Справа № 240/1330/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
04 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України із запитом №95 (а.с. 5), у якому просив надати:
1. Інформацію про те, чи надходив та коли до Міністерства юстиції України проект Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України» (якщо надходжень було декілька - надати всі).
2. Копію надісланого проекту Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України», з супроводжуючим та доданими документами (висновки, пропозиції, тощо) (якщо надходжень було декілька - надати всі).
3. Копію висновку за результатами експертизи проекту Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України».
4. Якщо експертиза не проводилась, інформацію про те, ким прийнято рішення та з яких причин, антикорупційна експертиза проекту Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України», не проводилась (надати копію відповідного документу).
Запитувану інформацію надати у визначений законом строк на поштову адресу АДРЕСА_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, зв'язок за телефоном НОМЕР_1.
Міністерство юстиції України розглянуло електронний запит ОСОБА_1 від 25.11.2024 та надало відповідь від 29.11.2024 №165418/ПІ-Х-7276/8.2.2 у якій:
Щодо питання першого запиту, відповідач зазначив: "В Мін'юсті з використанням системи електронного документообігу «Аскод» зареєстровано листи Державного агентства лісових ресурсів України від 04 січня 2023 року № 12-11/78-23, від 28 вересня 2023 року № 12-11/5363-23 щодо проведення правової експертизи проєкту Закону за №№ 1967-11-23 від 05січня 2023 року, 150366-11-23 від 28 вересня 2023 року відповідно.
За результатами правової експертизи проекту Закону головному розробнику надано висновок Мін'юсту від 22 лютого 2023 року № 21228/1967-1 1-23/8.2.2.
Щодо питання другого запиту, відповідач зазначив: розробником відповідного проекту Закону було Державне агентство лісових ресурсів України, а отже з порушеного питання пропонуємо звернутись до зазначеного органу державної влади.
Щодо питання третього запиту, відповідач зазначив: "Загальний обсяг висновку Мін'юсту за результатами правової експертизи проекту Закону становить 40 сторінок. У зв'язку з цим Вам надсилається 10 сторінок копії відповідного висновку Мін'юсту та рахунок для здійснення оплати витрат на копіювання або друк копій документів, що надаються за запитом на інформацію.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що запит визначав можливість надання відповіді як на поштову так і електронну адресу, а додані до відповіді від 29.11.2024 № 165418/ПІ-Х-7276/8.2.2 висновок з додатками на 10 аркушах у вигляді копій у форматі пдф документів, входить чотири електронних документи (висновок та три чек листи), складених окремо, копіювання яких запитувач не вимагав, більше того, такий формат затрудняє роботу з вказаними документами, достатньо було надати електронні копії наданих та інших запитуємих документів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За цим визначенням можна виокремити такі ознаки публічної інформації:
1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;
2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;
4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;
5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.
Згідно зі ст. 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується зокрема обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом..
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI визначають, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ст. 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Частина 1 ст. 13 Закону № 2939-VI визначає, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
За змістом ч. ч. 1- 4 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
З матеріалів справи вбачається та належними доказами підтверджується наступне.
У п. 1 запиту позивач просить надати інформацію чи надходив та коли до Міністерства юстиції України проект Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України» (якщо надходжень було декілька надати всі)».
Відповідач на п. 1 надав інформацію наступного змісту: В Мін'юсті з використанням системи електронного документообігу «Аскод» зареєстровано листи Державного агентства лісових ресурсів України від 04 січня 2023 року № 12-11/78-23, від 28 вересня 2023 року № 12-11/5363-23 щодо проведення правової експертизи проєкту Закону за №№ 1967-11-23 від 05 січня 2023 року, 150366-11-23 від 28 вересня 2023 року відповідно. За результатами правової експертизи проекту Закону головному розробнику надано висновок Мін'юсту від 22 лютого 2023 року № 21228/1967-1 1-23/8.2.2.
У п. 2 запиту ОСОБА_1 просив Міністерство юстиції України надати копію надісланого проекту Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України», з супроводжуючим та доданими документами (висновки, пропозиції, тощо) (якщо надходжень було декілька надати всі)».
Міністерство юстиції України на п. 2 запиту повідомило заявника, що гідно з пунктами 1, 2 § 46 глави 4 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950, за результатами правової експертизи проекту акта Мін'юст оформляє висновок за встановленою ним формою та надсилає його розробникові. Відповідно до § 43 глави 3 розділу 4 Регламенту матеріали погодження проекту акта (листи із зауваженнями і пропозиціями тощо), погоджений проект" акта разом з обов'язковими додатками згідно з § 50 цього Регламенту зберігаються в архіві розробника до моменту їх передачі на постійне зберігання до відповідного державного архіву. Слід зазначити, що розробником відповідного проекту Закону було Державне агентство лісових ресурсів України, а отже з порушеного питання пропонуємо звернутись до зазначеного органу державної влади.
Надаючи правову оцінку змісту відповідей, наданих відповідачем на запитувану ОСОБА_1 інформацію у п. 1 та 2 запиту від 25.11.2024 №95, суд дійшов висновку, що вона є повною та також, що відповідає вимогам законодавства України, що регулює спірні правовідносини.
У п. 3 та 4 запиту ОСОБА_1 просив надати копії висновку за результатами експертизи проекту Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси Украни». Якщо експертиза не проводилась, інформацію про те, ким прийнято рішення та з яких причин, антикорупційна експертиза проекту Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України», не проводилась (надати копію відповідного документу)
У відповідь на п. 3 та 4 запиту ОСОБА_1 , Міністерство юстиції України повідомило, що загальний обсяг висновку Мін'юсту за результатами правової експертизи проекту Закону становить 40 сторінок. У зв'язку з цим Вам надсилається 10 сторінок копії відповідного висновку Мін'юсту та рахунок для здійснення оплати витрат на копіювання або друк копій документів, що надаються за запитом на інформацію.
Отже, у відповідь на п. 3 та 4 запиту ОСОБА_1 від 25.11.2024, відповідач надіслав 10 сторінок копії відповідного висновку Мін'юсту та повідомив про необхідність здійснення ОСОБА_1 оплати витрат на копіювання або друк копій документів, що перевищує 10 сторінок запитуваної експертизи проекту Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського акціонерного товариства «Ліси України».
Надаючи правову оцінку відповіді Мінюсту на п. 3 та 4 запиту ОСОБА_1 від 25.11.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 § 46 глави 4 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів Украни, затвердженого постановою Кабінету Мінісірів України від 18 липня 2007 року № 9501, за результатами правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Мін'юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід'ємною частиною якого є висновок за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У висновку Мін'юсту обов'язково зазначаються правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проекту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра.
За приписами частини 1, 2 та 4 статті 21 Закону № 2939-VI, інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Згідно частини третьої статті 21 Закону № 2939-VI, розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" Кабінет Міністрів України своєю постановою від 13 липня 2011 р. № 740 затвердив граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію.
У затверджених нормах вказано наступні послуги, що надаються:
Копіювання або друк копій документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк)
Копіювання або друк копій документів формату А3 та більшого розміру (в тому числі двосторонній друк)
Копіювання або друк копій документів будь-якого формату, якщо в документах поряд з відкритою інформацією міститься інформація з обмеженим доступом, що потребує її відокремлення, приховування тощо (в тому числі двосторонній друк)
Виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі №9901/496/21 дійшла висновку, що положення статті 21 Закону № 2939-VI, особливо частина перша та кореспондуюча їй частина друга цієї статті, фокусують увагу на праві отримати інформацію безкоштовно в дозволеному законом обсязі чи поза цим обсягом, якщо вона існує в запитуваному вигляді і її можна надати без витрат на виготовлення копій або коли розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк. Закон не обмежує в доступі до інформації в більшому обсязі, ніж визначений законом, але покладає на запитувача інформації обов'язок відшкодувати саме фактичні витрати розпорядника інформації за надання інформації обсягом більше ніж 10 сторінок. Тобто умовою відшкодування зазначених витрат є не те, на якому носії відображена / збережена інформація (папір), а саме необхідність понесення витрат на задоволення запиту на інформацію.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон №2939-VI не розрізняє паперових та цифрових копій документа, принаймні у ньому немає формулювань, за якими відшкодування фактичних витрат за копіювання / друк документа треба тлумачити вузько й пов'язувати тільки з паперовими носіями. За контекстними законодавчими приписами, терміни «копіювання» та «друк» позначають насамперед будь-який процес виготовлення (множення) відповідних оригіналу документальних відомостей з використанням будь-яких засобів продукування (друку). Виготовлення електронних копій документа (якщо розпорядник їх не має і не зобов'язаний мати у своєму розпорядженні) є одним із таких способів; він теж вимагає залучення додаткового ресурсу й матеріально-технічних затрат, а отже, потребує їх відшкодування.
Суд враховує зазначені висновки щодо застосування норм права, оскільки вони є релевантними до правовідносин, що виникли у справі, яка розглядається.
При цьому, згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду суди під час вирішення тотожних спорів повинні враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (яка у цьому випадку викладена в постанові від 27 жовтня 2022 року у справі № 9901/496/21).
При цьому встановлення відповідачем як розпорядником інформації плати за понесені ним фактичні витрати на сканування чи виготовлення копії запитуваного документа в порядку та розмірі, передбаченому законодавством, у жодному разі не обмежує право позивача на доступ до публічної інформації.
Частиною 1 ст. 22 Закону № 2939-VI визначені підстави за яких, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, а саме:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Враховуючи встановлені обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки при наданні відповіді на запит ОСОБА_1 від 25.11.2024 №95, Міністерство юстиції України діяло у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.