П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33346/23
Головуючий І інстанції: Харченко Ю.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 28.08.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про зобов'язання вчинити певні дії,-
30.11.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., передбачену постановою Кабінетом Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168, починаючи з січня 2023р.;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату йому додаткової винагороди, збільшену до 100000 грн.;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001р. №159.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях - забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в окремі періоди 2023р. Тому, позивач вважає, що він набув право на виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», однак за спірний період йому протиправно не було нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн.
Відповідач, у свою чергу, надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (ухвалене в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, позивач 27.09.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні даного судового рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023р. та прийняти нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження.
28.10.2024р. представником позивача було подано до П'ятого апеляційного адміністративного суду заяву про витребування з Військової частини НОМЕР_2 додаткових доказів.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024р. з Військової частини НОМЕР_2 витребувано наступні докази: всі бойові накази (бойові розпорядження) або витяги з них щодо ОСОБА_1 за період з 01.01.2023р. по 30.11.2023р.; всі журнали бойових дій (вахтові журнали) чи журнали ведення оперативної обстановки або ж бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або ж артилерійський ракетний обстріл) або витяги з них стосовно ОСОБА_1 за період з 01.01.2023р. по 30.11.2023р.; всі рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах (щодо ОСОБА_1 за період з 01.01.2023р. по 30.11.2023р.).
27.01.2025р. представником ОСОБА_1 подано до суду апеляційної інстанції клопотання про постановлення окремої ухвали, а також застосування до відповідача заходів процесуального примусу за невиконання ухвали від 13.12.2024р. про витребування доказів у вигляду відкриття кримінального провадження по факту невиконання рішення суду та винесення окремої ухвали відповідно до ст.249 КАС України.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2025р. зазначене клопотання представника позивача про постановлення окремої ухвали у справі №420/33346/23 - залишено без задоволення.
Водночас, запитувані ОСОБА_1 документи (докази) витребувано судом апеляційної інстанції повторно.
05.05.2025р. П'ятий апеляційний адміністративний суд, зважаючи на релевантну практику Верховного Суду, з власної ініціативи витребував від позивача письмові пояснення стосовно того, які він виконував завдання у спірний період з 01.01.2023р. по 30.11.2023р., що свідчить про його «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії», на якій території тощо, чим це підтверджується.
Також, цією ухвалою витребувано з Військової частини НОМЕР_2 наступні документи: всі бойові накази (бойові розпорядження) або витяги з них щодо ОСОБА_1 за період з 01.01.2023р. по 30.11.2023р.; всі журнали бойових дій (вахтові журнали) чи журнали ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл) або ж витяги з них щодо ОСОБА_1 за період з 01.01.2023р. по 30.11.2023р.; всі рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах (щодо ОСОБА_1 за період з 01.01.2023р. по 30.11.2023р.).
Окрім того, апеляційним судом було витребувано письмові пояснення та підтверджуючі докази щодо наступного:
- чи віднесена територія, де знаходився НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ), до якого був відряджений ОСОБА_1 , до переліку територій, на яких з 01.01.2023р. по 30.11.2023р. ведуться (велися) бойові (активні чи можливі) дії або тимчасово окупованих;
- чи був включений у спірний період з 01.01.2023р. по 30.11.2023р. НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ), до якого у спірному періоді був відряджений ОСОБА_1 , до складу органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, що визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України;
- чи залучався позивач з 01.01.2023р. по 30.11.2023р. у числі інших військовослужбовців до виконання бойових завдань у складі органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;
- які завдання, на підставі яких бойових наказів (розпоряджень) та за якою посадою виконував ОСОБА_1 з 01.01.2023р. по 30.11.2023р.;
- чи свідчать виконувані ОСОБА_1 у період з 01.01.2023р. по 30.11.2023р. завдання про «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії»;
- чи складалися у період з 01.01.2023р. по 30.11.2023р. НОМЕР_1 прикордонним загоном (Військова частина НОМЕР_2 ), до якого був відряджений позивач у вказаному періоді, документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах;
- якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, а саме з 01.01.2023р. по 30.11.2023р., проходив військову службу, але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні п.1 постанови Кабінетом Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100000 грн., то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу, на якій території тощо.
І лише тільки 20.11.2025р. відповідачем, на виконання вимог зазначених вище ухвал, повідомлено суд апеляційної інстанції листом №05/11336-25-Вих усі запитувані відомості, що стосуються ОСОБА_1 . При цьому, до вказаного листа відповідачем також було долучено й витребувані витяги з бойових розпоряджень, витяги з журналів бойових дій та витяги з рапортів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 проходить військову службу у Держприкордонслужбі.
Відповідно до службового посвідчення НОМЕР_3 від 27.05.2021р., позивач з 27.05.2021р. проходить службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Держприкордонслужби.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової грошової винагороди відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 за 223р., позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, відсутності підстав для їх задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні у них докази, погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991р. №1777-XII, захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки та полягає у скоординованій діяльності військових формувань, а також правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
У відповідності до ч.1 ст.6, ч.1 ст.14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003р. №661-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних у даній справі правовідносин) Держприкордонслужба є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.
Як передбачено у ст.16 вказаного Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Держприкордонслужби визначаються законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У ч.2 ст.9 цього Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно ч.4 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 ч.4 згаданої статті передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Держприкордонслужба входить до структури МВС України.
Так, порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються «Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби» (затв. наказом МВС України від 25.06.2018р. №558).
Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня (24.02.2022р.) Указом Президента України від 24.02.2022р. за №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з п.4 Указу Президента України за №64/2022, Кабінет Міністрів України зобов'язаний невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
У силу п.6 Указу Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
За змістом п.1 Постанови №168 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил, Держприкордонслужби, Служби безпеки виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згодом вказаний пункт Постанови №168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022р. №217, від 22.03.2022р. №350, від 01.04.2022р. №400, від 01.07.2022р. №754, від 07.07.2022р. №793, від 20.01.2023р. №43 та іншими.
У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї Постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.
Водночас, реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов'язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.
Конкретизація умов, визначених цитованим положенням п.1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку із чим подальшими змінами, внесеними Постановою №793 (застосовується з 24.02.2022р.), Постанова №168 доповнена п.2-1, згідно з яким, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
До 01.02.2023р. означені порядок та умови визначалися відповідними наказами Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022р. №164, від 30.07.2022р. №392-АГ та від 09.12.2022р. №628-АГ, прийнятими на підставі Указу Президента України №64/2022 на виконання п.2-1 Постанови №168.
Після відкриття апеляційного провадження у цій справі, Верховний Суд сформував висновки щодо застосування положень п.1 Постанови №168 у взаємозв'язку із цими наказами Адміністрації Держприкордонслужби, які мають бути враховані і в цій справі.
Роль і значення згаданих наказів Адміністрації Держприкордонслужби, які визначили порядок нарахування і виплати військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди та необхідні документи як умови для виплати підвищеної винагороди, проаналізовані у багатьох постановах Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (зокрема, постанови Верховного Суду від 21.12.2023р. у справі №200/193/23, від 26.06.2024р. у справі №200/216/23, від 30.09.2024р. у справах №200/232/23 та №200/440/23 та багатьох інших).
У вказаних справах Верховний Суд сформував правові висновки стосовно застосовності у подібних правовідносинах зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби з урахуванням фактів відсутності їх реєстрації у Міністерстві юстиції України та наслідків для правозастосування в умовах першого року війни.
Правові висновки, сформовані Судом у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи, підстав для відступу від них у цій справі суд не вбачає та надалі зауважує таке.
Визначаючись щодо позовних вимог ОСОБА_1 за період до 01.02.2023р., за який він, зокрема, просить стягнути підвищену додаткову винагороду, суд виходить із такого.
Протягом вказаного періоду діяв наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022р. за №628-АГ, яким був дещо змінений перелік заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, за здійснення яких передбачена Постановою №168 додаткова винагорода збільшувалася до 100000 грн.
Так, п.2 цього Наказу до безпосередньої участі у бойових діях або заходах віднесено виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій:
(1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
(2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або ж безпосереднього зіткнення з противником;
(3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
(4) бойових (спеціальних) завдань із пошуку, виявлення, а також знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
(5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей тощо.
Пунктом 3 цього Наказу визначено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
1) бойовий наказ (розпорядження);
2) журнал бойових дій (службово-бойових дій), вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;
3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.
У відповідності до п.5 Наказу №628-АГ, виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів Голови Держприкордонслужби, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.
Згідно з п.4 Наказу №628-АГ, облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, а також підготовку проекту наказу про виплату додаткової винагороди здійснюється штабами органів Держприкордонслужби, а у випадку відсутності штабу - підрозділом (посадовою особою), який веде облік бойових дій.
Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
Як передбачено у п.8 означеного Наказу, склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або ж заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби у відповідності до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відхиляючи доводи позивача про підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях та заходах, суд попередньої інстанції виходив із того, що доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів останній суду не надав, про обставини такої участі у позовній заяві не зазначив, а відповідач, своєю чергою, вказані обставини також не підтверджує.
Оцінюючи аналогічні за змістом висновки судів, Верховний Суд у постанові від 24.11.2025р. у справі №160/11851/22 наголосив на тому, що ключовими питаннями, які фактично і є основою подібних спорів та спонукають позивачів звернутися до суду, є наступні питання: які завдання, на підставі яких бойових наказів (розпоряджень) та за якою посадою, у складі яких підрозділів (сил чи засобів) і де саме виконував позивач у спірний період та чим це підтверджується.
У постанові від 05.06.2024р. у справі №200/660/23 Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з'ясували, які завдання і де він виконував під час перебування в оперативному підпорядкуванні начальника військової частини. Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання останній виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібні висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 22.11.2023р. у справі №520/690/23 та інших).
Також, серед питань, відповіді на які мають значення для правильного вирішення цих спорів, Верховним Судом виділено:
- чи відносилася територія, де знаходився підрозділ, у складі якого позивач виконував бойові накази чи розпорядження у спірний період до переліку територій, на яких у вказаному періоді ведуться (велися) бойові (активні чи можливі) дії або тимчасово окупованих;
- чи був включений підрозділ, у складі якого позивач виконував бойові накази або ж розпорядження, до складу органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, що визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 11 Наказу №392-АГ, пункт 8 Наказу №628-АГ);
- чи залучався позивач, у числі інших військовослужбовців до виконання бойових завдань у складі органів військового управління, включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави,
- чи свідчать виконувані позивачем завдання про «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії» у розумінні п.2 Наказу №392-АГ та Наказу №628-АГ;
- якими документами підтверджуються викладені обставини.
У постанові від 31.07.2024р. у справі №200/625/23 Верховний Суд підкреслював також те, що видання Адміністрацією Держприкордонслужби Наказу №392-АГ та Наказу №628-АГ не можна вважати (сприймати) як спосіб обмежити (позбавити) отримання додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови №168, позаяк ці накази видані для того, щоб реалізувати приписи п.1 Постанови №168, оскільки виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн. передбачена за участь у бойових діях або здійсненні заходів, які, аби військовослужбовець був належно та заслужено винагороджений, повинні мати документальне оформлення. Відповідно, приписи, які містять згадувані накази Адміністрації Держприкордонслужби, проектовані передовсім на органи (військові частини) і їхніх посадових осіб, на яких покладається таким чином обов'язок вести облік військовослужбовців, документувати факти їхньої залученості до бойових дій та/або заходів, за які встановлена додаткова винагорода у розмірі до 100000 грн., а також надсилати ці документи за належністю з метою виплати військовослужбовцям заслуженої винагороди.
У вказаній вище справі Верховний Суд наголосив на тому, що приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби не встановлюють додаткових зобов'язань або правил поведінки для тих військовослужбовців, які мають (набули) право на додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн., передбачену п.1 Постанови №168, яке право виникає у них з настанням відповідних обставин (ситуацій, умов), які, в значенні згадуваних приписів Постанови №168, є підставою для виплати цієї винагороди. А тому, уніфікація розуміння (змістовного наповнення) цих «обставин» не покладає на військовослужбовців - у відносинах, що виникають у зв'язку з виконанням наказів командирів (начальників), надто в умовах воєнного стану - додаткових обов'язків (вимог) як умови для отримання додаткової винагороди. Приписи згадуваних наказів Адміністрації Держприкордонслужби, якщо зважити також на підстави і мету їх видання, виконують радше забезпечувальну роль (функцію) щодо норм, які встановлюють право на додаткову винагороду (у цьому контексті мовиться про п.1 Постанови №168), або, іншими словами, є похідними від останніх.
Таким чином, правильне вирішення цього спору вимагає не так роз'яснень щодо застосування процитованих приписів, як з'ясування (встановлення) обставин справи задля того, щоб визначити норми, які мають бути реалізовані (застосовані) стосовно цих фактів.
Що ж стосується позовних вимог за період з 01.02.2023р., за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду до 100000 грн., то суд апеляційної інстанції бере до уваги той факт, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023р. №43 (яка набрала чинності та діє з 21.01.2023р.) до п.1 Постанови №168 внесено зміни, які допускали більшу диверсифікацію розміру додаткової грошової винагороди, та відповідно до яких у першому реченні абз.1 п.1 після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора», доповнено пункт після абз.1 новим абзацом такого змісту: «Особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) чи штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 грн.».
Цією ж постановою Кабінету Міністрів України п.2-1 Постанови №168 було викладено в такій редакції: « 2-1. Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 грн.».
Також, з 01.02.2023р. порядок та умови виплати означеної додаткової винагороди вже були врегульовані «Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби» (затв. наказом МВС України від 26.01.2023р. №36), який втратив чинність на підставі наказу МВС від 01.09.2023р. №726, яким замість нього затверджені «Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби», що із змінами та доповненнями діють і дотепер.
Пунктом 2 Порядку №36 передбачено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується:
1) у розмірі до 30000 грн. військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань:
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил), а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
наземної охорони та оборони об'єктів критичної інфраструктури;
у районах ведення воєнних (бойових) дій у складі військових адміністрацій;
із усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
2) у розмірі, збільшеному до 50000 грн, у порядку, визначеному в абз.2 п.1 Постанови №168, військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки);
3) у розмірі, збільшеному до 100000 грн, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Пунктом 3 Порядку №36 визначено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з охорони об'єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;
8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.
Відповідно до п.4 цього ж Порядку, документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах та виконують бойові (спеціальні) завдання, визначені пп.1, 2 п.2 цих Порядку та умов, та підготовка проектів наказів про виплату додаткової винагороди в органі Держприкордонслужби здійснюється штабами військових частин (п.5 Порядку №36).
У силу п.6 Порядку №36, виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів Голови Держприкордонслужби, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.
Як визначено п.7 Порядку №36, райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.
Згідно з п.8 цього ж Порядку, надання військовослужбовцям за їх вимогою довідок про участь у бойових діях або заходах здійснює підрозділ органу Держприкордонслужби, який веде облік особового складу.
Пунктом 11 Порядку №36 визначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців.
05.09.2023р. набув чинності наказ МВС України від 01.09.2023р. №726, яким було затверджено «Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби».
Відповідно до пп.1 п.2 Особливостей №726 (у редакції прийняття, яка є чинною), на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується: у розмірі 100000 грн. військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення і інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Пунктом 3 Особливостей №726 визначено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в пп.1 п.2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань:
1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора:
на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
з вогневого ураження виявлених повітряних цілей;
з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов'язаних з вогневим ураженням противника;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;
з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником;
2) з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника, з бойового чергування та інших завдань екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів у районах здійснення заходів, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до п.8 Особливостей №726, документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення і інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, аналізуючи зазначені норми, суд цілком вірно зазначив про те, що умовами виплати на період воєнного стану військовослужбовцям, у тому числі й Держприкордонслужби, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, є:
безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії,
перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених цих заходів.
З огляду на наведене, колегія суддів, слідуючи позиції, яка була започаткована та неодноразово деталізована Верховним Судом (у тому числі в постанові від 24.11.2025р. у справі №620/13217/23), а також відповідаючи на вищенаведені питання, враховує, що в період часу з 01.01.2023р. по 31.11.2023р. позивач, згідно з відомостями у Журналах бойових дій головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону від 16.03.2023р. №5/33 (гриф) том №1, від 25.05.2023р. №5/33 (гриф) том №2, від 15.08.2023р. №5/33 (гриф) том №3, від 01.09.2023р. №5/33 (гриф) том №4, виконував бойові (спеціальні) завдання на рубежі оборони НОМЕР_1 прикордонного загону: н.п. Херсон (Херсонської області) - н.п. Лупарево (Миколаївської області).
Так, зазначені відомості підтверджуються витягами з рапортів від 01.05.2023р. №5/7594/23-Вн (з 01.01.2023р. по 21.04.2023р., з 24.04.2023р. по 30.04.2023р.), від 01.06.2023р. №5/10412/23-Вн (з 01.05.2023р. по 31.05.2023р.), від 01.07.2023р. №5/13222/23-Вн (з 01.06.2023р. по 30.06.2023р.), від 01.08.2023р. №5/16217/23-Вн (з 01.07.2023р. по 10.07.2023р., з 23.07.2023р. по 31.07.2023р.), від 17.09.2023р. №5/20019/23-Вн (з 01.08.2023р. по 31.08.2023р.), від 01.10.2023р. №5/21441/23-Вн (з 01.09.2023р. по 14.09.2023р., з 28.09.2023р. по 30.09.2023р.), від 01.11.2023р. №5/25236/23-Вн (з 01.10.2023р. по 28.10.2023р., з 30.10.2023р. по 31.10.2023р.) та від 01.12.2023р. №5/28471/23-Вн (з 01.11.2023р. по 30.11.2023р.)
До виконання завдань таким військовослужбовцем (т.б. ОСОБА_1 ) входило, на чому варто наголосити, саме проведення повітряної аеророзвідки, постійне висвітлення обстановки щодо місць накопичення живої сили, техніки та інженерних споруд з метою подальшого нанесення вогневого ураження по силам окупаційних військ, несення служби на фільтраційних постах, проведення фільтраційно-перевірочних заходів та здійснення антидронових заходів, тобто завдання визначені Порядку №36 та Особливостями №726, за які передбачена виплата додаткової винагороди у відповідності до абз.3 п.1-1 Постанови №168.
Таким чином, позивач саме бойових (спеціальних) завдань, передбачених у п.3 Порядку №36 та п.3 Особливостей №726, якими визначений перелік бойових (спеціальних) завдань, які безпосередньо пов?язані з здійсненням вогневого ураження військ та техніки противника та бойовим; зіткненнями з військовослужбовцями держави агресора, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, не виконував і у вказаних районах не перебував і докази цього відсутні, і як наслідок права на збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду передбачену Постанови №168 не набув.
До того ж, слід звернути увагу й на те, що позивач у своїх письмових поясненнях обмежився лише тільки загальним посиланням на виконання ним бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення із противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
Додатково у листі від 20.11.2025р. №05/11336-25-Вих відповідачем було також повідомлено й про те, у запитуваний період населені пункти, де виконував бойові (спеціальні) завдання ОСОБА_1 відповідно до щомісячних наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» - не входили до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Про вказані вище обставини, з посиланням на відповідні накази Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26, від 14.02.2023р. №35, від 01.03.2023р. №52, від 01.04.2023р. №89, від 01.05.2023р. №111, від 01.06.2023р. №147, від 01.07.2023р. №183, від 01.08.2023р. №210, від 01.09.2023р. №247, від 01.10.2023р. №273, від 01.11.2023р. №301, від 01.12.2023р. №341, від 01.01.2024р. №2 (наявних в матеріалах справи), цілком правильно зазначив і суд 1-ї інстанції, визнавши обґрунтованими доводи відповідача про те, що згідно з цими наказами, до районів ведення воєнних (бойових) дій не входить частина Херсонської області та безпосередньо м.Херсон, які знаходяться на Правому березі річки Дніпро, де постійно дислокуються всі підрозділи НОМЕР_1 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_2 ).
Натомість, доводи позивача про те, що у період з січня 2023р., він безпосередньо перебуває у зоні Херсонської міської територіальної громади в межах території Чорнобаївської сільської територіальної громади, що розташовані та Правому березі річки Дніпро та, при цьому, відносяться до зони бойових дій, не відповідають фактичним обставинам справи (щодо визначення районів ведення воєнних (бойових) дій) та не підтверджуються беззаперечними доказами.
Судова колегія, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, також вважає за необхідне наголосити й на тому, що сам по собі факт виконання ОСОБА_1 службових обов'язків у складі НОМЕР_1 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_2 ) без доказів, при цьому, безпосередньої участі у бойових діях або ж залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не створює для відповідача обов'язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є виключно лише тільки документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Отже, за наведених обставин, колегія суддів, оцінивши наявні у справі докази, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності належних і достатніх підстав для задоволення даного позову.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін у справі, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 05.12.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко