П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20791/24
Головуючий І інстанції: Хурса О.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 04.02.2025р.) у справі за адміністративним позовом Комунальної установи «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» до Південного офісу Держаудитслужби та третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарком Екосервіс» про визнання протиправним та скасування висновку, -
01.07.2024р. КУ «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Південного офісу Держаудитслужби та 3-ї особи - ТОВ «Тарком Екосервіс», у якому просило визнати протиправним та скасувати висновок відповідача від 18.06.2024р. №257 про результати моніторингу №UA-2024-04-16-009593-а закупівлі: «Послуги з управління відходами категорії (18 01 03*), збирання та видалення яких обумовлено спеціальними вимогами для запобігання виникненню інфекцій, 1549350 UAН, 90524400-0, ДК021,30150, кілограм».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2024р. КУ «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» в електронній системі закупівель на веб-сайті було оприлюднено оголошення UA-2024-04-16-009593-а про проведення процедури відкритих торгів з особливостями на закупівлю: «Послуги з управління відходами…» з очікуваною вартістю 1 549 350 грн. За результатами проведених торгів переможцем було визнано ТОВ «Тарком Екосервіс», внаслідок чого 22.05.2024 року між КУ «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» та ТОВ «Тарком Екосервіс» укладено відповідний договір про закупівлю. Далі, в електронній системі закупівель 10.06.2024р. було опубліковано «Повідомлення про прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі» та запит про надання пояснень. 18.06.2024р. Відповідачем затверджено Висновок №257 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2024-04-16-009593-а, який опубліковано в системі закупівель, відповідно до якого, відповідачем було виявлено порушення вимог абз.5 пп.2 п. 44 Особливостей, які необхідно усунути шляхом розірвання договору про закупівлю.
Позивач переконаний, що переможця даного тендеру було визначено цілком правомірно, а тому, відповідно, вважає цей Висновок №257 від 18.06.2024р. про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2024-04-16-009593-а протиправним і формальним, та таким, що порушує права та його інтереси і підлягає скасуванню.
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача подав письмові пояснення щодо позову, в яких підтримав позовні вимоги та вказав, що позивач при проведенні тендерної процедури дотримався вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, просив задовольнити даний позов та скасувати висновок відповідача.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов КУ «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок Південного офісу Держаудитслужби від 18.06.2024р. №257 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2024-04-16-009593-a.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник Південного офісу Держаудитслужби 10.03.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2025р. та прийняти нове, яким у задоволенні даного позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
25.03.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому представник позивача категорично заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
21.03.2025р. матеріали даної справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду 1-ї інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для їх задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - КУ «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» (65045, Україна, Одеська обл., м.Одеса, вул.Буніна,30, код ЄДРПОУ 00182082) є юридичною особою та об'єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада.
16.04.2024р. КУ «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» в електронній системі закупівель на веб-сайті https://prozorro.gov.ua/ було оголошено UA-2024-04-16-009593-а процедуру відкритих торгів на закупівлю за назвою предмета закупівлі «Послуги з управління відходами категорії (1801 03*), збирання та видалення яких обумовлено спеціальними вимогами для запобігання виникненню інфекцій, 1549350 UAH, 90524400-0, ДК021, 30150, кілограм» з очікуваною вартістю 1 549 350 грн.
За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем було визнано ТОВ «ТАРКОМ ЕКОСЕРВІС», з яким 22.05.2024 р. було підписано договір №61 про закупівлю.
Однак, в подальшому, за результатами моніторингу закупівлі UA-2024-04-16-009593-a Південним офісом Держаудитслужби було складено висновок №257 від 18.06.2024р. про результати моніторингу закупівлі, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог абзацу 5 підпункту 2 пункту 44 Особливостей.
Не погоджуючись із вказаним висновком про результати моніторингу закупівлі від 18.06.2024 р. №257, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог, та відповідно з протиправності спірного висновку та надмірної формальності підстав для скасування результатів закупівлі.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015р. №922-VIII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Метою вищевказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Як слідує зі змісту положень п.14 ч.1 ст.1 Закону №922-VIII, «моніторингом процедури закупівлі» вважається аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.
Як передбачено ч.1 ст.8 цього ж Закону №922-VIII, моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. При цьому, моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Вказані положення кореспондуються зі ст.ст.2,5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993р. №2939-ХІІ та п.п.3,7 «Положення про Державну аудиторську службу України» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016р. №43).
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.8 Закону України «Про публічні закупівлі», повідомлення про прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі орган державного фінансового контролю оприлюднює в електронній системі закупівель протягом двох робочих днів з дня прийняття такого рішення. Строк здійснення моніторингу процедури закупівлі не може перевищувати 15 робочих днів з наступного робочого дня від дати оприлюднення повідомлення про початок моніторингу процедури закупівлі в електронній системі закупівель.
Далі, як визначено ч.ч.6,7 ст.8 Закону №922-VIII, за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає, а також підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його складання.
У висновку обов'язково зазначаються: 1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі, щодо якого здійснювався моніторинг процедури закупівлі; 2) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися стосовно кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі та частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності), а також його очікувана вартість; 3) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі; 4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі; 5) зобов'язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.
У висновку також може зазначатися і додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю.
Так, положеннями ч.ч.10 та 11 ст.8 Закону №922-VIII передбачено, що у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити такий висновок до суду протягом 10 робочих днів із дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду.
Якщо ж замовник не усунув визначене у висновку порушення, що призвело до невиконання ним вимог, передбачених даним Законом, а також висновок не оскаржено до суду, орган державного фінансового контролю після закінчення строку на оскарження до суду, визначеного у ч.10 цієї статті, за результатами моніторингу вчиняє дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
Тобто, висновок, складений відповідачем за наслідками моніторингу процедури закупівель, фактично є ненормативним індивідуально-правовим актом, та його виконання має безпосередній вплив на права та обов'язки позивача у справі.
Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 02.04.2020р. у справі №400/2165/19.
До того ж, можливість оскарження такого висновку у судовому порядку прямо передбачена положеннями Закону №922-VIII.
Слід зауважити, що аналогічної правової позиції із цього спірного питання дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30.06.2020р. у справі №640/1216/19 та від 27.05.2021р. у справі №520/646/19.
Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 18.06.2024 відповідачем було складено оскаржуваний Висновок №257р. про результати моніторингу закупівлі, в якому, в свою чергу, зокрема, за результатами аналізу було зафіксовано порушення позивачем вимог абзацу 5 підпункту 2 пункту 44 Особливостей.
Як загально відомо, 19.10.2022р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022р. №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (далі - Особливості №1178), прийнята відповідно до пункту 3-7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі».
Ці Особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (п.1 розділу «Загальні положення» Особливостей №1178).
Таким чином, з 19.10.2022р. на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, замовники, що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг, проводять закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та з урахуванням Особливостей №1178.
Так, як вбачається зі змісту абзацу 5 підпункту 2 пункту 44 Особливостей, «Замовник» відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли тендерна пропозиція не відповідає вимогам, установленим у тендерній документації відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 22 Закону.
Згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 Додатку № 3 до Тендерної документації, учасник повинен надати, зокрема, копію договору, підтверджуючого право власності на «сміттєспалювальну піч» з усіма невід'ємними додатками та актами-приймання передачі.
Як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, на виконання вказаної вимоги, учасником тендеру - 3-ю особою ТОВ «Тарком Екосервіс» було надано копію договору №12-1 купівлі-продажу обладнання (установки «Віхор-3,15») від 18.01.2012р. (а.с. 57-61), додатки №1-2 до цього договору (а.с.62,70) та Додаткову угоду від 04.12.2012р. до цього договору (а.с. 69).
Крім того, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, враховує пояснення представника 3-ї особи, з яких видно, що ТОВ «Тарком Екосервіс» не надало акт приймання-передачі сміттєспалювальної печі (інсенераторного комплексу) виключно з тих підстав, що такий у 2012р. взагалі не складався і не підписувався сторонами договору купівлі-продажу, а фактичне приймання-передача цього об'єкту відбувалося безпосередньо на підставі договору купівлі-продажу обладнання №12-1 від 18.01.2012р. (з додатками №1-2), які й були фактично надані учасником тендеру.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження наявності власного обладнання, ТОВ «Тарком Екосервіс» окрім іншого, було надано й Виписку з балансу від 05.01.2024р. про наявність осоновних засобів на обліку підприємства та довідку (підписану ЕЦП директора) про наявність у власності Товариства установки для переробки органічних промислових та муніципальних відходів «Віхор-3,15».
Отже, з огляду на викладене, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог абзацу 5 підпункту 2 пункту 44 Особливостей є ні чим іншим, як «надмірним формалізмом», який в цілому не має визначального юридичного значення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що оскаржуваний Висновок відповідача від 18.06.2024р. №257 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2024-04-16-009593-a є протиправним, формальним і непропорційним та дійсно підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень апелянта вказаних вище висновків суду 1-ї та 2-ї інстанції по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, в цілому вірно встановив фактичні обставини справи, та надав їм не належну правову оцінку.
Наведені ж в апеляційній скарзі відповідача доводи, не спростовують правильність висновків суду 1-ї інстанції, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального і процесуального права, в зв'язку із чим, у суду 2-ї інстанції не має належних і беззаперечних підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в цій апеляційній скарзі.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.139,308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 04.12.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко