П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3767/25
Категорія:112050000 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту:26.06.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього інваліда дитинства ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа Служба у справах дітей Інгульського району Миколаївської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього інваліда дитинства ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - ВК ММР), третя особа Служба у справах дітей (далі - ССД) Інгульського району ММР про:
- визнання протиправним та скасування п.5 рішення ВК ММР №173 від 24 січня 2024 року;
- зобов'язання ВК ММР поставити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартирний облік з урахуванням пільг встановлених для осіб з числа дітей - інвалідів дитинства, дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач при розгляді клопотання ССД адміністрації Інгуського району ММР від 02 січня 2024 року протиправно прийняв рішення про відмову у задоволенні клопотання ССД про постановку на квартирний облік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитину інваліда дитинства та дитину - сироту. Позивач зазначав, що ОСОБА_3 як дитина - інвалід дитинства та як сирота, та як особа, яка потребує поліпшення житлових умов в силу ст. 46 ЖК України, ст. 25 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 4, 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, що позбавлених батьківського піклування", абз.5 п.15 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 року №365 "Про затвердження Порядку подання заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг" (далі - Постанова №365) має право бути забезпечений соціальним житлом, для чого така дитина має бути поставлена на соціальний квартирний облік.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що оскаржуване Рішення ВК ММР №173 прийнято правомірно та в межах компетенції. Крім того, відповідач зазначав, що, оскільки, неповнолітній дитина - інвалід та сирота ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , та будинок має достатньої кількості житлової площі (64,5 кв.м.), тобто на кожного члена родини хто зареєстрований в цьому будинку (5 осіб) припадає 12,9 кв.м, це є достатньою нормою для проживання, яка встановлена постановою ВК Миколаївської обласної Ради №4 від 23 січня 1992 року. Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Крім того у клопотанні від 09 травня 20205 року відповідач просив суд закрити провадження по справі, вважаючи, що даний спір є цивільно- правовий, оскільки стосується житлових правовідносин.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього інваліда дитинства ОСОБА_4 до ВК ММР за участю третьої особи на боці позивача без заявлення позовних вимог на предмет спору Служби у справах дітей адміністрації Інгуського району ММР - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано п.5 Рішення ВК ММР №173 від 24 січня 2024 року.
Зобов'язано ВК ММР взяти ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на соціальний квартирний облік при ВК ММР позачергово з часу досягнення останніми 16-річного віку, як особу, яка потребує поліпшення житлових умов з урахуванням пільг встановлених для осіб з числа дітей - інвалідів дитинства, дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.
В апеляційній скарзі ВК ММР ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- спори які стосуються житлових відносин підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень., а пов'язаний з вирішенням питання приватизації та права на житло;
- розрахунок житлової площі, якою забезпечений ОСОБА_2 становить 12,9 кв.м, що є більшою площею ніж передбачено постановою виконкому Миколаївської обласної Ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок від 23 січня 1992 року №4, відповідно до якої встановлено, що потребуючими в поліпшені житлових умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею не більше 7 кв.м на одну людину в містах і в селищах міського типу. Апелянту не було відомо про це, оскільки в пакеті документів, наданих службою у справах дітей щодо прийняття ОСОБА_2 на квартирний облік не було надано жодних документів на підтвердження того, що ОСОБА_2 фактично проживає за іншою адресою, про що стало відомо представнику апелянта лише в ході судового розгляду з акту обстеження умов проживання, який складений головним спеціалістом сектору опіки та піклування служби у справах дітей адміністрації Інгульського району ММР 03 червня 2025 року, тобто після прийняття оскаржуваного рішення. За таких обставин апелянт мав правові підстави для відмови у зарахуванні ОСОБА_2 на квартирний облік, оскільки він не відповідає критеріям осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Більш того, апелянт вважає, що позивач або служба у справах дітей адміністрації Інгульського району ММР не позбавлені можливості повторного звернення з відповідним клопотанням про прийняття на квартирний облік ОСОБА_2 , де будуть надані відповідні документи, які б підтвердили факт, що ОСОБА_2 фактично проживає окремо від місця його реєстрації та потребує поліпшення житлових умов;
- рішення суду першої інстанції щодо зобов'язання прийняти ОСОБА_2 на соціальний квартирний облік є недоречним, оскільки позивачем оскаржувалось лише рішення, яким службі у справах дітей адміністрації Інгульського району ММР було відмовлено у взятті на квартирний облік ОСОБА_2 , а рішення щодо відмови службі у справах дітей адміністрації Інгульського району ММР щодо відмови у взятті на соціальний квартирний облік ОСОБА_2 не оскаржувалось. Отже, судом першої інстанції не враховано, що "квартирний облік" та "соціальний квартирний облік" це різні види обліку, а відтак оскаржуване судове рішення у відповідній частині не лише не захистить порушене на думку позивача право, а й спричинить невизначеність у спірних правовідносинах.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ВК ММР, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є дитиною інвалідом дитинства , який потребує постійної сторонньої допомоги.
З 13 листопада 2012 року, по теперішні час, неповнолітній ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , де водночас зареєстровані ще чотири особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Будинок АДРЕСА_2 належить на праві спільної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Рішенням ВК ММР №658 від 12 серпня 2020 року, після смерті обох батьків (батька - дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , матері - дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), надано статус дитини - сироти, та тимчасово влаштовано в сім'ю ОСОБА_1 - позивача по справі.
Рішенням ВК ММР №741від 26 серпня 2020 року встановлено опіку над ОСОБА_2 , та призначено його опікуном ОСОБА_1 - дідуся по материнській лінії, тобто батька покійної матері ОСОБА_2 .
Рішенням ВК ММР №1950 27 грудня 2023 року ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
24 січня 2024 року Рішенням ВК ММР №173 розглянуто клопотання Служби у справах дітей адміністрації Інгуського району ММР про взяття на квартирний облік ОСОБА_2 , яким відмовлено Службі у справах дітей адміністрації Інгуського району у взяття на квартирний облік дитини-інваліда сироти ОСОБА_2 .
Рішення Відповідача №173 вмотивоване тим , що відсутні підстави для постановки на квартирний облік ОСОБА_2 , що передбачені ст. 34 ЖК України, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування", абз.1 п.64 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності , пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24 вересня 2008 року, та п.13 Правил обліку громадян, п.1 Постанови виконкому Миколаївської обласної Ради №4 від 23 січня 1992 року
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_2 та у ОСОБА_1 відсутнє законне право на проживання та користування житловою площею за адресою АДРЕСА_3 ., де вони на теперішній час проживають. З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає, що посилання відповідача на постановою ВК Миколаївської обласної Ради №4 від 23 січня 1992 року є не доречним.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що у неповнолітньої дитини ОСОБА_2 інваліда з дитинства, сироти є всі законні підставі для постановки на квартирний облік.
З огляду на правовий статус неповнолітнього ОСОБА_9 , як особи із числа дітей позбавлених батьківського піклування, дитини-інваліда дитинства, дитини, яка постраждала в наслідок війни, зважаючи на обов'язок державних органів щодо захисту дітей-сиріт, суд приходить висновку, що п.5 Рішення ВК ММР №173 від 24 січня 2024 року є протиправним та належить скасуванню.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ЖК України, Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", Закону України "Про охорону дитинства" Закону України "Про житловий фонд соціального призначення", Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими Постановою Ради міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470, Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №682 "Порядку взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку на зняття з нього" Порядку провадження, органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язані із захистом прав дитини", Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Приписами ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно ч.1 ст. 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Згідно ч.ч.1, 4 ст. 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Відповідно ст. 31 ЖК України визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Статтею 36 ЖК України передбачено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Загальні підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов визначені статтею 34 ЖК України, відповідно до положень якої потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності 6) які проживають у гуртожитках.
Згідно ст. 47 ЖК України норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Згідно п.п.2, 3 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими Постановою Ради міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470 (далі - Правила №470) жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Квартирний облік, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності
Рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень приймаються за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті у складі голови або заступника голови виконавчого комітету (голова комісії), представника профспілкового органу (заступник голови комісії), депутатів Ради, представників громадських організацій, трудових колективів. Склад комісії затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради. З питань, що розглядаються, комісія підготовляє пропозиції і вносить їх на розгляд виконавчого комітету місцевої Ради.
Пунктом 8 Правил №470 визначено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
До членів сім'ї інвалідів належать: дружина (чоловік), їх малолітні (до 14 років) та неповнолітні (до 18 років) діти; неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами І групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни І групи та доглядає за ним, за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.
Пунктом 12 Правил №470 встановлено, що у виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів ведення квартирного обліку покладається на відділи по обліку і розподілу жилої площі, а там, де таких відділів нема, - на службових осіб, призначених рішенням виконавчого комітету. На підприємствах, в установах, організаціях облік ведеться житлово-побутовими (житлово-комунальними) відділами, а в разі їх відсутності - працівниками, призначеними адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації за погодженням з профспілковим комітетом.
Відповідно до положень п.13 Правил №470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР і Держбудом УРСР;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров'я УРСР;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках;
7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі, старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 11 - 14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, шістнадцятим - двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно п.18 Правил №470 заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян (у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 8 цих Правил, - за місцем перебування внутрішньо переміщеної особи на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб) та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об'єднанню (організації) за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.
Заяви і матеріали перевірки житлових умов громадян розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконавчому комітетові місцевої Ради або адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілковому комітетові. На засідання комісії при необхідності запрошується заявник.
Відповідно ст. 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" №2342-IV (далі - Закон №2342-IV) встановлено, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання. Перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови їм у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.
Після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.
Порядок забезпечення соціальним житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа затверджується Кабінетом Міністрів України.
Соціальне житло, що надається дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа для проживання, має відповідати санітарним і технічним вимогам.
Відповідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №682 "Порядку взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку на зняття з нього" (далі - Порядок №682), діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, беруться на облік відповідними органами місцевого самоврядування за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Враховуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів зазначає, що взяття на облік дитини-сироти здійснюється органом місцевого самоврядування за місцем походження або проживання дитини до влаштування в прийомні сім'ї.
Пунктом 64 Порядку провадження, органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язані із захистом прав дитини" (далі - Порядок №866) передбачено, що у разі коли у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або якщо повернення до нього неможливе, після досягнення дитиною 16-річного віку служба у справах дітей за місцем походження або проживання дитини з урахуванням її бажання подає районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органові міської, районної у місті, сільської, селищної ради, у тому числі об'єднаної територіальної громади документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті, сільської, селищної ради, у тому числі об'єднаної територіальної громади за місцем походження або проживання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі відсутності у неї житла після закінчення (припинення) її перебування під опікою, піклуванням, у прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, медичному, навчальному, виховному закладі, іншому закладі або установі, в яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, позачергово забезпечує її житловим приміщенням.
Після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.
Згідно ч.5 ст. 25 Закону України "Про охорону дитинства" Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не мали впорядкованого житла або вселення яких у приміщення, що зберігалося за ними, неможливе внаслідок його знищення чи пошкодження або з інших поважних причин, що унеможливлюють проживання в них таких дітей, забезпечуються позачергово впорядкованим житлом за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або, за їхнім бажанням, - грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, або забезпечуються позачергово соціальним житлом за місцем їх перебування на соціальному квартирному обліку.
Відповідно ст. 10 Закону України "Про житловий фонд соціального призначення" вказано, що соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян (для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - за місцем походження або проживання дітей такої категорії до встановлення опіки, піклування. Перебування громадянина на соціальному квартирному обліку підставою для відмови йому у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредит будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.
Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно пп.9 п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Постанова №226), діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, у тому числі ті, що перебувають під опікою (піклуванням), після закінчення (припинення) перебування у державному навчально-виховному, вищому навчальному закладі, навчання у професійному навчально-виховному, вищому навчальному закладі, а також молодь цієї категорії після проходження строкової служби в Збройних Силах України забезпечуються позачергово впорядкованим житлом.
Враховуючи вищенаведені правові норми діючого законодавства, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_2 , як дитина інвалід дитинства та дитина - сирота, має право бути забезпечений соціальним житлом, для чого така дитина має бути поставлена на соціальний квартирний облік.
Щодо посилань апелянта про достатність загальної площі будинку для подальшого проживання, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, неповнолітній ОСОБА_2 є дитиною інвалідом дитинства, який потребує постійної допомоги, дитиною сиротою та має статус дитини постраждалої від війни.
26 серпня 2020 року над ОСОБА_2 встановлено опіку, опікуном призначено ОСОБА_1 , та з моменту смерті матері ( ОСОБА_10 ) малолітнього ОСОБА_4 ,
З 06 липня 2020 року дитина та його опікун фактично проживають в будинку АДРЕСА_4 , що належить на праві приватної власності другій дружині опікуна (дідуся) хлопчика ОСОБА_11 , яка не є рідною бабусею дитини.
Разом з тим, неповнолітній ОСОБА_2 та його опіку ОСОБА_1 не зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 , та, зокрема, не мають у власності жодного житла.
Як вбачається з Акту обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 від 03 червня 2025 року , з якого вбачається , що ОСОБА_2 за даною адресою не поживає з липня 2020 року, але зареєстрований за даною адресою з 2012 року та має право на проживання.
Колегія суддів вказує, що матеріалами справи підтверджено, що фактично позивач проживає з опікуном за адресою АДРЕСА_3 , тоді як власники будинку за адресою АДРЕСА_1 не є опікунами неповнолітнього ОСОБА_4 .
Колегія суддів акцентує увагу, що неповнолітній ОСОБА_2 не може бути знятий з реєстрації самостійно або за бажанням власників помешкання де зареєстрований ( АДРЕСА_1 ).
Крім того, враховуючи захворювання неповнолітнього ОСОБА_2 не може самостійно проживати та обслуговувати себе , а тому останній має бути під постійним наглядом опікуна ОСОБА_1 , що не має права на проживання за адресою АДРЕСА_1 .
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що з 06 липня 2020 року неповнолітній ОСОБА_2 та його опікун - ОСОБА_1 проживають за адресою АДРЕСА_3 , які фактично не мають законного права на проживання та користування житловою площею за вищезазначеною адресою.
Враховуючи вищевикладені обставин, що житлові умови за адресою АДРЕСА_1 є достатніми для проживання неповнолітнього ОСОБА_2 та поліпшення не потребують є необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у неповнолітньої дитини ОСОБА_2 інваліда з дитинства, сироти є всі законні підставі для постановки на квартирний облік.
Щодо посилань апеляційної скарги про непідсудність даного спору адміністративній юрисдикції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Колегія суддів зазначає, що предметом спору є протиправність рішення ВК ММР №173 від 24 січня 2024 року, а тому, відповідно до положень ст. 19 КАС України, відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин, колегія суддів, вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього інваліда дитинства ОСОБА_4 .
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Миколаївської міської ради залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 04 грудня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.