05 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/2806/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2025 в адміністративній справі №280/2806/25 за позовом за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправним пункт 1.1. наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 березня 2025 року №110 «Про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову і направлення 10 березня 2025 року для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період резервістів і військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку резервістів і військовозобов'язаних, які призвані і відправлені в складі команд: - НОМЕР_1 (рядовий та сержантський склад ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо рядового ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт 61.61. наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10 березня 2025 року № 72 в частині прийняття справ та посади і приступлення до виконання службових обов'язків за посадою з визначеним посадовим окладом: рядового ОСОБА_1 курсантом навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити рядового ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- стягнути з відповідачів (солідарно) на користь позивача судові витрати, понесені ним на надання професійної правничої допомоги по цій справі.
Ухвалою суду від 21 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
02 червня 2025 року позивачем подана до суду уточнена позовна заява.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року в адміністративній справі №280/2806/25 уточнену позовну заяву повернуто позивачу без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду, та прийняти нову постанову, якою справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Позивач звернулась до суду з позовом у цій справі (через підсистему «Електронний суд») 11.04.2025 року, провадження у цій справі відкрито 21 квітня 2025 року, а уточнена позовна заява подана представником позивача лише 02 червня 2025 року (через підсистему «Електронний суд»).
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Саме такого підходу до розуміння процесуального закону дотримується Велика Палата висновок якої, викладений у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц.
Таким чином, процесуальним законом встановлено диспозитивне право позивача розпоряджатися позовними вимогами, в тому числі і щодо їх зміни. Однак таке право позивач може реалізувати у порядку та в строки, визначені статтею 47 КАС України.
Приписами частини першої статті 47 КАС України установлено строк для реалізації позивачем свого права змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Відповідна заява може бути подана до суду до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у випадку здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, а тому заяву в порядку частини першої статті 47 КАС України позивач може подати не пізніше ніж за п'ять днів до початку розгляду справи по суті.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що оскільки провадження у справі судом відкрито 21 квітня 2025 року, а уточнена позовна заява подана представником позивача подана лише 02 червня 2025 року, отже з пропуском строку визначеного ст. 47 КАС України, з урахуванням ч. 3 ст. 262 КАС України, тому наявні підстави для постановлення ухвали про повернення заявнику без розгляду уточненої позовної заяви.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2025 в адміністративній справі №280/2806/25,- залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2025 в адміністративній справі №280/2806/25,- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Сафронова
суддя С.В. Білак