04 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8239/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року (суддя Маковська О.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 07.07.2025 року) в справі №160/8239/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання надати повний текст Інструкції з діловодства, стягнення моральної шкоди,-
19.03.2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання повного тексту інструкції з діловодства, затвердженої наказом від 15.01.2024 №38-ОД; зобов'язати надати повний текст Інструкції з діловодства, затвердженої наказом від 15.01.2024 №38-ОД, у встановлені законом строки, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 8000 грн. за завдані моральні страждання.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апеляційну скаргу подав ОСОБА_1 , в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Свої вимоги апелянт обґрунтовував тим, що згідно зі ст. 1 Закону про доступ, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків. Інструкція з діловодства є саме таким документом, створеним УСЗН СМР у процесі виконання владних повноважень (затверджена наказом № 38-ОД). Запит стосувався не лише «інформації про» інструкцію, а й доступу до її тексту як публічної інформації. Ст. 5 Закону про доступ зобов'язує розпорядника інформації (УСЗН СМР) надавати інформацію в формі, що дозволяє її копіювання та ознайомлення. Надання лише відомостей про існування документа без його тексту не відповідає цій нормі, оскільки унеможливлює повне ознайомлення. Апелянт вказує, що встановлює обов'язок розпорядника надавати публічну інформацію на запит, якщо вона перебуває у його володінні. УСЗН СМР визнало наявність інструкції, але не надало її, що є бездіяльністю. Суд не визнав це протиправним, хоча ст. 22 Закону про доступ обмежує підстави відмови (наприклад, конфіденційність), яких тут не було. Ст. 20 Закону про доступ вимагає надання інформації протягом 5 робочих днів. Хоча строк дотримано, зміст відповіді не відповідає запиту, що робить бездіяльність триваючою. Щодо моральної шкоди апелянт вказував, що ст. 23 Закону України «Про інформацію» та ст. 1167 Цивільного кодексу України дозволяють стягнення моральної шкоди за порушення прав на інформацію. Суд першої інстанції відмовив у стягненні 8000 грн., ігноруючи мої докази (емоційні страждання, витрата часу як особи з інвалідністю). Це порушує ст. 32 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991, яка передбачає особливий захист прав осіб з інвалідністю.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що отримувати або створювати інформацію може виключно суб'єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків, законодавець зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, яка має бути повною, достовірною та точною або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». 31.12.2024 позивач звернувся із запитом на доступ до публічної інформації до начальника Управління соціального захисту населення Самарівської (Новомосковської) міської ради Горбач Галини Миколаївни, у запиті просив надати інформацію про інструкцію з діловодства, яка використовується у зазначеному управлінні. 06.01.2025 надано позивачу відповідь, в якій зазначено, що документування управлінської інформації та організація роботи з документами здійснюється відповідно до Інструкції з діловодства, затвердженої наказом від 15.01.2024 №38-ОД «Про затвердження Інструкції з діловодства в управлінні соціального захисту населення Новомосковської міської ради». Відповідач надав позивачу відповідь на запит на інформацію. Суд першої інстанції вказував, що відповідач надав відповідь на запит про доступ до публічної інформації в межах строку, встановленого Законом України «Про доступ до публічної інформації». Позивач обґрунтував свій позов нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо відповідальності за порушення законодавства про доступ до публічної інформації за надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації. Відповідач надав саме ту інформацію, яку запитував позивач щодо документування управлінської інформації та організація роботи з документами, що здійснюється відповідно до Інструкції з діловодства, затвердженої наказом від 15.01.2024 № 38-ОД «Про затвердження Інструкції з діловодства в управлінні соціального захисту населення Новомосковської міської ради».
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 31.12.2024 року на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернувся до Начальника управління соціального захисту населення у місті Самар Горбач Г.М. зі зверненням в якому просив надати інформацію про інструкцію з діловодства, яка використовується в управлінні соціального захисту населення міста Самар.
Листом від 06.01.2025 №13/0/22-25 Управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради повідомило ОСОБА_1 , що в Управлінні соціального захисту населення Новомосковської міської ради документування управлінської інформації та організація роботи з документами здійснюється відповідно до Інструкції з діловодства, яка затверджена наказом від 15.01.2024 №38-ОД. Надано відповідь на запит.
Згідно ч. 2 ст. 34 Конституції України - кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно ст. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Згідно ст. 5, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що кожна особа має право: зокрема: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Згідно ст. 1, ч. 3 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
ОСОБА_1 звернувся з запитом в якому виклав прохання як «Прошу надати інформацію про інструкцію з діловодства, яка використовується у управлінні соціального захисту населення міста Самар.». Відповіддю повідомлено, що в Управлінні соціального захисту населення Новомосковської міської ради документування управлінської інформації та організація роботи з документами здійснюється відповідно до Інструкції з діловодства, яка затверджена наказом від 15.01.2024 №38-ОД.
ОСОБА_1 не прохав надати копію або примірник Інструкції з діловодства, яка затверджена наказом від 15.01.2024 №38-ОД.
Отже на запит позивача було надано відповідь компетентним органом.
Згідно ч. 1 ст. 20 вищевказаного Закону, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Саме розпорядники та володільці надають запитувану інформацію.
Статті 9 та 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року не надають особам права на доступ до інформації, яка знаходиться в розпорядженні держави.
Право на отримання інформації може виникнути, якщо поширення інформації передбачається судовим рішенням і коли доступ до інформації має важливе значення для реалізації права на свободу вираження поглядів, і відмова в її наданні є втручанням у це право.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2016 року у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» («Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary») (заява № 18030/11) вказував, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (§ 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії: мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань, і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів; характер запитуваної інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу; особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть, насамперед, журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов'язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань; готовність і доступність запитуваної інформації. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних. Доведення дотримання вказаних критеріїв покладається на позивача-запитувача інформації. Особа, у розпорядженні якої знаходиться відповідна інформація та якій адресований запит на інформацію, має перевірити останній на предмет наявності в ньому відповідного обґрунтування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 року у справі № 9901/925/18 вказувала, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Тобто розпорядник має надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях.
При ухваленні рішення суд апеляційної інстанції керується правовими висновками Верховного Суду, зокрема викладеними у постановах від 10.12.2020 року у справі № 9901/105/20, від 10.02.2021 року у справі № 9901/22/20.
Позивач вказує, що дії Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради по неповному наданню відповіді на запит викликали моральні страждання, викликано психічне напруження, розчарування в діяльності органу влади.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 5 цієї ж постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
З доводів ОСОБА_1 викладених у позовній заяві, не можливо встановити причинний зв'язок необхідності стягнення моральної шкоди з наданням відповіді на запит про інформацію. Моральна шкода визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, виходячи з цього суд вважає, що позивачем не обґрунтовано заявлений розмір моральної шкоди, не доведено наявність у минулому моральних страждань саме через дії державного виконавця.
Позивач не надає об'єктивних доказів морального розладу, психічного захворювання спричиненого протиправними діями відповідачів, зокрема відсутні лікарські документи, рецепти лікарів на заспокійливі засоби, докази лікування від психічних розладів тощо. ОСОБА_1 не доведено наявність моральної шкоди від дій відповідача. Не вказано та не надано докази в яких діях виразились моральні страждання, психічні розлади тощо та які витрати вчинила позивача для уникнення моральних страждань. Відсутні задокументовані, медично підтверджені висновки наявності у ОСОБА_1 моральних розладів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
При ухваленні рішення у цій частині, суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 13.05.2021 року у справі № 320/2523/19, від 18.01.2021 року у справі №826/12941/15, від 21.10.2020 року у справі № 580/1881/19, від 02.09.2020 року у справі № 1340/4056/18, від 18.06.2020 року у справі №339/183/16-а, від 18.12.2019 року у справі №826/18484/16, від 18.11.2019 року у справі №820/5044/18, від 18.11.2019 року у справі №1340/4560/18.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому тільки у тому разі коли його вимоги задоволено. Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року в справі №160/8239/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова