61022, м. Харків, пр. Науки, 5
04.12.2025 № 905/1226/25
Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 , м. Лиман, Донецька область
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Назарової Ольги Анатоліївни, м. Краматорськ, Донецька область
про стягнення 87966,91грн
ОСОБА_1 , м.Лиман, Донецька область звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Назарової Ольги Анатоліївни м. Краматорськ, Донецька область про стягнення 87966,91грн, з яких: 50000грн - сума попередньої оплати, 6176,71грн - 3% річних, 31790,20грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №119 від 08.10.2021 в частині надання визначеним ним послуг, у зв'язку з чим просить повернути частину здійсненої попередньої оплати, а також сплатити штрафні санкції внаслідок не повернення попередньої оплати.
Положеннями ч.1 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах. (ст.1 ГПК України).
За приписами частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Разом з тим відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Таким чином, відповідно до вимог законодавства господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №920/343/22.
Вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
Як уже зазначалось, звертаючись із цим позовом, позивачка просила стягнути предоплату за договором №119 від 08.10.2021, укладеним між нею та ФОП Назаровою О.А.
Підставою звернення з даним позовом є невиконання відповідачем умов вказаного договору, предметом якого є надання послуг з консультації, збору та обробки інформації та матеріалів для розроблення архітектурно-будівельних документів для будівництва 2-поверхової будівлі офісних приміщень.
Позивачка у позовній заяві стверджує, що невиконання зазначеного договору призупинило ведення господарської діяльності і що відносини між сторонами мають господарський характер, разом з цим суд зазначає наступне.
Заявник у даній справі є фізичною особою, відомостей щодо наявності у Трегубової Вікторії Вікторівни статусу фізичної особи-підприємця в матеріалах справи відсутні.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні записи про державну реєстрацію Трегубової Вікторії Вікторівни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у якості фізичної особи-підприємця.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості стосовно того, що позивачка на момент укладення договору №119 від 08.10.2021 діяла як суб'єкт підприємницької діяльності.
Громадянин може укладати договір як фізична особа, так і як фізична особа-підприємець, а тому суд повинен виходити виключно з того статусу, який вказано собою в договорі.
Так, відповідно до договору №119 від 08.10.2021 він укладений між Фізичною особою-підприємцем Назаровою Ольгою Анатоліївною м. Краматорськ і громадянкою України ОСОБА_1 м. Лиман.
Відтак позивачкою не доведено, що вона виступає в спірних правовідносинах як суб'єкт підприємницької діяльності, тобто сторонами спірного договору є фізична особа та підприємець.
Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Враховуючи вищевикладене та приєднані до позову документи, суд приходить до висновку, що подана заява не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивачки, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
За змістом спірних правовідносин, суб'єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір не є господарським, а є приватноправовим та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
З огляду на зазначене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі №905/1226/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Назарової Ольги Анатоліївни про стягнення 87966,91грн.
Згідно з ч.6 ст.175 ГПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд роз'яснює, що справа віднесена до цивільної юрисдикції та підлягає розгляду місцевим загальним судом.
Керуючись ст.ст.20, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Відмовити у відкритті провадження у справі №905/1226/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Назарової Ольги Анатоліївни про стягнення 87966,91грн.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.12.2025.
3. Ухвала може бути оскаржена в Східний апеляційний господарський суд протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали в порядку передбаченому розділом IV ГПК України.
Суддя Ю.В. Макарова