майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
05 грудня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1321/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд"
про стягнення 27105,00 грн
Державне підприємство Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" про стягнення 27105,00 грн пені.
Ухвалою від 06.10.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
17.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №24-441-VDK-25 від 25.04.2025 відповідач зобов'язаний був поставити товар у кількості 50 комплексів до 20.05.2025. Однак, відповідач поставив 47 комплексів 16.05.2025, тобто у визначений договором строк, а 3 комплекси - з порушенням визначеного договором строку - 16.06.2025, у зв'язку з чим позивач нарахував до стягнення з відповідача на підставі п.7.2 контракту пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з поставки якого допущено прострочення, у сумі 27105,00 грн за період з 21.05.2025 по 16.06.2025. Оскільки відповідач не сплатив на вимогу позивача нараховану пеню, вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що тривалість прострочення виконання відповідачем зобов'язання за контрактом була незначною - лише 26 днів. Просив врахувати наслідки стягнення неустойки з відповідача, який бере участь у посиленні обороноздатності України шляхом здійснення поставок товарів військового призначення, а також те, що відповідач доклав усіх зусиль для належного виконання контракту та зобов'язання за контрактом було виконано у повному обсязі. При цьому позивач не надав належних та допустимих доказів того, що внаслідок нетривалого прострочення виконання зобов'язань йому було завдано збитків. Натомість бездіяльність позивача з відмови у коригуванні строків поставки до контракту і як наслідок можливе стягнення з відповідача пені та штрафу у визначеному у позові розмірі, є каральною функцією, а не компенсаторною вимогою. Відповідач зазначив, що заявлені позивачем штрафні санкції є значним та непомірним тягарем для відповідача, який в умовах війни забезпечує Збройні сили України озброєнням, а їх стягнення з відповідача призведе до зриву виконання інших державних контрактів. Як зазначає відповідач, в нинішніх умовах у даній галузі щодо забезпечення обороноздатності України шляхом поставок безпілотних систем є складною: часто змінюється політика КНР як головного виробника зазначених систем щодо експорту; заводи-виробники скорочують виробництво тих чи інших моделей даного товару. Вказує, що відповідача визнано критично важливим підприємством, він є постійним постачальником товарів для обороноздатності України, здійснює роботи з відновлення житлової інфраструктури, пошкодженої бомбардуванням з боку країни - агресора, а стягнення штрафних санкцій зумовить фактичне банкрутство відповідача, втрату робочих місць працівниками підприємства, порушення господарських зв'язків щодо організації поставок товарів для оборони України. Зважаючи на наведені обставини, відповідач просить зменшити суму заявленої до стягнення пені на 90% до 2710,50 грн. До відзиву надано, зокрема, додатки на підтвердження статусу підприємства як критично важливого для забезпечення потреб ЗСУ.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Суд встановив, що 25.04.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" (виконавець, відповідач) був укладений державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки оборони №24-441-VDK-25, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони, найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток 1 до контракту), для подальшого використання Збройними силами України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено у додатку 2 до контракту (а.с.34).
Так, у специфікації товарів (додатку 1 до контракту) сторони погодили поставку товару - Безпілотний авіаційний комплекс Autel EVO Max 4N у кількості 50 од. вартістю комплекту 347500,00 грн та загальною вартістю 17375000,00 грн у строк до 20.05.2025 (а.с.33 (на звороті)).
За умовами п.2.2 контракту, загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 17375000,00 грн.
Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за цим контрактом за загальним фондом КПКВК 2101150/11 у 2025 році становить 17375000,00 грн.
Згідно з п.2.6 контракту, оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15 (п'ятнадцяти) банківських днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати його надходження.
Відповідно до п.3.2 контракту, товар поставляється виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місцезнаходження отримувача, визначеного державним замовленням, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено замовником виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки.
Сторони погодили, що товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії виконавець погоджує завчасно із замовником до початку відвантаження.
Пунктом 3.4 контракту визначено, що датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом.
Відповідно до п.4.1 контракту, виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації.
Згідно з п.11.1 контракт набирає чинності з дати його укладання та діє до 31.08.2025, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - протягом гарантійного строку товару.
Таким чином, згідно зі специфікацією товарів (додаток 1 до контракту) товар - Безпілотний авіаційний комплекс Autel EVO Max 4N у кількості 50 од. вартістю комплекту 347500,00 грн та загальною вартістю 17375000,00 грн відповідач повинен був поставити позивачу у строк до 20.05.2025.
Водночас як вбачається з видаткової накладної №30 від 16.06.2025 та акту №2 приймання-передачі товару за державним контрактом від 25.04.2025 №24-441-VDK-25 (а.с.36 (на звороті) - 37), відповідач поставив позивачу 3 комплекту товару - Безпілотний авіаційний комплекс Autel EVO Max 4N (вартість за один комплект - 347500,00 грн) на загальну суму 1042500,00 грн з порушенням визначеного контрактом строку на 26 днів - 16.06.2025.
Суд встановив, що позивач звертався до відповідача з претензіями №11/2-9401 від 23.05.2025 та №11/2-13182 від 28.07.2025 (а.с.38-4, 70-71), у яких просив сплатити пеню у розмірі 27105,00 грн за прострочення поставки товару протягом п'яти робочих днів з моменту отримання претензії, які залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1,2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У статті 663 ЦК України вказано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому суд враховує, що згідно з п.7.1, пп.1 п.7.2 контракту, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього контракту, сторони несуть відповідальність, передбачену цим контрактом та чинним законодавством. У разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 27105,00 грн пені за порушення строків поставки товару на 26 днів за період з 21.05.2025 по 16.06.2025.
Перевіривши розрахунок пені (а.с.3), суд встановив, що заявлена сума є обґрунтованою та арифметично правильною, тому позовна вимога про стягнення 27105,00 грн пені підлягає задоволенню.
Розрахунок здійснений судом за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".
Водночас, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені у розмірі 27105,00 грн на 90%, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та статті 230 ГК України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).
Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності; враховуючи інтереси обох сторін, зокрема зважаючи на обставини, на які посилається відповідач, водночас взявши до уваги критичне значення своєчасності поставки відповідачем товару в умовах воєнного стану в Україні та вплив пов'язаних з воєнним станом обставин на господарські відносини; з огляду на встановлені судом обставини про те, що зобов'язання за контрактом відповідачем було виконано у повному обсязі, а тривалість прострочення була лише щодо 3-х комплексів із 50-ти і при цьому є незначною - лише 26 днів; враховуючи можливі негативні наслідки стягнення неустойки з відповідача, який бере участь у посиленні обороноздатності України шляхом здійснення поставок товарів військового призначення, а також причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання; враховуючи поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до належного і своєчасного виконання зобов'язання, та факт виконання зобов'язання станом на момент розгляду справи у повному обсязі, а також зважаючи не надання позивачем належних та допустимих доказів того, що внаслідок нетривалого прострочення виконання зобов'язань йому було завдано збитків, суд дійшов до висновку про про можливість зменшення пені у розмірі 27105,00 грн до 50%, що становитиме 13552,50 грн.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 13552,50 грн пені, у зв'язку зі зменшенням на 50% заявленої до стягнення суми.
Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача у розмірі 2422,40 грн з урахуванням коефіцієнта 0,8, встановленого ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно з платіжною інструкцією №698 від 29.09.2025, позивач при зверненні до суду сплатив 3028,00 грн судового збору, що на 605,60 грн більше від встановленого законом розміру.
Однак, з огляду на відсутність клопотання позивача про повернення судового збору, сплаченого у більшому розмірі, ніж встановлено законом, вказане питання суд не вирішує.
При цьому, суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити пеню у розмірі 27105,00 грн на 50% - до 13552,50 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" (10024, Житомирська область, м. Житомир, вул. Героїв Крут, буд. 64, кв. 104, ід код 42613505) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ід. код 44725823):
- 13552,50 грн пені;
- 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.12.25
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
- позивачу та відповідачу - через систему "Електронний суд".