26 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/233/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінична дитяча лікарня» Запорізької обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство «Правобережний центр первинної медико-санітарної допомоги» Запорізької міської ради
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2025, (суддя суду першої інстанції Чернова Ж.М.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/233/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінична дитяча лікарня» Запорізької обласної ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
13.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
визнати протиправним рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві “Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради, викладене у формі медичного висновку №505/14 про дитину - інваліда віком до 18 років від 25.07.2024, в частині віднесення малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до категорії “дитина з інвалідністю», а не до категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А»;
визнати протиправним рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради, викладене у формі консультаційного висновку ЛКК б/н від 24.10.2024, в частині віднесення малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до категорії “дитина з інвалідністю», а не до категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А»;
зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство “Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради в особі лікарсько-консультативної комісії Комунальному некомерційному підприємстві “Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради провести повторний огляд та повторне засідання з розгляду питання надання малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А» віком до 18 років, з урахуванням висновків суду у рішенні по даній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно її законним представником. У період з 01.07.2024 по 11.07.2024 малолітня ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в умовах КНП “ЗОКДЛ» ЗМР, де встановлено діагноз: “цукровий діабет, тип 1, вперше виявлений. Діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Гострий вульвіт. Дисметаболічна кардіоміопатія. Подовження інтервалу QT. Дифузний нетоксичний зоб І ст. Вода розвитку СВС, неповне подвоєння лівої нирки». Згідно з консультаційним висновком спеціаліста ЛКК №120/1107-2024 від 11.07.2024, встановлено діагноз діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Е10.1. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста КНП “МДЛ №5» ЗМР від 18.07.2024, встановлено діагноз: цукровий діабет типа І, вперше виявлений. 25.07.2024 комісією КНП “ЗЦПМСД №5» ЗМР проведено медико-соціальну експертизу малолітньої ОСОБА_2 та за результатами чого складено відповідний медичний висновок №505/14 про дитину - інваліда віком до 18 років. Згідно із вказаним висновком, за діагнозом “цукровий діабет, тип І, вперше виявлений. Діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Е10.1» встановлено, що вказане захворювання відповідає розділу ІІ пункту 3 підпункту 3.3. Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей_інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516. Складено індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда №506/15. Таким чином, комісією визнано дитину ОСОБА_2 дитиною-інвалідом, проте не віднесено до категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А». Не погоджуючись із невизнанням малолітньої ОСОБА_2 “дитиною з інвалідністю підгрупи А» 26.07.2024 ОСОБА_1 подала відповідне звернення на адресу КНП “Запорізький ЦПМСД №5», яку отримано та зареєстровано 26.07.2024 за №1901/01- 14. Відповіді на дане звернення надано не було. В подальшому після подання останньої скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було запропоновано госпіталізацію до КНП “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР, де вони знаходились на обстеженні у період з 21.10.2024 по 25.10.2024. 25.10.2024 ОСОБА_1 було видано консультаційний висновок ЛКК від 24.10.2024, відповідно до якого визначено дитині статус “дитина з інвалідністю». Тобто, КНП “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР висновок ЛКК КНП “ЗЦПМСД №5» ЗМР не змінено. Керуючись наведеними приписами чинного законодавства ОСОБА_1 оскаржено рішення КНП “ЗЦПМСД №5» ЗМР та КНП “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР відносно дитини ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України. Проте, Міністерством охорони здоров'я України скеровано скаргу на розгляд до Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної військової адміністрації, який в свою чергу доручила розгляд скарги КНП “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради. За результатами розгляду скарги листом від 11.12.2024 №03.Щ/854МОЗ Департаментом охорони здоров'я Запорізької обласної військової адміністрації надано лист-відповідь КНП “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР від 11.12.2024 №01-02-05/Щ-57, в якому із посиланням на попередні листи-відповіді повідомлено про те, що скарга вже розглянута та запропоновано продовжити оскарження у разі незгоди. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем 1 та відповідачем 2 в порядку повторного медичного огляду протиправно не визнано дитину ОСОБА_2 “дитиною з інвалідністю підгрупи А».
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 04.04.2025 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 . Визнав протиправним рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві “Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради, викладене у формі медичного висновку №505/14 про дитину - інваліда віком до 18 років від 25.07.2024, в частині віднесення малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до категорії “дитина з інвалідністю», а не до категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А». Визнав протиправним рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради, викладене у формі консультаційного висновку ЛКК б/н від 24.10.2024, в частині віднесення малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до категорії “дитина з інвалідністю», а не до категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А». Зобов'язав Комунальне некомерційне підприємство “Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради в особі лікарсько-консультативної комісії Комунальному некомерційному підприємстві “Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради провести повторний огляд та повторне засідання з розгляду питання надання малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А» віком до 18 років, з урахуванням висновків суду у рішенні по даній справі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Комунальне некомерційне підприємства «Запорізька обласна клінична дитяча лікарня» Запорізької обласної ради звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для встановлення дитині категорії «Дитина з інвалідністю підгрупи А» є виключно висока міра втрати здоров'я та надзвичайно висока (повна) залежність від стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування. Під час госпіталізації до ендокринологічного відділення з неврологічними ліжками з 21.04.2024 р. по 25.10.2024 р. у дитини коливання глюкози крові були в межах норми, гіпоглікемії не було. З моменту останньої госпіталізації та по теперішній час зазначена дитина з важким станом до фахівців лікарні не зверталася. З моменту останньої госпіталізації в жовтні 2024 року та по теперішній час лікарсько- консультативній комісії КНП «ЗОКДЛ» ЗОР мамою дитини не було представлено висновок лікаря-психіатра дитячого від 19.11.2025 р., в якому дитині встановлені діагнози F90.0 F90.1, які відносяться до розділу «розлади психіки та поведінки», які б дали можливість проведення повторного засідання лікарсько-консультативної комісії для перегляду питання стосовно визначення у дитини виключно високої міри втрати здоров'я, надзвичайної (повної) залежності від постійного стороннього догляду, допомоги та фактичну нездатність до самообслуговування. Не встановлено таких фактів і під час обстеження дитини. Отже, у повній відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. №917 «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям» (зі змінами), комісія дійшла обґрунтованого висновку, що у дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має місце порушення функції організму (у вигляді порушення однієї функції внутрішньої секреції, а саме b-клітин підшлункової залози, яка скомпенсована інсулінотерапією) - ІІ ступеню їх вираження (помірні порушення) та обмеження життєдіяльності, а саме: здатність до самообслуговування та здатність до контролювання своєї поведінки - І ступеню, що підпадає під критерії встановлення дитині категорії «дитина з інвалідністю».
Комунальне некомерційне підприємство «Правобережний центр первинної медико-санітарної допомоги» Запорізької міської ради також подало апеляційну скаргу на рішення суду в цій справі. Просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що у спірних відносинах лікарсько-консультативною комісію за результатами вивчення спеціалізованої медичної документації, огляду дитини було встановлено, що у дитини ОСОБА_2 наявні обмеження життєдіяльності, а саме: здатність до самообслуговування та здатність до контролювання свої поведінки - І ступеню, що підпадає під критерії встановлення дитині категорії «Дитина з інвалідністю». Відтак, законні підстави для встановлення дитині позначки «дитина з інвалідністю підгрупи А» - відсутні. На думку відповідача, суд першої інстанції при розгляді втрутився в дискреційні повноваження ЛКК.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємство «Правобережний центр первинної медико-санітарної допомоги» Запорізької міської ради в якому посилаючись на необгрунтованість доводів скарги просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ткож, на адресу суду від позивача надійшла заяв про зариття апеляційного провадження за апеляційню скаргою Комунального некомерційного підприємство «Правобережний центр первинної медико-санітарної допомоги» Запорізької міської ради, в якій позивача зазначає, що ця установа не брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, відтак не має права на подання апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача про зкриття провадження у справі, оскільки відповідно до відповіді №1352794 від 06.05.2025, сформованої за допомогою ЄСІТС «Еелектроний суд», згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громдських формувань КНП «Правобережний центр первинної медико-санітарної допомоги» ЗМР є правонаступником КЗ «Запорізький центр Первинної медико-санітарної допомоги №5», відтак КНП «Правобережний центр первинної медико-санітарної допомоги» ЗМР на думку суду має право подавати апеляційну скаргу в цій справі.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У період з 01.07.2024 по 11.07.2024 малолітня ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в умовах КНП “ЗОКДЛ» ЗМР, де встановлено діагноз: “цукровий діабет, тип 1, вперше виявлений. Діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Гострий вульвіт. Дисметаболічна кардіоміопатія. Подовження інтервалу QT. Дифузний нетоксичний зоб І ст. Вода розвитку СВС, неповне подвоєння лівої нирки».
Згідно з консультаційним висновком спеціаліста ЛКК №120/1107-2024 від 11.07.2024, встановлено діагноз діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Е10.1. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста КНП “МДЛ №5» ЗМР від 18.07.2024, встановлено діагноз: цукровий діабет типа І, вперше виявлений.
25.07.2024 комісією КНП “ЗЦПМСД №5» ЗМР проведено медико-соціальну експертизу малолітньої ОСОБА_2 та за результатами чого складено відповідний медичний висновок №505/14 про дитину - інваліда віком до 18 років.
Згідно із вказаним висновком, за діагнозом “цукровий діабет, тип І, вперше виявлений. Діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Е10.1» встановлено, що вказане захворювання відповідає розділу ІІ пункту 3 підпункту 3.3. Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516.
Складено індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда №506/15.
Комісією визнано дитину ОСОБА_2 дитиною-інвалідом, проте не віднесено до категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А».
Не погоджуючись із невизнанням малолітньої ОСОБА_2 “дитиною з інвалідністю підгрупи А», 26.07.2024 ОСОБА_1 подала відповідне звернення на адресу КНП “Запорізький ЦПМСД №5», яку отримано та зареєстровано 26.07.2024 за №1901/01- 14. Проте, відповіді на дане звернення надано не було.
В подальшому, на підставі п. 10 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917, позивачем було подано скаргу на рішення комісії КНП “ЗЦПМСД №5» ЗМР до самої КНП “ЗЦПМСД №5» ЗМР, а також Обласної ЛКК КНП “ЗОКЛ» ЗОР та КНП “ЗОКДЛ» ЗОР.
Зважаючи на відсутність відповіді та реакції на скаргу, представником позивача було подано до Департаменту з питань охорони здоров'я та медичного забезпечення ЗМР, Департаменту охорони здоров'я Запорізької ОВА та Міністерства охорони здоров'я України відповідну скаргу на нерозгляд по суті скарги на рішення комісії КНП “ЗЦПМСД №5» ЗМР.
В подальшому, після подання останньої скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було запропоновано госпіталізацію до КНП “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР, де вони знаходились на обстеженні у період з 21.10.2024 по 25.10.2024.
25.10.2024 ОСОБА_1 було видано консультаційний висновок ЛКК від 24.10.2024, відповідно до якого визначено дитині статус “дитина з інвалідністю».
КНП “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР висновок ЛКК КНП “ЗЦПМСД №5» ЗМР не змінено.
ОСОБА_1 оскаржено рішення КНП “ЗЦПМСД №5» ЗМР та КНП “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР відносно дитини ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України.
За результатами розгляду скарги листом від 11.12.2024 №03.Щ/854МОЗ Департаментом охорони здоров'я Запорізької обласної військової адміністрації надано лист-відповідь КНП “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР від 11.12.2024 №01-02-05/Щ-57, в якому із посиланням на попередні листи-відповіді повідомлено про те, що скарга вже розглянута та запропоновано продовжити оскарження у разі незгоди.
Позивач вважає, що відповідачем 1 та відповідачем 2 в порядку повторного медичного огляду протиправно не визнано дитину ОСОБА_2 “дитиною з інвалідністю підгрупи А», вважає рішення відповідачів протиправними та необґрунтованими, у зв'язку з чим звернулась з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ЛКК під час проведення медичної експертизи було допущено порушення визначеної законом процедури.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року № 917 “Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям».
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначаються Законом України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».
Статтею 1 цього Закону надано визначення поняття дитини з інвалідністю, як особи віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність особам з інвалідністю з дитинства визначається органами медико-соціальної експертизи, а інвалідність дітям з інвалідністю - лікарсько-консультативними комісіями дитячих лікувально-профілактичних закладів.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.12.2001 року №482 затверджено Порядок видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (далі - Порядок №482), пунктом 3 якого визначено, що установлення у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років здійснюється лікарсько-консультативними комісіями (далі - ЛКК) дитячих обласних, багатопрофільних міських лікарень, спеціалізованих лікарень, диспансерів, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Української дитячої спеціалізованої лікарні “ОХМАТДИТ», Українського центру медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, клінік науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров'я України та Академії медичних наук України після стаціонарного або амбулаторного обстеження.
Відповідно до пункту 7 Порядку №482, визнання дитини віком до 18 років інвалідом та оформлення медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (ф.080/о “Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років») здійснюється лікарсько-консультативною комісією дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини після особистого огляду її та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф.027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф.028/о), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини в дитячій обласній, багатопрофільній міській лікарнях, спеціалізованих лікарнях, диспансерах, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Українській дитячій спеціалізованій лікарні “ОХМАТДИТ», Українському центрі медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи або клініках науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров'я, Академії медичних наук України та оформлених у зазначеному порядку.
Відповідно до пункту 11 Порядку №482, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років оформляється за підписами головного лікаря дитячого лікувально-профілактичного закладу, його заступника з медичної частини та лікуючого лікаря, завіряється круглою печаткою і в 3-денний строк направляється в орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Отже, чинним законодавством України передбачено оформлення та видачу висновків про дитину з інвалідністю віком до 18 років дитячими лікувально-профілактичними закладами.
Відповідно до п. 3 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року №917 (далі - Положення №917), лікарсько-консультативні комісії (далі - комісії) функціонують у закладах охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Утворюються в установленому порядку такі комісії: центральна комісія Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, центральні обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії), міські, районні, міжрайонні, районні в містах комісії. Центральні комісії утворюються за рішенням Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Центральна комісія МОЗ утворюється та функціонує за рішенням МОЗ у порядку, встановленому Міністерством.
Склад центральної комісії МОЗ та її чисельність затверджуються МОЗ.
Міські, районні, міжрайонні, районні у містах комісії утворюються за рішенням керівника відповідного закладу охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань охорони здоров'я місцевих держадміністрацій.
Відповідно до п.п.1 п.7 Положення №917, комісії визначають наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; категорію "дитина-інвалід" або "дитина-інвалід підгрупи А", причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві; потребу дитини-інваліда у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань; потребу дитини-інваліда у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини-інваліда до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування.
Центральні комісії перевіряють, зокрема, правомірність прийнятих міськими, районними, міжрайонними, районними в містах комісіями рішень щодо встановлення інвалідності (п.8 Положення №917).
Відповідно до п. 12, 13 Положення № 917, комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А" (щодо відмови в установленні категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А" з відповідним обґрунтуванням) та складає індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.
Медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років у триденний строк надсилається органові, в якому дитина з інвалідністю перебуває на обліку як особа, що отримує державну соціальну допомогу або пенсію, а у разі первинного встановлення категорії "дитина з інвалідністю" - до органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини з інвалідністю.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також до закладу охорони здоров'я і органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини з інвалідністю.
Голова та члени комісії, винні у прийнятті неправильного рішення і незаконній видачі документів про інвалідність, несуть відповідальність згідно із законом.
Механізм, умови та критерії встановлення лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів (далі - комісії) інвалідності дітям встановлює Порядок встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям.
Відповідно до п. 3, 4 Порядку №917, особам віком до 18 років комісіями встановлюється категорія "дитина з інвалідністю", а особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров'я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина з інвалідністю підгрупи А".
Медико-соціальна експертиза проводиться комісіями з метою встановлення дітям категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А" за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров'я, в якому спостерігається дитина, після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини.
Згідно з п. 19 Порядку №917, дитині, якій встановлена інвалідність, залежно від міри втрати здоров'я та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді встановлюється категорія “дитина з інвалідністю» або “дитина з інвалідністю підгрупи А».
За визначенням абз.абз. 3, 4 п. 21 Порядку №917, підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А» є виключно висока міра втрати здоров'я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.
До числа дітей із виключно високою мірою втрати здоров'я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму III і IV ступеня їх вираження (виражені та значно виражені порушення) і обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).
При цьому, згідно з п.п. 13 -15 Порядку №917, класифікація, що використовується комісією під час проведення медико-соціальної експертизи дітей, визначає основні види порушень функцій організму дитини, зумовлені захворюваннями, травмами (їх наслідками) та/або вродженими вадами, і ступінь їх вираження.
Основними видами порушень функцій організму є: порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, свідомості, поведінки, психомоторних функцій); порушення мови і мовних функцій (усної та письмової, вербальної і невербальної мови, порушення голосоутворення та інше); порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, тактильної, больової, температурної та інших видів чутливості); порушення статодинамічної функції (рухових функцій голови, тулуба, кінцівок, статики, координації рухів); порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету; порушення, зумовлені фізичним каліцтвом (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, що призводить до зовнішньої потворності, аномальні отвори шлунково-кишкового, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тіла).
Під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму, встановлюють такі ступені їх вираження: I ступінь - незначні порушення; II ступінь - помірні порушення; III ступінь - виражені порушення; IV ступінь - значно виражені порушення.
Відповідно до п.п. 17, 18 Порядку №917, під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності, встановлюються такі ступені їх вираження:
1) здатність до самообслуговування - здатність дитини самостійно задовольняти основні фізіологічні потреби, провадити повсякденну побутову діяльність, зокрема володіти навичками особистої гігієни: I ступінь - здатність до самообслуговування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час самообслуговування, зменшення кількості дій під час самообслуговування з використанням у разі потреби технічних засобів; II ступінь - здатність до самообслуговування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів; III ступінь - нездатність до самообслуговування, потреба у постійній сторонній допомозі та повна залежність від інших осіб;
2) здатність до самостійного пересування - здатність дитини самостійно переміщатися в просторі, зберігати рівновагу тіла під час пересування, перебування у спокої і під час зміни положення тіла, користуватися громадським транспортом: I ступінь - здатність до самостійного пересування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час пересування і скорочення відстані з використанням у разі потреби технічних засобів; II ступінь - здатність до самостійного пересування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів; III ступінь - нездатність до самостійного пересування і потреба в постійній допомозі інших осіб;
3) здатність до орієнтації - здатність дитини до адекватного сприйняття навколишнього середовища, до визначення часу і місця перебування, оцінки ситуації: I ступінь - здатність до орієнтації тільки у звичній ситуації самостійно та/або з використанням технічних засобів; II ступінь - здатність до орієнтації з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів; III ступінь - нездатність до орієнтації (дезорієнтація) і потреба в постійній допомозі та (або) нагляді інших осіб;
4) здатність до спілкування - здатність дитини до встановлення контактів з іншими особами шляхом сприйняття, переробки і передачі інформації: I ступінь - здатність до спілкування із зниженням темпу і обсягу отримання і передачі інформації; використання у разі потреби технічних засобів допомоги; здатність у разі ізольованого ураження органа слуху до спілкування з використанням невербальних способів і послуг сурдоперекладу; II ступінь - здатність до спілкування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів; III ступінь - нездатність до спілкування і потреба в постійній допомозі інших осіб;
5) здатність контролювати свою поведінку - здатність дитини до усвідомлення себе і адекватної поведінки з урахуванням соціально-правових та морально-етичних норм: I ступінь - періодичне виникнення обмеження здатності контролювати свою поведінку в складних життєвих ситуаціях та (або) постійне утруднення у виконанні рольових функцій, які зачіпають окремі сфери життя, з можливістю часткової самокорекції; II ступінь - постійне зниження рівня критичного ставлення до своєї поведінки і навколишнього середовища з можливістю часткової корекції тільки з регулярною допомогою інших осіб; III ступінь - нездатність контролювати свою поведінку, неможливість її корекції, потреба в постійній допомозі (нагляді) інших осіб;
6) здатність до навчання - здатність дитини до сприйняття, запам'ятовування, засвоєння і відтворення знань (загальноосвітніх, професійних та інших), оволодіння навичками та вміннями (професійними, соціальними, культурними, побутовими): I ступінь - здатність до навчання у навчальних закладах або класах (групах) з інклюзивним навчанням у таких закладах з використанням у разі потреби корегованих методів навчання, спеціального режиму навчання та спеціальних засобів для освіти; II ступінь - здатність до навчання за спеціальними програмами у навчальних закладах або вдома чи спеціальних навчальних закладах з використанням у разі потреби спеціальних засобів для освіти; III ступінь - значне обмеження здатності до навчання (здатність до здобуття лише певних освітніх рівнів (початкової загальної або базової загальної середньої освіти);
7) здатність до трудової діяльності - здатність дитини провадити трудову діяльність з дотриманням вимог до змісту, обсягу, якості та умов виконання роботи: I ступінь - здатність до провадження трудової діяльності; II ступінь - здатність до провадження трудової діяльності у спеціально створених умовах праці, зокрема на підприємствах, в установах та організаціях або вдома, з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей дитини, зумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устатковання, технічного обладнання чи у разі потреби - зниження кваліфікації, рівня важкості, напруження та (або) зменшення обсягу роботи тощо, нездатність продовжувати роботу за основною професією у разі збереження можливості в звичайних умовах праці провадити трудову діяльність за більш низькою кваліфікацією; III ступінь - здатність тільки до провадження елементарних видів трудової діяльності, що не потребують здобуття будь-якої освіти.
Ступінь обмеження основних категорій життєдіяльності дитини визначається виходячи з результатів оцінки їх відхилення від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини.
Так, 25.07.2024 комісією КНП “Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» ЗОР проведено медико-соціальну експертизу малолітньої ОСОБА_2 та за результатами чого складено відповідний медичний висновок №505/14 про дитину - інваліда віком до 18 років. Згідно із вказаним висновком, за діагнозом “цукровий діабет, тип І, вперше виявлений. Діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Е10.1» встановлено, що вказане захворювання відповідає розділу ІІ пункту 3 підпункту 3.3. Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516.
Зі змісту медичного висновку №505/14 КНП “Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» ЗОР не можливо встановити яким чином кваліфіковано наявні обмеження основних категорій життєдіяльності дитини, проте в консультаційному висновку ЛКК від 24.10.2024 за результатами повторного огляду дитини КНП “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР, вказано, що у дитини ОСОБА_2 має місце порушення функції організму (у вигляді порушення однієї функції внутрішньої секреції, а саме b-клітин підшлункової залози, яка скомпенсована інсулінотерапією) - ІІ ступеню їх вираження (помірні порушення) та обмеження життєдіяльності, а саме: здатність до самообслуговування та здатність до контролювання своєї поведінки - І ступеню, що підпадає під критерії встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю».
Водночас, під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності, встановлюються такі ступені їх вираження: 1) здатність до самообслуговування - здатність дитини самостійно задовольняти основні фізіологічні потреби, провадити повсякденну побутову діяльність, зокрема володіти навичками особистої гігієни: I ступінь - здатність до самообслуговування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час самообслуговування, зменшення кількості дій під час самообслуговування з використанням у разі потреби технічних засобів; II ступінь - здатність до самообслуговування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів; III ступінь - нездатність до самообслуговування, потреба у постійній сторонній допомозі та повна залежність від інших осіб.
У ОСОБА_2 діагностовано “цукровий діабет, тип І, вперше виявлений. Діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Е10.1». За визначенням ст. 1 Закону, догляд за особою з інвалідністю (дитиною з інвалідністю) - сукупність соціальних послуг, спрямованих на соціально-побутову допомогу та підтримку, захист і забезпечення життєдіяльності особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю). Згідно з МКХ-10, захворювання Е10.10 має назву “інсулінозалежний цукровий діабет з кетоацидозом».
Позивач зазначає, що ступінь вираження рівня обмеження основних категорій життєдіяльності ОСОБА_2 внаслідок вказаного захворювання по критеріям здатності до самообслуговування відповідає ІІІ ступеню, оскільки дитина є інсулінозалежною та банально не може самостійно зробити собі ін'єкцію з урахуванням її віку. В силу встановленого діагнозу дитина потребує контролю рівня цукру в крові із допомогою технічних засобі та інсулінових ін'єкцій, які дитина зробити собі не може. Отже, дитина потребує не “часткової» допомоги інших осіб, а постійного стороннього догляду та контролю за захворюванням.
Здатність контролювати свою поведінку - здатність дитини до усвідомлення себе і адекватної поведінки з урахуванням соціально-правових та морально-етичних норм: I ступінь - періодичне виникнення обмеження здатності контролювати свою поведінку в складних життєвих ситуаціях та (або) постійне утруднення у виконанні рольових функцій, які зачіпають окремі сфери життя, з можливістю часткової самокорекції; II ступінь - постійне зниження рівня критичного ставлення до своєї поведінки і навколишнього середовища з можливістю часткової корекції тільки з регулярною допомогою інших осіб; III ступінь - нездатність контролювати свою поведінку, неможливість її корекції, потреба в постійній допомозі (нагляді) інших осіб.
Захворювання ОСОБА_2 характеризується постійною зміною вмісту глюкози в крові та наявністю постійних перепадів (від гіперглікімії до гліпоглікімії).
Позивач зазначає, що зважаючи на це, дитина постійно хоче їсти та в силу віку банально не розуміє, чому вчора можна та треба було кушати все та багато, а сьогодні у дитини жорстка дієта, чому сьогодні їй колють ін'єкції, а вчора ні, тощо. Більш того, внаслідок різкого та значного падіння вмісту глюкози в крові у дитини зникає пам'ять та дитина не пам'ятає навіть дрібних побутових обставин та навіть того, що вона щойно їла, тощо.
Вказані доводи покладені в основу скарг позивача на висновок ЛКК.
Однак, як свідчать матеріали справи, вказані доводи скарг представника дитини відповідачем 2 залишені поза увагою та в консультаційному висновку ЛКК від 24.10.2024 ніяким чином не спростовані та не відхилені, що свідчить, на думку суду, про те, що повторний огляд дитини був формальним.
У висновку ЛКК КНП “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР наведено наступну оцінку ступеню порушення функцій організму та рівнів обмеження основних категорій життєдіяльності:
1) порушення функцій організму (у вигляді порушення однієї функції внутрішньої секреції, а саме b-клітин підшлункової залози, яка скомпенсована інсулінотерапією) - ІІ ступеню їх вираження (помірні порушення);
2) обмеження життєдіяльності, а саме: здатність до самообслуговування та здатність до контролювання своєї поведінки - І ступеню.
Висновок щодо порушення функції організму на рівні ІІ ступеню вираження зроблено комісією виключно посиланням на наявність у ОСОБА_2 порушення однієї функції внутрішньої секреції, а саме b-клітин підшлункової залози, яка скомпенсована інсулінотерапією.
Також, згідно з висновком, по критерію обмеження життєдіяльності здатність до самообслуговування та здатність до контролювання своєї поведінки у ОСОБА_2 відповідає І ступеню.
Між тим, суд першої інстанції правильно зазначив, що з урахуванням захворювання ОСОБА_2 до її повсякденного самообслуговування входить необхідність постійного та регулярного контролю та моніторингу глюкози та відповідно інсулінотерапія, контроль дієти, тощо, що вочевидь ОСОБА_2 не може робити самостійно, що не враховано у вказаному висновку.
Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно з висновком ЛКК КНП “Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР рекомендовано консультацію лікаря-психіатра дитячого.
Зважаючи на це, 19.11.2024 ОСОБА_2 було відвідано прийом лікаря-психіатра та їй встановлено діагноз: F90.0, F90.1, тобто “Розлади рухової активності та уваги», “Гіперкінетичний розлад поведінки». Тобто, основне захворювання цукровий діабет призвело до розвитку супутніх психічних розладів.
Проте, 24.10.2024 комісією відповідача 2 винесено оскаржуваний консультаційний висновок не дочекавшись отримання рекомендованого висновку лікаря-психіатра дитячого щодо уточнення діагнозу, а відповідно й не було враховано даний уточнений діагноз, який безумовно впливає на критерії оцінки різних показників, зокрема, на здатність контролювати свою поведінку.
Таким чином, в рішенні відповідача 1, викладеного у формі висновку від 25.07.2024 № 505/15 та в рішенні відповідача 2, викладеного в консультаційному висновку ЛКК від 24.10.2024 відсутні обґрунтування невідповідності стану ОСОБА_2 критеріям для встановлення категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А» та з яких саме підстав комісія дійшла до такого висновку.
Крім того, комісією відповідача 2 на час прийняття рішення не були витребувані та не прийняті до уваги висновки вузькопрофільних спеціалістів, зокрема, не надана оцінка психолога, не було проведено додаткових обстежень по даному профілі, хоча в самому висновку від 24.10.2024 наявне посилання на необхідність отримання цих даних та уточнення діагнозів.
Колегія суддів зверає увагу, що оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо того, яких саме підстав для встановлення категорії А немає, які саме дані можуть (мають) бути зібрані та надані, та які саме підстави потребують підтвердження.
Відсутні також будь-які посилання щодо того, якими саме дослідженнями та обстеженнями має бути підтверджена міра втрати здоров'я, надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування у дитини, щодо якої заявлено вимоги, порівняно зі здоровою.
При цьому, саме наведені критерії є підставою для встановлення відповідної категорії, і саме наявність або відсутність цих критеріїв мала бути розглянута відповідачем.
Посилання відповідачів на те, що протягом останнього часу не зафіксовано загострень хвороби дитини та її госпіталізації, що свідчить про правомірність висновку ЛКК, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки відсутність загострення хвороби може пояснюватись належним лікуванням, та суворим дотриманням дитиною дієти, розпорядку дня, отриманням ліків, доглядом, що забезпечується її батьками, відтак, вказана обставина не може підтверджувати правомірність висновків ЛКК.
Також, колегія суддів зазначає, що доводи відповідачів про те, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження комісії є безпідставними, оскільки встановлені обставини прави пдтверджують факт порушення відповідачі порядку проведження експертизи, здійснення її поверхнево, без врахування доводів та скарг позивача, без урахуванням висновків інших фахівців, відтак суд обгрунтовано поклав на відповідачів обов'язок поворно провести огляд дитини на предмет визнання категорії інвалідності, для повного та ефективного відновлення прав позивача та її дитини. Покладення судом на відповідчів обов'язку по відновленню порушених прав не може вважатися втручанням в дискриційні повноваження органу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Правобережний центр первинної медико-санітарної допомоги» Запорізької міської ради - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінична дитяча лікарня» Запорізької обласної ради - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2025 в адміністративній справі № 280/233/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш