26 листопада 2025 р. Справа № 520/25213/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Андрійко Олени Володимирівни на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025, суддя Григоров Д.В., по справі № 520/25213/25
за позовом ОСОБА_1
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
третя особа Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут"
про визнання протиправним та скасування розпорядження,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження НКРЕКП №116-р від 22 липня 2025 р. "Про усунення порушень ПРАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" в частині положень щодо зобов?язання ПРАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" у термін до 01 вересня 2025 року ініціювати розірвання договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги та договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, які є додатками до зазначених договорів про постачання з ОСОБА_1 .
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Андрійко Олени Володимирівни про забезпечення позову, згідно якої заявник просив суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом тимчасового зупинення дії розпорядження НКРЕКП №116-р від 22 липня 2025 року "Про усунення порушень ПРАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" стосовно ОСОБА_1 в частині положення щодо зобов'язання ПРАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" у термін до 01 вересня 2025 року ініціювати розірвання договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги та договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, які є додатками до зазначених договорів про постачання з ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі по суті;
- заборонити ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" вчиняти будь-які дії, спрямовані на розірвання наступних договорів: Договір №180000092194 від 07.11.2019 р. про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством №180000092194 від 07.11.2019, як додаток №2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 07.11.2019 №180000092194; Договір №180000092197 від 07.11.2019 р. про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством №180000092197 від 07.11.2019, як додаток №2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 07.11.2019 №180000092197; Договір №180000092198 від 07.11.2019 р. про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством №180000092198 від 07.11.2019, як додаток №2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 07.11.2019 №180000092198; Договір №180000092199 від 07.11.2019 р. про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством №180000092199 від 07.11.2019, як додаток №2 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 07.11.2019 №180000092199 до набрання законної сили рішенням у справі по суті.
В обґрунтування заяви зазначено, що, на думку заявника, не застосування заходів забезпечення позову до вирішення по суті спору про скасування зазначеного окремого положення розпорядження як незаконного втручання в договірні відносини не дозволить або значно ускладнить захист права позивача як споживача на отримання електричної енергії за укладеними договорами. Адже за всіма укладеними договорами про постачання електричної енергії постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача. Тобто протиправне розірвання договорів призведе до знеструмлення домогосподарств, не можливості використання електроприладів та устаткування і як наслідок до завдання шкоди майновим інтересам позивача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року відмовлено в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що забезпечення позову є гарантією ефективного виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову та спрямоване на охорону прав і законних інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень до моменту вирішення спору по суті.
На переконання позивача, наявні ознаки очевидної протиправності Розпорядження від 22 липня 2025 р. №116-р «Про усунення порушень ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» в частині вимоги у термін до 01 вересня 2025 року ініціювати розірвання договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги та договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, які є додатками до зазначених договорів про постачання з ОСОБА_1 . У даній справі заявлені позивачем заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами та не виходять за їх межі, оскільки спрямовані виключно на тимчасове зупинення дії Розпорядження НКРЕКП №116-р у частині, яка стосується позивача, до моменту ухвалення остаточного рішення у справі. Такі заходи не змінюють обсягу прав та обов'язків сторін, не створюють жодних нових юридичних наслідків, не втручаються у діяльність НКРЕКП як органу державного регулювання, а лише запобігають настанню невідворотних наслідків, пов'язаних із можливим одностороннім припиненням (розірванням) договірних відносин між ПрАТ «Харківенергозбут» і позивачем.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
На переконання представника відповідача, вжиття заходів забезпечення позову шляхом тимчасового зупинення дії Розпорядження № 116-р до набрання законної сили рішенням у справі по суті, а також заборони ПрАТ «Харківенергозбут» вчиняти будь-які дії спрямовані на розірвання договорів із ОСОБА_1 не є ефективним, адекватним та не свідчить про можливість завдання шкоди позивачу.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини, не є достатньо обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Разом з цим, ч. 2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У свою чергу, відповідно до вимог п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
З наведеного вбачається, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.
Згідно з вимогами чинного законодавства, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 151 КАС України регламентовано, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження НКРЕКП №116-р від 22 липня 2025 р. "Про усунення порушень ПРАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" в частині положень щодо зобов?язання ПРАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" у термін до 01 вересня 2025 року ініціювати розірвання договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги та договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, які є додатками до зазначених договорів про постачання з ОСОБА_1 .
Ухвалою суду першої інстанції від 29.09.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду. Відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг третя особа Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 порушує питання забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження НКРЕКП №116-р від 22 липня 2025 року "Про усунення порушень ПРАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" стосовно ОСОБА_1 в частині положення щодо зобов'язання ПРАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" у термін до 01 вересня 2025 року ініціювати розірвання договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги та договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, які є додатками до зазначених договорів про постачання з ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі по суті та заборонити ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" вчиняти будь-які дії, спрямовані на розірвання низки договорів.
За змістом оскаржуваного розпорядження третю особу зобов'язано ініціювати розірвання цивільно-правових договорів, що укладені між третьою особою та позивачем. Суд зважує на те, що порядок розірвання цивільно-господарського договору визначено вимогами цивільного законодавства та домовленістю сторін, в разі недосягнення згоди між сторонами угоди спір з цього приводу має бути вирішений судом, на який покладено в тому числі перевірку дотримання прав учасників цивільно-правової угоди, тобто неможливо стверджувати про те, що саме за наслідками виконання оскаржуваного розпорядження права позивача будуть порушені у тій мірі, що потребує застосування невідкладних заходів забезпечення позову до її вирішення по суті.
Також слід звернути увагу і на те, що за змістом оскаржуваного розпорядження третю особу було зобов'язано ініціювати розірвання договорів про постачання електричної енергії у строк до 01.09.2025р., а до суду позивач звернувся 19.09.2025р., з огляду на що вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не можна визнати своєчасним та їх задоволення фактично призводитиме до вирішення справи по суті без належного судового розгляду.
Тобто, обраний заявником захід забезпечення позову (зупинення дії розпорядження НКРЕКП №116-р від 22 липня 2025 року) фактично є вирішенням справи, оскільки його вжиття надасть в такий спосіб суб'єкту господарювання можливість продовжувати здійснення господарської діяльності з використанням ліцензії, дію якої припинено.
Водночас, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 800/521/17.
Щодо доводів заявника про те, що захист прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі буде неможливим та неефективним без вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.
Безумовно рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Однак сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі № 380/4273/21.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Стосовно доводів апелянта щодо очевидної протиправності рішення відповідача та порушення прав позивача, що є самостійною підставою забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Вирішуючи наведений довід, колегія суддів, з урахуванням викладених у позовній заяві аргументів та доданих до неї матеріалів та виходячи зі змісту спірних правовідносин, не вбачає очевидної протиправності оскаржуваного рішення.
Встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
Таким чином, наведені заявником у заяві про забезпечення позову доводи, не свідчать про реальний характер загрози правам та законним інтересам заявника до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання внаслідок невжиття таких заходів обставин, які б переважали пов'язані із цим наслідки, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
За наведених обставин та враховуючи, що позивач не навів обґрунтованих підстав для вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів ч. 2 ст. 150 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року по справі № 520/25213/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Андрійко Олени Володимирівни - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 по справі № 520/25213/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло
Постанова складена в повному обсязі 05.12.25.