05 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1681/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року, підйомної допомоги у серпні 2016 року та грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2017 року відповідно, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року, підйомної допомоги виплаченої у серпні 2016 року та грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у вересні 2017 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», ураховуючи раніше виплачені суми.
Позов обґрунтовано тим, що при виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року, підйомної допомоги у серпні 2016 року та грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2017 року відповідач протиправно до їх складу не включив щомісячну додаткову грошову винагороду. З указаним позивач не погоджується, посилаючись на порушення відповідачем права на отримання грошового забезпечення у належному розмірі.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строк для подання заяв по суті справи.
Відповідач, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про безпідставність заявлення вимог даного позову саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), оскільки названий прикордонний загін не є останнім місцем проходження служби позивача. Крім цього відповідач звернув увагу на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку та умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких щомісячна виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, проте вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення, підйомна допомога. Вказано, що допомога на оздоровлення є одноразовою виплатою та виплачується тільки один раз на рік, а тому щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якої здійснюється обчислення такої допомоги. Також відповідач посилався на низку правових позицій Верховного Суду, в яких зроблено висновок про те, що щомісячна додаткова грошова допомога не є складовою місячного грошового забезпечення, з якого обраховуються одноразові грошові виплати військовослужбовцям, у тому числі й грошова допомога на оздоровлення. Також відповідач вказав, що діюче на час виплати позивачу підйомної допомоги законодавство також не передбачало включення до її складу щомісячної додаткової грошової винагороди. Просив суд відмовити в задоволенні позову.
Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що впродовж 2016-2017 рр. позивач при проходженні військової служби перебував на грошовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Дослідженням змісту архівних відомостей за 2016-2017 роки судом встановлено, що позивачу виплачувалась допомога для оздоровлення: у липні 2016 року - в сумі 5267,75 грн та у вересні 2017 року - у сумі 5267,75 грн.
Також позивачу виплачувалась підйомна допомога у серпні 2016 року в сумі 3823,75 грн, що підтверджується архівною відомістю №638 за період з січня 2016 року по грудень 2016 року.
Вважаючи, що відповідачем проведено неправильний розрахунок підйомної допомоги у серпні 2016 року та грошової допомоги для оздоровлення у липні 2016 року та вересні 2017 року, а саме без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зміст зазначених норм свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частин першої, третьої статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XI).
Зокрема, вказаний Закон визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
Так, абзацом 1 пункту 1 статті 9 цього Закону №2011-XI передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Як вбачається з обставин цієї справи, спір у ній виник з приводу нарахування та виплати позивачу підйомної допомоги у серпні 2016 року та грошової допомоги для оздоровлення у липні 2016 року та вересні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
Абзацом 2 пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з пунктами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 статті 9 Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 статті 9-1 Закону №2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 3 статті 15 Закону №2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Як було встановлено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин і була чинна до 01 березня 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На момент існування спірних правовідносин порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), було визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року №425, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18 червня 2008 р. за № 537/15228 (далі - Інструкція №425).
Пунктом 1.2 Інструкції №425 установлено, що грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).
Відповідно до пунктів 3.7.1-3.7.4 Інструкції №425, військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу вищого начальника (командира) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу із запасу, та військовослужбовцям, прийнятим на військову службу за контрактом, допомога для оздоровлення перший раз надається в календарному році, у якому вони стали до виконання обов'язків за посадами, на які призначені.
Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з пунктом 4.8.2 Інструкції №425, порядок та умови виплати додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цією Інструкцією, у тому числі для військовослужбовців розвідувального органу, визначається Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Підпунктом 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №704, яка набрала чинності з 01.01.2016) (далі - Постанова №889 (втратила чинність з 01 березня 2018 року) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови №889).
Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач в обґрунтування законності визначення сум підйомної допомоги у серпні 2016 року та грошової допомоги для оздоровлення у липні 2016 року та вересні 2017 року без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди посилається на норми Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 червня 2016 року №73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 р. за №217/28347 (далі - Інструкція №73, чинна на час спірних відносин).
Так, підпунктом 2 пункту 2 Інструкції №73 було визначено, що виплата винагороди здійснюється військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Розміри винагороди для органів Держприкордонслужби з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Держприкордонслужби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Держприкордонслужби у Державному бюджеті України на відповідний рік.
Пунктом 3 Інструкції №73 було установлено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Згідно з пунктами 5, 6 Інструкції №73 виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами (але не раніше дня видання наказу про призначення), і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних начальників (командирів)).
Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.
Водночас, як було визначено пунктом 8 Інструкції №73, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Також відповідач в обґрунтування своїх дій посилався на положення Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24 квітня 2012 року №276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 16 травня 2012 р. за №773/21086 (далі - Інструкція №276).
Так, відповідно до пункту 2 Інструкції №276 розмір підйомної допомоги визначається за посадою, на яку призначено військовослужбовця або яку він займав до дня прибуття органу (підрозділу) Держприкордонслужби до нового пункту постійної дислокації, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). До складу місячного грошового забезпечення не включається винагорода за бойове чергування та морське грошове забезпечення.
Разом з цим суд звертає увагу на те, що пунктом 4 статті 9 Закону №2011-XII надано Міністру оборони України, керівникам центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівникам розвідувальних органів України повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як визначення розміру допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги (інші види грошового забезпечення) та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до їх компетенції та може бути змінене лише законодавцем.
Відповідно, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.
Суд зауважує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.
Так, у постанові від 06 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: «Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.»
Верховний Суд в ухвалі від 27.04.2020 №1.380.2019.003718 зазначив наступне: «Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 №522/2738/17 у спірному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01.03.2018 у справі №761/17387/17, від 29.08.2019 у справі №820/375/18, від 21.11.2019 у справі №815/5547/17 та від 09.01.2020 у справі №809/1489/16.»
Враховуючи правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 №522/2738/17, суд зазначає, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Водночас, встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення в спірних правовідносинах мають бути застосовані приписи Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови №899, а не Інструкцій №73 та №276 щодо обмеження включення до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення та підйомна допомога.
Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі №820/5285/17, від 16 травня 2019 року у справі №826/11679/17, від 5 грудня 2019 року у справі №295/5200/18, від 29 квітня 2020 року у справі №295/11615/17, від 19 жовтня 2020 року у справі №826/220517, від 9 листопада 2020 року у справі №822/511/18, від 30 квітня 2021 року у справі №620/561/20, від 29 листопада 2021 року у справі №520/5984/2020, від 08 лютого 2022 року у справі №240/3926/20, від 20 січня 2022 року у справі №520/15971/2020, від 26 січня 2022 року у справі №520/8887/2020.
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення та підйомна допомога.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось сторонами в ході її судового розгляду, щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу (у відсотках 25, 32, 60, у розмірах 1081,13 грн, 1140,64 грн, 1199,28 грн, 2248,65 грн, 3160,65 грн, 3251,85 грн,) у місяцях до/у місяць виплати/та після виплати підйомної допомоги за серпень 2016 року, допомоги на оздоровлення у липні 2016 року і у вересні 2017 року, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.
Таким чином у даних спірних відносинах щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога для оздоровлення та підйомна допомога.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справі №620/3346/19, відповідно до якого оскільки останні 15 місяців перед звільненням на підставі Постанови №889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, то підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що виплативши позивачу підйомну допомогу у серпні 2016 року, допомогу для оздоровлення у липні 2016 року та у вересні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, відповідач порушив вимоги належної оплати праці, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Вказана позиція суду також узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17, який, як і інші наведені вище правові висновки Верховного Суду, відповідно до частини п'ятої 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом під час вирішення цього спору.
Стосовно доводів відповідача про безпідставність заявлення позивачем позовних вимог саме до НОМЕР_2 прикордонного загону, оскільки такий не є останнім місцем проходження служби позивача, то такі суд вважає безпідставними, адже, як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, саме упродовж спірного у даній справі періоду (тобто 2016-2017 роки) ОСОБА_1 перебував на службі та грошовому забезпеченні саме у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що останнім у відзиві не заперечувалось.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних дій.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги за серпень 2016 року, допомоги для оздоровлення за липень 2016 року та вересень 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги за серпень 2016 року, допомоги для оздоровлення за липень 2016 року та вересень 2017 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, враховуючи раніше виплачені суми.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 грудня 2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ); відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя О.П. Лелюк