Справа № 703/7914/25
2-о/703/221/25
про залишення позовної заяви без руху
05 грудня 2025 року м. Сміла
Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Волосовський В.В., розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ротмістрівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, Ротмістрівський будинок-інтернат, Смілянська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем,-
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чепурний В.В., звернувся до Смілянського міськрайонного суду із заявою, в якій просить встановити факт його постійного проживання разом із спадкодавцем - ОСОБА_2 , яка доводилась йому сестрою та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в селі Куцівка Смілянського району Черкаської області, до моменту смерті останньої.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Волосовському В.В.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі за вищевказаною заявою встановлено, що така подана з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України, а саме при поданні позовної заяви позивачем не сплачено судовий збір в розмірі ставки встановленої Законом.
Цивільні справи розглядаються судом виключно в порядку, встановленому ЦПК України, яким в тому числі встановлено вимоги до форми та змісту заяви, з якою особа має право звернутись до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно з вимогами ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».
За статтями 1, 2 цього Закону визначено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (яка на даний час є чинною), законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
Згідно з п.4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 грн.
Таким чином, заявнику за звернення до суду із вказаною заявою необхідно було сплатити на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Відтак, дана заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, оскільки до неї не додано документу, що підтверджує сплату позивачем судового збору у встановленому законом розмірі.
Вказаний в ухвалі недолік може бути усунений шляхом подання до суду документів, що підтверджують сплату 605 грн. 60 коп. судового збору за наступними платіжними реквізитами:
отримувач коштів - ГУК у Черк.обл./тгм.Сміла/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37930566;
банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);
код банку отримувача (МФО) - 899998 ;
рахунок отримувача - UA838999980313111206000023753;
код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Зазначені вище недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до судового розгляду.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
На підставі вищевикладеного, приходжу до обґрунтованого висновку, що заява подана без додержання вимог ст.175 та ст.177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо заявник, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
За вказаних обставин заява повинна бути залишена без руху, а заявнику необхідно надати строк для усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Залишення заяви без руху з зазначених вище підстав відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Також, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 p.), яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя,-
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ротмістрівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, Ротмістрівський будинок-інтернат, Смілянська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем - залишити без руху.
Надати заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині даної ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: В.В. Волосовський