05 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 380/205/21
касаційне провадження № К/990/31893/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контінентал Фармерз Львів» (далі - Товариство) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 (суддя Сподарик Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022 (головуючий суддя - Довгополов О.М., судді - Гудим Л.Я., Коваль Р.Й.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Контінентал Фармерз Львів») до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство звернулось до суду з позовом до Управління, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005365212 від 18.09.2020 та №0/175/5210 від 02.12.2020.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що Управлінням було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань відповідності формування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. за травень 2020 року, результати якої оформлені актом від 20.08.2020 №85/28-10-52-09/34943719, на підставі висновків якого прийнято податкові повідомлення рішення від 18.09.2020: №0005375212, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2020 року на суму 2506080,00 грн. та №0005365212, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2020 року на 21277167,44 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 5319291,86 грн. Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 18.09.2020, позивач подав скаргу до ДПС України, за наслідками розгляду якої ДПС України прийняла рішення від 26.11.2020 №33604/6/99-00-06-02-02-06, яким скаргу Товариства було задоволено частково, скасовано податкове-повідомлення рішення від 18.09.2020 №0005375212 в частині списання тари, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 18.09.2020 №0005365212 залишено без змін. Позивачем 08.12.2020 отримано нове податкове повідомлення-рішення від 02.12.2020 №0/175/5210, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2020 року на суму 2455167,88 грн. за порушення вимог підпунктів 14.1.18, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2., 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України. На переконання Товариства, висновки в акті перевірки про виявлені порушення позивачем вимог податкового законодавства не підтверджені будь-якими належними доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Позивач наголошує, що його правочини з контрагентами носять реальний характер, що підтверджується договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях з контрагентами; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій; відповідями усіх суб'єктів господарювання, які були задіяні у процесі перевезення товару (яєць) від місця завантаження до території портів, а також подальшого їх завантаження у контейнери морських перевізників, які надавалися цими компаніями для ТОВ «Європа Транс Агро», наданими на адвокатські запити позивача. Також, позивач вказує, що факт поставки товару у травні 2020 року підтверджується, у тому числі, належним чином оформленими митними деклараціями та коносаментами, по завершенню митного оформлення вантажу товар був випущений за межі митної території України та отриманий кінцевим споживачем - Сауді Агрікалчерал енд Лівесток Інвестмент компані - (далі - Компанією САЛІК) згідно контракту № 14/04/2020. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку при зборі врожаю Товариство здійснює оцінку вартості такого врожаю на дату збору. Така оцінка є собівартістю цього врожаю відповідно до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. В травні 2020 року Товариство здійснювало продаж картоплі за звичайними (ринковими) цінами, які склалися на ринку юридично та фактично незалежним покупцям. В той же час, Товариство, відображаючи в обліку на дату балансу картоплю за справедливими цінами (в міру доступної позивачу інформації), не могло володіти інформацією (фіксованими), а динамічними і змінюються під впливом багатьох чинників та договірних умов - забезпечити постійну (щоденну) відповідність справедливої вартості в обліку фактичній ціні продажу продукції неможливо, а таке коригування здійснюється на дату балансу (в міру доступної Товариству інформації). Також, позивач зазначає, що порівнювати договірну ціну на дату продажу зі справедливою вартістю, яка склалася на дату балансу, некоректно в контексті визначення бази оподаткування. Крім того, некоректним є співставлення договірної ціни із собівартістю картоплі, оскільки з 01.01.2016при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій із самостійно виготовлених товарів не враховується розмір собівартості такої продукції, а тому підстави для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість до рівня собівартості відсутні. Беручи до уваги всі обставини у сукупності, а саме: договірні ціни на картоплю та середні ціни на картоплю у Львівському регіоні, що склалися на ринку товарів у травні 2020 року, то позивач здійснював продаж картоплі не нижче ринкових цін, а навпаки - зі значним збільшенням, що повністю спростовує висновки податкового органу, з урахуванням того, що обов'язок доведення невідповідності ціни товару рівню звичайних цін покладено на контролюючий орган.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 09.12.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Фактично ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед» здійснено безпідставне оформлення нереальних господарських операцій з ТзОВ «Європа транс Агро», ТзОВ «Імперово Фудз», Сауді Агрікалчерал енд Лівесток Інвестмент Компані з постачання товару і неправомірно складені первинні документи, інформація з яких перенесена до облікових регістрів всупереч норм частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом 2 статті1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу, контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Враховуючи вищевказані норми законодавства, суди дійшли висновку, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою і для формування податкового обліку платника податків, чого у даному ви падку встановлено не було. Також, суди виходили з того, що відповідно до бухгалтерського обліку Товариства, які було надано у ході перевірки, справедлива вартість 1 тони запасів складає (без податку на додану вартість): картопля насіннєва «Кібіц» - 9677,90 грн, картопля насіннєва «Лед Клер» - 7481,98 грн, картопля насіннєва «Мелоді» - 6501,31 грн, картопля насіннєва «Піроль» - 6899,22 грн, картопля некондиційна - 1150,00 грн. Тобто, справедлива вартість картоплі, зазначена в акті перевірки та відображена у бухгалтерському обліку Товариства на день реалізації, була меншою, ніж справедлива вартість картоплі, яку визначило Товариство на кінець звітного періоду з урахуванням знецінення та цін, які склались на відповідному ринку. Таким чином, сума заниження позивачем бази оподаткування склала 519741,57 грн, що призвело до заниження податкових зобов'язань у сумі 103948,31 грн., з огляду на що Товариству необхідно було скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну на суму заниження ціни реалізації картоплі над звичайною ціною на суму податку на додану вартість 103948,31 грн.
Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач зазначає пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Скаржник зазначає, що: суди попередніх інстанцій в порушення норм матеріального права та без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.10.2020 у справі № 820/2587/15, не прийняли до уваги факт того, що відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість може бути лише з підстав порушення позивачем норм статті 200 Податкового кодексу України, що не було допущено позивачем у спірних правовідносинах, а інших підстав не передбачено законодавством; суди попередніх інстанцій в порушення норм матеріального права та без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.09.2021 у справі № 806/7669/13, від 16.10.2020 у справі № 820/2587/15, від 17.10.2019 у справі № 805/849/16-а, від 17.01.2019 у справі № 826/16996/14, від 12.02.2020 у справі 3 813/3577/13-а, від 12.06.2018 у справі № 816/56/16, від 14.01.2021 у справі № 813/7565/14, від 25.02.2021 у справі № 805/693/17-в, дійшли неправомірного висновку, що незначні недоліки у первинних документах, що не впливають на встановлення змісту та обсягу операцій, можуть свідчити про нереальність господарських операцій; суди попередніх інстанцій незаконно підтвердили правомірність проведення позапланової перевірки на підставі пункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.03.2020 у справі № 460/2939/18, відповідно до якого визнано незаконність проведення позапланових документальних перевірок у подібних правовідносинах, що є окремою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; суди попередніх інстанцій всупереч процесуальним нормам частини другої статті 77 КАС України, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.08.2020 у справі № 804/5374/17, проігнорував обов'язок доказування контролюючого органу щодо висновків, які встановлені у акті перевірки; суди попередніх інстанцій всупереч процесуальним нормам, визначеним статтями 2, 9 КАС України, не вжито жодних заходів для дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, які, крім письмових доказів, можуть бути встановлені показами свідків, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.07.2020 у справі № 815/5572/16; суди попередніх інстанцій безпідставно, без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.05.2021 у справі № 1440/2061/18, не прийняли до уваги письмові докази, такі як: договори з морськими перевізниками Maers та CMA CGM, звіти контролерів, листи морських портових терміналів «ТІС» та «Бруклін Київ-Порт», листи продавця товару - ТОВ «Імперово Фудз», з тих підстав, що такі документи не були надані під час перевірки, при цьому не врахували того факту, що (1) такі документи не є первинними бухгалтерськими документами, на підстав яких формуються показники податкової звітності, (2) такі документи не були у розпорядженні позивача на час перевірки, (3) такі документи були у розпорядженні контролюючого органу на момент прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки були надані контрагентами в рамках зустрічних звірок, та надані позивачем в порядку розгляду заперечень на акт перевірки. Відтак, в силу приписів пункту 44.6 статті 44, пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України - такі документи є невід'ємною частиною матеріалів перевірки та повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення; суди першої та апеляційної інстанцій підтримали позицію контролюючого органу щодо реалізації Товариством власновирощеної продукції (картоплі) нижче ринкових цін без дослідження відповідного ринку цін та без проведеного аналізу цін на продукцію позивача за період, який перевірявся, з урахуванням того, що контролюючим органом не було надано жодного доказу, на підставі яких фактичних даних ним було встановлено, що ціни, за якими позивач у періоді, який перевірявся, реалізовував продукцію власного виробництва, не були звичайними цінами (або не відповідали їх рівню), і що такі дії ґрунтувалися на вимогах порядку, визначеного пунктом 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», що суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 29.07.2021 у справі № 460/87/20, від 05.01.2021 у справах № 200/1718/20-а, № 160/6018/19; апеляційний суд в порушення норм процесуального прав не дослідив зібрані у справі докази, а саме: не було досліджено у сукупності всі докази, надані позивачем на підтвердження своєї позиції, які розкривають зміст операції, дають можливість прослідкувати рух товару (по операціях з придбання та транспортування яєць курячих) по всьому ланцюнгу переміщення, починаючи з моменту відвантаження зі складу продавця, переміщення в порт, розвантаження контейнерів з товаром в портах України (Одеса порт та порт Південний), завантаження на судно в портах та розвантаження в кінцевій точці прямування - порту Джитта. Зміст таких первинних та товаро-супровідних документів в їх сукупності та взаємозв'язку підтверджує реальність господарських операцій в просторі та часі; не було досліджено у сукупності всі докази, надані позивачем на підтвердження своєї позиції, які розкривають зміст операцій з продажу власновирощеної картоплі, зокрема, договорів з контрагентами, які підтверджують непов'язаність договірних сторін, звітів комісії про формування Товариством цін на картоплю відповідно до ринкових цін, листа Головного управління статистики у Львівській області про середньоринкові ціни на картоплю в регіоні, що склалися в травні 2020 року, який засвідчує, що позивач реалізував картоплю за цінами, що значно перевищували ціни Львівського регіону.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.12.2021 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.12.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 03.12.2025.
Також, Товариство подало до Верховного Суду клопотання про долучення судової практики, в якому просить суд врахувати при розгляді даної справи правову позицію та висновки Верховного Суду у справі № 380/845/21 у подібних (аналогічних) правовідносинах, за участі однакових сторін та з одним предметом та підставами. Зокрема, скаржник вказує, що у справі № 380/845/21 суд досліджував обставини, які стосуються господарських операцій позивача з ТзОВ «Імперово Фудз» згідно контракту № 10/04/20-ЕТА від 10.04.2020 щодо поставки курячих яєць у червні 2020 року та операції з їх транспортування ТзОВ «Європа транс Агро», тоді як у даній справі предметом спору є такі ж операції, лише здійснені у травні 2020 року.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності Товариства: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Після урожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 10.31 Перероблення та консервування картоплі; 10.81 Виробництво цукру; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.
На підставі наказу від 15.07.2020 №727 та у зв'язку з поданням Товариством податкової декларацiї з податку на додану вартість за травень 2020 (реєстраційний номер 9139014912 від 17.06.2020) контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань відповідності формування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. за травень 2020 року, результати якої оформлені актом №85/28-10-52-09/34943719 від 20.08.2020, за висновками якого Товариством були порушені вимоги, зокрема:
- підпунктів 14.1.18, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.2, 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2020 на 21277167,44 грн. та суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на 2506080,00 грн.
- пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 11 та 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що мало вираз у нескладенні та нереєстрації Товариством податкової накладної на суму податку на додану вартість 154860,00 грн. (у тому числі: 103948,31 грн. - по операціях з реалізації картоплі, 50912,12 грн. - по операціях стосовно списання тари та тарних матеріалів).
На підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.09.2020:
№005375212, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2020 року на суму 2506080,00 грн.;
№005365212, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2020 року на 21277167,44 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 5319291,86 грн.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 18.09.2020, Товариство оскаржило їх у адміністративному порядку, за результатами якого ДПС України прийняла рішення від 26.11.2020 №33604/6/99-00-06-02-02-06, яким скаргу Товариства задовольнила частково. Скасувала податкове повідомлення-рішення від 18.09.2020 №005375212 в частині списання тари, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення №005375212 від 18.09.2020 та №005365212 від 18.09.2020 залишила без змін.
За наслідками адміністративного оскарження 02.12.2020 контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0/175/5210, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2020 року на суму 2455167,88 грн.
Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про те, що в наданих до акту перевірки товарно-транспортних накладних завантаження товару (яйця свіжі) відбувалося в контейнери на складах птахофабрик у Хмельницькій, Херсонській, Харківській, Київській та Запорізькій областях. При цьому, до перевірки не надано підтверджуючих документів на оренду зазначених в товарно-транспортних накладних контейнерів (номер контейнера свідчить якій судноплавній контейнерній лінії він належить), не надано документів на отримання (поставку) контейнерів судноплавних контейнерних ліній СМА та Маєрс до місць завантаження товару перевізником (експедитором) - ТзОВ «Європа транс Агро», в яких транспортуються яйця, та інших документів, які б підтверджували надання транспортно-експедиційних послуг; до перевірки не надано жодних первинних документів, які б фіксували конкретні факти надання ТзОВ «Європа транс Агро» транспортно-експедиційних послуг, обумовлених договором № 10/04/20-ЕТА від 10.04.2020, а саме: послуга завантаження вантажу на судно (підтверджуючі документи хто здійснює дану послугу), підключення контейнерів до електричної мережі в порту на території України (підтверджуючі документи хто здійснює дану послугу).
Також, в акті перевірки було вказано, що перевіркою видаткових накладних ТзОВ «Імперово Фудз» та актів прийому-передачі товарів встановлено, що: в наданих актах прийому-передачі товарів не зазначено місця складання актів, не зазначена фактична адреса фактичного прийому-передачі товарів, в усіх актах прийому-передачі товарів у графі «Отримав(ла)» зазначено матеріально-відповідальну особу - Крук О.М. (представник за довіреністю № 38 від 13.04.2020), доказів наявності трудових відносин із якою Товариством не надано, з урахуванням того, що ТзОВ «Імперово Фудз» відвантажувало позивачеві товар у різних містах України. Товариством були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, де в графі «прийняв» в порту проставлено підпис та печатку Товариства (що супекречить умовам укладеного договору з експедитором). Також, Товариством були надані інші примірними товарно-транспортних накладних, де в графі «прийняв» в порту проставлено печатку без підписів відповідальної особи ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» та CMA CGM, що свідчить про наявність розбіжностей в поданих товарно0-транспортних накладних.
Крім того, встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 42020000000000767 від 21.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України щодо Товариства.
Також, у акті перевірки було вказано про реалізацію Товариством у травні 2020 року власновирощеної картоплі за цінами, нижче справедливої вартості, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 103948,31 грн. та нереєстрації Товариством в Єдиному реєстрі податкових накладних зведеної податкової накладної на вказану суму податку на додану вартість.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спір6них правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Зв визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з абзацом третім пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
За змістом пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
- у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас, норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставою для врахування таких при формуванні та одержанні податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися положень цієї норми, а ухвалені ними судові рішення не відповідають вимогам частин першої-третьої статті 242 КАС щодо законності та обґрунтованості судового рішення, з огляду на наступне.
Доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і ТзОВ «Європа Транс Агро» та ТзОВ «Імперово Фудз», контролюючий орган, з висновками якого погодилися суди попередніх інстанцій, посилався на неможливість здійснення задекларованих господарських операцій, з огляду на наявність недоліків у деяких первинних бухгалтерських документах, а також товарно-транспортних накладних, ненадання Товариством належним чином оформлених документів, які підтверджують фактичний рух його активів та реальні зміни в майновому стані, ненадання контрагентами позивача відповідей на запити стосовно господарських операцій з Товариством на день підписання акту перевірки.
В свою чергу, Верховного Суду у постановах від 28.09.2021 у справі № 806/7669/13, від 16.10.2020 у справі № 820/2587/15, від 17.10.2019 у справі № 805/849/16-а, від 17.01.2019 у справі № 826/16996/14, від 12.02.2020 у справі 3 813/3577/13-а, від 12.06.2018 у справі № 816/56/16, від 14.01.2021 у справі № 813/7565/14, від 25.02.2021 у справі № 805/693/17-в, неодноразово висловлював правовий висновок про те, що незначні недоліки у первинних документах, що не впливають на встановлення змісту та обсягу операцій, не можуть свідчити про нереальність господарських операцій.
При цьому, матеріали справи містять надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами: контракт №IF09/04 від 09.04.2020 (з додатками та додатковими угодами); виписками по рахунку Товариства, з яких вбачається факт проведення оплати за товар; заявки на завантаження товару, з яких зазначено замовлення позивача завантажити узгоджену кількість товару на транспортні засоби перевізника (ТзОВ "Європа Транс Агро"), в яких вказано марку та номер авто, причепа, номер контейнера та прізвище водія, що забезпечуватиме перевезення товару; видаткові накладні та акти приймання товару, підписані в двосторонньому порядку представниками ТзОВ "Імперово Фудз" та Товариством, в порядку пункту 7.3. Контракту №IF09/04; товаро-транспортні накладні на перевезення товару, що передані перевізником позивачу; примірники товаро-транспортних накладних контейнерного термінала ТІС; примірники товаро-транспортних накладних контейнерного термінала Бруклін Київ-Порт; звіти представників Товариства (контролерами) про завантаження товару в контейнери з фотофіксацією всього процесу; паперові копії доказів електронного листування між представниками ТзОВ "Імперово Фудз" та Товариством про попереднє узгодження поставки кожної наступної партії, місце відвантаження товару, який перевізник прибуде на завантаження, обмін сканкопіями видаткових накладних та актів приймання-передачі, тощо (електронне листування та обмін листами, визначений перелік представників сторін з їх електронними адресами передбачено умовами пунктів 7.1, 7.2, 7.3 Контракту №IF09/04); копії паспортів на яйця свіжі харчові; копії витягів із системи Booking Amendemenely «MAERSK» по відстеженню руху переміщення товару (яйця свіжі харчоваі); копії актів виконаних робіт по компанії Мее A/S та CMA CGM, копії інвойсів до даних актів виконаних робіт; видаткові ордери, що засвідчують видачу пустого контейнера; приймальний актом/розвантажувальний ордер, що засвідчує факт розвантаження контейнера з товаром в порту; листи-відповіді портового термінала ТОВ "ТІС-Контейнерний термінал" та ТОВ "СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна", портового терміналу ТОВ "Бруклін Київ-Порт"; договір морського експедирування №2173 від 17.01.2019 (між ТОВ "СМА Сі Джі Шиппінг Едженсіз Україна" (морський агент CMA CGM) та ТзОВ "Європа Транс Агро"); договір морського експедирування №UA 00202119 від 15.07.2018 між компанією MEE A/S (Маersk Line) та ТзОВ "Європа транс Агро"); акти наданих послуг від морських перевізників - Маерс та CMA CGM; податкові накладні; вантажно-митні декларації, які підтверджують факт замитнення товару для подальшого експортування; відповідь Митниці про митне оформлення чотирнадцяти митних декларацій в режимі експорту на товар «яйця свіжі»; коносаменти та доручення на завантаження, які підтверджують факт навантаження товару на судно морського перевізника та доправлення товару до пункту призначення в порт Джидда (транспортний морський супровідний документ); відповідь ТзОВ "Європа Транс Агро" на запити в рамках зустрічної звірки з долученими копіями усіх вище перелічених документів; відповідь ТОВ "Європа Транс Агро" про факт належності йому на праві власності та на правах оренди транспортних засобів, які здійснювали перевезення товару (яєць) в межах України до портів та інші документи.
В свою чергу, суди попередніх інстанцій обмежилися доводами про те, що такі документи не були надані Товариством під час перевірки.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов'язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).
Між тим, як вбачається з акту перевірки, Товариство не відмовляло контролюючому органу у наданні документів, у акті перевірки контролюючий орган вказав лише про те, що на дану складення акту перевірки відповіді від контрагентів на запити контролюючого органу не надійшли.
Верховний Суд вже неодноразово аналізував положення статей 44, 85 ПК України у їх взаємозв'язку і сформовані ним підходи щодо застосування означених норм податкового законодавства є усталеними.
Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 29.05.2020 (справа №826/27811/15), від 06.08.2019 (справа №160/8441/18), від 31.01.2020 (справа №826/15328/18), від 03.10.2023 (справа №420/534/20) Верховний Суд сформулював такий висновок. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Поряд з цим, факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26.01.2021 у справі №814/3617/14, від 03.03.2021 у справі №824/638/18-а, від 08.09.2022 у справі №640/26351/20, від 11.07.2023 у справі №822/554/17, від 10.01.2023 у справі №814/876/16 тощо).
Крім того, у постанові від 08.09.2019 (справа №802/1069/13-а) Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов'язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Також у постановах від 08.09.2019 (справа №802/1069/13-а), від 01.04.2020 (справа №640/637/19), від 04.03.2020 (справа №0440/5658/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки.
При цьому, у постановах від 24.02.2020 (справа №440/4443/18), від 27.04.2022 (справа №420/13197/20) Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим, платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
Зазначені доводи Товариства суди попередніх інстанцій залишили поза увагою. Разом з цим, вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.
Крім того, стосовно епізоду щодо реалізації Товариством у травні 2020 року власновирощеної картоплі за цінами, нижче справедливої вартості, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 103948,31 грн. та нереєстрації Товариством в Єдиному реєстрі податкових накладних зведеної податкової накладної на вказану суму податку на додану вартість, Верховний Суд вказує наступне.
Так, на 12 аркуші акту перевірки контролюючий орган у таблиці вказав контрагентів, яким позивач реалізовував картоплю, ціну такої реалізації та справедливу вартість. При цьому, жодних даних про те, звідки відповідачем було взято інформацію про справедливу вартість, акт перевірки не містить. Не містять таких мотивів у рішення судів попередніх інстанцій.
В свою чергу, на підтвердження реалізації картоплі за цінами, які перевищують середньоринкові, Товариство посилалося на витяг з сайту Держстатистики України «Обсяги та середні ціни картоплі» за січень-травень 2020 року, звіти з продажу картоплі за травень, прайс-листи на картоплю, Положення про порядок ціноутворення при реалізації власновирощеної картоплі від 30.11.2018, договори з контрагентами тощо.
Разом з цим, суди не надали належної правової оцінки зазначеним обставинам.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині дослідження доказів, оскільки судами не аналізувалась первинна документація з метою підтвердження або спростування висновків контролюючого органу щодо встановлених порушень з урахуванням документів, наявних у матеріалах справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновки судів попередніх інстанцій з наведених питань.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені та перевірені судами попередніх інстанцій, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
У зв'язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контінентал Фармерз Львів» задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова