Справа № 376/1127/25 Головуючий у 1-й інстанції: Батовріна І.Г.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
02 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Григор'єва С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 12 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі начальника підполковника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
17 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Сквирського районного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі начальника підполковника ОСОБА_2 (далі - відповідач/апелянт/ ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови № ІНФОРМАЦІЯ_11/1/33/25 від 20 березня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 25 500, 00 грн, а провадження по справі на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрити.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова ІНФОРМАЦІЯ_5 № ІНФОРМАЦІЯ_11/1/33/25 від 20 березня 2025 року є незаконною, оскільки прийнята з порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності, визначеного КУпАП. Наголосив, що він належним чином не повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, чим був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтями 268, 277, 278 КУпАП, зокрема право на участь у розгляді справи, подання пояснень, заявлення клопотань та користування правовою допомогою. Уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_3 не надала доказів належного повідомлення про виклик, а тому провадження здійснено з грубим порушенням принципу презумпції невинуватості та вимог статті 280 КУпАП щодо обов'язку з'ясування всіх обставин справи. Протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складався, що є обов'язковою передумовою накладення стягнення. Відсутність такого протоколу свідчить про порушення вимог статей 254, 256 КУпАП і тягне за собою недійсність прийнятого рішення. Оскаржувана постанова не містить посилань на конкретні докази чи нормативні акти, що підтверджували б факт вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення правил військового обліку. Сама диспозиція зазначеної норми є бланкетною, а тому для встановлення складу правопорушення необхідно довести конкретну норму чи пункт порушеного порядку, чого відповідач не зробив. Відповідачем не доведено жодних обставин, які б підтверджували факт ухилення від уточнення персональних даних або від проходження військового обліку, а отже, відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення. Позивач послався на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 308/12552/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 676/7521/17 та від 05 лютого 2020 року у справі № 522/20575/16-а, відповідно до яких неналежне повідомлення особи про розгляд справи є істотним порушенням процедури, що є підставою для скасування постанови.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 12 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_2 № ІНФОРМАЦІЯ_11/1/33/25 від 20 березня 2025 року про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП, якою накладено штраф на ОСОБА_1 у розмірі 25 500 гривень, скасовано .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 закритио.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки фактично дізнався про існування постанови № ІНФОРМАЦІЯ_11/1/33/25 лише 10 квітня 2025 року з листа державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, тому на підставі статті 121 КАС України цей строк підлягав поновленню. Дослідивши норми КУпАП, Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Порядку № 560 та постанови Кабінету Міністрів України № 1487, суд дійшов висновку, що хоча у військовозобов'язаних існує обов'язок з'являтися за повісткою до ТЦК та СП, притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП можливе лише за умови належного повідомлення особи про виклик і наявності події та складу правопорушення, підтверджених допустимими доказами. Повістка № 2642024 та повідомлення про дату, час і місце розгляду справи були повернуті поштою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», однак відповідач не надав доказів виконання вимог Порядку № 560 та оновлених Правил надання послуг поштового зв'язку (зокрема відсутні дані про інформування позивача телефоном, вкладення до поштової скриньки повідомлення ф. 22а із позначкою «Повістка ТЦК», відомості з автоматизованої системи щодо вручення), що свідчить про неналежне оповіщення позивача. Крім того, з військово-облікового документа «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 у встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року 60-денний строк (до 16 липня 2024 року) уточнив свої персональні дані 28 червня 2024 року, а відповідач, як орган ведення Реєстру, мав реальну можливість отримати актуальні дані про позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами, але не вчинив таких дій і не довів неможливість їх здійснення, всупереч примітці до статті 210 КУпАП. Відповідач не забезпечив повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, порушив вимоги статей 245, 252, 280, 283 КУпАП, не довів вину позивача та наявність події й складу адміністративного правопорушення, а всі сумніви щодо винуватості позивача мають тлумачитися на його користь відповідно до принципу презумпції невинуватості. Водночас у частині вимоги про визнання постанови протиправною суд відмовив, виходячи з приписів частини третьої статті 286 КАС України, яка не наділяє місцевий загальний суд такими повноваженнями.
В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми КУпАП та дійшов помилкового висновку щодо відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Позивач як військовозобов'язаний не з'явився до ТЦК та СП для уточнення своїх персональних даних, чим здійснив правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП. Факт направлення повістки підтверджується поштовим повідомленням АТ «Укрпошта» з позначкою «Повістка ТЦК», а повернення кореспонденції із зазначенням причини «адресат відсутній за місцем проживання» свідчить про належне виконання обов'язку з оповіщення. ІНФОРМАЦІЯ_3 наголошує, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані зобов'язані уточнювати свої персональні дані протягом 60 днів з моменту оголошення мобілізації, у тому числі через мобільний додаток «Резерв+». Апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що позивач не був належно повідомлений про виклик, оскільки сам факт повернення поштового відправлення не спростовує факту направлення повістки. При цьому суд не врахував, що відповідно до частини третьої статті 268 КУпАП неприбуття особи без поважних причин не перешкоджає розгляду справи за її відсутності. Суд не надав належної оцінки матеріалам військового обліку позивача, з яких вбачається, що станом на момент розгляду справи ОСОБА_1 не пройшов медичну комісію, не підтвердив придатність до військової служби і не виконав обов'язок щодо з'явлення за повісткою. Посилання суду на уточнення позивачем персональних даних через застосунок «Резерв+» 28 червня 2024 року не звільняє його від обов'язку з'явитись до ТЦК та СП, оскільки вимоги законодавства передбачають особисту присутність при оновленні облікових даних. Також у скарзі наведено посилання на правову позицію Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 754/15193/24, відповідно до якої для кваліфікації правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, достатньо встановити факт неявки військовозобов'язаного за повісткою без поважних причин, незалежно від того, чи отримав він повістку особисто.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В апеляційній скарзі відповідач просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів враховує наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України, є військовозобов'язаним та у період з 17 листопада 2005 року по 13 лютого 2023 року і з 27 квітня 2023 року по даний час перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідно до військово-облікового документу з «Резерв+» ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 та здійснив уточнення даних 28 червня 2024 року.
З паперової повістки № 2642024 від 22 лютого 2025 року, яка підписана начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 , вбачається, що ОСОБА_1 викликався в ІНФОРМАЦІЯ_9 на 05 березня 2025 року о 15 год. 00 хв. для уточнення даних.
Повістку направлено за адресою: АДРЕСА_1 , що є офіційною адресою місця проживання ОСОБА_1 , факт якої він не заперечує.
В довідці про причини повернення поштового відправлення зазначено: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Постановою № ІНФОРМАЦІЯ_11/1/33/25 по справі про адміністративне правопорушення від 20 березня 2025 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі п?ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25 500, 00 грн.
Із змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення повістки від 22 лютого 2025 року № 2642024 був оповіщений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 05 березня 2025 року для уточнення персональних даних, однак не з?явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки, чим порушив вимоги підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1487 від 30 грудня 2022 року.
Зміст і форма постанови відповідає вимогам статті 283 КУпАП.
Постановою старшого державного виконавця Сквирського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районні Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Степченко Н.М. від 09 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з приводу виконання постанови № ІНФОРМАЦІЯ_11/1/33/25 про стягнення штрафу в сумі 51 000, 00 грн.
ОСОБА_1 , вважаючи постанову відповідача від 05 березня 2025 року протиправною, 17 квітня 2025 року звернувся до Сквирського районного суду Київської області з адміністративним позовом про її скасування.
До позовної заяви додано також заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначено, що ОСОБА_1 дізнався про винесення постанови лише 10 квітня 2025 року з листа державного виконавця Сквирського ВДВС від 09 квітня 2025 року № 12731.
Вказані обставини стали підставою для поновлення строку звернення до суду.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства та фактичні обставини справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 210-1 КУпАП.
За частиною першою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року).
За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і донині.
Отже, станом на момент прийняття спірної постанови діяв особливий період.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закону № 3543, відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу восьмого частини третьої якої громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені в ній місце та строк.
Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
З аналізу зазначених норм вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Отже, за змістом зазначених положень статті 22 Закону № 3543-XII відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за неприбуття особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у місце та строк, зазначені в отриманих ними документах, зокрема, повістці.
Стосовно тверджень позивача про своєчасне оновлення даних через застосунок «Резерв+», що дозволило не з'являтись за викликом, то колегія суддів зауважує, що самостійне оновлення відомостей у застосунку «Резерв+» не звільняє громадянина від обов'язку з'явитися за повісткою до уповноваженого органу.
Так, абзацом п'ятим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX встановлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2015-ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Тобто таке оновлення не виключає обов'язок громадянина у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з'явитися у зазначені у ній місце та строк, що встановлений в абзаці восьмому частини третьої статті 22 Закону України № 3543-XII, яка визначає прямий обов'язок з'явитися до ТЦК на виклик за повісткою без конкретизації, які саме облікові дані потребують уточнення.
При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_3 мав право викликати позивача для уточнення персональних даних, навіть якщо він раніше оновив частину даних у застосунку «Резерв+» і метою виклику не є безпосередньо проходження медичного огляду. Відсутність запису про медичний огляд є достатньою підставою для виклику з метою уточнення цих даних.
У будь-якому разі незгода позивача з метою виклику, що вказана у повістці, не звільняє його від обов'язку з'явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і не може бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення цього обов'язку.
ОСОБА_1 не оспорює того, що не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_10 05 березня 2025 року, а вказує, що таке неприбуття пов'язано із неотриманням повістки.
В свою чергу, зазначена повістка не була вручена адресату за причини його відсутності за зазначеною у відправленні адресою, про що проставлено на конверті відповідний штамп.
Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Враховуючи положення пункту 34 Порядку № 560 та досліджені судом докази, повістка № 2642024 від 22 лютого 2025 року, сформована та підписана уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_8 , була направлена 26 лютого 2025 року засобами поштового зв'язку як рекомендоване поштове відправлення на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Факт її направлення підтверджується наявною в матеріалах справи копією повістки, довідкою форми Ф-20 «Про причини повернення поштового відправлення», а також відомостями про рух поштового відправлення за трекінг-номером № 0601115902982, отриманими з офіційного ресурсу АТ «Укрпошта».
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов'язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв'язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП є документами від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.
За наведених обставин колегія суддів не приймає доводи позивача, які підтримані судом першої інстанції, щодо неналежного повідомлення його про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Сам по собі факт повернення рекомендованого листа з повісткою та повідомленням із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», за наявності доказів його належного направлення на офіційну адресу місця проживання позивача, яку останній не заперечує і не змінював, свідчить про виконання відповідачем обов'язку щодо належного оповіщення, а не про протиправність його дій.
Можливе порушення працівниками оператора поштового зв'язку внутрішнього порядку вручення рекомендованих листів з позначкою «Повістка ТЦК» не впливає на правомірність дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки і не спростовує висновок про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Обов'язок ТЦК та СП полягає у належному оформленні повістки та її направленні за задекларованою/зареєстрованою адресою військовозобов'язаного, що у даному випадку підтверджується матеріалами справи.
Натомість дотримання чи недотримання працівниками поштового відділення усіх процедурних вимог Правил надання послуг поштового зв'язку та внутрішніх регламентів АТ «Укрпошта» є сферою відповідальності поштового оператора і не може ставитися у вину відповідачу або нівелювати факт належного направлення повістки на офіційну адресу позивача.
За правилами статті 286 КАС України суд перевіряє правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таким суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах є ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не оператор поштового зв'язку, щодо якого суд першої інстанції встановив певні права і обов'язки.
Законодавство не покладає на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдання забезпечити фактичне отримання повістки адресатом, оскільки обов'язок добросовісно виконувати вимоги законодавства про військовий облік покладено безпосередньо на громадянина.
Відтак, після належного оформлення та направлення повістки за зареєстрованою адресою обов'язок відповідача вважається виконаним, а ризик не отримання або невчасного отримання поштової кореспонденції несе сам військовозобов'язаний.
Таким чином, наведені обставини свідчать про відсутність у діях відповідача порушення вимог законодавства, що регулює порядок повідомлення військовозобов'язаного ОСОБА_1 про виклик до ТЦК та СП.
Щодо доводів позивача про не складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про порушення вимог статей 254, 256 КУпАП і тягне за собою незаконність прийнятого рішення, то такі є безпідставними з огляду на приписи статті 258 КУпАП, якою чітко регламентовано, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику
Стосовно доводів позивач про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Разом із повісткою направлялося повідомлення, яке підписане начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 , про те, що у разі неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_8 у строки, визначені в повістці № 2642024 від 22 лютого 2025 року, для уточнення військово-облікових даних, ОСОБА_1 буде притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У такому разі розгляд справи відбудеться 20 березня 2025 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , у разі неявки справу буде розглянуто без участі ОСОБА_1 .
Окрім того у вказаному повідомленні зазначено: «Даним повідомленням Ви ознайомленні про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому Вам забезпечено право на захист відповідно до вимог Конституції України».
Також у повідомленні роз'яснено порядок виконання адміністративного стягнення у випадку визнання вини, зокрема зазначено про можливість сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти банківських днів із моменту вчинення правопорушення, що відповідно до статті 279-1 КУпАП вважатиметься виконанням постанови у повному обсязі.
Частиною першою статті 268 КУпАП встановлено, що особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої і п'ятої статті 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Аналіз наведених норм КУпАП свідчить, що повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності є самостійним документом, який складається лише після встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - у цьому випадку, після неявки особи за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Саме таке повідомлення має оформлюватися відповідно до вимог статей 279-1 та 283 КУпАП і містити всі необхідні реквізити, зокрема інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення.
Натомість, у цій справі повідомлення було направлене позивачеві разом із повісткою, тобто до встановлення факту правопорушення, що суперечить установленій процедурі та свідчить про передчасне формування документа про притягнення до відповідальності.
За наведених обставин направлення повідомлення до настання підстав для складання такого документа є порушенням процесуального порядку, визначеного КУпАП, що істотно порушує права особи на захист, тому постанова про накладення адміністративного стягнення, прийнята на підставі такого повідомлення, є незаконною та підлягає скасуванню.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, однак визначив неправильні мотиви такого рішення, то відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в мотивувальній частині щодо підстав скасування спірної постанови.
Керуючись статтями 229, 272, 286, 308, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Рішення Сквирського районного суду Київської області від 12 червня 2025 року змінити в частині мотивів скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 25 500, 00 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.