04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №520/22570/25
адміністративне провадження № К/990/43072/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року (судді: Любчич Л.В., Спаскін О.А., Присяжнюк О.В.)
у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі також- Відповідач, ГУ ДПС), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 26 листопада 2024 року №00667300707 та №00667350707.
1.2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Представником Відповідача 3 вересня 2025 року подано до Харківського окружного адміністративного суду клопотання, в якому викладено прохання залишити позов без розгляду у зв'язку з пропуском Позивачем строку на звернення до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2025 року задоволено клопотання представника ГУ ДПС та залишено позовну заяву без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції зазначив про те, що спірні податкові повідомлення - рішення вважаються належним чином врученими Позивачу 10 грудня 2024 року, відповідно до положень статті 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України). А отже, як встановлено судом першої інстанції, звернувшись до суду з позовом 22 серпня 2025 року Позивач пропустив встановлений абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, який сплив 10 серпня 2025 року. Також судом першої інстанції зазначено, що поважних причин такого пропуску строку на звернення до суду судом не встановлено.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнив: скасував ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2025 року; справу № 520/22570/25 направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не було з'ясовано питання поважності причин пропуску строку. Відповідний висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що: судом першої інстанції не було запропоновано Позивачеві звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин пропуску строку на звернення до суду; відсутня вмотивована ухвала суду першої інстанції про відмову у визнанні поважними причин пропуску строку звернення до суду та відмови у поновленні строку звернення Позивача до суду з пропозицією зазначити інші поважні причини пропуску строку на звернення до суду.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2025 року.
Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не були враховані правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20, від 9 жовтня 2018 року у справі №820/1864/17 та правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24.
Наголошує, що відповідно до положень пунктів 42.2 та 42.5 статті 42 ПК України оскаржувані податкові повідомлення - рішення вважаються врученими Позивачу 10 грудня 2024 року, тоді як до суду він звернувся з позовною заявою лише 22 серпня 2025 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Звертає увагу на той факт, що Позивач звертався до суду першої інстанції з заявою про поновлення процесуального строку. Проте, оформив його не окремим клопотанням, а зазначив про це на 9-й сторінці позовної заяви.
Вказує, що, на його думку, при винесені ухвали від 9 вересня 2025 року судом першої інстанції було враховано як позицію Позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду, так і позицію Відповідача, викладену у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду.
Позивач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим законом шляхом.
За змістом частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Вимоги до позовної заяви та документи, що додаються до неї, викладено в статтях 160 та 161 КАС України й згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У частині першій статті 123 КАС України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зазначена норма кореспондується й з приписами частини першої статті 169 КАС України, згідно з якою суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У той же час, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 КАС України).
При цьому дії судді першої інстанції, які мають вчинятись за наслідком отримання позовної заяви визначені в статті 171 КАС України.
За приписами частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Верховний Суд в постанові від 20 серпня 2025 року у справі № 160/21545/24 звернув увагу на те, що положення частини тринадцятої статті 171 КАС України кореспондується із приписами частини третьої статті 123 КАС України, яка, при її буквальному аналізі, вказує про обов'язок суду оцінити доводи позивача про пропуск ним строку на звернення із позовом до суду, якщо такий факт був виявлений судом після відкриття провадження у справи.
Також Верховний Суд вже неодноразово, зокрема, в постановах від 4 серпня 2022 року у справі №500/1149/21, від 21 жовтня 2021 року у справі №460/626/19, від 12 березня 2024 року у справі № 340/4591/21 зазначав про те, що КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. Однак, норми Кодексу однозначно встановлюють, що у випадку виявлення судом факту пропуску особою строку звернення до суду з позовом їй гарантується надання часу для подання заяви про поновлення зазначеного строку та доказів поважності причин його пропуску. Забезпечення такого права не залежить від того, суд якої інстанції виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не тільки до відкриття провадження у справі, що входить до компетенції суду першої інстанції, а й після відкриття провадження у справі, про що прямо зазначено в частині четвертій статті 123 КАС України, норма якої адресована суду без визначення певної інстанції.
Питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом в обов'язковому порядку має бути поставлено на обговорення з особою, яка подала позов. Це реалізується або шляхом постановлення судом ухвали про надання позивачеві часу подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, або безпосередньо у судовому засіданні. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний з фактом виникнення у суду питання дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність поважних причин для його поновлення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28 лютого 2024 року у справі №200/155/23, від 11 лютого 2025 року у справі №160/9000/24.
Відтак, суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 КАС України має повноваження залишити позовну заяву без руху, надавши строк позивачу для надання заяви із вказівкою в ній підстав для поновлення пропущеного строку звернення із цим позовом до суду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12 березня 2021 року по справі №620/244/19, від 20 серпня 2025 року у справі № 160/21545/24.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, на стадії відкриття провадження у цій справі судом першої інстанції не досліджувалося питання дотримання Позивачем строків звернення до суду із цим позовом.
Водночас після відкриття провадження у справі, від ГУ ДПС надійшла заява про залишення позову без розгляду, що стало підставою для розгляду судом першої інстанції питання дотримання Позивачем строків звернення до суду з цим позовом.
Як свідчить зміст ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2025 року, постановлено в порядку письмового провадження, та встановлено судом апеляційної інстанції, судом першої інстанції не було запропоновано Позивачеві звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин пропуску строку на звернення до суду.
Також відсутня вмотивована ухвала суду першої інстанції про відмову у визнанні поважними причин пропуску строку звернення до суду та відмови у поновленні строку звернення Позивача до суду з пропозицією зазначити інші поважні причини пропуску строку на звернення до суду.
Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи питання про дотримання Позивачем строку звернення до суду, не дотримався норм процесуального права та не залишив позовну заяву без руху, надавши Позивачу строк для подання заяви із вказівкою в ній підстав для поновлення пропущеного строку звернення із цим позовом до суду.
З огляду на наведене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції, не з'ясувавши належним чином питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, дійшов передчасних висновків щодо наявності підстав для залишення адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 без розгляду.
Стосовно доводів Відповідача про те, що судом першої інстанції не були враховані правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20, від 9 жовтня 2018 року у справі №820/1864/17 та правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24, Суд звертає увагу на те, що правові висновки викладені в зазначених постановах стосуються саме питання строків звернення до суду, у той час, як підставою для скасування ухвали суду першої інстанції слугувало саме недотримання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства в частині застосування частини третьої статті 123 КАС України.
Щодо покликань Відповідача на те, що Позивач фактично на сторінці 9-й позовної заяви виклав заяву про поновлення процесуального строку, Суд ще раз звертає увагу на те, що суд першої інстанції мав надати оцінку відповідним доводам Позивача та у випадку визнання їх неповажними запропонувати Позивачу зазначити інші поважні причини пропуску строку на звернення до суду.
Підсумовуючи наведене у сукупності, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав вважати, що суд апеляційної інстанції у цій справі неправильно застосував норми матеріального права чи порушив норми процесуального права.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача та скасування постанови суду апеляційної інстанції.
3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 343, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх