Справа № 320/59577/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
03 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просив суд постанову про арешт коштів боржника, винесену 11 листопада 2024 року в межах виконавчого провадження про арешт коштів боржника скасувати як протиправну та незаконну.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при накладенні арешту на його грошові кошти не здійснив перевірки реквізитів стягувача та боржника. Позивач стверджував, що відповідно до зазначеного у спірній постанові коду ЄДРПОУ "09754025" не існує жодної юридичної особи, а в його відомостях про дату народження наявна помилка. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про протиправність спірної постанови.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання у справі.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити, до вирішення справи № 320/21471/24 апеляційний перегляд справи № 320/59577/24 зупинити.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.12.2025.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні у Святошинському ВДВС перебуває постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 № 280 від 29.03.2023 про стягнення штрафу з ОСОБА_1 у розмірі 1700 грн.
Постановою державного виконавця Святошинського ВДВС від 17.04.2024 ВП НОМЕР_2 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №280 від 29.03.2023 про стягнення штрафу з ОСОБА_1 у розмірі 1700 грн.
Постановою державного виконавця Святошинського ВДВС від 11.11.2024 ВП НОМЕР_2 накладено арешт на кошти ОСОБА_1 .
Наведене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що постановою державного виконавця Святошинського ВДВС від 11.11.2024 ВП № НОМЕР_3 накладено арешт на кошти ОСОБА_1 .
Як зазначив суд, позивачем у позовній заяві не наведено жодних доводів, якими б підтверджувалась відсутність підстав для накладення арешту на її кошти в межах ВП НОМЕР_2, відкритого на підставі чинної постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 280 від 29.03.2023 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Єдиними підставами для скасування спірної постанови позивач зазначає невідповідність коду ЄДРПОУ стягувача та помилку у своїй даті народження.
Однак, вказані твердження позивача суд не прийняв до уваги, оскільки відповідач при відкритті виконавчого провадження та прийнятті постанови про накладення арешту на кошти позивача керувався наданим йому діючим виконавчим документом - постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №280 від 29.03.2023, яка не оскаржена позивачем та є обов'язковою для виконання.
Суд зауважив, що відповідач мав усі законні підстави винести постанову про арешт коштів боржника, оскільки станом як на дату звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідною заявою про примусове виконання означеної постанови від 29.03.2023 №280, так і протягом періоду її примусового виконання, жодних доказів скасування чи втрати чинності такою постановою матеріали справи не містять.
Отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки:
- в оскаржуваному рішенні прогіноровано факт оскарження позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження в межах справи № 320/21471/24;
- відповідач допустив порушення абз. 5 п. 2 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрована у Мінстерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802;
- в оскаржуваному рішення проігноровано докази - платні витяги з ЄДР, якими підтверджено відсутність існування такої юридичної особи як ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закон №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
За змістом частини першої, другої статті 12 Закону 1404-VIIІ, виконавчі документи, зокрема, посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII, визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до положень частин другої, третьої та п'ятої статті 13 Закону №1404-VIII, арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред'явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.
Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, встановлено, що виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (частини перша, друга статті 56 Закону №1404-VIII).
Тож, з наведеного слідує, що арешт на кошти боржника накладається в межах відкритого виконавчого провадження та направлений на забезпечення реального виконання рішення.
Щодо доводів апелянта про те, що судом не враховано оскарження позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження в межах справи № 320/21471/24 та прийняття рішення суду в даній справі на користь позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що факт звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (справа № 320/21471/24) не має преюдиціального значення для вирішення питання про законність постанови про арешт коштів, оскільки станом на 11.11.2024, постанова про відкриття ВП № НОМЕР_3 була чинною і не була оскаржена/скасована у судовому порядку.
Окрім того, станом на дату ухвалення постанови судом апеляційної інстанції, можливе не зняття арешту в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, після скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2024 у судовому порядку, є новими правовідносинами між сторонами та не впливають на законність оскаржуваної в даній справі постанови відповідача, адже судом перевіряється відповідність рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, станом на момент прийняття такого рішення.
Щодо аргументу апелянта про те, що відповідач допустив порушення абз. 5 п. 2 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), колегія суддів враховує, що арешт коштів накладено постановою державного виконавця Святошинського ВДВС відповідно до вимог ст. 56 та п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» для забезпечення виконання чинного виконавчого документа, а зазначене порушення Інструкції не впливає на обґрунтованість самого арешту.
Щодо доводу апелянта про те, що в оскаржуваному рішення проігноровано докази - платні витяги з ЄДР, якими підтверджено відсутність існування такої юридичної особи, як ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , суд враховує те, що ОСОБА_1 не наведено жодних доводів, якими б підтверджувалась відсутність підстав для накладення арешту на кошти в межах ВП НОМЕР_4 про стягнення штрафу у розмірі 1700,00 грн.
На переконання колегії суддів, основою для дій виконавця була постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 № 280 від 29.03.2023. Помилка в ідентифікації стягувача в постанові виконавця про арешт є технічною помилкою, що не скасовує обов'язку виконання постанови про стягнення штрафу і не є самостійною підставою для скасування арешту, якщо виконавець встановив особу боржника належним чином.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всі вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 244, 287, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко