Єдиний унікальний номер 205/9710/23
Номер провадження2/205/462/25
25 листопада 2025 року місто Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Костромітіної О. О.,
за участю секретаря судового засідання Михайленко Ю. О.,
в ході проведення підготовчого засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування вартості розміру витрат здійснених поліпшенням майна,
В провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана цивільна справа.
В ході проведення підготовчого судового засідання адвокатом Мироняк Т.С., яка діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 , подано до суду клопотання щодо передачі справи до Верховного суду для визначення підсудності відповідно до частини першої статті 29 ЦПК України. В обґрунтування клопотання зазначає, що у позові зазначено, позивач ОСОБА_1 постійно з серпня 2022 року проживає за кордоном у державі Канаді. Також, у позові зазначено, що відповідач ОСОБА_2 з 2019 року безперервно проживає закордоном. Факт проживання позивача і відповідача за межами території України підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, у тому числі в заявах по суті спору. Проте, представник позивача при звернення до суду, будучі обізнаним, що обидві сторони спору позивач та відповідач постійно проживають за межами території України, не заявив клопотання про визначення підсудності, в порядку ст. ст. 29, 33 ЦПК України. Розгляд справи з порушенням правил підсудності є безумовною підставою для скасування судових рішень у справі та суперечить інтересам всіх учасників справи. Враховуючи вищевикладене, просить суд передати справу № 205/9710/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування вартості розміру витрат здійснених поліпшенням майна, до Верховного суду для визначення підсудності.
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Бардаченко Д.В. подав до суду заперечення проти задоволення клопотання. В обґрунтування заперечення посилається на те, що Порядок визначення територіальної підсудності цивільних справ закріплений в статтях 26-30 ЦПК України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.
Відповідно до положень ч 1. ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться у пунктах 41 та 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 № 3 (далі - Постанова Пленуму № 3), визначено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи із зазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 року по справі № 910/10647/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Отже, з врахуванням тієї обставини, що предметом позову є відшкодування вартості здійсненого поліпшення майна (вартості необхідних витрат), яке не може бути відокремлене без завдання шкоди майну, яке знаходиться на території Новокодацького (історична назва Ленінський район) м. Дніпра, цей спір є спором з приводу нерухомого майна та підлягає розгляду за правилами виключної підсудності. На підставі вищевикладеного, просить суд відмовити в задоволенні клопотання щодо передачі справи до Верховного Суду для визначення підсудності.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бардаченко Д.В., та представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мироняк Т.С. подали до суду заяви про проведення підготовчого засідання без їх участі. Свої позиції, викладенні в письмових матеріалах справи підтримують.
Вивчивши матеріали вищевказаного клопотання, заперечення, письмові матеріали справи, суд дійшов наступного .
Підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, відповідно до ст. 29 ЦПК України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Відповідно до положень ч 1. ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 року по справі № 910/10647/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ухвалою суду від 16.10.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження, за правилами загального позовного провадження, по цивільній справі 205/9710/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування вартості розміру витрат здійснених поліпшенням майна. З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочати підготовче провадження у справі.
Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що власником домоволодіння АДРЕСА_1 є його мати - ОСОБА_2 . З 2014 року відповідач переїхала проживати до РФ та лише один раз в 2019 році на два тижні приїхала до України для того, щоб видати довіреність на її ім'я щоб він міг проводити реконструкцію домоволодіння, яку вона запланувала, ще у 2019 році, про що остання виписала доручення на його ім'я, яке було посвідчено Державним нотаріусом Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко В.Г., що підтверджує надання нею згоди на реконструкцію домоволодіння та проведення ремонту, оформлювати узаконення здійсненої реконструкції. Влітку 2019 році вони почали ремонтні роботи в домоволодіння, які тривали до вересня 2021 року. По будинку було зроблено дуже багато демонтажних робіт і вивезення будівельного сміття. На реконструкцію домоволодіння він втратив приблизно більше 1500000. На підставі тих документів які є в нього на підтвердження витрачених грошових коштів на ремонтні роботи, а саме матеріали та надані послуги він нарахував 911531,43 гривень, які просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь, оскільки остання через уповноважену особу повідомила його про те, що він та його сім'я повинні негайно покинути її будинок за адресом: АДРЕСА_1 .
Також в позовній заяві зазначено, що позивач та відповідач на цей час проживають за межами території України, що не заперечується сторонами протягом проведення підготовчого провадження по даній цивільній справі.
Таким чином, судом встановлено, що предметом позову є відшкодування вартості здійсненого поліпшення майна (вартості необхідних витрат), яке не може бути відокремлене без завдання шкоди майну, яке знаходиться на території Новокодацького м. Дніпра, тому суд дійшов висновку, що цей спір є спором з приводу нерухомого майна та підлягає розгляду за правилами виключної підсудності.
За таких обставин суд при вирішення клопотання щодо передачі справи до Верховного Суду для визначення підсудності по суті відхиляє позицію представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Мироняк Т.С., що дана цивільна справа, з урахуванням проживання позивача та відповідача за межами території України, відповідно до ст. 29 ЦПК України, підлягає переданню до Верховного Суду для визначення підсудності, оскільки суд на підставі вищевикладених норм права, висновків Великої палати Верховного Суду виснував, що цей спір є спором з приводу нерухомого майна та підлягає розгляду за правилами виключної підсудності.
При цьому суд наголошує, що клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Мироняк Т.С. щодо передачі справи до Верховного суду для визначення підсудності відповідно до ч.1 ст. 29 ЦПК України подано під час вирішення клопотання експерта для виконання судової будівельно-технічної експертизи за ухвалою суду від 05.12.2014 р., яка залишено без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, що свідчить про те, що спору щодо визначення підсудності даної цивільної справи не існує.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволені вищевказаного клопотання представника позивача відповідача ОСОБА_2 адвоката Мироняк Т.М.
Керуючись ст. ст. 30, 197, 260 ЦПК України,
У задоволенні клопотання представника позивача відповідача ОСОБА_4 адвоката Мироняк Тетяни Сергіївни щодо передачі справи № 205/9710/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування вартості розміру витрат здійснених поліпшенням майна, до Верховного суду для визначення підсудності, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Костромітіна
.