Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.
05 грудня 2025 р. Справа № 520/20523/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.09.25 по справі № 520/20523/25
за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання незаконними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив суд:
- визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 02.07.2025 № 341/35-00-04-04.
- сплату судових витрат покласти на відповідача.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 02.07.2025 № 341/35-00-04-04 є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 року адміністративний позов Комунального підприємства "Харківводоканал" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання незаконними дії та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 02.07.2025 № 341/35-00-04-04.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" сплачений судовий збір у сумі 24224 грн. 00 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, податковим органом правомірно застосовано штрафну санкцію згідно абз.2 ст.120-1.2 ПКУ у зв'язку з відсутністю реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення- рішення.
Крім того, на думку апелянта, позивач не вжив заходів для реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування: в ході розгляду справи представниками КП «Харківводоканал» не заперечувався факт відсутності звернення із запитом щодо роз'яснення саме до ДПС України.
Так, адміністратором Електронного кабінету платника податків є Державна податкова служба України, саме вона здійснює технічну, інформаційну та методологічну підтримку функціонування електронного кабінету. ДПС відповідає за захист персональних даних, технічне обслуговування, надання консультацій користувачам, оновлення та розвиток функціоналу кабінету. Згідно наказу Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року №637, затверджено Порядок функціонування електронного кабінету, який встановлює офіційні технічні вимоги та права користувачів, функція перегляду коригувань також регулюється цим документом.
Таким чином, на переконання представника відповідача, відсутні підстави вважати, що позивачем були вжиті всі необхідні заходи.
Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що повернення підприємством ще 2019 році спірних розрахунків коригування АТ «Харківобленерго» позбавило їх статусу, як таких, що були надіслані саме постачальником. Оскільки повторного надіслання таких розрахунків АТ «Харківобленерго» здійснено не було, а КП «Харківводоканал» законодавчо позбавлено можливості виписувати нові розрахунки коригування, воно не мало технічної можливості здійснити таку реєстрацію. Разом з цим, факт того, що спірні розрахунки коригування були отримані КП «Харківводоканал» від АТ «Харківобленерго» через електронну систему «М.Е.DОС» ще 16.09.2019, обумовив невідповідність форми бланків надісланих АТ «Харківобленерго» розрахунків коригування, формі бланків, що діє на теперішній момент. Слід зазначити, що за період з 2019 по 2025 роки форма бланку розрахунку коригування змінювалась шість разів. Станом на 16.09.2019 діяла форма бланку J1201210, зараз застосовується форма J1201216.
Також, сплив часу з 2019 року по 2025 рік обумовив зміну електронного підпису на спірних розрахунках коригування. Так, приписами п. 201.1 ст. 201 ПКУ унормовано обов'язок платника податку скласти податкову накладну в електронній формі виключно з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
На переконання представника позивача, підприємству було об'єктивно недоступно виконання вимог ст. 120-1.2 ПК України, проте, незважаючи на це воно намагалося виконати свій обов'язок з реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних по операціям з АК «Харківобленерго» за для чого зверталося як до самого Північного МУ ДПС ВПП так і до ТОВ «ЦСК «України» та ТОВ «М.Е.ДОС», які виконують технічну підтримку, втім ці дії не дали конструктивного результату, у зв'язку з чим податкове повідомлення від 02.07.2025 № 341/35-00-04-04 є незаконним.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Північним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків було проведено камеральну перевірку Комунального підприємства «Харківводоканал» з питання своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за Актом документальної позапланової виїзної перевірки від 18.06.2024 року № 331/35-00 07/03361715.
За результатами проведення названої перевірки контролюючим органом було складено Акт від 10.06.2025 № 253/35-00-04-04-15/03361715 (далі - Акт) на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2025 № 341/35-00-04-04, яким, в порядку абз.2 п.120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до КП «Харківводоканал» застосовано штрафні санкції в розмірі 50% на суму 6 496 830,19 грн, за відсутність реєстрації розрахунків коригувань протягом десяти днів наступних за днем отримання податкового повідомлення-рішення від 16.07.2024 № 38835000702.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачем було застосовано процедуру адміністративного оскарження. Рішенням від 29.07.2025 № 21 790/6/99-00-06-03-01-06 фіскальний орган відмовив у задоволенні скарги КП «Харківводоканал», а висновки оскаржуваного податкового повідомлення-рішення залишив без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що КП «Харківводоканал» здійснив всі дії, що від нього залежали, спрямовані на виконання вимог положень п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, втім сплив строку на реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних, унормований положеннями абз. 2 п. 192.1 ст. 192 ПК України та відсутність будь яких практичних рекомендацій від контролюючого органу щодо реєстрації спірних розрахунків коригування унеможливили їх реєстрацію за наслідками судового оскарження, а отже відсутня вина позивача щодо реєстрації спірних розрахунків коригування, а тому податкове повідомлення рішення від 02/07/2025 № 341/35-00-04-04 підлягає скасування, а позов задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
Положеннями пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України встановлено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
За правилами пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
У пункті 61.1 статті 61 ПК України міститься визначення, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України міститься визначення, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог, зазначених у п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Абз. 14 п. 201.10 ст. 201 ПК України закріплено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Так, положення п.120-1.2 ст. 120-1 ПК України встановлюють поетапний склад податкового правопорушення за нереєстрацію податкових накладних та розрахунків коригувань, зокрема: 1. Абз.1 п.120-1.2 ст. 120-1 ПК України визначає відповідальність за відсутність реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН шляхом накладення штрафної санкції у розмірі 50% суми незареєстрованих податкових накладних та розрахунків коригувань.
Абзац 2 п. 120-1.2 ст.120-1 ПК України врегульовує, що у разі, якщо платник не здійснив реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригувань зазначених в абз.1 п.120-1.2 ст. 120-1 ПК України протягом 10 днів наступних з днем отримання податкового повідомлення-рішення по факту нереєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань на такого платника повторно накладається штраф у розмірі 50% суми незареєстрованих податкових накладних та розрахунків коригувань.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що в абз.2 п.120-1.2 ст. 120-1 ПК України законодавець визначив дворівневий склад податкового делікту у якому похідне податкове повідомлення рішення ( абз.2 п.120-1.2 ст. 120-1 ПК України ) є достатнім та обґрунтованим виключно за умови можливості виконати вимоги діючого законодавства та зареєструвати податкові накладні або розрахунки коригування, які стали підставою для винесення первісного податкового повідомлення-рішення ( абз.1 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України ).
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 16.07.2024 відповідачем було складено та винесено податкове повідомлення-рішення № 38835000702 в порядку абз.1 п.120-1.2 ст. 120-1 ПК України за фактом відсутності реєстрації розрахунків коригувань до податкових накладних за період вересень 2013 грудень 2015 та січень, лютий, травень 2017 року, зазначених у додатку № 8 «Заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8)», поданого АТ «Харківобленерго» до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року, яке в даних умовах є первісним . Вказане податкове повідомлення-рішення набуло законної сили 19.05.2025 року (постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі № 520/28001/24).
Приписами абз.2 п. 192.1 ст.192 ПК України (які набули чинності згідно із Законом № 1914-IX від 30.11.2021) визначено термін, пізніше якого, розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних, та який дорівнює 1095 календарним дням з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.
Як встановлено судом першої інстанції, податкові накладні, які стали підгрунттям для спірних розрахунків коригування датовані вереснем 2013 - груднем 2015 та січнем, лютим, травнем 2017 року, а тому знаходяться поза межами 1095 днів , що унеможливлює реєстрацію, виписаних на їх підставі розрахунків коригування.
Позивач здійснював всі можливі дії, спрямовані на виконання обов'язку щодо реєстрації розрахунків коригування протягом 10-днів після узгодження первісного податкового повідомлення-рішення, як у 2024 році, після його отримання, так і у 2025 році, після отримання постанови Другого апеляційного адміністративного суду. Однак, всі вони були відхилені ДПС.
Також, з матеріалів справи встановлено, що позивач неодноразово звертався до Північного МУ ДПС ВПП з питанням надати роз'яснення щодо можливості реєстрації спірних розрахунків коригування.
Першого листа з цього приводу КП «Харківводоканал» направив ще у 2024 році, після отримання первісного податкового повідомлення-рішення (лист від 19.07.2024 № 01 01-23/2543-24), реакцією на яке була відповідь, яка стосувалася обставин станом на 2019 рік (лист від 31.07.2024 № 2290/6/35-00-04-04-26).
Другого листа Підприємством було направлено вже після винесення постанови суду апеляційної інстанції та узгодження первісного податкового повідомлення-рішення (лист від 29.05.2025 № 08-11/4319). Втім, відповідь фіскального органу будь яких конструктивних роз'яснень та рекомендацій також не містила (лист від 04.06.2025 № 2085/6/35-00-04-04-26 ).
Крім того, КП «Харківводоканал» звернулося до ТОВ «ЦСК «України» та ТОВ «М.Е.ДОК», які забезпечують технічну підтримку бухгалтерських програм з листами від 29.05.2025 № 08-25/4925 та № 08-25/4922, в яких просило надати роз'яснення щодо можливості виконання судового рішення та реєстрації спірних розрахунків коригування.
На вище вказані листи було отримано відповіді згідно з рекомендацій звернутися до контролюючого органу для отримання роз'яснення з порушеного питання. (копії листів ТОВ «ЦСК «Україна» від 10.07.2025 № 10/07-2769 та ТОВ «М.Е.ДОС» від 08.072025 № 08/07-2769).
Так п. 109.1 ст. 109, п. 112.1 ст. 112 ПК України які унормовують, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини.
При цьому, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. (п.112.2. ст. 112 ПК України).
Колегія суддів звертає увагу, що законодавець акцентує увагу на тому, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Кореспондують наведеному також положення ч. 2 п. 109.1 ст. 109 ПК України за якими діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови , які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
При цьому, слід звернути увагу на положення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та п.112.7 ст. 112 ПК України, відповідно до яких усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Аналізуючи наведене правове регулювання та дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що КП «Харківводоканал» здійснив всі дії, що від нього залежали, спрямовані на виконання вимог положень п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, втім сплив строку на реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних, унормований положеннями абз. 2 п. 192.1 ст. 192 ПК України та відсутність будь яких практичних рекомендацій від контролюючого органу щодо реєстрації спірних розрахунків коригування унеможливили їх реєстрацію за наслідками судового оскарження, а отже відсутня вина позивача щодо несвоєчасної реєстрації спірних розрахунків коригування, а тому податкове повідомлення рішення від 02/07/2025 № 341/35-00-04-04 підлягає скасування, а позов задоволенню.
Також, слід зазначити, що застосування до позивача штрафних санкцій за відсутність реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних за первісним податковим повідомленням-рішенням, тобто за невчинення дій, яких КП «Харківводоканал» не міг вчинити через неузгодженість податкового законодавства та відсутність конструктивної відповіді Північного МУ ДПС ВПП, є порушенням принципів обґрунтованості, розсудливості, пропорційності та не відповідає принципу належного урядування.
Враховуючи характер принципу in dubio pro tributario у демократичному суспільстві має бути підхід, відповідно до якого - істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.
У пунктах 70-71 рішення по справі “Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах “Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, “Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, “Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, “Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та “Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 року по справі № 520/20523/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 по справі № 520/20523/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов