04 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9566/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 12066,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 28 вересня 2023 року по 29 березня 2024 року солдат ОСОБА_1 проходив службу за призовом під час мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаді стрільця 1 комендантської групи 1 взводу охорони відділення Військової служби правопорядку. За фактом перебування 08 березня 2024 року солдата ОСОБА_1 із зовнішніми ознаками алкогольного сп'яніння був складений протокол ЛВХ №80 про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП). Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2024 року солдата ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Між тим згідно з наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 23 березня 2024 року №88, від 29 березня 2024 року №94 ОСОБА_1 виплачено премію в розмірі 535% за період з 01 по 23 березня 2024 року (в сумі 10836,32 грн) та в розмірі 535% за період з 27 по 29 березня 2024 року (в сумі 1229,72 грн).
Позивач зазначив, що перевірка законності виплат премій військовослужбовцям, на яких в 2024 році складено протоколи про вчинення військових адміністративних правопорушень, була перевірена заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 з морально-психологічного забезпечення та відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25 березня 2025 року №81-АГ “Про призначення службового розслідування» проведено службове розслідування, за результатом якого встановлено, що премія солдату ОСОБА_1 була виплачена за 26 днів березня 2024 року, так як на день виключення зі списків зонального відділу не було прийнято рішення за протоколом ЛВХ №80 від 08 березня 2024 року. Позивач повідомив, що 12 червня 2025 року направлено запит до Військової частини НОМЕР_1 (де проходив на той час військову службу ОСОБА_1 ) з метою уточнення інформації про стягнення з відповідача премії у зв'язку із вчиненням ним військового адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП, у відповідь на який Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що премія з солдата ОСОБА_1 не стягувалась та що він з 12 вересня 2024 року самовільно залишив військову частину, а тому йому призупинено виплату грошового забезпечення.
Оскільки ОСОБА_1 виплата грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 призупинена, то здійснити стягнення премії у сумі 12066,04 грн, що була йому виплачена без належної на те правової підстави, не є можливим. З цих підстав позивач просив позов задовольнити та стягнути вказану суму коштів з відповідача.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 22 вересня 2025 року була надіслана відповідачу рекомендованим листом за податковою адресою. Проте поштове відправлення повернуто суду із довідкою відділення поштового зв'язку від 08 жовтня 2025 року з причин “за закінченням терміну зберігання» (а.с.52-55). З врахуванням положень частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали вручена 08 жовтня 2025 року.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 28 вересня 2023 року №287 солдата ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 28 вересня 2023 року зараховано до списків особового складу відділу на всі види забезпечення (а.с.20).
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 23 березня 2024 року №88, солдата ОСОБА_1 , призначеного на підставі витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 11 березня 2024 року №6-РС, виключено з 23 березня 2024 року зі списків особового складу відділу та всіх видів забезпечення як такого, що вибув до нового місця служби - Військової частини НОМЕР_3 . Цим же наказом визначено виплатити солдату ОСОБА_1 відповідно до пунктів 1, 2, 3 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, далі - Порядок №260), премію в розмірі 535% за період з 01 по 23 березня 2024 року (а.с.20 зворот-21).
Із змісту наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 27 березня 2025 року №92 слідує, що солдата ОСОБА_1 , який прибув із Військової частини НОМЕР_3 , з 27 березня 2024 року зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 та на всі види забезпечення (а.с.21 зворот).
Надалі на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 29 березня 2024 року №94 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби - Військової частини НОМЕР_1 та він з 29 березня 2024 року виключений із списків особового складу відділу та всіх видів забезпечення (а.с.22). Наказом визначено виплатити солдату ОСОБА_1 відповідно до пунктів 1, 2, 3 розділу ХVІ Порядку №260 премію в розмірі 535% за період з 01 по 29 березня 2024 року.
Як вбачається із довідки позивача, ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення за березень 2024 року у сумі 18001,86 грн, з них премія - 12249,79 грн (а.с.23).
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2024 року у справі №686/7543/24 солдата ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000,00 грн) (а.с.56).
Зі змісту наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26 травня 2025 року №51-ОД “Про результати службового розслідування» суд встановив, що тимчасово виконуючий обов'язки начальника відділення запобігання вчиненню, виявлення і припинення злочинів та інших правопорушень - заступник начальника Хмельницького ЗВ ВСП провів службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли порушенню в частині виплати премії в повному обсязі колишньому військовослужбовцю ІНФОРМАЦІЯ_4 стрільцю 1 комендантської групи 1 взводу охорони відділення Військової служби правопорядку солдату ОСОБА_1 . Службовим розслідуванням виявлено, що при виключенні зі списків зонального відділу солдату ОСОБА_1 було виплачено грошове забезпечення за березень 2024 року в повному обсязі, оскільки станом на 29 березня 2024 року - на день його виключення зі списків відділу (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 29 березня 2024 року №94) не було винесено постанову про визнання останнього винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП. Солдат ОСОБА_1 вибув для продовження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , а постанова суду у справі №3/686/2911/24, яка надійшла на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 лише 17 квітня 2025 року, відразу була скерована до Військової частини НОМЕР_1 для її виконання. Виплата премії солдату ОСОБА_1 до винесення постанови судом спричинила переплату грошового забезпечення за березень 2024 року на суму 12066,04 грн (а.с.27-28).
З метою добровільного повернення заборгованості у сумі 12066,04 грн ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав відповідачу лист від 11 червня 2025 року №696/12503 (а.с.26).
Також на звернення відповідача Військова частина НОМЕР_1 листом від 17 червня 2025 року №2337 повідомила, що премія з солдата ОСОБА_1 за вчинення військового адміністративного правопорушення не стягувалася, а сам солдат ОСОБА_1 вважається таким, що з 12 вересня 2024 року самовільно залишив військову частину і йому призупинено нарахування та виплату грошового забезпечення (а.с.18).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 5 розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення; у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини.
Пунктом 6 розділу XVI Порядку №260 забороняється не виплачувати премію військовослужбовцям або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне й те саме допущене порушення (крім випадків, визначених в абзаці дев'ятому пункту 5 цього розділу).
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут ВС ЗСУ), визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту ВС ЗСУ установлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України», дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначені Закон України від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ).
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закон №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Термін “інше майно» у пункті 2 частини першої статті 1 Закону №160-ІХ означає нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону №160-XI у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Як установлено частинами шостою, сьомою статті 8 названого Закону, за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
За приписами частини першої статті 10 Закону №160-XI відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Частиною першою статті 12 Закону №160-XI унормовано, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 з військової служби не звільнений (відповідний наказ відсутній).
Водночас статтею 11 Закону №160-XI регламентується порядок відшкодування шкоди в разі переведення особи до іншого місця служби чи перебування в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Так частиною першою вказаної статті визначено, що у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.
За правилами частин другої та третьої статті 11 Закону №160-XI якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
Аналіз наведених правових норм дає суду змогу дійти однозначного висновку, що в разі якщо за результатами проведеного службового розслідування встановлені факти заподіяння державі (в особі відповідної військової частини) майнової шкоди тим військовослужбовцем, якого вже переведено до іншого місця служби, рішення про його притягнення до матеріальної відповідальності приймається командиром за новим місцем служби. З цією метою командир військової частини, якій заподіяно шкоду, надсилає відповідні матеріали службового розслідування до нового місця служби військовослужбовця для вирішення питання про його притягнення до матеріальної відповідальності, і командир за новим місцем служби військовослужбовця видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. Стягненню коштів для відшкодування матеріальної шкоди передує наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності.
За загальним правилом стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи (частина перша статті 13 Закону №160-XI). Натомість у разі звільнення особи зі служби відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови від добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (частина перша статті 12 Закону №160-XI).
Таким чином, оскільки на час проведення ІНФОРМАЦІЯ_2 службового розслідування відповідач проходив військову службу вже в іншій військовій частині, про що зазначено у наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26 травня 2025 року №51-ОД “Про результати службового розслідування», то з урахуванням вимог частин другої, третьої статті 11 Закону №160-XI позивач повинен був для видачі наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності передати відповідні матеріали щодо завданої шкоди до нового місця служби ОСОБА_1 , тобто до Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №160-XI наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності (доведений під підпис) може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.
В матеріалах справи відсутній наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 (не звільнений з військової служби) до матеріальної відповідальності, який з урахуванням приписів Закону №160-XI є підставою для відшкодування шкоди.
З огляду на сказане, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позову, суд дійшов висновку про недотримання процедури, яка передує зверненню до суду органу військового управління із позовом про стягнення із військовослужбовця коштів за шкоду, завдану під час виконання службових обов'язків, а відтак про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) про стягнення коштів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк