05 грудня 2025 року
м. Київ
справа №600/3079/24-а
адміністративне провадження № К/990/32064/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року (суддя Боднарюк О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року (колегія у складі суддів Боровицького О.А., Курка О.П., Ватаманюка Р.В.)
у справі № 600/3079/24-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. 16.07.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - ГУ ПФ України в Чернівецькій області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Чернівецькій області від 09.01.2024 № 104650016329, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 15.08.1983 по 22.08.1986, з 01.07.1989 по 05.11.1990, з 05.11.1990 по 14.03.1991, з 01.01.2004 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до трудового/страхового стажу періоди роботи з 15.08.1983 по 22.08.1986, з 01.07.1989 по 05.11.1990, з 05.11.1990 по 14.03.1991, з 01.01.2004 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007;
- повторно розглянути заяву від 03.01.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 .
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.
3. За результатами розгляду заяви від 03.01.2024 та доданих до неї документів, ГУ ПФ України в Чернівецькій області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії від 09.01.2024 № о/р 104650016329, у якому, зокрема, зазначено: необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років; страховий стаж особи становить 25 років 7 місяців 9 днів; за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 15.08.1983 по 22.08.1986, оскільки дата наказу при прийнятті на роботу 15.05.1983 не відповідає даті прийняття; період роботи з 05.11.1990 по 14.03.1991, оскільки при прийнятті на роботу відсутній номер та дата наказу прийняття.
Для зарахування вище зазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки видані підприємствами чи архівними установами на підставі первинних документів; період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2005 та з 01.01.2007 по 31.12.2007 в ТОВ «Євротест», оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня сплата внесків.
Також до страхового стажу не зараховано період з 01.07.1989 по 05.11.1990 згідно довідки без номера та дати видачі, оскільки період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток 4 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній), виданими командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій, або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
4. Листом від 10.01.2024 № 1000-0214-8/5524 ГУ ПФ України у Київській області повідомило ОСОБА_1 про рішення за наслідками розгляду заяви від 03.01.2024 про призначення пенсії.
5. У трудовій книжці позивачки є наступні відомості щодо роботи у спірні періоди:
- 15.08.1983 прийнята вчителем навчальних класів;
- 22.08.1986 звільнена за статтею 38 КЗпП УССР;
- 05.11.1990 прийнята на посаду вчителя навчальних класів у НСШ № 143 ЗГВ по строковому трудовому договору (запис про дату і номер наказу відсутній);
- 14.03.1991 звільнена з займаної посади за власним бажанням у зв'язку з переводом чоловіка військовослужбовця в іншу місцевість до місця служби.
- 12.08.1998 призначена на посаду директора Макіївського філіалу ЗAT «Укравтоекспертиза-Холдінг»: наказ від 31.07.1998 № 5;
- 21.01.1999 ТОВ «Укравтоекспертиза» звільнена з займаної посади, протокол зборів засновників від 20.01.1999 № 1;
- 01.09.2000 переведена з основного місця роботи на роботу по сумісництву, наказ від 01.09.2000 № 20;
- 01.09.2000 призначена на посаду директора ТОВ «Євротест», протокол зборів засновників від 30.08.2000 № 2;
- 22.04.2007 Макіївський філіал ТОВ ЕК «Укравтоекспертиза Холдінг» звільнена за власним бажанням стаття 38 КЗпП України.
6. Судом також досліджена довідка б/н та дати видана за підписом командира Військової частини Польова пошта НОМЕР_1 , зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.07.1989 по 05.11.1990 не працювала у зв'язку з неможливістю працевлаштуватись за спеціальністю «вчитель початкових класів» та проживала разом з чоловіком ОСОБА_2 який проходив військову службу у Військовій частині Польова пошта НОМЕР_1 в період з 01.07.1989 по 01.04.1991 (відсутній кутовий штамп та печатка).
7. Не погодившись з діями пенсійного органу, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. Позивачка вважає, що відмова у призначенні пенсії прийнята всупереч вимогам пункту 4.7 Порядку № 22-1, не містить конкретних підстав (причин), з яких не враховано спірні періоди роботи до страхового стажу.
9. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, покликався на правомірність своїх дій.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 17.04.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025, позов задовольнив частково:
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 09.01.2024 № о/р НОМЕР_2 , яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії;
- визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 15.08.1983 по 22.08.1986, з 05.11.1990 по 14.03.1991;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до трудового/страхового стажу періоди роботи з 15.08.1983 по 22.08.1986, з 05.11.1990 по 14.03.1991;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву від 03.01.2024 про призначення пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду викладених в мотивувальній частині цього рішення;
- в іншій частині позовних вимог відмовив.
11. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, відмовляючи позивачці у зарахуванні періодів роботи з 15.08.1983 по 22.08.1986 та з 05.11.1990 по 14.03.1991, Пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки і інших документів щодо відомостей про періоди роботи на останнього, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи). Зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, відтак є протиправними, а зазначені періоди слід зарахувати до страхового стажу позивача.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.2004 по 31.12.2005 та з 01.01.2007 по 31.12.2007, суд виходив з того, що в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відсутні відомості про сплату страхових внесків за вказані роки. На думку суду першої інстанції, саме ця обставина унеможливлює зарахування таких періодів до страхового стажу позивача.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що страхувальником у спірні періоди було ТОВ «Євротест», а позивачка працювала на посаді директора за сумісництвом і була відповідальною, зокрема, за подання звітності щодо нарахованих та сплачених внесків. Суд наголосив, що записи в трудовій книжці підтверджують факт роботи позивача, однак за відсутності даних про сплату страхових внесків вони не можуть бути достатніми для підтвердження страхового стажу.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі позивачка просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.04.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
13. Позивачка обґрунтовує підставу касаційного оскарження неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону № 1058-IV), ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, без урахування висновків щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 28.05.2021 у справі № 591/3839/16-а, від 27.02.2022 у справі №620/3754/18.
ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд при прийнятті оскаржуваної постанови від 24.06.2025 мав виходити з того, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. При цьому трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж.
Крім того, позивачка зазначає, що в оскаржуваному рішенні від 09.01.2024 № 104650016329 відсутні мотиви, з яких виходило ГУ ПФ України в Чернівецькій області при незарахуванні до трудового (страхового) стажу періоду з 01.07.1989 по 05.11.1990. Проте суд апеляційної інстанції залишив це поза увагою та не врахував правовий висновок з постанови Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 204/362/17 щодо необхідності умотивування рішення органу Пенсійного фонду України з питання призначення пенсії.
14. Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2025 відкрито касаційне провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
15. Відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги, покликається на правомірність оскаржуваних судових рішень.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання ним приписів процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
17. Згідно зі ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
18. Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
19. Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
20. За змістом статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
21. Згідно із статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
22. Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
23. Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
24. У постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 28.05.2021 у справі №591/3839/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 27.02.2022 у справі №620/3754/18, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
25. Позивачка оскаржує судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме щодо незарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2005 та з 01.01.2007 по 31.12.2007 в ТОВ «Євротест».
26. Відмовляючи у цій частині позовних вимог, суди виходили з того, що позивачка (у період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2005 та з 01.01.2007 по 31.12.2007) працювала на посаді директора за сумісництвом і була відповідальною, зокрема, за подання звітності щодо нарахованих та сплачених внесків, тобто фактично була роботодавцем і мала обов'язок забезпечувати сплату страхових внесків.
27. Проте, враховуючи зазначене вище, колегія суддів звертає увагу, що директор підприємства виконує управлінські функції. Водночас сам по собі факт перебування на посаді директора ТОВ не ототожнює працівника зі страхувальником у розумінні Закону №1058-IV. Тому позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків. Отже, наявність заборгованості підприємства зі сплати страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачці періоду її роботи.
28. Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв'язку з невиконанням підприємством обов'язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України, суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов'язків.
29. Отже, спірний період позивачки з 01.01.2004 по 31.12.2005 та з 01.01.2007 по 31.12.2007 має бути включений до її страхового стажу.
30. Щодо доводів скаржниці про неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.04.2019 у справі № 204/362/17, щодо необхідності умотивування рішення органу Пенсійного фонду України з питання призначення пенсії та, як наслідок, незарахування до трудового (страхового) стажу періоду з 01.07.1989 по 05.11.1990.
31. У постанові від 04.04.2019 у справі № 204/362/17 Верховний Суд зазначив, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим.
32. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у рішенні від 09.01.2024 № о/р 104650016329 позивачці було відмовлено у зарахуванні періоду з 01.07.1989 по 05.11.1990 згідно довідки без номера та дати видачі, оскільки період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток 4 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній), виданими командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій, або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
33. Відповідно до пункту 1 «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
34. Згідно з пунктом 13 Порядку № 637 (у редакції, чинній на момент розгляду заяви про призначення пенсії) період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток 4), виданими командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій, або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
При цьому для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 1 січня 2004 р. з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідкою (додаток 4), виданою територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на підставі особової справи військовослужбовця, звільненого з військової служби, та інших документів, які підтверджують зазначений період.
35. Судами попередніх інстанцій було зазначено, що 01.07.1989 позивачку було звільнено з посади вихователя у зв'язку з переводом чоловіка на нове місце служби (запис № 8 у трудовій книжці).
36. З метою підтвердження періоду проживання з чоловіком військовослужбовцем у місцевості, де не було можливості для працевлаштування за спеціальністю, позивачкою до органу Пенсійного фонду надано довідку, яка підписана командиром Військової частини Польова пошта НОМЕР_1 Раєвським.
37. Зазначена довідка містить відомості, що л-т ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу у Військовій частині Польова пошта НОМЕР_1 з 01.07.1989 по 01.04.1991. Разом з ОСОБА_2 проживала дружина ОСОБА_1 , яка мала спеціальність вчитель навчальних класів, яка не працювала з 01.07.1989 по 05.11.1990 у зв'язку з неможливістю працевлаштування за даною спеціальністю.
38. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, апеляційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, зазначив, що довідка, надана позивачкою для підтвердження періоду проживання з чоловіком-військовослужбовцем у місцевості, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, не відповідала вимогам Порядку № 637 (додаток 4), а саме: у ній відсутні кутовий штамп, дата, номер реєстрації та печатка.
39. Вказане узгоджується з підставами відмови, викладеними в рішенні Пенсійного фонду.
40. Отже, безпідставним є посилання скаржниці на те, що рішення Пенсійного органу у цій частині не вмотивоване належним чином.
41. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
42. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу позивачки періоду з 01.01.2004 по 31.12.2005 та з 01.01.2007 по 31.12.2007 та прийняти у цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.
43. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
44. Відповідно до квитанцій від 06.06.2025, позивачкою сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі суми 1816, 80 грн, від 28.08.2025 позивачкою сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі суми 2422, 40 гривень.
45. Отже, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у розмірі суми 4239, 20 гривень.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №600/3079/24-а - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 31.12.2005 та з 01.01.2007 по 31.12.2007.
3. Прийняти у цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог та викласти резолютивну частину у наступній редакції:
«Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 09.01.2024 № о/р 104650016329, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 15.08.1983 по 22.08.1986, з 05.11.1990 по 14.03.1991.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 по 31.12.2005 та з 01.01.2007 по 31.12.2007.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до трудового/страхового стажу періоди роботи з 15.08.1983 по 22.08.1986, з 05.11.1990 по 14.03.1991 та з 01.01.2004 по 31.12.2005 та з 01.01.2007 по 31.12.2007.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву від 03.01.2024 про призначення пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.»
4. В іншій частині рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №600/3079/24-а залишити без змін.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345) сплачені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі суми 4239 (чотири тисячі двісті тридцять дев'ять) гривень 20 коп.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та її не може бути оскаржено.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя C.Г. Стеценко