справа № 205/1810/25
провадження № 2/208/3369/25
(заочне)
04 грудня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського, Дніпропетровськох області, у складі:
головуючої судді: Кузнєцової А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Бистрова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам'янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,-
На розгляд суду пред'явлено вказану позовну заяву, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в порядку регрессу в розмірі 56537,99 грн., з яких 42170,00 грн - сума виплаченого страхового відшкодування, 2681,50 грн - інфляційні втрати, 10600,37 грн - пеня, 1086,12 грн - 3% річних, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 7300,00 грн витрат на правову допомогу.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 03.08.2022 р. в м. Дніпро на вулиці Панікахи сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ВАЗ, д. н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.09.2022 р. у справі №932/4669/22 відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Також, постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2022 р. у справі №932/4755/22 відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність відповідача станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-210200129.
Вартість ремонту, згідно Ремонтної калькуляції, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 складає 56713,90 грн.
Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 22.11.2022 р. між власником транспортного засобу Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 (потерпілою особою) та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 42170,00 грн. На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 42170,00 грн.
05.10.2023 р. відповідачу було направлено вимогу про виплату грошових коштів у розмірі 42170,00 грн.. Однак, станом на дату подання даної позовної заяви відповідач не сплатив кошти позивачу.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 530, ч.1,2 ст. 536, ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем проведено розрахунок штрафних санкцій за період з 13.10.2023 р. по 21.08.2024 р., з яких: розмір основного боргу - 42170,00 грн - сума виплаченого страхового відшкодування, 2681,50 грн - інфляційні втрати, 10600,37 грн - пеня, 1086,12 грн - 3% річних.
В зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.
Сторони на виклик до суду не з'явилися.
Позивач ТДВ «Страхова група «Оберіг» про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповіднодо ст.ст.128,130ЦПК України, представником позивача Стецюрою О.В. в позовній заяві було заявлено про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримано.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явися, причини неявки невідомі. Відповідач викликався шляхом розміщення оголошення про виклик особи на сайті суду, оскільки місце його реєстрації знаходиться на території якого можливі бойові дії, що в розумінні ч. 11 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи.
З огляду на вказане, в розумінні ст.280 ЦПК України, наявні умови для проведення заочного розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що між ТДВ "СК " Оберіг " та ОСОБА_1 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу № ЕР-210200129. Згідно умов Полісу ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн. Відповідно до Полісу забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ, д. н.з. НОМЕР_1 (а.с. 14-17).
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.09.2022 р. у справі №932/4669/22 відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 03.08.2022 р. в м. Дніпро на вулиці Панікахи за участю транспортного засобу ВАЗ, д. н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 18).
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2022 р. у справі №932/4755/22 відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, яке мало місце 03.08.2022 р. в м. Дніпро на вулиці Панікахи (а.с 19) .
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст.979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п.35.1 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно п.п.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Згідно ремонтної калькуляції, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 складає 56713,90 грн.(а.с.20-22).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 (а.с. 24) .
Встановлено, що 22.11.2022 р. власником транспортного засобу Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 подано в ТДВ «СК «Оберіг» заяву про виплату страхового відшкодування в узгодженому розмірі 42170,00 грн (а.с.25)
ТДВ СГ «Оберіг» було складено страховий акт №38719/1 на суму страхового відшкодування у розмірі 42170,00грн. та дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 03.08.2022 о 17 год. 00 хв. в м. Дніпро по вул. Пакінахи, визнано страховим випадком (а.с.26).
23.02.2023 року було перераховано суму страхового відшкодування у розмірі 42170,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №17074 від 23.02.2023 року.
Відповідно до п.п. «в» п.38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Враховуючи, що відповідач керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, страховик здійснив страхове відшкодування завданої шкоди, тому у позивача ТДВ «СГ «Оберіг», виникло право регресного позову до ОСОБА_1 у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
05.10.2023 року ТДВ «СГ «Оберіг» було направлено ОСОБА_1 вимогу про виплату грошових коштів в розмірі 42170,00 грн. та реквізити оплати (а.с.28-29).
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.1166,1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,- незалежно від наявності вини.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, що має наслідком їх задоволення в зазначеній частині.
Щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №758/1303/15-ц (пункт 26)).
У постанові від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).
Позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин в частині встановлення відповідальності у вигляді штрафних санкцій за порушення зобов'язання.
При цьому, згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За таких обставин, обов'язок щодо несвоєчасної сплати страхового відшкодування законодавець покладає саме на страховика.
Крім цього, відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що відповідача не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому він не повинен нести відповідальність за наслідки у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат, пені та 3% річних.
Відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Вирішуючі питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень статті 141 ЦПК України, відповідно до частини 1 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги ТДВ «СК «Оберіг» задоволені у частині, що дорівнює 74,58% заявленої суми позову.
Позовна заява подана через «Електронний суд». Тому при зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір відповідно до ч.3ст.4 Закону України «Про судовий збір»із застосуванням коефіцієнту 0,8, для пониження відповідного розміру ставки судового збору, в сумі 2 422,40 грн.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1806,62 грн., пропорційно до задоволеної частини вимог (2 422,40 грн. х 74,58%), та витрати на правову допомогу в розмірі 5444,34 грн. (7300,00 грн. х 74,58%)
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.979, 1166, 1187, 1188 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та керуючись ст.4, 5, 13, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 274, 280 352, 354-355 ЦПК України,
Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (Код ЄДРПОУ 39433769):
- суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 42170 (сорок дві тисячі сто сімдесят) гривень;
- 1806 (одна тисяча вісімсот шість) гривень 62 копійки - витрати з оплати судового збору;
- 5444 (п'ять тисяч чотириста сорок чотири) гривні 34 копійки - витрати на правову допомогу.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили, відповідно до ст. 273 ЦПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду 04.12.2025 року.
позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, місцезнаходження: м.Київ, вул. Васильківська, 14;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя А.С. Кузнєцова