05 грудня 2025 рокуСправа №160/18954/25
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив
30 червня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 у нарахуванні і виплаті грошового забезпечення та всіх його складових, включаючи додаткову винагороду, зниклого безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом ВЧ НОМЕР_2 від 30.04.2025 №12357.;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та всіх його складових, включаючи додаткову винагороду, зниклого безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 16.09.2024 по даний час;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 50% (п'ятдесят відсотків) грошового забезпечення та всіх його складових, включаючи додаткову винагороду, зниклого безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 16.09.2024 по дату ухвалення рішення у даній справі та продовжувати здійснення щомісячно нарахування та виплати грошового забезпечення та всіх його складових, включаючи додаткову винагороду, зниклого безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період до з'явлення (звільнення з полону, тощо) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або державної реєстрації смерті або набрання законної сили рішенням суду про оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона звернулась до відповідача із заявою про виплату їй грошового забезпечення як матері зниклого безвісти військовослужбовця. Військовою частиною НОМЕР_2 відмовлено у виплаті грошового забезпечення, у зв'язку з чим позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2025р. відкрито провадження в цій справі.
Крім того, цією ухвалою зобов'язано залучено ОСОБА_2 до участі у справі №160/18954/25 у якості третьої особи. Зобов'язано ОСОБА_1 направити позовну заяву з додатками третій особі та надати докази направлення суду. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 надати докази виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та всіх його складових, включаючи додаткову винагороду, зниклого безвісти ОСОБА_3 .
17 липня 2025 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі.
05 серпня 2025 на адресу суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» в якому направлялась ухвала про відкриття провадження на адресу ОСОБА_2 .
12 серпня 2025 року від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 21.10.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла заява ОСОБА_1 , матері зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_3 про нарахування та виплату грошового забезпечення. Вказана заява була розглянута відповідачем та в її задоволені було відмовлено. Відповідно до п.7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 (в редакції діючій на час звернення з заявою) - виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Тобто, першочергове право на отримання виплат має дружина (чоловік) безвісті зниклого військовослужбовця. В другу чергу - повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців. В третю чергу - батьки, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі і не має дітей. У зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_3 є повнолітня дитина - ОСОБА_2 . Таким чином, мати зниклого безвісті військовослужбовця - ОСОБА_1 має право на отримання грошового забезпечення свого сина за період з 16.09.2024 по 01.02.2025 тільки в разі, якщо син безвісті зниклого військовослужбовця - ОСОБА_2 , або не проживав разом з батьком або у разі письмової відмови від отримання грошового забезпечення. ОСОБА_2 також звернувся з заявою про нарахування та виплату йому грошового забезпечення та додаткової винагороди його батька. Листом від 30.04.2025 вих.№12364 йому також було відмовлено, оскільки останній не надав документів, що підтверджують проживання разом з батьком.
12 серпня 2025 року від Військової частини НОМЕР_2 надійшло клопотання про долучення доказів у справі.
12 серпня 2025 року від Військової частини НОМЕР_2 надійшли додаткові пояснення у справі.
15 серпня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначив, що заперечуючи проти позовних вимог в цій частині відповідач зазначає, що відповідне грошове забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_3 може бути виплачено на користь позивачки тільки якщо син зниклого безвісти ОСОБА_2 не проживав із зниклим безвісти ОСОБА_3 або письмово відмовився від отримання грошового забезпечення. Водночас, при цьому, в подальшому відповідач зазначає, що сину зниклого безвісти ОСОБА_3 - ОСОБА_2 було відмовлено у виплаті грошового забезпечення батька як раз таки через недоведення факту спільного проживання. Тобто, за такого підходу, навіть виходячи із трактування норми закону відповідачем, факт недоведення ОСОБА_2 спільного проживання з батьком є підставою для виплати грошового забезпечення на користь позивачки. Проте, відповідачем було відмовлено як позивачці, так і третій особі. Більш того, до позову надано пакет документів, які були долучені позивачкою до відповідної заяви про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти сина, серед яких наявний витяг №134/04.19-кт, з якого вбачається, що зниклий безвісти ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав разом із матір'ю за однією адресою: АДРЕСА_2 . Отже, мотиви відмови, деталізовані відповідачем у відзиві, є такими, що не тільки не грунтуються на нормі законодавства, але й так само суперечать самі собі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 .
Відповідно до витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №134/04-19-25 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за однією адресою по АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.12.2023 №106 ОСОБА_3 29.12.2023р. зараховано до списків особового складу частини за призовом під час мобілізації.
Згідно акта службового розслідування від 06.11.2024р. №14694 ОСОБА_3 визнано безвісти зниклим.
Суд встановив, що 18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до командира Військової частини НОМЕР_2 із заявою, в якій просила виплатити грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення та всі належні кошти її сина.
Листом від 30.04.2025р. №12357 Військова частина НОМЕР_2 повідомила про те, що нарахування та виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди не будуть здійснюватися на підставі заяви від його матері ОСОБА_1 так як у військовослужбовця є дитина, та згідно п.7 Постанови КМУ від 30.11.2016р. №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручникам, а також інтегрованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
На підставі статті 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У відповідності до частин 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» зазначену правову норму викладено в наступній редакції:
«За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення".
Закон №3995-ІХ від 08.10.2024 "Про внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" вступив в дію 01.02.2025.
Згідно з п.7 Постанови КМУ від 30.11.2016р. №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручникам, а також інтегрованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
За змістом частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на час звернення позивачки і до 31.01.2025 грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками.
З 01.02.2025 грошове забезпечення виплачується (за відсутності особистого розпорядження) дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені).
Суд встановив, що Військова частина НОМЕР_2 не виплачує грошове забезпечення та додаткову винагороду позивачці, посилаючись на те, що у військовослужбовця є дитина (якій також виплата не здійснюється, що підтверджується листом від 30.04.2025 № 12364).
Отже, відмова у виплаті позивачці грошового забезпечення є неправомірною та не узгоджується з положеннями частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII та п.7 Постанови КМУ від 30.11.2016р. №884.
Суд зазначає, що мати військовослужбовця є особою першої черги для виплати. У разі наявності декількох осіб першої черги таким членам сімей військовослужбовців грошове забезпечення виплачується рівними частками, а починаючи з 01.02.2025 - рівними частками в загальній сумі, що не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Отже, якщо на момент розгляду заяви відповідач не встановив, інших осіб першої черги, що мають право на виплату грошового забезпечення, він має виходити з того, що право на таку виплату має лише мати військовослужбовця. Якщо ж відповідач встановив наявність осіб першої черги, що мають право на виплату грошового забезпечення, крім матері, право на таку виплату мати має на рівні з іншими особами, що мають таке право, і в такому разі виплата здійснюється рівними частинами.
Таким чином, наявні підстави визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 у нарахуванні і виплаті грошового забезпечення та всіх його складових, включаючи додаткову винагороду, зниклого безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом ВЧ НОМЕР_2 від 30.04.2025 №12357
Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та всіх його складових, включаючи додаткову винагороду, зниклого безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 16.09.2024 по даний час; зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 50% (п'ятдесят відсотків) грошового забезпечення та всіх його складових, включаючи додаткову винагороду, зниклого безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 16.09.2024 по дату ухвалення рішення у даній справі та продовжувати здійснення щомісячно нарахування та виплати грошового забезпечення та всіх його складових, включаючи додаткову винагороду, зниклого безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період до з'явлення (звільнення з полону, тощо) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або державної реєстрації смерті або набрання законної сили рішенням суду про оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим, суд зазначає таке.
Згідно з п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Отже, можливість суду зобов'язати відповідача вчинити певні дії, або прийняти певне рішення, може бути обмежена у зв'язку з такими обставинами: 1. для прийняття такого рішення, чи вчинення дій, виконано не всі умови, визначені законом; 2. прийняття такого рішення передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (дискреційні повноваження).
Умовами для виплати грошового забезпечення військовослужбовця членам сім'ї законодавство визначає цілком визначені матеріально-правові факти (відповідність умовам, визначеним законом, подання заяви та необхідних документів), а не бажання та вільний розсуд (дискрецію) відповідача, тому повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Разом з цим, суд зазначає, що встановлених у цій справі обставин не достатньо для висновку, що виконано всі необхідні умови для виплати на користь позивача грошового забезпечення у розмірі 50%, оскільки відповідач не здійснив усіх необхідних дій для перевірки суми виплати.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов належить задовольнити частково та прийняти рішення про інший спосіб захисту прав позивача, а саме зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав частково задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану 18 жовтня 2024 року командиру Військової частини НОМЕР_2 щодо виплатити грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення та всіх належних коштів її сина з урахуванням висновків суду, а в решті вимог - відмовити.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 у нарахуванні і виплаті грошового забезпечення та всіх його складових, включаючи додаткову винагороду, зниклого безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом ВЧ НОМЕР_2 від 30.04.2025 №12357.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану 18 жовтня 2024 року командиру Військової частини НОМЕР_2 щодо виплатити грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення та всіх належних коштів її сина з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко