02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 216/7930/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 01 серпня 2025 р. (суддя Чирський Г.М.) в адміністративній справі №216/7930/24 за позовом ОСОБА_1 до полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила суд скасувати винесену інспектором Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3025710 від 11.09.2024 р. про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позовної вимоги наведені наступні доводи: наявність похибки вимірювання приладом «TruCam» в межах 2 км/год дає підстави стверджувати про можливе перевищення встановленого обмеження швидкості руху; відсутність знаку про здійснення відеофіксації унеможливлює законне монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки; арезний вимірювач TruCam 20/20 ТС 080356 перебував у руках патрульного поліцейського, що суперечить ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію»; відсутні будь-які докази факту вчинення позивачкою адміністративного правопорушення; позивачка не була повідомлена про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 01 серпня 2025 р. позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки Полк патрульної поліції в м. Кривий Ріг не має статусу юридичної особи. Органом Національної поліції, який має відповідати за позовом у цій справі, є Департамент патрульної поліції, який є юридичною особою і який не був залучений до участі в розгляді справи. Також, суд першої інстанції не взяв до уваги вручення позивачці під підпис запрошення на розгляд справи на 24.07.2024 на 10 год. 00 хв. Оскільки від неї 23.07.2024 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, їй був направлений відповідний лист на адресу, зазначену позивачкою при спілкуванні з поліцейським. Адреса позивачки також була встановлена за службовою базою. Оскільки у визначений день і час 11.09.2024 о 10.00 год. позивачка не прибула, інспектор розглянув справу. Суд першої інстанції безпідставно не прийняв в якості належного доказу відеозапис з приладу TruCam 20/20 серійний номер ТС 080356. Окремі недоліки в оформленні спірної постанови - в частині зазначення невірного номеру будинку, не спростовують порушення, яке допущено позивачкою. Скаржник/відповідач вважає, що суд першої інстанції стягнув судові витрати з Департаменту патрульної поліції, який не був стороною у справі.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, наполягаючи на своїх доводах, якими вона мотивувала протиправність спірної постанови.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 22 жовтня 2025 р.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.09.2024 інспектором 3 взводу 2 роти 2 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Єлішаєвим Дмитром Анатолійовичем винесено постанову серії ЕНА № 3025710 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивача ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за те, що 17.07.2024 року приблизно о 11-01 год. в м. Кривий Ріг по вул. Олексія Солом'яного, 77, керуючи ТЗ, рухалася зі швидкістю 78 км/год., чим порушила встановлені обмеження швидкості в населеному пункті на 28 км/год., чим порушила вимоги п. 12.4 ПДР - порушення швидкисного режиму в населених пунктах. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем TruCam LTI20/20 ТС008356.
Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів вчинення позивачкою порушення, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності. Також, суд дійшов висновку про неповідомлення позивачки про розгляд справи, узв'язку із чим відповідач не мав права виносити спірну постанову.
Скаржник/відповідач наполягає на тому, що позов позивачкою був пред'явлений до неналежного відповідача, заміну якого суд першої інстанції не здійснив.
Колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неналежність відповідача у цій справі.
Щодо наявності/відсутності доказів правопорушення.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено судом першої інстанції зі змісту спірної постанови, 17.07.2024, 11:01:00 м. Кривий Ріг, вулиця Олексія Солом'яного 77 водій, керуючи ТЗ, рухався зі швидкістю 78 км/год, чим порушив встановлені обмеження швидкості в населеному пункті на 28 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним приладом TruCam LTI20/20 ТС008356. Порушив п.п. 12.4 ПДР, ст. 122 ч. 1 КУпАП (а.с.83).
Натомість, суд першої інстанції відхилив відеозапис, вказавши на невідповідність номера будинку місця фіксації "22" із даними, зазначеними у постанові "77". Також, суд зауважив, що тривалість запису у 3 секунди не дозволяє достеменно пересвідчитись у порушенні.
Колегія суддів з таким висновком не погоджується з наступних підстав.
За приписами статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Технічні прилади та технічні засоби, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 має свідоцтво про повірку № 22-01/29486, чинне до 21 листопада 2024 р., сертифікат перевірки, виданий Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" (а.с.27.28). Відповідач також надав фото фіксації допущеного порушення позивачкою, на якому чітко відображені усі обставини події: день, час, марка автомобіля, його номерний знак та швидкість руху (а.с.19).
За даними ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі (а.с.26).
Розділом 12 Правил дорожнього руху (ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, врегульовано питання швидкості руху. Відповідно до пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину встановлена частиною 1 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доводи позивачки про похибку у вимірюванні на 2км/год колегія суддів вважає неспроможними, оскільки допущене нею перевищення на 28 км/год, при врахуванні похибки у 2 км/год порушення не спростовує, оскільки адміністративна відповідальність настає вже за перевищення на 20 км/год.
Щодо доводів позивачки про відсутність дорожнього знаку « 5.70» - «фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху».
Колегія суддів зазначає, що знак « 5.70» означає зміну схеми руху. Натомість, про автоматичну відеофіксацію порушень Правил дорожнього руху попереджає дорожній знак "5.76", який позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
Колегія суддів наполягає на тому, що водій зобов'язаний неухильно дотримуватись швидкісного режиму в населених пунктах, незважаючи на можливе здійснення контролю його руху працівниками патрульної поліції.
Щодо висновку суду першої інстанції про порушення працівниками поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, у тому числі, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою статті 122 Кодексу. Частиною 2 зазначеної статті КУпАП визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Колегія суддів враховує, що на місці вчинення правопорушення постанова не була винесена, оскільки позивачка заявила про перенесення розгляду справи. Позивачка не заперечує обставину отримання нею повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції на 24.07.2024 о 10 год. 00 хв. (а.с.20). Однак, у визначений інспектором поліції день вона не прибула, направивши клопотання про перенесення розгляду справи (а.с.11). Це клопотання також було задоволено, і розгляд справи перенесено на 02.08.2024 на 10:00 год., про що позивачці був направлений лист №4599/41/19/1/02-2024 від 25.07.2024 (а.с.21). У зв'язку із неявкою позивачки у визначений день, розгляд справи знов був перенесений на 11.09.2024 на 10.00 год, про що 06.08.2024 позивачці направлений лист № 4845/41/19/1/02-2024 (а.с.23-25). Кореспонденція направлялась на адресу: АДРЕСА_1 .
Натомість, за даними виконавчого провадження 76258965 місце проживання позивачки - АДРЕСА_2 , за інформацією зі «службової бази», яка долучена відповідачем до апеляційної скарги, адреса позивачки - АДРЕСА_2 , за даними її паспорту НОМЕР_1 місце проживання позивачки - АДРЕСА_3 (а.с.10).
Отже, жодним доказом не підтверджується адреса реєстрації/проживання/перебування позивачки як АДРЕСА_1 .
За приписами частини 1 статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не була повідомлена про день і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, тому позбавлена можливості бути присутньою та користуватись процесуальними правами, передбаченими наведеною вище правовою нормою.
Доводи скаржника/відповідача цей висновок не спростовують, оскільки обов'язок щодо повідомлення особи, щодо якої ініційовано таке провадження, покладається на орган, який уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення. Відповідач визнав за можливе задовольнити клопотання позивачки від 23.07.2024 про перенесення розгляду справи, до якого не було додано жодного документу на підтвердження неможливості її прибуття у визначений день. В подальшому, відповідач не пересвідчився в адресі місця проживання позивачки, що призвело до порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення і, як наслідок, скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Разом з цим, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про невідповідність відеозапису та фотофіксації критерію належності доказів. Колегія суддів вважає, що надані відповідачем відеозапис та фото з відеозапису підтверджують обставину порушення позивачкою пункту 12.4 ПДР. Однак, притягнення її до адміністративної відповідальності за відсутності належного повідомлення про розгляд справи 11.09.2024 унеможливлює визнання спірної постанови правомірною.
Колегія суддів наголошує на тому, що в адміністративному судочинстві України діє принцип презумпції вини суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі, який і зобов'язаний доводити правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності ( ч. 2 ст. 77 Кодексу). Метою адміністративного судочинства України є захист порушених прав, у тому числі, фізичних осіб, а не усунення недоліків в діяльності суб'єктів владних повноважень.
Наведені в апеляційній скарзі доводи частково знайшли своє підтвердження під час її розгляду, але вони не є підставами для скасування оскарженого рішення суду. Колегія суддів погоджується із рішенням суду, яким скасована спірна постанова, однак відхиляє мотивування в частині відсутності доказів порушення позивачкою Правил дорожнього руху. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, що передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 01 серпня 2025 р. в адміністративній справі №216/7930/24 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 01 серпня 2025 р. в адміністративній справі №216/7930/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 грудня 2025 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш