майна здійснена в процесі виконання рішення суду, то відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідачем у такому випадку має бути орган державної виконавчої служби, а суб'єкт оціночної діяльності може бути залучений як третя особа.
Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/44440/16.
Відповідно, у разі незгоди із результатами оцінки майна, позивач мав право звернутись до приватного виконавця Пилипчука В.Г. з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна. Проте, позивач цього не зробив.
З матеріалів справи не вбачається, що позивач подавав приватному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку відповідного майна та останнім відмовлено у призначенні рецензування звіту.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення, яка, у свою чергу, не була спростована позивачем.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення та дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.