25 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/34697/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служба України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 ( суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/34697/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ СЕРВІС" до Державної служба України з безпеки на транспорті про скасування постанови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ СЕРВІС" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить:
скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 076227 від 20.11.2024, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровської області Державної служби України з безпеки на транспорті, якою ТОВ "БІГ СІТІ СЕРВІС" притягнуто до відповідальності за порушення статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн;
скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 076228 від 20.11.2024, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровської області Державної служби України з безпеки на транспорті, якою ТОВ "БІГ СІТІ СЕРВІС" притягнуто до відповідальності за порушення статті 34 Закону України “Про автомобільний транспорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51 000,00 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що ТОВ “БІГ СІТІ СЕРВІС» не здійснювало таке перевезення. Вказаний автомобіль раніше дійсно перебував в оренді і ТОВ “БІГ СІТІ СЕРВІС» здійснювало на ньому перевезення, зокрема і від замовника ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ “ЕЛЬБА», чим позивач і може пояснити помилку останнього під час заповнення товарно-транспортної накладної. Станом на дату проведення перевірки (28.10.2024) вказаний автомобіль був повернутий позивачем із оренди його власнику - ТОВ “БІГ СІТІ ГРУП», це підтверджується договором оренди та актом приймання передачі транспортних засобів з оренди № 21/06 від 21.06.2024. Водій ОСОБА_1 не є працівником ТОВ “БІГ СІТІ СЕРВІС», адже 21.06.2024 був звільнений з підприємства (копія наказу додається), в якому наразі працює один директор, що підтверджується копією штатного розпису. Відтак ТОВ “БІГ СІТІ СЕРВІС» помилково зазначене в товарно-транспортній накладній, як перевізник, а фактично таку перевозку не здійснювало, адже не має у користуванні транспортного засобу, що перевірявся, як не має ніяких відносин і з водієм, який керував цим транспортним засобом. Таким чином, позивач - ТОВ “БІГ СІТІ СЕРВІС» не є суб'єктом вказаного порушення, а тому до підприємства не може бути застосовано адміністративно-господарського штрафу за порушення, допущені іншими особами.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю винесених відносно позивача постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області 28.10.2024 року проводилась рейдова перевірка на а/д М-30, “Стрий-УманьДніпро-Ізварене», 949 км + 826 м, в результаті якої був зупинений транспортний засіб: марки RENAULT тягач / BAPS напівпричіп, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він автомобільним перевізником є Фермерське Господарство “Лада Агро» (підтверджується ТТН № 170 від 25.09.2024 та не заперечується Позивачем у позовній заяві). Посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено ваговий контроль за результатами якого встановлено порушення норм, які зазначені в п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР України), а саме: навантаження на строєні осі склала 32,750 т. при допустимій 24 т., що перевищує норму на 36,45 %. Зважаючи на зазначене та відповідно до п. 15 Порядку № 1567, при перевірці документів визначених ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» та п. 2.1 ПДР України було встановлено таке, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезені подільного вантажу без відповідного дозволу. А також зафіксовано порушення в частині відсутності протоколу технічного стану транспортного засобу та роздруківки даних роботи тахографа водія ОСОБА_1 за 28.10.2024.
Згідно з актом № 063122, складеним старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровської області Державної служби України з безпеки на транспорті 28.10.2024, перевірявся автомобіль марки RENAULT державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом, яким керував водій ОСОБА_1 .
Вказаний автомобіль належить ТОВ “БІГ СІТІ ГРУП», а перевізником в товарнотранспортній накладній зазначено ТОВ “БІГ СІТІ СЕРВІС».
Товариство з обмеженою відповідальністю “БІГ СІТІ СЕРВІС», код ЄДРПОУ 44997692 отримало 27.11.2024 від Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровської області Державної служби України з безпеки на транспорті Постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів:
- № 076227 від 20.11.2024 про притягнення ТОВ "БІГ СІТІ СЕРВІС" до відповідальності за порушення статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.;
- № 076228 від 20.11.2024 про притягнення ТОВ "БІГ СІТІ СЕРВІС" до відповідальності за порушення статті 34 Закону України “Про автомобільний транспорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51 000,00 грн.
В позовній заяві позивач зазначив, що перевіряємий автомобіль раніше дійсно перебував в оренді і ТОВ “БІГ СІТІ СЕРВІС» здійснювало на ньому перевезення, зокрема і від замовника ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ “ЕЛЬБА», чим позивач і може пояснити помилку останнього під час заповнення товарно-транспортної накладної.
Станом на дату проведення перевірки (28.10.2024) вказаний автомобіль був повернутий позивачем із оренди його власнику - ТОВ “БІГ СІТІ ГРУП», це підтверджується договором оренди та актом приймання передачі транспортних засобів з оренди № 21/06 від 21.06.2024.
Водій ОСОБА_1 не є працівником ТОВ “БІГ СІТІ СЕРВІС», адже 21.06.2024 був звільнений з підприємства (копія наказу додається), в якому наразі працює один директор, що підтверджується копією штатного розпису.
На думку позивача, ТОВ “БІГ СІТІ СЕРВІС» помилково зазначене в товарно-транспортній накладній, як перевізник, а фактично таку перевозку не здійснювало, адже не має у користуванні транспортного засобу, що перевірявся, як не має ніяких відносин і з водієм, який керував цим транспортним засобом.
Правомірність постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № 076227 від 20.11.2024 та № 076228 від 20.11.2024 є предметом оскарження у цій справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі Закон №2344-ІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За текстом статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
За текстом частини першої статті 34 закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Відповідно до частини 3 статті 39 Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України, для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно оскаржуваних постанов стало порушення ст. ст. 34 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Водночас, аналізуючи вищенаведені положення законодавства, дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за порушення ст.ст. 34 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 01 червня 2023 року та від 06 липня 2023 року у справах №640/39442/21 та №560/514/22 відповідно, а також від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а.
Проаналізувавши зібрані по справі докази суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено факту вчинення позивачем даного порушення і, що саме він виступав автомобільним перевізником, виходячи з наступного.
Так, у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 Верховний Суд вказав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Водночас, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21, тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Аналогічна правова позиція також підтримана Верховним Судом в постановах від 13.03.2025 у справі №120/3812/23, від 13.03.2025 у справі №420/9048/23, від 14.11.2024 у справі №440/8156/23.
У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом і у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.
Отож, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не є можливим визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі №280/2150/23).
Водночас, саме на органи Укртрансбезпеки покладено обов'язок ретельно перевірити надану водієм інформацію стосовно особи, яка відповідає за перевезення вантажу на предмет її відповідності вимогам автомобільного перевізника та вжити відповідних заходів, у випадку, якщо наданої водієм інформації недостатньо для визначення особи автомобільного перевізника.
Так, суд звертає увагу, що визначення автомобільного перевізника відповідачем у спірному випадку проводилося виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.
Натомість, з матеріалів справи судом встановлено, автомобіль марки RENAULT державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом перебував в оренді і ТОВ “БІГ СІТІ СЕРВІС» здійснювало на ньому перевезення, зокрема і від замовника ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ “ЕЛЬБА».
Станом на дату проведення перевірки (28.10.2024) вказаний автомобіль був повернутий позивачем із оренди його власнику - ТОВ “БІГ СІТІ ГРУП», це підтверджується договором оренди та актом приймання передачі транспортних засобів з оренди № 21/06 від 21.06.2024.
Станом на дату проведення перевірки (28.10.2024) вказаний автомобіль був повернутий позивачем із оренди його власнику - ТОВ “БІГ СІТІ ГРУП», це підтверджується договором оренди від 01.05.2023 року № 01/05/23ОР та актом приймання передачі транспортних засобів з оренди № 21/06 від 21.06.2024, копія яких наявні в матеріалах прави.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що ТОВ “БІГ СІТІ СЕРВІС» фактично таку перевезення не здійснювало, адже не має у користуванні транспортного засобу, що перевірявся, як не має ніяких відносин і з водієм, який керував цим транспортним засобом.
При цьому, щодо аргументів відповідача про те, що згадані документи не надавали до перевірки, а також під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності, суд враховує вищезгадані правові позиції Верховного Суду в постановах від 13.03.2025 у справі №120/3812/23, від 13.03.2025 у справі №420/9048/23, від 14.11.2024 у справі №440/8156/23, за змістом яких нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про те, що ТОВ “БІГ СІТІ СЕРВІС» є відповідальною особою за порушення вимог законодавства були передчасні та помилкові, адже відповідний транспортний засіб на момент перевірки не був у його користуванні.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної служба України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 в адміністративній справі №160/34697/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 25 листопада 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова