27 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/10333/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного центру зайнятості на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2025 ( суддя Кисіль Р.В.) в адміністративній справі №280/10333/24 за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Івано-Франківський обласний центр зайнятості звернувся до суду з вимогами визнати протиправною бездіяльність ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області в частині повернення позивачу наказу Господарського суду Запорізької області по справі №908/3264/23 та зобов'язати ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області прийняти до виконання накази видані Господарським судом Запорізької області у справі №908/3264/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача коштів у сумі 58387,98 грн. та 2684,00 грн. судового збору на рахунок UA238201720355429300700706348, код одержувача 03491062, ДКСУ м. Київ.
Підставою для звернення до суду з позовом зазначено, що ГУ ДУСУ у Запорізькій області були протиправно повернуто без виконання накази Господарського суду Запорізької області у справі №908/3264/23. Підставою для повернення зазначено пп. 11 п. 9 Порядку №845 - орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли наявні інші передбачені законом випадки. Позивач вказує на те, що боржником у наказах Господарського суду Запорізької області у справі №908/3264/23 є державний орган, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке згідно відомостей , що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою є державним органом, на який поширюються вимоги ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак дані виконавчі документи по справі №908/3264/23 підлягають виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Такий обов'язок органів Казначейства є безумовним та не залежить від наявності в цих органах відкритих рахунків Пенсійного фонду України. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у задоволені позову відмовлено.
З апеляційною скаргою звернувся позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області по справі №908/3264/23 без виконання.
У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, тому клопотання позивача не підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Апеляційним переглядом справи встановлено, 29.05.2024 господарським судом Запорізької області видано накази про примусове виконання рішення у справі №908/3264/23 відповідно до якого підлягають стягненню кошти з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь Івано-Франківського ОЦЗ в сумі 58387,98 грн. (п'ятдесят вісім тисяч триста вісімдесят сім гривень 98 коп.) та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.
20.06.2024 на адресу ГУ ДКСУ у Запорізькій області надійшли наступні заяви Івано-Франківського ОЦЗ щодо виконання виконавчих документів по справі №908/3264/23, а саме:
- заява від 11.06.2024 №1214-10/30-24 про виконання наказу господарського суду Запорізької області від 29.05.2024 по справі №908/3264/23 про стягнення з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь Івано-Франківського ОЦЗ грошових коштів в розмірі 58387,98 грн;
- заява від 11.06.2024 №1215-10/30-24 про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 29.05.2024 по справі №908/3264/23 про стягнення з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь на користь Івано-Франківського ОЦЗ грошових коштів у розмірі 2684,00 грн.
На виконання зазначених наказів господарського суду Запорізької області, ГУ ДКСУ у Запорізькій області було направлено запити до ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо надання інформації стосовно рахунку, з якого має бути проведено безспірне списання коштів згідно з наказами суду по справі №908/3264/23, із зазначенням строку падання відповіді (запити ГУ ДКСУ у Запорізькій області від 21.06.2024 №04-08.3-06/4892, від 21.06.2024 №04-08.3-06/4893).
Оскільки на даний час в ГУ ДКСУ у Запорізькій області на ім'я ГУ ПФУ в Запорізькій області відкрито лише балансові не бюджетні рахунки для зарахування коштів єдиного соціального внеску.
Будь-яких інших рахунків ГУ ПФУ в Запорізькій області не було відкрито у відповідача.
Зазначене підтверджується наданою відповідачем до відзиву інформацією.
01.07.2024 на електронну адресу ГУ ДКСУ у Запорізькій області надійшли листи ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28.06.2024 №0800-0901-5/54882, від 28.06.2024 №0800-0901-5/55117, в яких було зазначено про те, що у ГУ ПФУ в Запорізькій області відсутні бюджетні призначення для стягнення заборгованості за вказаними наказами суду.
За результатами розгляду вищевказаних листів пенсійного органу, ГУ ДКСУ у Запорізькій області було направлено вимоги до ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо необхідності здійснення заходів, спрямованих на виконання судового рішення (вимоги ГУ ДКСУ у Запорізькій області від 03.07.2024 №04-08.3-06/5174, від 03.07.2024 №04-08.3-06/5181).
08.07.2024 на електронну адресу ГУ ДКСУ у Запорізькій області надійшли листи ГУ ПФУ в Запорізькій області від 05.07 2024 №0800-0901-5/57148, від 05.07.2024 №0800-0901-5/57146, в яких було зазначено, що у ГУ ПФУ в Запорізькій області відсутні розрахункові рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України, з яких можливо провести списання за наказами суду по справі №908/3264/23.
Враховуючи надану третьою особою відповідь щодо відсутності розрахункових рахунків, відкритих в органах Державної казначейської служби України, з яких можливо провести списання за наказами суду, ГУ ДКСУ у Запорізькій області, у відповідності до підпункту 5-1 пункту 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845 (зі змінами) (далі Порядок №845), було направлено до господарського суду Запорізької області, органу, який видав накази суду по справі №908/3264/23, листи, в яких суду було повідомлено про бездіяльність ГУ ПФУ в Запорізькій області стосовно невжиття жодного заходу, направленого на виконання наказів суду по справі №908/3264/23, що перешкоджає виконанню виконавчих документів, у зв'язку з чим ГУ ДКСУ у Запорізькій області не може здійснити дії стосовно безспірного списання коштів за поданими на виконання виконавчими документами (листи ГУ ДКСУ у Запорізькій області від 10.07.2024 №04-12-06/5357 від 10.07.2024 №04-12-10/5358).
Враховуючи, що в ГУ ДКСУ у Запорізькій області відсутнє майно ГУ ПФУ в Запорізькій області, на яке можливо звернути стягнення за вказаними наказами суду, ГУ ДКСУ у Запорізькій області було повернуто стягувачу накази суду по справі №908/3264/23, про що наявні відповідні відмітки на наказах.
Підставою для повернення зазначено пп. 11 п. 9 Порядку №845 - орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли наявні інші передбачені законом випадки.
В даному випадку у зв'язку з тим, що у боржника за вказаними наказами суду ГУ ПФУ в Запорізькій області, відсутнє будь-яке майно в ГУ ДКСУ у Запорізькій області, на яке можливо звернути стягнення (листи ГУ ДКСУ у Запорізькій області від 10.07.2024 №04-08.3-06/5388, від 10.07.2024 №04-08.3-06/5385).
30.08.2024 вищевказані накази господарського суду Запорізької області у справі №908/3264/23 направлено позивачем до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (заява про відкриття виконавчого провадження від 30.08.2024 №1818-10/30-24).
13.09.2024 відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання, з посиланням на те, що виконавчий документи необхідно пред'явити безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Івано-Франківський ОЦЗ вважаючи відмову ГУ ДКСУ України у Запорізькій області у прийнятті до виконання наказів господарського суду Запорізької області у справі №908/3264/23 незаконною, звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції з урахуванням частина 2 статті 2 Закону №4901-VI, а саме позивач не входить до кола стягувачів, за яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, погодився з доводами відповідача щодо непоширення дії Закону №4901-VI на спірні правовідносини. При цьому, застосовано практику Верховного Суду, висловленою у постановах від 24.01.2019 у справі №404/151/17, від 29.03.2019 у справі №818/2018/17, від 13.09.2019 у справі №826/19412/15, від 25.11.2019 у справі №200/4120/19-а. Отже, оскільки Закон №4901-VI передбачає особливості виконання рішення суду, боржником за яким є державний орган, однак дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за яким є державний орган, то виконання наказу господарського суду, у якому і стягувачем, і боржником виступають органи державної влади, не може здійснюватися згідно Закону №4901-VI. З цих підстав суд вважав помилковими твердження позивача, що у спірному випадку підлягають застосуванню положення Закону №4901-VI.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Ч.1 ст.2, ч.1 ст.3 Закону України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (Закон №4901-VI) встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Із змісту Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, видно, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Системний аналіз вказаних норм дають підстави для висновків, що Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень, ні учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відповідно до якої, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
У спірних правовідносинах, що склались між сторонами, відповідач, як територіальний орган ДКС України є встановленою Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок № 845.
Відповідно до п.2 - п.5 Порядку № 845 видно, що боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України Про виконавче провадження; фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.
Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Органи Казначейства:
1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;
2) вживають заходів до виконання виконавчих документів;
3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.
Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема, вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів; застосовувати заходи впливу до боржників відповідно до Бюджетного кодексу України та у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органам Держаудитслужби; повідомляти органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ, про дії або бездіяльність боржника, що перешкоджає виконанню виконавчого документа; вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.
Відповідно до п.26 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, яка здійснює централізоване обслуговування боржника, у межах відповідних бюджетних асигнувань з урахуванням положень п.25 цього Порядку.
У разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов'язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи (п.31 Порядку №845).
Підстави, за яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу, визначені, зокрема, п.п.1 п.9 Порядку № 845:
1) виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; не відповідає вимогам, передбаченим Законом України Про виконавче провадження;
2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;
3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень;
4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;
5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість;
6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу;
8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;
10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою;
11) наявні інші передбачені законом випадки.
Отже, системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновків, що Головне управління Державної казначейської служби України повинен вживати всіх заходів з виконання рішення суду, встановлених Порядком №845, в тому числі здійснювати безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, яка здійснює централізоване обслуговування боржника, у межах відповідних бюджетних асигнувань з урахуванням положень п.25 цього Порядку.
Орган Казначейства наділений повноваженнями повернути виконавчий документ стягувачеві виключно у випадках, прямо передбачених п. 9 Порядку № 845, або за наявності підстав, визначених з а к о н о м, (а не будь-яким іншим підзаконним нормативно-правовим актом), про що прямо вказано в пп. 11 п. 9 цього Порядку.
Повертаючись до справи встановлено, що підставою для повернення, зазначено підпункт 11 пункту 9 Порядку № 845, є інші передбачені законом випадки.
Проте, Головне управління Державної казначейської служби України повинен був вжити заходів, передбачених п.31 Порядку № 845, а саме орган Казначейства мав би надіслати боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Вказаний висновок зроблено з урахуванням правової позиція у постанові Верховного суду від 25.11.2019року у справі № 200/4120/19-а.
Крім того, є необґрунтованими доводи відповідача про неможливість списання коштів з рахунків боржника за відсутності у вказаному органі державного казначейства рахунків, відкритих боржнику, оскільки нормами чинного законодавства таких підстав для повернення виконавчого документа не передбачено.
Порядком №845 передбачена можливість звернення стягувачів, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника державного органу, до органу Казначейства, в якому обслуговується такий боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням з документами, зазначеними у пункті 6 цього Порядку, при цьому, у разі, коли такий боржник (державний орган) не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, орган Казначейства у розумінні приписів п.п.3 п.9 Порядку №845 не може повернути стягувачеві виконавчий документ про стягнення з такого боржника коштів, бо вказаною нормою (п.п.3 п.9 Порядку №845) встановлена пряма заборона такого повернення коли йдеться про виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень. Натомість, відповідно до приписів п.47 Порядку №845, орган Казначейства повинен подати до Казначейства (центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів) документи та відомості, надіслані стягувачами та боржником, а також інформацію про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника для подальшого здійснення Казначейством безспірного списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів відповідно до п.47 Порядку №845 та ст.3 Закону №4901-VІ.
Боржник у справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, сума боргу стягнута на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості, сума боргу у розмірі 58 387,98 грн. та 2 422,40 грн. витрат зі сплати судового збору добровільно боржником не сплачена.
Отже підлягає виконанню рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган та згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має бути виконаним.
Вказані обставини свідчать, що відповідач безпідставно повернув позивачу без виконання накази Господарського суду Запорізької області у справі №908/3264/23 про примусове виконання рішення.
За таких обставин, колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки апеляційним переглядом справи встановлено, що суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
З урахування наведеного колегія суддів дійшла висновку, про протиправність дій Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області щодо повернення наказів Господарського суду Запорізької області у справі №908/3264/23 про примусове виконання рішень, без виконання. Як наслідок, слід зобов'язати відповідача прийняти до виконання наказ Господарського суду Запорізької області у справі №908/3264/23.
Суд першої інстанції, формуючи свої висновки щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, норми права застосував формально, безвідносно до обставин цієї справи, при цьому, стверджуючи про відсутність підстав для застосування Порядку №845, належним чином не обґрунтував механізм виконання наказів господарського суду Запорізької області, тоді як сам відповідач не заперечував своїх повноважень відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону №1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.
Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (ч. 4 ст. 6 Закону України №1404-VIII).
Положеннями статті 15 Закону №1404-VIII встановлено, що сторонами виконавчого провадження згідно з положеннями є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Разом з цим, в будь-якому випадку у спірних правовідносинах орган казначейства є встановленою Законом № 1404-VIIІ та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінетом Міністрів України від 03.08.2011 № 845, особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.
Згідно з приписами п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України також унормовано, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Підпункт 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачає, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами в справах, де боржниками є державні органи. Дані повноваження належать виключно органам Казначейства.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (Порядок №845) визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до викладеного, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального прав, суд дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняття постанови про задоволення позовних вимог.
Судові витрати згідно норм ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного центру зайнятості задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2025 в адміністративній справі №280/10333/24 скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
Позов Івано-Франківського обласного центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області в частині повернення позивачу наказу Господарського суду Запорізької області по справі №908/3264/23 та зобов'язати ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області прийняти до виконання накази видані Господарським судом Запорізької області у справі №908/3264/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача коштів у сумі 58387,98 грн. та 2684,00 грн. судового збору на рахунок UA238201720355429300700706348, код одержувача 03491062, ДКСУ м. Київ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 27 листопада 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко