05 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/2894/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2025 в адміністративній справі №280/2894/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним рішення комісії відповідача, оформлене протоколом № 14 від 01.04.2025, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та скасувати зазначений протокол;
- зобов'язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2025 в адміністративній справі №280/2894/25 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , має електронний військово-обліковий документ у системі Резерв +.
Відповідно до довідки від 03.07.2024 №9090 позивач з 03 жовтня 2023 року згідно з наказом №76 від 03.10.2023 зарахований (додатковий набір) до аспірантури Класичного приватного університету і дійсно навчається на другому курсі (денна форма навчання) за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування».
Позивач зазначає, що 27.11.2024 йому надано відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією згідно п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на підставі того, що він є здобувачем вищої освіти ступеня доктора філософії денної форми навчання Класичного приватного університету спеціальності 281 "Публічне управління та адміністрування", що саме відповідачем не заперечується.
20.03.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про продовження відстрочки від призову, долучивши до заяви наступні документи:
1. Військово-обліковий документ Резерв+ ;
2. Копія паспорта ОСОБА_1 ;
3. Витяг з реєстру територіальної громади;
4. Виписка з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання.
Так, 11.04.2025 позивач отримав лист ІНФОРМАЦІЯ_3 № ВО/3510/73 від 03.04.2025, у якому повідомлено, що за результатами розгляду заяви позивача протоколом від 01.04.2025 № 14 комісія з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причина відмови: до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу, на особливий період не додано довідку про здобувача освіти сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9, що є порушенням порядку звернення визначеного пунктами 58, 62 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Отже, для надання відстрочки за наведеною нормою потрібна одночасна наявність 3 умов:
1) особа є здобувачем або професійної (професійно-технічної), або фахової передвищої, або вищої освіти;
2) навчання відбувається за денною або дуальною формою;
3) особою здобувається рівень освіти, вищій ніж раніше здобутий, з дотриманням послідовності рівнів освіти, визначеної ст. 10 ч. 2 Закону України «Про освіту».
Стаття 10 ч. 2 Закону України «Про освіту» встановлює такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Частиною 7 статті 23 Закону № 3543-XII установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Пунктом 56 Порядку № 560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Абзацом першим пункту 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
За правилами пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов'язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов'язаного для відстрочки.
Відповідно до п. 62 Порядку № 560, Здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.
Особи, зараховані на навчання до інтернатури, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи (копії документів, засвідчених в установленому законодавством порядку), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Здобувачі освіти, які навчаються за державним замовленням у закладах освіти із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління МВС та ДСНС, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти за формою згідно з додатком 9, видану закладом освіти із специфічними умовами навчання.
Як встановив суд першої інстанції, що 21.03.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII, та як вбачається з повідомлення від 03.04.2025 №ВО/3510/73, розглянувши подану позивачем заяву та додані до неї документи по суті поставленого військовозобов'язаним питання, відповідачем відмовлено у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із відсутністю довідки з ЄДЕБО..
Приймаючи рішення по заяві позивача, члени Комісії зокрема керувалися положеннями п. 62 Порядку №560, відповідно до яких здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Здобувачі освіти, які навчаються за державним замовленням у закладах освіти із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління МВС та ДСНС, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти за формою, визначеною у додатку 9, видану закладом освіти із специфічними умовами навчання.
Відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України «Про освіту», рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що підтвердити здобуття заявником освіти без порушення ним послідовності рівнів, визначених ч.2 ст. 10 Закону України «Про освіту» можливо лише за наявності довідки, форма якої визначена додатком 9 до Порядку №560.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що оскільки заява про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст. 23 Закону 3543-XII подана позивачем без усіх необхідних документів, а саме без відповідної довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, зі змісту якої встановлюється відсутність порушення послідовності здобуття освіти відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», відмова в надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є правомірною та обґрунтованою.
Окремою підставою для відмови у позові є положення п.57 Порядку №560, де указано, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Чинним на момент виникнення спору законодавством питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації віднесено не до управлінської компетенції органу військового управління районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, а до відання спеціального та незалежного суб'єкта права Комісії при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд вірно зазначив, що відповідач не наділений обов'язком вживати додаткових заходів щодо встановлення послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 ч. 2 Закону України «Про освіту», а тому єдиним законним рішенням з боку відповідача, в такому випадку, є прийняття рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про надання відстрочки.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зважаючи на подання позивачем до комісії заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» без усіх необхідних документів, а саме без відповідної довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, зі змісту якої встановлюється послідовність здобуття освіти відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», відмова позивачу в надані відстрочки на військову службу за мобілізацією є правомірною та обґрунтованою, у відповідності до вимог п. 62 Порядку №560.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2025 в адміністративній справі №280/2894/25, - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2025 в адміністративній справі №280/2894/25, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя Т.І. Ясенова
суддя С.В. Білак