25 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/26544/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2024 (суддя суду першої інстанції Сластьон А.О.), прийняту без виклику сторін в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/26544/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
03.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) №912070165073 від 14.08.2024 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у переведенні на інший вид пенсії - з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списом № 2;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 05.07.2001 по 02,08.2021 у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат», з 03.08.2021 по 30.07.2024 у ПАТ “КАМЕТ-СТАЛЬ»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою з 07.08.2024 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 07 серпня 2024 року вона звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення її з пенсії по інвалідністі на пенсію за віком на пільгових умовах за Cписком №2. Позивач послалася на те, що набуття нею права на призначення згаданої пенсії підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020, яким зміни до пункту “б» частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом №213-VІІІ, були визнані неконституційними. Проте, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та недостатністю пільгового стажу.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17.03.2025 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №912070165073 від 14.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списом №2. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 05.07.2001 до 02.08.2021 та з 03.08.2021 до 30.07.2024. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії Головне управління ПФУ в Закарпатській області виходило з того, що призначення пенсії за віком в тому числі на пільгових умовах за Списком №2, здійснюється відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому обов'язковою умовою для призначеної пенсії є досягнення 55-річного віку. Для призначення пільгової пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІУ всі умови повинні бути дотримані одночасно, тобто після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2. Також, відповідач зазначає, що суд при розгляді справи втрутився в його дискреційні повноваження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.
07.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пільгову пенсію за віком по Списку №2.
Розглянувши подані позивачем документи, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 14.08.2024 прийняло рішення №912070165073 про відмову в призначенні позивачу пенсії. В обґрунтування відмови у призначені пенсії відповідач зазначив, що ОСОБА_1 набуде право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 стаття 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) після досягнення 55-річного віку та з досягненням необхідного пільгового стажу.
Вважаючи протиправним рішення від 14.08.2024 №912070165073 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернулася до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходить з того, що позивач має право на зарахування стажу та призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом “б» частини 1статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-XII) в чинній редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.
Статею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) та п.3 постанови КМУ від 12.08.1993 №637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383).
Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Надана суду копія трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.08.1987 містить всі необхідні записи щодо роботи позивача у спірні періоди, зокрема з 05.07.2001 до 02.08.2021 позивач працювала у Публічному акціонерному товаристві “Дніпровській металургійний комбінат» машиністом конвеєру 3 разряду, посада якої атестована належним чином, про що міститься запис у трудовій книжці позивача, а також в період з 03.08.2021 до 30.07.2024 позивач працювала на посаді оператора завантаження конвертера 4 розряду у ПАТ “КАМЕТ-СТАЛЬ». Дана посада також відноситься до пільгових посад за Списком №2, і є атестованою.
Зазначені у трудовій книжці дані позивач підтвердила наданими до територіального органу Пенсійного фонду України архівними довідками архівного управління Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 08.07.2024 №Є-21/2-09/1002, від 08.07.2024 №Є-21/2-09/1002/1.
Відповідно до довідки ПАТ “Камет-Сталь» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 02.08.2024 №143-742 позивачем підтверджено пільговий стаж роботи у ПАТ “Камет-Сталь» за Списком №2 в період з 03.08.2021 до 30.07.2024.
Також, індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж ОСОБА_1 за періоди роботи з 2001 року по 2009 рік, з 2010 року по 2024 рік за кодом підстави для обліку спецстажу “ЗП3013Б1».
Відповідно до Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску органам Пенсійного фонду України код підстави для обліку спецстажу “ЗП3013Б1» проставлявся тим працівникам, які зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відтак, довідка форми ОК-5 є належним джерелом відомостей про пільговий стаж ОСОБА_1 в спірних правовідносинах.
Суд звертає увагу, що Довідка з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОК-5 містить інформацію, про те, що стаж позивача у період з 2001 року по 2024 рік повинен обраховуватися як пільговий за Списком №2, підтвердженням чому є код підстави для обліку спецстажу “ЗП3013Б1» довідці форми ОК-5.
Відтак, суд доходить висновку, що спірний період трудової діяльності позивача з 05.07.2001 до 02.08.2021, а також з 03.08.2021 до 30.07.2024 підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що під час ухвалення рішення від 14.08.2024 про відмову в призначенні позивачу пільгової пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем 1 не здійснена належна оцінка наданих позивачем документів та в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування в частині відмови в зарахуванні до пільгового стажу періодів трудової діяльності позивача з 05.07.2001 до 02.08.2021, а також з 03.08.2021 до 30.07.2024, а тому вказане рішення від 14.08.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
З метою захисту прав позивача суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати позивачу до пільгового стажу відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період трудової діяльності позивача з 05.07.2001 до 02.08.2021, а також з 03.08.2021 до 30.07.2024.
З урахуванням незарахованих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області періодів трудової діяльності позивача з 05.07.2001 до 02.08.2021, а також з 03.08.2021 до 30.07.2024, пільговий стаж позивача буде становити понад 20 років (з необхідних 10 років), що є достатнім для призначення пільгової пенсії за віком.
Крім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач 1 не оспорює наявність у позивача достатнього страхового стажу.
Відтак, позивач на момент звернення до територіального органу пенсійного фонду України за призначенням пенсії в серпні 2024 року набув права на призначення пільгової пенсії за віком по Списку №2.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що пенсія позивачу підлягає призначенню з 07.08.2024, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції з метою ефективного захисту порушеного права позивача правомірно поклав на ГУ ПФУ в Закарпатській області обов'язок зарахувати до стажу позивача періоди трудової діяльності з 05.07.2001 до 02.08.2021, та з 03.08.2021 до 30.07.2024, а також зобов'язав перевести позивача на пенсію за віком за Списком №2.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не втрутився в дискреційні повноваження відповідача в цій справі, адже при вирішенні питання про переведення позивача на пенсію за Списком №2, відповідач не мав можливості обирати між кількома варіантами правомірної поведінки, з урахуванням обставин встановлених судом відповідач мав лише один варіант правомірної поведінки - зарахувати пільговий трудовий стаж позивача та перевести позивача на пенсію за списком №2.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 в адміністративній справі № 160/26544/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник